Галопом по Польщі: Краків-Гданськ-Варшава за 4 дні. “Я люблю волю, простір, далечінь Бо я бурлак далеких поколінь В одному місці я не можу жить Піти у мандри все мене кортить” Ці красномовні слова із пісні щоразу навіюють бажання полишити всі буденні клопоти та турботи, зібрати “плєчак” і вирушити в чергову мандрівку. Цього разу вибір випав на таку близьку по відстані і доволі далеку за рівнем “прориву” – сусідку Польщу. Враховуючи обмежену кількість днів запланованої поїздки, вибираємо три “перлини” Польщі – Краків, Гданськ та Варшаву. Отож вдвох з товаришем, як зазвичай робимо попередню “розвідку інтернетом” місць запланованого “паломництва”. Витягуємо з мережі детальну інформацію про всі найцікавіші об’єкти, які можуть трапитись на шляху слідування, розклади руху транспорту, бронюємо місця в хостелі та квитки на автобус. Все можна рушати... Подорож розпочинається з автовокзалу на Стрийській, де о 22.00 сідаємо в автобус “Неоплан” сполученням Львів-Краків, при цьому хоча в квитку і були вказані місця проте пасажири розсідались хто де хотів, а оскільки ми заходили останні то відповідно місця попались “найкращі”. Прикордонний пункт перетину “Краківець” зустрів нас величезними чергами автотранспорту. Одразу вразила нецивілізована організація перетину з боку України: вся процедура тривала близько трьох годин, більшість з яких пройшла “на ногах”, а враховуючи нічний час, було важко дивитись на батьків які їхали з малечею і сповна відчули “плюси” бюрократичної та корумпованої системи перетину українського кордону. Організація роботи зроблена таким чином що всі операції проводяться послідовно, тобто спочатку всіх з автобуса висаджують, людей заводять в приміщення митного огляду де вони чекають поки прикордонники не поспішаючи оглянуть весь автобус. Після цієї процедури приходять митники, які знову таки ж не поспішаючи починають оглядати подорожуючих по-одному. При цьому смішно дивитись коли троє бравих чиновники стоять і одночасно вдивляються в малесенький монітор рентген-апарату на ручну поклажу (можливо при наявності шести очей є більші шанси помітити контрабанду). Ще більше огидно було дивитись на безстидні обличчя тих же посадовців в пагонах, які ховали по кишенях витягнуті купюри з паспортів, подані на перевірку човниками з величезними сумками. Ну і наостанок після перевірки усіх пасажирів через декілька хвилин дозволив собі прийти прикордонник, який почав штампувати паспорти. “Добила” мої враження від української митниці, зухвала фраза сказана нашим прикордонником, великобританцеві який не розумів, що в нього хочуть побачити міграційну картку: “Ну шо, якщо не розумієш то вертайся назад”. При цьому прикордонник розвернувся та пішов геть не поставивши в паспорті європейця штампу. І хоча через декілька хвилин чоловік вийшов з проштампованим паспортом, мене огорнули злість та сором за нашу державу та пихатих посадовців, які такими діями показують всю нашу “європейськість” (я собі уявляю враження іноземців, які приїдуть в нашу країну на “Євро-2012”...). Так хочеться подивитись в очі тим керівникам, які очолюють весь цей “бардак”, і запитати: невже не можна організувати одночасний огляд автобуса, пасажирів, паспортів, при цьому не виганяючи людей, серед ночі на кілька годин в ангар де навіть присісти ніде; невже обов’язково вивертати пакунки іноземцям і єхидно казати, що заборонено вивозити більше двох пляшок алкоголю чи блоку сигарет, і це при тому що наші “бізнесмени” за відповідну винагороду проходять, як по зеленому коридору із торбами, які ледве несуть; і невже не можна організувати курси етики та англійської мови цим “інтелектуалам”, які є обличчям держави?... Переїзд польського кордону хоча по часу і зайняв більше двох годин, проте всі перевірки відбувались без виходу пасажирів з автобусу, тобто спочатку зібрали паспорти, після проставляння