Головний дисидент іудеїв

Сьогодні по версії одних з церков ми відмічаємо день народження Ісуса Христа. Цей іудей кинув виклик релігійним провідникам іудаїзму, нещадно розкритикував за фальш їх проповідей, коли сказане та виконане було великою різницею. По суті він розкрив людству головну інтригу іудаїзму, коли існували два різних види правил іудеїв, одні для реального життя, інші - для камуфляжу. За це розкриття він і був гнаний та потім і страчений римською владою, якій це збурення в контрольованому ними суспільстві не було потрібне.
Ісус був творчою особою на відміну від застиглих в догмі деяких його послідовників. Цей догматизм виявляється в малозрозумілому бубнінні під час проповіді чи іншого якогось служіння священником. До того ж цей "проповідник" часто несе вчення Христа до людей на ... малозрозумілій для них мові.
Ось так і Україна в своєму догматичному невігластві пробує без всіляких перемін після болота колоніалізму протиснутися в Європу. По цій же причині і цей форум примітивно затиснувся в одній нікчемній темі, пробуючи з цієї нікчемності витиснути щось видатне.
З святом вас, православні та греко-католики. Попробуйте все ж повчитися в І. Христа його аналітичного погляду на навколишнє життя. Може хоч тоді зрозумієте абсурдність його, коли від ліні думати наше суспільство погрузло в інерції догмату, навіть не відірвавшися від так званого "старого стилю" календаря, з чого регоче і сам І.Христос. Основа вчення Христа не в "дванадцяти стравах" на столі, а в творчому розумінні Заповідей Господа.

 

Прокіп, де ви начиталися такої ахінеї?

Ісус Христос казав: слухайте і виконуйте все, що говорять вам фарисеї, але не будьте такі, як вони.

Тобто говорили вони все добре, а робили недобре, тому ваше: виклик юдаїзму звучить далеко від правди. Ісус ніколи і ніде і нічого поганого не говорив про юдаїзм, Він сам ходив у синагогу, читав Писання., цитував... Про що ви говорите? Який виклик? У вас в голові, вибачте, капуста.

 

Ця "дуже важлива персона" навіть не може зрозуміти прочитане. Тосму й заплутався в різниці між

та

Тому, коли в мене

То що ж в цієї "дуже важливої персони"?

Видно ця особа з сучасних релігійних замполітів, які далі бурмотіння при народженні та смерті нічим майже не цікавляться. Тому й не дивина, що при таких проповідниках мораль в суспільстві катастрофічна.

 

Бу-бу-бу, бу-бу-бу...
Бу-бу-бу, бу-бу-бу...
Бу-бу-бу, бу-бу-бу...
Бу-бу-бу, бу-бу-бу...
Всі дурні, лиш Прокіп - пророк, геній і суперзірка...
Бу-бу-бу, бу-бу-бу...
Бу-бу-бу, бу-бу-бу...
Бу-бу-бу, бу-бу-бу...
Бу-бу-бу, бу-бу-бу...
Бу-бу-бу, бу-бу-бу...
Бу-бу-бу, бу-бу-бу...
Всі дурні, лиш Прокіп - пророк, геній і суперзірка...
Бу-бу-бу, бу-бу-бу...
Бу-бу-бу, бу-бу-бу...
Бу-бу-бу, бу-бу-бу...
Бу-бу-бу, бу-бу-бу...
Бу-бу-бу, бу-бу-бу...
Бу-бу-бу, бу-бу-бу...
Всі дурні, лиш Прокіп - пророк, геній і суперзірка...
Бу-бу-бу, бу-бу-бу...
Бу-бу-бу, бу-бу-бу...
Бу-бу-бу, бу-бу-бу...
Бу-бу-бу, бу-бу-бу...
Бу-бу-бу, бу-бу-бу...
Бу-бу-бу, бу-бу-бу...
Всі дурні, лиш Прокіп - пророк, геній і суперзірка...
Бу-бу-бу, бу-бу-бу...
Бу-бу-бу, бу-бу-бу...
Бу-бу-бу, бу-бу-бу...
Бу-бу-бу, бу-бу-бу...
Бу-бу-бу, бу-бу-бу...
Бу-бу-бу, бу-бу-бу...
Всі дурні, лиш Прокіп - пророк, геній і суперзірка...
Бу-бу-бу, бу-бу-бу...
Бу-бу-бу, бу-бу-бу...

