Гріх

Не вбий.
Не вкради.
Не...
Не...
Не...
Тут все,ніби ясно і зрозуміло.
Але є ще отакі речі.
Надмірне уповання на чудо...
Гріх.
Але,воно,як ілюзорна соломинка,як маяк в безпросвітній темряві,як нитка Аріадни,що веде за собою і дає сили,коли,здається,весь світ проти тебе,коли немає сил,але спинаєшся і,зціпивши зуби,йдеш далі,бо воно дає силу робити неможливе.
Але,яка страшна розплата,коли втрачаєш оту надію...
Хоча,зневіра теж гріх.

 

Є гарне слово - гармонія) досягати її я так думаю не є гріхом?

 

Мабуть,для тих,хто живе нормальним,розміреним життям,це можливо.
Але,коли вірив,наперекір всім діазнозам,наперекір співчутливим(злорадним,байдужим) посмішкам,надіявся,що моя дитина зможе жити без болю,відчути,зрозуміти цей світ,бути здоровою,бо без тої надії,без того уповання на чудо,не міг б зробити нічого,не зміг б витримати щоденної напруги....
І,коли ця надія зникла...не хочеться вже нічого.
І сенсу не бачу ні в чім.
Зневіра.
Гріх.
Не єдиний.

 

є речі які поза компетенцією лікарів, свяшенників, чи в загльному всього людства..

Звісно не треба втрачати надії, проте коли всі можливості використані і не дало результату, то залишається тільки прийняти дійсність якою б вона не була жахливою.

І віднайти для себе щось стало б вашим сенсом житія.

Звісно це просто сказати, але не так просто зробити.

Проте не варто втрачати надію та віру в Бога, бо все що на землі - це дочасне, а на небі - вічне.

 

Той хто є сам собою ніколи не грішить...

 

Можливо.
Вроджений хам,скажімо, теж є сам собою.
І що з того,що послав бабцю нафік? То ж так природньо...

 

От дурна натура, чомусь зразу подумав про голубих... .

 

да уж конечно, то есть рубить головы крестьянам чтоб проверить меч, людей жечь на кострах, вырезать целые населенныу пункты и т.д. - это не "эра греха" ? собственно я про что, "наступила эра" - означает какие-то изменения, а их в принципиальном плане - нет, вообще нет ...

 

У кожного ще й своє поняття гріха - для одних забрати життя у "невірного" - це подвиг, після якого тобі дорога тільки в рай (чи як там у них це називається), для інших - це порушення заповіді. Хтось в піст боїться подивитись на м'ясо, інші ж вихвалаються тим, що живуть наперекір всім церковним канонам і тим же таки заповідям. Одним словом, кожен сам для себе встановлює допустимі рамки...

 

Не такий гріх вже й страшний, як люди роблять його. А ви знаєте, що однією із основних причин розвитку ракових захворювань є самобичування людини. Зробила людина в своєму житті щось всупереч своїй совісті, а потім кожен день навіює собі, яка я сволоч, як таке могла вчинити і т.д.. В стані дипресії гальмуються всі обмінні процеси, ослаблюється імунна система, порушується процес саморегуляції і починаються процеси, які дуже часто переходять в злоякісну онкологію. Рідко коли якесь хамло хворіє на рак, так само як і рідко хворіють на рак люди з оптимістичними поглядами на життя. Тому не варто особливо зациклюватись на своїх гріхах. Згрішили, зробили висновки, покаялись і забули, тоді житимете довго і щасливо.

 

Це, як недо вбий???

 

Насільнічати трупи то гріх ?

 

Це так, але саме основне це покаятися перед Богом за гріх який вчинив і більше до нього не повертатися!

 

А як повенувся? раз? другий? пятий?

 

За таке зразу в рай!

Тіло - храм Духа Святого. А далі - думаєм...

 

це некрофілія. Лікуйтесь!