штампів автобус заїхав “на яму” де було оглянуто багажне відділення автобуса після чого ми спокійно в’їхали на територію Євросоюзу. Зустріла нас Польща прекрасними дорогами, розвинутою придорожньою інфраструктурою, одним словом цивілізація... Близько дев’ятої години в’їжджаємо на автостанцію міста Краків, розгортаємо карту міста і вперед на оглядини. Місто з першого погляду захоплює ідеальною чистотою, впорядкованістю та вражаючою архітектурою. Отож по дорозі оглядаємо бастіон Барбакан, Маріацьку площу та костел, пам’ятник Міцкевичу, торгові ряди Сукенніци, Ринкову площу, костел Св.Петра і Павла, костел св.Анни, костел Піярів. Навкруги квітнуть клумби, майоріють різнокольорові прапорці, лунають народні та класичні мелодії вуличних музикантів, пробігають екіпажі запряжені конями, іноді складається враження що ти потрапив в середньовіччя. Далі заходимо в багатійший експонатами музей Чарториських, який розмістився на 4 поверхах: живопис, посуд, предмети побуту, зброя, обладунки XIV-XVIII віків. Розмір та цінність експозиції вражає. Основними “перлами” музею є картини Леонардо да Вінчі “Дама з горностаєм” та Рембрандта “Пейзаж з милосердним самаритянином”. Відмічу, що у багатьох музеях та закладах культурного спрямування є дні, в які вхід для відвідування є безкоштовним. Для музею Чарториських таким днем є четвер, в який ми саме і попали. Наступним для пізнання ми обрали королівський замок – так званий Вавель, що собою представляє цілий музейний комплекс, який вміщує наступні виставкові експозиції: королівські покої, скарбниця корони та зброярня, мистецтво сходу, втрачений Вавель, печера дракона, Краківський кафедральний собор. На всі експозиції потрібно купувати окремі квитки. Оскільки для огляду усіх цікавинок часу не було, ми вирішили оглянути їх вибірково. Отож пройшовши біля пам’ятника Тадеушу Костюшко через королівські ворота першим на шляху відкривається Кафедральний собор святих Станіслава і Вацлава. В цьому соборі в давнину коронували перших осіб Польщі і водночас він представляє собою королівську гробницю. Піднявшись на дзвіницю собору можна побачити найбільший дзвін Польщі – Сигизмунд та оглянути прекрасну панораму Кракова з висоти пташиного польоту. З “небес” спускаємось гвинтовими сходами в печеру Дракона, якого зустрічаємо при виході з печери, та який раз в хвилину випускає вогонь зі своєї пащі. Опинившись біля підніжжя замку далі проводимо його зовнішній огляд зі сторони ріки. Далі відправляємось на півгодинну подорож “водним трамваєм” по річці Віслі. Прохолодний вітерець розвіває волосся, а чудовий краєвид зачаровує погляд. Дивним було зустріти вздовж ріки “дорожні” знаки типу: паркування заборонено, обмеження швидкості до 80 км та саме цілий річковий відділ поліції, яка на катерах контролює дотримання капітанами плавзасобів цих знаків. Оскільки читав в інтернеті хороші відгуки про так звані “Скали Твардовського” наступний шлях пролягав саме до них. Дивовижне по красоті та чистоті води озерце, лежить серед невеличких скель, які утворюють стіну висотою два десятка метри, і які розміщені серед парку, який знаходиться в кількох кілометрах від центру Кракова. Дане озеро використовується як тренувальна база для підводників, та для купання заборонена. Проте після такого напруженого дня, не скупатись з нашої сторони було б помилкою, а тому пролізши через діри в огорожі, зробивши вираз обличчя “нічого не знаю, нічого не чую”, проходимо повз пірнальників, які одягали підводне спорядження і поринаємо в прохолодну блакить озерця. Після прийому водних процедур розпластавшись на березі милуємось краєвидом та спостерігаємо за зануренням підводників, при цьому розуміємо – життя прекрасне...
Відповідь: Галопом по Польщі: Краків-Гданськ-Варшава за 4 дні Хороший допис. а приторочили не туди... Львів туристичний? Є ж гілка "як провів літо..."