 

Сумно стало цій "сірості" в межах вічної проблеми "що робити галичанам?", тому інколи сповзають на малозрозумілі для них теми.
Якщо адміністратори будуть через своє сито пропускати лиш таких зашорених нікчем, то перспектива цього форуму сумна. А для незашорених людей я пригадаю тему з "Острова".

---------- Додано в 08:52 ---------- Попередній допис був написаний в 08:34 ----------

ЦЕРКВА
[FONT=&quot]
[/FONT]
Як попередньо вказувалося, християнство нам дісталося з Візантії, цих вже прогнивших залишків колись могутньої і впорядкованої Римської імперії. Якщо до Костянтина діяв принцип "Богові - боже, кесарю - кесареве", який сповідував відділення церкви від держави, то після вже пішла плутанина обопільного впливу двох структур. Багатство та загнивання державних структур перекинулося й на церкву. Остання все більше приділяла увагу позолоті куполів церков ніж суті християнства. Тому й не дивно, що наших скандинавських князів спокусила не вказана суть вчення, а велич бань Софії. Ось в такому вигляді ця релігія (як дзеркальце для папуаса) попала на наші терени.
Християнізація Русі мала все ж великий вплив на розвиток її культури та державності. Зміна релігії спричинила великі світоглядні зміни в людей – політеістична поганська релігія змінилась на монотеістичну – православне християнство. Щодо змін в культурі, то християнізація Русі справила великий вплив на розвиток грамоти, освіти, книгописання, кам'яної архітектури, створила умови для виникнення такого виду мистецтва як іконопис, який набув самостійного розвитку. Звичайно, ці зміни не були одномоментними, але все ж таки, як ми бачимо, вже за сто років, в ХІ сторіччі й пізніше, християнство досить міцно займає свої позиції в Київській Русі. Та найбільша заслуга цього процесу була в тому, що наші предки, перебуваючи на межі між культурою Європи та Азії, вибрали остаточно прив’язку до культури першої. Цей прогрес культури відбувався до навали монголів.
Пройшовши шлях від Константинополя через Київ православіє попало на терени варварських угро-фінських племен. Одинокі монахи продиралися в ті нетрі для усамітнення та месіанства. Та це месіанство місцевий люд сприймав вороже по причині ксенофобії. Перший носій цієї віри був навіть не слов’янин, а грек Леонтій, якого вбили вороже налаштовані до нього угро-фіни. Та зерно все ж було кинуте і закріплене потім сподвижником Ісаєм, в якого знайшовся послідовник серед місцевих на ім’я Авраамій. До того ж відбувалася взаємна асиміляція прибулих туди просвітителів та місцевого люду. Я би сказав навіть, що місцева культура більше впливала на месіан ніж вони на місцевий люд. Ця деградація прибулих доводила до того, що Константинополь не зважувався туди затверджувати митрополитів, був такий період навіть в 13 років. А причина була в варварстві місцевих. Прикладом такого варвара може бути Андрій, син Юрія Долгорукого. Він по причині цього варварства палив та грабував зі своїми дружками-нехристями з племені Меря київські храми в 1169 році, що потім не наважувалися без гострої необхідності робити навіть монголи. Потім він познущався над присланим Константинополем Феодором Калугером, який пробував навести лад в тамтешньому православ’ї. Він просто осліпив його і відсік язика та праву руку не тільки за боротьбу Феодора проти двовірства, а й тому, що той протистояв розбещеності та бандитизму самого Андрія. І ось за такі «подвиги» місцеві прозвали Андрія Боголюбським. Тільки невідомо до якого бога вони його прив’яза-ли, бо вирослий в тих нетрях Андрій поклонявся і угро-фінським богам в образі каменів. Подібне варварство приводило навіть до того, що й деякі єпископи (Пахомій, Кіріл І, Іоан І) вимушені були замолювати свої гріхи в схизмі після життя в цьому середовищі.
