Гра,яка пригодиться на будь-якій забаві

Хто зайшов,має процитувати текст пісні,де згадуються: квіти,квітка,цвітіння і все що повязане з квітками і цвітінням

Пісні можуть бути і іншомовні (на край випадок)

Вичерпається "цвіт",знайдемо іншу згадку

---------- Додано в 00:28 ---------- Попередній допис був написаний в 00:25 ----------

Ти признайся мені,звідки в тебе ті чари.....

Червону руту,не шукай.....

 

КРАСНАЯ ГВОЗДИКА

Слова Л. Ошанина
Музыка А. Островского

Взгляни, мой друг, земля в расцвете,
Живет, живет цветок огня -
Тот, что дороже всех на свете
И для тебя, и для меня.

Припев:

Красная гвоздика -
Спутница тревог.
Красная гвоздика -
Наш цветок.

Как весть мечты, как весть свободы,
Друзей к друзьям она звала.
И сквозь расстрелянные годы
Улыбкой ленинской прошла.

Припев.

В тылу врага, под душным небом,
Когда ждала повсюду смерть -
Кругом штыки, цветок под снегом -
Лишь можно тихо спеть...

Припев.

Любовь, и смерть, и кровь, и пламя
Переплелись в цветке отцов.
И вместе с ними, вместе с нами
Он в добрый, в трудный путь готов.

Припев.

 

КВІТКА-ДУША

Ой, не зоря в небі запалала,
То на землі квітка розквітала,
Там де трава, як зелений шовк,
Ранок прийшов, але квітку не знайшов.

Ой то цвіла та не квітка красна,
Ой то душа, що шукала щастя,
Квітка-Душа ніжна і жива,
Вітер почув і приніс її слова.

Приспів:
Весен і зим - дай Бог!
Віри і сил - дай Бог!
Щастя усім - дай Бог!

Ой де Весна коси розплітала,
Квітка цвіла і не облітала,
Мрії і сни, зелена трава,
Тільки душа і квітуча, і жива!

Приспів. (2)

 

Українська народна пісня

Цвіте терен, цвіте терен,
А цвіт опадає.
Хто в любові не знається,
Той горя не знає.

 

ЧЕРЕМШИНА

Знов зозулі голос чути в лісі,
Ластівки гніздечко звили в стрісі,
А вівчар жене отару плаєм,
Тьохнув пісню соловей за гаєм.

Всюди буйно квітне черемшина,
Мов до шлюбу, вбралася калина.
Вівчаря в садочку,
В тихому куточку
Жде дівчина, жде.

Йшла вона в садок повз осокори,
Задивилась на високі гори.
Де з беріз спадають чисті роси,
Цвіт калини приколола в коси.

Всюди буйно квітне черемшина,
Мов до шлюбу, вбралася калина.
Вівчаря в садочку,
В тихому куточку
Жде дівчина, жде.

Вже за обрій сонечко сідає,
З полонини їй вівчар співає:
— Я прийду до тебе, як отару
З водопою зажену в кошару.

Всюди буйно квітне черемшина,
Мов до шлюбу, вбралася калина.
Вівчаря в садочку,
В тихому куточку
Жде дівчина, жде.

Ось і вечір, вівці біля броду
З Черемошу п'ють холодну воду.
У садочку вівчаря стрічає
Дівчинонька, що його кохає.

Всюди буйно квітне черемшина,
Мов до шлюбу, вбралася калина.
Вівчаря в садочку,
В тихому куточку
Жде дівчина, жде.

 

В саду гуляла, квіти збирала,
В саду гуляла, квіти збирала,
Кого любила, причарувала.

Причарувала серце і душу,
Причарувала серце і душу,
Тепер з тобою гуляти мушу....

 

...а ранок сонцем кожен день цвіте для нас,
і лиш любов цвіте один єдиний раз...

Нє, не те цвітіння? ;-)

Ну тоді так:

росте черешня в мами на городі,
стара-стара, а кожен рік цвіте...

 

Ти втретє цього літа зацвітеш

Ти втретє цього літа зацвітеш
Такою квіткою тендітною п’янкою.
Кімната втратить риси супокою,
Бо речі увійдуть у твій кортеж.

Обернеш пил на срібло і кришталь,
Наділиш тіні здатністю до тліну.
Одна із пелюсток розсуне стіни.
Ти – даль, і подолаєш іншу даль.

В людей уже нема своїх святинь –
Ти можеш стати першою, одначе
Знай, біля тебе жоден не заплаче,
І пам’ятай два дні всього цвісти.