Відповідь: Галопом по Польщі: Краків-Гданськ-Варшава за 4 дні Продовження Вже вечір вечоріє, а отже пора подумати про нічліг. Вирушаємо на пошук хостелу, місця в якому попередньо забронювали через інтернет. Доїхавши на трамваї до центру міста, без особливих зусиль знаходимо молодіжний хостел “Олеандра”. Даний заклад, враховуючи зручне розміщення та низьку ціну проживання (26 злотих), із спартанськими умовами проживання, містить усі елементарні необхідні речі, а тому прекрасно підходить для молоді, яка не має високих вимог до умов побуту. Займаємо ліжка в кімнаті розрахованій на 12 осіб (в ту ніч ночувало разом з нами 6 осіб), приймаємо душ, залишаємо в сховку речі та вирушаємо на оглядини вечірнього Кракова. Вдале поєднання підсвічування та світлові ефекти роблять Краків у вечірній час ще прекраснішим. Вулиці та незліченна кількість ресторанів, цукернів, кафе, кав’ярень заповнені силою-силенною іноземних туристів, щодо останніх іноді складалось враження що їх як у Кракові, так і в Гданську більше ніж самих поляків. Повечерявши кебабом, поблукавши вуличками та оглянувши віртуозне шоу з вогняними факелами на Маріацькій площі, близько півночі повертаємось в хостел. В ночі розігралась серйозна буря, а тому вранці вулиці Кракова зустріли нас масою поламаних гілок, поваленими деревами, обірваними рекламними елементами. Порадувала оперативність краківських комунальних служб, які вже о 7 годині розпочали активні роботи по усуненню наслідків стихії. Першим об’єктом ранішньої подорожі став Домініканський костел, але оскільки прямо перед входом впало величезне дерево, доступ в середину був заблокований, а тому задовольнившись зовнішнім оглядом, далі направляємось до головної пошти, звідки відправляються мікроавтобуси на Велічку, де за 10 кілометрів від Кракова знаходяться соляні копальні, найстаріші в Європі, історія яких налічує 700 років. Це ціле підземне місто, яке містить 9 рівнів на глибині до 327 метрів, загальною протяжністю 300 км. В підземних камерах та величезних залах, які з’єднані довгими переходами, розміщені скульптури і барельєфи викресані із солі, підземні озерця, експозиції які зображують всі етапи розвитку гірничого добування солі. Про велику культурну та природну цінність даного об’єкта красномовно свідчить те, що копальні занесені у список ЮНЕСКО ще з 1978 року. Далі повертаємось в Краків, звідки за планом мали їхати в замок у Пісковій Скалі (30 км від Кракова), але оскільки по часу не хотіли ризикувати, вирішуємо поїхати в краківський аквапарк. До слова скажу що всі українські турфірми обов’язково включають в план поїздок відвідини „парку водного”, як його називають поляки. Після напруженого дня „мокрі розваги” були якраз доречними: кілька басейнів, джакузі, гідромасажі, альпіністська стіна, гірський потік ну і звичайно гірки, щодо останніх, то якість швів труб така, що після трьох спусків в мене більше бажання спускатись не було. Місто поглинали сутінки, і ми вирушаємо на залізничний вокзал, для нічного переїзду в Гданськ, точніше спочатку в його околицю – місто Мальборк. Щодо залізничного транспорту, то загалом в Польщі поїзда є кількох категорій: електрички, „особові” та „поспішні” поїзда, фірмові поїзда TLK, ну і швидкісні InterCity. Самі квитки на транспорт є доволі такі дорогі, але існують найрізноманітніші акційні програми. Так придбавши “білет туристичний” (60 злотих за 2 клас і 80 за 1 клас), можна їздити в любих особових та поспішних поїздах, з 18.00 год п’ятниці до 6.00 понеділка. Щодо вагонів особових та поспішних поїздів, то всі вони містять купе зі скляними перегородками, де в 2 класі є 8 сидячих місць, а в першому 6 місць. Лежачих місць, як таких немає (є хіба окремі вагони в інших типах поїздів), а тому вночі їздити не зовсім комфортно. Ще один нюанс – туристичний білет є без вказання конкретного місця, а тому якщо купе зайняті, прийдеться їхати або на відкидних сидіннях в коридорі, або і взагалі в тамбурі. Окрім цього в поїздах немає провідників, тобто повне самообслуговування, при цьому просто вражає чистота в поїзді, а особливо в туалеті. Якщо їдеш вночі то один раз, а в день кілька разів по поїзду ходить ревізор та перевіряє квитки. В 22:15 сідаємо у вагон потяга, знаходимо два місця в одному із купе, і дрімаючи в шостій годині ранку під’їжджаємо до Мальборка. При цьому в купе до ранку ми залишаємось тільки двоє, а тому є можливість півгодини полежати. Вийшовши на малесенькому