Ще більше сурогатності отримала москальська церква після того, як попала під контроль ханів Золотої Орди. Після розгрому Києва та підкоренню своїй владі Константинополя (після війни з ним) хани перемістили центр керування православієм до своєї столиці – Сарая. Це було зроблено з метою контролю над християнським людом. Там же ця сурогатна церква прийняла клятву на вірність ханам, а взамін отримала підтримку з боку них через відповідний ярлик (закон). Звідси і почав період служіння не Богові, а «хану-царю та Отєчєству». По цій причині (свого захисту від влади) і місцевий угро-фінський люд почав вступати в цю секту-церкву. Це було подібно наявності партійного квитка в ХХ столітті. Хоча потім вони жалкували за такий «прихист», бо замість такого вони з 1358 року були записані в «крестьяне», своєрідні раби при церковних монастирях з колись вільних угро-фінів. Як бачите, замість внесення в середовище мирян гуманізму від Заповідей Господніх в XIV столітті ця секта разом з ханами вводить рабство для них. Так почали виникати один за одним монастирі нового типу, створювані енергійними, заповзятливими людьми, які ставили за мету насамперед господарські завдання й перетворювали ці церковні утворенння в феодальні вотчини, які закріпачували навколишній люд.
Так що набирання жирку цією сектою за рахунок різних подачок від світських правителів (горілка, тютюн без мита та інше в наші часи) має давню історію. Так пішла експансія підконтрольної ханам церкви на угро-фінські землі. Цей монастирський хід закріпачення нетрями ординської півночі тривав і у XV i XVI століттях. Як бачимо, не тільки військовим шляхом йшло так зване збирання зе-мель, а й під крилом сурогатного православ’я. Тут можна зробити порівняння. Як іудеї після повернення з Вавілону встановлювали свою монополію в Єрусалимі під крилом військової могутності вавілонян, так і москово-суздальські попи розповсюджували свій паразитичний вплив під крилом Золотої Орди.
Центр управління цією сектою проіснував під крилом в ханів майже сто років. Це тривало до тих пір, доки в 1328 році хан Узбек з допомогою однієї зі своїх жінок, яка була дочкою візантійського імператора, висвятив в Константинополі собі чергового слугу - митрополита Феогноста. В Києві, який був вже в складі Литовського князівства, цього сурогатного митрополита не прийняли, тому він далі поїхав на шляху з Константинополя в Московію, бо в Сараї його теж не дуже чекали (там все більше розквітало мусульманство). Так владики цієї церкви вимушені були перекочувати з цивілізованого Сараю в забиту в нетрях Москву, де на той час ще не було НІ ОДНІЄЇ церковної споруди. Тут варто ще нагадати, що цій митрополії хани надали таких поблажок в вигляді пільг по податям, що скоро жирок на Феогностах почав рости до неймовірних розмірів за рахунок обдирання угро-фінів з племен Меря, Мещеря, Ерзя. Ці сурогатні попи навіть слов'ян зі Пскова пробували поставити під свою експлуатацію. Псковитяни, відчуваючи підтримку своїх сородичів-слов'ян з Новгорода, відмовилися служити промонгольській церкві, тому Феогност наклав анафему НА ЦІЛЕ МІСТО. Як бачимо, в основу діяльності цієї церкви було закладено примусити її прочан служити не Богу, а їй та стоячій над ними владі.

 

Дії Апостолів 23:6
І Павло, спостерігши, що частина одна саддукеї, а друга фарисеї, покликнув у синедріоні: Мужі-браття, я фарисей, і син фарисея. За надію на воскресення мертвих мене судять!