 

В том саду, где мы с вами встретились,
Ваш любимый куст хризантем расцвел,
И в моей груди расцвело тогда,
Чувство яркой нежной любви...
Отцвели уж давно хризантемы в саду,
Но любовь все живет в моем сердце больном...

 

Ой, там на тім вигоні,
Де поміж трав є квіти,
Пастись не хочуть коні,
Жаль їм на цвіт ступити,
Жаль, їм жаль...

Може прийде дівчина,
Що коней напувала.
Хай би собі рибчина,
Квітів ясних нарвала.
Моя дівчина....

Квітів ясних нарвала,
Сплела би їх у віночок,
Тай пісню заспівала
Радісним голосочком.
Сплела віночок. | (2)

Ой, там на тім вигоні,
Де поміж трав є квіти,
Пастись не хочуть коні,
Жаль їм на цвіт ступити,
Жаль, їм жаль...

 

а так?)

Вже трохи тепліше за вікном та люті морози
Заходжу в ці двері ніби в сад липневих віток
Так хочу зігріти вас теплом, о, білі троянди
У всіх на очах я губами торкався ваших пелюсток

Приспів:
Білі троянди, білі троянди, незахищені шипи
Що зробив з вами сніг і мороз і лід вітрин голубих?
Люди прикрасять своє свято вами лиш на кілька годин
І залишають вас засихати на білім холоднім вікні

А люди приносять вас додому і вечором пізно
Хай сяйво святкове вмить заповнить вікна ваших дворів
Хто ж придумав взимку вас дарувать, о, білі троянди
Відводити в світ хуртелиць жорстоких і холодних вітрів

 

Пригадаєш ті волошки, наші квіти,
Що мені волосся пестив ніжно вітер,
Десь на обрій п’яну ніч тверезив ранок...
Все минуло, промайнуло, мов в тумані.

Все минуло, промайнуло, мов розлука,
З того часу, як сплелися наші руки.
Ти сподобав собі іншу, я не проти,
Тож навіщо на весілля мене просиш?

Я прийшла, мов не болить душа нітрошки,
А в дарунок принесла тобі волошки.
Срібний дзвін твоїх очей і чисті сльози,
А між нами заметілі і морози.

Йдеш, заплаканий, до шлюбу, віє вітер,
Він за мене тобі сльози витре.
І як будуть синьоокі в тебе діти,
Пригадаєш ті волошки, наші квіти.

Пригадаєш ті волошки, наші квіти,
Що мені волосся пестив ніжно вітер,
Десь на обрій п’яну ніч тверезив ранок...
Все минуло, промайнуло, мов в тумані.

 

муз. Вениамина Басснера,
сл. Михаила Матусовского.
Песня написана для телефильма "Дни Турбиных"

Am E7 Am
Целую ночь соловей нам насвистывал,
Dm Am E7 Am
Город молчал и молчали дома.
A7 Dm
Белой акации гроздья душистые \ (2 раза)
Dm Am E7 Am
Ночь напролет нас сводили с ума. /

Сад весь умыт был весенними ливнями,
В темных оврагах стояла вода.
Боже, какими мы были наивными,
Как же мы молоды были тогда!

Годы промчались, седыми нас делая.
Где чистота этих веток живых?
Только зима, да метель эта белая
Напоминают сегодня о них.

В час, когда ветер бушует неистово,
С новою силою чувствую я:
Белой акации гроздья душистые
Невозвратимы, как юность моя!
Белой акации гроздья душистые
Неоповторимы, как юность моя.

Первоисточником этой песни послужил цыганский романс "Белая акация",
исполнявшийся на мотив, известный сейчас как песня
"Слушай товарищ, война началася, бросай свое дело..."

 

Океан Ельзи
Квітка

Холодна, голодна й невчасна!
То світла, то темна – неясна.
До крові, до болі, до ночі
Я знаю, я буду, я хочу, я хочу!

Приспів:
Шукай в телефоні мій слід,
Цілуй у вікно мої губи.
Як знак на моєму плечі, ти – квітка!
Шукай в телефоні мій слід,
Цілуй у вікно мої губи.
Так швидко в моєму житті, так швидко!
Ти – квітка!

З тобою по колу прощали,
По колу з тобою літали.
Без болі, без права надії
Так швидко, так сильно й так ма-ало,
Ой, як ма-а-ало-о!

Приспів

 

Тихо падає цвіт
(Біла хата в саду)




Біла хата в саду,
Біла хата, як лебідь у морі;
Я під вишнею жду,
Жду тебе в солов'їному хорі*.
Я під вишнею жду, |
Я під вишнею жду, | (2)
Жду тебе в солов'їному хорі.