пероні безлюдної станції (оскільки у вагоні не було в кого розпитати, вийшли орієнтуючись на час вказаний в розкладі руху), і тільки після від’їзду поїзда розуміємо, що ми „пролетіли”, бо це було сусіднє село, а до самого Мальборка ще іти 10 кілометрів. Ну на то вони і пригоди, щоб потім згадувати „приємні„ ситуації, а тому вирушаємо на пішу прогулянку. Близько 9.00 потрапляємо в пункт призначення – величезний замок хрестоносців на березі ріки Ногат. Мальборський замок – це ціле місто, яке було збудовано в 13 столітті і було основною твердинею хрестоносців тевтонського ордену та резиденцією Магістра Ордену. В різні часи замок належав то німцям то полякам, і жодного разу не був взятим. От тільки в другу світову радянськими військами був добряче розбомблений, але до 60-х відбудований. Розміри, велич та краса споруди просто вражають – це треба побачити... В середині замку діють музеї бурштину, лицарських обладунків та зброї, можна оглянути різноманітні технічні пристосування та приміщення давнини, кухня, пекарня, казна, скарбниця, вежі, кафедральний собор, головний зал з троном Магістра та безліч інших тогочасних шедеврів. Загалом екскурсія триває більше 3 годин. Діла біжимо на залізничний вокзал, де сідаємо на електричку та вирушаємо у Гданськ. Основною ціллю відвідин цього міста звичайно – Балтійське море. Прибувши до “перлини біля моря”, сідаємо на трамвай, та їдемо до набережної, і ось воно море. Звичайно купаємось, лежимо і балдієм на пісочку, при цьому роздумуючи чому тут так відносно мало відпочивальників. На вечір плануємо огляд старого міста, яке в 40-х роках добряче постраждало, але було досконало відбудоване. Екскурсію починаємо з Верхніх Воріт, через які в Гданськ в´їзджали королі. Далі побачене було дійсно гідне короля... Відверто кажучи історичний центр Гданська навіть трішечки більше сподобався ніж Краків. Рухаючись Королівським Трактом милуємось неповторними будівлями, міською ратушею з готичною вежею висотою 81 метра, „двір Артуса”, де колись місцева аристократія приймала королів, „Золотий дім”, пам’ятник Нептуну ну і звичайно просто „потрясний” костел Діви Марії або Мар´яцький - готична будівля збудована в 1343-1502 роках є самим великим храмом у світі. Вдумайтесь його висота складає 105 метрів, і він може вмістити 25 тисяч людей. Це просто фантастика... В другу світову війну в середині костелу навіть відбувся танковий бій... Пройшовши по Мар´яцькій вулиці забудованій будинками 17 століття виходимо до набережної річки Мотлави. На пристанях припнуті різноманітні кораблі та яхти, набережна забудована знову таки неповторними за красою архітектури будинками та спорудами. Потрапивши в цю казку у вечірній час – коли все навкруги переливається різноманітними кольорами та вогниками, а навкруги панує неповторна атмосфера, ти розумієш ось де він едем на землі... Заможні європейці „балюють” у вишуканих ресторанах, молодь прогулюється набережною та переглядає фільм у літному кінозалі прямо на стіні одного із будинків. Ехххх, як не хочеться полишати це місце, але дорога кличе. Опівночі сідаємо на потяг у Варшаву. Цього разу фортуна відвернулась від нас, оскільки місць в купе вже не було то до самого ранку ми просиділи в коридорі вагона. Прибувши близько п’ятої години на центральний вокзал Варшави, п’ємо каву та відпочиваємо кілька годин в залі. Потім проїхавши на метро дві зупинки йдемо на огляд Старого міста – історичного району Варшави. Прогулюючись вуличками споглядаємо на королівський палац, костели, пам’ятники, будинки, які є неповторні за своєю красою, але після Кракова та Гданська, чесно кажучи особливо вже не вражають. Спустившись до берега Вісли відпочиваємо від ходьби та милуємось корабликами, які снують по річці туди-назад. Повернувшись на вокзал у зв’язку із запасом в 2 години ідемо в музей техніки, який розміщений в гігантській будівлі Будинку культури та науки поряд із залізничним вокзалом, оглянувши без особливих емоцій шедеври людської думки – починаючи від ножа до літаючого апарату, повертаємось і о 16.15 год. сідаємо на потяг Варшава-Перемишль. На щастя пасажирів у вагоні виявилось небагато і нам вдалось трохи поспати. Близько 23.00 прибуваємо до Перемишля та поспішаємо на автобусний вокзал де сідаємо на автобус Катовіце-Львів. Кордон в Шегинях перетинаємо на дивовиж швидко і без виходу із автобуса та посеред ночі вимучені але щасливі від пережитої подорожі прибуваємо на рідну землю.