1. Був один чоловік із фарисеїв Никодим на ім'я, начальник юдейський.
2. Він до Нього прийшов уночі, та й промовив Йому: Учителю, знаємо ми, що прийшов Ти від Бога, як Учитель, бо не може ніхто таких чуд учинити, які чиниш Ти, коли Бог із ним не буде.
3. Ісус відповів і до нього сказав: Поправді, поправді кажу Я тобі: Коли хто не народиться згори, то не може побачити Божого Царства.
(Від Івана 3:1-3)

Як бачимо, Прокіп, на відміну від вас, Ісус не гріб усіх під одну гребінку і серед більшості недобрих фарисеїв, були і праведні.
Іншими словами, не юдейство винувате, а люди, які в юдействі шукали власну вигоду.

---------- Додано в 11:13 ---------- Попередній допис був написаний в 11:01 ----------

Не розумію, який зміст копіювати все це у дану тему?

---------- Додано в 11:19 ---------- Попередній допис був написаний в 11:13 ----------

Ви знаєте, я щоразу більше схиляюся до думки, що ніяких монголо-татарів не було. Все це була міжусобиця і не більше.

 

Прокопе, що у Вас за манера всіх обзивати, вішати ярлики, зі всіх насміхатися? Ви у такий спосіб хочете Україну будувати? З ким? Я ще не бачила ні на Острові, ні тут, щоби Ви з кимось поладили, комусь плюс за щось поставили. Взагалі, є такі люди на світі, які Вам до вподоби? Бо з цього форуму виглядає, що Ви воюєте зі всіма зразу. Але ж так не буває, щоби всі були, або погані, або добрі!

 

Мені теж в житті багато чого незрозуміло. А тема про Ісуса Христа та його спадок в вигляді релігії та церкви.

То пан знайомий з талмудами та торою, якщо він так аналізує іудейство? А може пан вивчав і таємну тору, в якій закладені основи сучасного сіонізму? А може пан знайомився з Левіт та Числами, де левіти в Вавілоні заклали основи єврейського нацизму?

 

а юдеї де?


Ми так скоро на погоду з"їдемо.

 

А Путін схиляється до думки, що москалі б самі перемогли німців.

Тут тема не про Прокопа.

Деякі люди типу Григорія Сковороди пробують ладити з совістю та істиною.

---------- Додано в 09:39 ---------- Попередній допис був написаний в 09:36 ----------

Ви, пане, товаришуєте з логікою? Ісус Христос був іудеєм і свою доктрину побудував на аналізі іудейських правил.

 

Все, здаюсь, дискутуйте самі....

 