Тихо падає цвіт,
Тихо падає цвіт, наче роси.
Скільки весен і літ
Я шукав твої очі і коси.
Скільки весен і літ, |
Скільки весен і літ | (2)
Я шукав твої очі і коси. |

Не сумуйте сади,
Не сумуйте уранці за цвітом,
Так буває завжди,
Як весна покохається з літом.
Так буває завжди, |
Так буває завжди, | (2)
Як весна покохається з літом. |

Я не знаю, чому,
Я не знаю, чому так кохаю
Білу хату в саду
І той час, як сади розцвітають.
Білу хату в саду, |
Білу хату в саду | (2)
І той час, як сади розцвітають. |

 

А такий вже пісенний народ...)))

добре,тримайте ще

"чорнобривці"

Чорнобривців насіяла мати
У моїм світанковім краю,
Та й навчила веснянки співати
Про надію квітучу cвою.

Приспів:
Як на ті чорнобривці погляну,
Бачу матір стареньку,
Бачу руки твої, моя мамо,
Твою ласку я чую, рідненька.

Я розлуки та зустрічі знаю,
Бачила у чужій стороні
Чорнобривці із рідного краю,
Що насіяла ти навесні.

Приспів

Прилітають до нашого поля
Із далеких країв журавлі,
Розцвітають і квіти і доля
На моїй українській землі.

Приспів

 

Троянда плаче росою

Важко забути тебе,
Образ твій ще у думках витає.
Важко забути про те,
Що було в нас та зникає.
Я не зумію, не знаю,
Не вмію вертати любов.

Приспів:
Троянда плаче росою,
То не вона,
То плачу я за тобою.
Троянда плаче росою,
То не вона,
То плачу я за тобою.

Важко забути тебе,
Я зрозумів це так пізно.
Танець останній, але
В ньому ми двоє вже різні.
Я не зумію, не знаю,
Не вмію вертати любов.

Приспів

 

Квіти для мами
Чом сьогодні мама сяє, звеселя у домі всіх
Завинила, та не лає, скрізь її лунає сміх?
Чи якесь настало свято, чи подію ждуть яку?
То приніс для мами тато гілку ніжного бузку.

Приспів:
Квіти для мами-радість, квіти для мами-диво
Квіти в руках у мами-значить, вона щаслива. (2)

Є таємна мрія в мене: по конвалії піти
І тобі, кохана нене прямо з лісу принести.
Ніжно рук твоїх торкнуся і букет тобі віддам,
Будь завжди, моя матуся і весела й молода.

Приспів.
Квіти для мами-радість, квіти для мами-диво
Квіти в руках у мами-значить, вона щаслива. (2)

 

Рости, рости, черемшино,
широко ся розростай,
ти, молода дівчинонько,
про кохання забувай
Ти, молода дівчинонько,
Про кохання забувай,
Бо я сиджу в криміналі
За Вкраїну, рідний край

 

Am Dm F Em
Як зібрався козаченько працювати за кордоном,
Am Dm F G
І спитав свою дівчину: "Що тобі привезти, ладо?"
C G E Am
А кохана наречена побажала в подарунок,
F Dm E Am Dm F E
Золоту чарівну квітку, що вночі вогнем палає.

Рік пройшов, козак насправді заробив великі гроші,
Взяв на них своїй красуні файні сукні та обручку,
А дівчині мало збитку, бо дівчина хоче квітку,
Та ніхто того не знає, де вона вночі палає.

Приспів:
Dm F
Люби мене, мила, узимку та влітку,
Am G
Шукай в моїм серці палаючу квітку
C G E
Шукай в моїм серці крила і небо,
Am F Em Am
Люби мене, мила, це все, що нам треба!

А козак ходив шинками все шукав ту кляту квітку,
Наливав по повній чарці тим, хто вік провів у мандрах,
І вела його не зірка, а дівоча забаганка,
Золота чарівна ватра, що живим вогнем палає.
Різні люди пили чарку: гендлярі, заробітчани,
Кобзарі, колишні бранці, мореплавці та повії.
Всі казали, що та квітка то не казка і не плітка,
Та ніхто того не знає, де вона вночі палає.

Приспів.

А козак пішов у гори, хоч його дівчина вночі
Ясні виплакала очі, поки він шукав їй щастя,
Він і радий би додому, та хіба ж то буде лицар,
Що пригорнеться до лади без гостинця у кишені
Він дійшов до виднокраю, розбудив пташиний вирій,
Вів розмови з мудрим круком, у сови просив поради,
Він питав про тую квітку і сороку, і лебідку,
Та ніхто того не знає, де вона вночі палає

Приспів.