Відповідь: Галопом по Польщі: Краків-Гданськ-Варшава за 4 дні Продовження А тепер про деякі нюанси, які приємно вразили мене у Польщі: - Дороги: в повній мірі починаєш розуміти повноту однієї із бід України, заледве перетнувши кордон. Порівнювати з нашими навіть не беруся, оскільки це протилежні речі. Відверто для мене є загадкою, яким чином полякам вдається утримувати в зразковому стані таку велику мережу доріг. - Доброзичливість та вихованість місцевого населення: таке враження, що слова вітання та подяки є невід’ємними атрибутами спілкування поляків. Окремою темою можна відмітити культуру водіїв: незвично бачити картину коли стоячи біля пішохідного переходу зупиняється автомобіль, з якого усміхнене обличчя показує – будь-ласка переходьте. Аналогічно водії поводяться і між собою: ніхто не обганяє, не сигналить в спину, а відповідно і корків на вулицях нами не було помічено. - Чистота на вулицях: загальна культура поляків дає взнаки і на охайності вулиць – смітники на кожному кроці, часто зустрічаються різнокольорові контейнери, в яких розсортовується за видом сміття, ну і такі елементи за якими визначають загальний рівень культури країни – туалети, можна знайти без особливих зусиль, окрім цього багато з них є безкоштовними. Як виняток подібну до Львова картину помітили хіба на окраїнах Гданська в “трудовому” районі. - Міський транспорт: на вулицях відсутні такі звичні нам “маршрутки-душогубки”, натомість курсують нові, великі за вмістимістю автобуси та трамваї, причому курсують вони доволі інтенсивно та строго по розкладу, з яким можна ознайомитись на кожній зупинці. Проте і задоволення проїзду в такому цивілізованому транспорті вартує недешево – 2,5 злотих в Кракові (приблизно 4,5 гривні), 2,8 злотих в Гданську, метро у Варшаві – 2,4 злотих. Окрім того надзвичайно розвинутий велосипедний транспорт, майже усі вулиці окрім пішохідного тротуару містять доріжку для велосипедів, також усюди є спеціальні світлофори для “роверистів”. - Молодь: усюди куди не зайдеш - працює привітна молодь, навіть на таких непопулярних у нас роботах, як двірник, прибиральник та паркувальник. Також було відмічено їхнє цивілізоване відношення до алкоголю, тобто за чотири дні я так і не помітив, людей, які б посеред вулиці чи в парку розпивали пиво (за щось серйозніше навіть не говорю). - Поліція: коротко можна сказати так – вона повсюди, але ти її не помічаєш, тобто вулиці активно патрулюються поліцейськими та приватними охоронними фірмами, до яких можна звернутись в любу хвилину, і водночас ними не робляться “шмони” які так полюбляє наша міліція. Ну і на завершення про матеріальну сторону поїздки – ціни: квиток на автобус Львів-Краків – 102 грн.; залізничний квиток “туристичний” – 60 zl; ніч в хостелі - 26 zl; замок Вавель: Катедра і королівські покої - 10 zl, печера дракона – 3 zl; річний трамвай - 15 zl; проїзд на автобусі Краків-Велічка-Краків – 5 zl; екскурсія в соляні копальні - 46 zl; аквапарк – 17 zl (за 1 годину); екскурсія по замку Мальборк - 30 zl+15 за фотозйомку; проїзд електропоїздом Мальборк-Гданськ – 10,5 zl, музей техніки - 8 zl; автобус Перемишль-Львів - 20 zl. Щодо харчування то поїсти можна майже усюди і все залежить від товщини гаманця: для забезпечених – багаточисельні ресторани, кафе, кав’ярні, цукерні; для менш заможніших: можна доволі дешево закуповуватись в супермаркетах або харчуватись в закладах швидкої їжі. Нам наприклад припала до душі мережа ресторанів КFC (польський макдональдз), де за 11-15 zl можна ситно попоїсти, ще як варіант в Кракові на кожному кроці продають смачнючу “краківську випічку” (1-2 zl) та східний кебаб (8 zl). Візуальний звіт можна побачити тут. Отож якщо Вам сподобалось, небаріться - з січня 2008 року Польща увійде в Шенгенську зону, а тому візу отримати буде на порядок складніше та дорожче. Тому хапайте рюкзак та проїхавши відносно невелику відстань скуштуйте подих цивілізації та європейської культури.
Відповідь: Галопом по Польщі: Краків-Гданськ-Варшава за 4 дні Тре було кинути клич - організували б галопом по Польщі форумлянців)))