Продовження

А що ж в цей час відбувалося з нашою церквою? Як я вже вказував перший удар по руйнуванню Києва та його церков наніс Андрій Боголюбський. Потім була помста за непокору від монголів, в війську яких знову були в ролі їх союзників суздальці. У нерівному бою загинули майже всі оборонці Києва. Вороги захопили в полон пораненого воєводу Дмитра, але за хоробрість зберегли йому життя. З 50 тис. киян живими залишилися не більше 2 тис. осіб. Місто лежало в руїнах, попелі, завалене тілами загиблих. Вщент була зруйнована Десятинна церква, в якій тримали останню оборону кияни. Отже, Київ, як християнський центр перестав фактично існувати. Тут я хочу підкреслити, що монголи цілеспрямовано гоніння християн не робили, а руйнування церков були лиш за рахунок бойових дій. Оскільки київський релігійний центр був розгромлений та зміщений монголами з допомогою підвладного їм Константинополя з наших теренів на землі, лояльні Золотій Орді, постала необхідність відновити свою митрополію. Це вдалося здійснити лиш у 1303 р. стараннями князя Юрія Львовича - внука Данила Галицького. Вона поширювала свій вплив на південно-західні руські землі, непідвладні Золотій Орді, але її неодноразово скасовували й відновлювали на цій нестабільній по ситуації території. Далі йшла боротьба за цю метрополію між різними силами з метою збереження впливу на її прочан. Найкраще оберігала інтереси місцевого православного люду литовська влада, частина якої теж прийняла православ’я. Вона протистояла поширенню впливу на землі українців зі сторони вирослих в умовах Золотої Орди московитів. А останніх підтримували гнилі залишки патріархів Константинополя, які продовжували політику знищення митрополії в Києві, нав’язаної їм ще ханами Золотої Орди. Якщо на перших порах литовські князі підтримували православ'я, то після Кревської унії (1385) князь Ягайло перейшов у католицизм, навертаючи до нього населення держави. Православ'я, відповідно, опинилося в дискримінованому становищі. До того ж захоплення у 1453 р. турками Константинополя теж підірвало авторитет православ'я, ослабило вплив і до того підірваного ханами Константинопольського патріарха. З прийняттям у 1569 р. Люблінської, а в 1596 р. Берестейської уній православна ієрархія в Україні зазнала особливої дискримінації. Хоча оборона своїх позицій церквою продовжувалася зусиллями таких людей, як князі Острозькі[FONT=&quot].[/FONT] Разом із маєтностями та іншими величезними багатствами князь Костянтин перебрав на себе від батька і світський патронат над православною руською церквою. Він мав великий вплив на формування її вищої ієрархії та загальні напрями політики. Ним по різних містах України було засновано багато шкіл головною метою яких було підготовляти духовенство, здатне успішно вести боротьбу з католицьким духовенством і паралізувати їх вплив на молодь. Захоплений ідеєю захисту православної віри К.Острозький вирішив видати повний текст Біблії слов’янською мовою, якого на той час не мав жодний з православних народів. Для цього він зібрав вчений люд і створив на наших теренах пер-ший учбовий заклад по типу вищої школи. Йдеться про Острожську академію, яка зробила величезний внесок в збереження наших церкви, освіти та культури.Та все ж відновлення православної єпархії в її правах відбулося лиш в 1620 р. стараннями Єрусалимського патріарха за підтримки братств, міщан і запорозького козацтва. Тоді митрополитом Київським було обрано ігумена Києво-Михайлівського монастиря Іова Борецького. Патріаршою грамотою дозволялося єпископам самим обирати митрополита за неможливості узгодити це питання з Константинопольським патріархом. А тим часом вигодована монголами та збережена в своїх нетрях Москва, відчувала занепад православного центру в Константинополі. Використовуючи це у 1589-1593 рр.вона офіційно оформила автокефальні права своєї церкви, висунувши претензії на роль "третього й останнього Риму". А тепер розглянемо в порівня-нні цього претендента на «3-йРим», розглянемо його багаж для цього. Ось що писали про той стан Московії різні люди. Професор Петербурзського університету О.І.Соболевський пише: «Сьогодні ми не звикли вважати, що Росія у XV-XVII століттях була дуже відсталою некультурною країною, і знаходилась по культурності на останньому місці серед усіх слов'янських народів, що духовенство було частково малоосвічене, частково неосвічене, що у вищому світському стані освіта була слабо поширена, що середній і нижній стан являв собою неосвічену масу.»Академік О.Пипін, член Імператорської Академії Наук, пише: "B Московском государстве не было никакого централизованного просвещения, здесь бытовал церковный фанатизм, вражда к науке, упрямый застой, нравственное одичание и ожесточение...". Навіть в XVII віці Москва животіє в темноті і на науку там дивились, як на „порожденіе исконнаго врага человЪческаго рода—діавола"(1 - П. Морозовъ, Феофанъ Прокоповичъ, Спб. 1880 р. ст.49.).Західної науки й культури боялись і тікали її. Склалось навіть прислів'я: „Кто по латыни научился, тотъ съ праваго пути совратился"(2 - П. Морозовъ, Феофанъ Прокоповичъ, Спб. 1880 р. ст.34.) "В той же час, в Україні, в умовах польського колоніалізму з допомогою Сагайдачного й всього Запоріжського козацтва йде зазначений вище процес на відновлення київської митрополії. Петру Могилі були видані козацькі кошти на відбудову церков при умові, що біля кожної церкви буде школа для навчання грамоті. Як наслідок разом з братськими, парафіяльні (за рахунок громад) школи забезпечили вже на середину наступного, XVII ст., досить значне поширення грамотності серед різних верств населення. Можливо, дещо перебільшене, але цікаве й небезпідставне свідчення залишив Павло Алеппський, який разом з антіохійським патріархом Макарієм подорожував Україною у 1654 та 1656 pp. Він писав у своєму щоденнику: "... по всій козацькій землі ми помітили прегарну рису, що нас дуже дивувала: всі вони за малим винятком, навіть здебільшого їх жінки та дочки, вміють читати та знають порядок богослужби й церковний спів. Крім того, священики вчать сиріт та не дозволяють, щоб вони тинялися неуками по вулицях". Ось в умовах такої різниці по освіті, коли в 1640 р. Київський митрополит Петро Могила звернувся до Московського царя Михайла Федоровича з пропозицією заснувати в Москві окремий монастир, в якому могли б поселитися високоосвічені київські монахи і навчати дітей письма грецького і слов'янського, московське правління відкинуло цю благородну пропозицію (184 - Jablonowski A. Akademia Kijowosko-Mohi-lanska. Krakow, 1899-1900, стор. 251.). Я не хочу перебільшувати та ідеілізовувати нашу церкву тих часів. Були і в ній сурогатність з примісом язичництва та необдуманого догматизму. Подібне підкреслює згадуваний вже Г.де Боплан: "У формалізмі дотримування релігійних свят та постів вони такі вперті, що переконані, буцім то від цього залежить порятунок їх душі". Тут француз підкреслює, що йдеться не про "не вбий" чи "не вкради" з основополагаючих християнство Божих Заповідей. Але на той час церква все ж впливала позитивно на мораль суспільства.

 

Ого, Прокопу мало прирівняння самого себе до Ісуса, то він вирішив ще й прирівняти себе до Сковороди...
Вельмишановний Прокопе, на відміну від вас, Ісус, та й Сковорода, до людей ішли з любовю, а не з погордою і хамством, тому трошки втихомирте гординю і сходіть або на сповідь, або до лікаря, який розуміється на ваших симптомах...
Я б вас ще запросив у "Доброзичливі балачки", аби ви зрозуміли, що форум, як і життя загалом, не обмежується політикою, яку ви намагаєтеся запхати всюди, де тільки не лінь, і що в світі багато цікавих речей, якщо дивитися на нього не через тунель власної погорди і самозамилування.
Але боюся, що ви зіпсуєте найбільш вартісну тему форуму...

---------- Додано в 12:25 ---------- Попередній допис був написаний в 12:22 ----------

І ще одне.
Є такий розділ форуму, називається "Щоденники". Отам набагато доречніше кидати такі великі плахти тексту, основна частина форуму все ж концептуально для діалогу задумана, а не для монологів...

 

Виберіть когось іншого. Яка реакція "сірості", серед яких з'являється "біла ворона".

Сучасний фарисей-книжник.

 

Самопроголошена "біла ворона", яка чомусь вирішила, що лише вона одна не сірість, не фарисей, не бидло - думаю, для фахівця це буде цікавіше, ніж стандартні Наполеони... На вашому матеріалі хтось може дисертацію захистити, Прокопе
Чого варта лише паралель: Ісус в Іудеї, Прокіп на ЛФ...

 

Сумно цьому неробі (якщо не дитина на канікулах чи не пенсіонер) на форумі, тому й чешеться покусатися з незрозумілим зальотним Прокопом. Ось тому й тема "Що робити галичанам?" ніяк не закінчиться, бо гонорові галичани ніяк не зрозуміють, що в робочий час потрібно приносити якусь додаткову вартість, а не займатися пустою тріпнею в -неті.

 

Зі мною зрозуміло. Я - звичайний сірий нероба-фарисей-книжник-бидло.
А чого ж ви не приносите додаткову вартість, а займаєтеся пустою тріпнею в неті?

 

Цього добра у нас в постколоніальний період достатньо не тільки в ВР та на Банковій.

То Прокіп вже їхній? Ось так і в Білгороді попи думали, що Григорій Савич теж їхній. А Прокопи зі Сковородою любили свободу понад усе, тому й були НІЧИЇМИ. Та Сковорода був дещо і освіченіший за деяких, тому він цурався слів типу "поржав".
Так що там по темі, невігласи?

 

Прокіп - не наш. Він же десь з Тули, свій він для Нєвстранцев з Дісбатями і Foura-ми...