Габсбурги та Україна

Тема у розділі 'Історія', створена користувачем bayard, 9 лип 2011.

  1. bayard

    bayard Дуже важлива персона

    [​IMG]

    "Австрію не оминула "весна народів" – революція 1848 року. Тоді Австрія була проголошена конституційною монархією, в якій законодавча влада здійснювалася спільно імператором (Габсбургом) і парламентом. Були гарантовані демократичні свободи всім народам, що входили до складу монархії, і тривкість їх національності й мови. В Австрії розпочалися конституційні процеси тоді, як в інших державах про це ще навіть не йшлося. У Відні було розроблено проект конституції про перетворення Габсбурзької монархії у федерацію вільних і рівноправних націй. Тоді революція пішла на спад і втілення в життя цього проекту не відбулося. Але вже 1860 року було прийнято трохи модифіковану федеральну конституцію, згідно з якою законодавча влада розподілялася між монархом, парламентом (рейхстагом) і провідними сеймами. Такі сейми під час революції було сформовано в Галичині. Таким чином у Львові утворюється перша політична організація – Головна Руська Рада, яка відігравала роль місцевого сейму (30 осіб). Від Галичини і Буковини обиралися депутати до рейхстагу. Депутатські фракції представляли свої землі, національні округи і повіти. Виступи в парламенті Австро-Угорщини часто звучали національними мовами, були такі періоди, коли німецька мова просто не звучала в стінах рейхстагу.

    Прогресивні реформи в кінці XVIII – початку ХІХ століття супроводжувалися скасуванням кріпацтва (1789 рік) по всій території Габсбурзької монархії, в тому числі на теренах Західної України, і зміни повинності на оподаткування, яке залежало від потужності і характеру господарства. В той же час, ми знаємо, указ (1783 рік) Катерини ІІ закріпачує українське селянство. Ось такі синхронні і діаметрально протилежні явища. Крім того, грамотність серед українського населення різко зростала, укріплювалася греко-католицька релігія, що панувала серед українців. Львівський університет було засновано в 1874 році. Чернівці з провінційного містечка перетворилися на поважний торговельно-промисловий та фінансовий центр. Можна сміливо сказати, що у ХІХ столітті в межах Габсбурзької монархії відбулося воскресіння українського етносу і формування української нації.

    Майже двісті сорок років під короною Габсбургів перебували українські землі – Галичина і Буковина, а Закарпатська Україна – практично з ХІ століття. Уявіть собі: 1867 року символ Габсбурзької монархії Франц Йосип підтверджує автономію Галичини. Він стає поборником послідовнішої та істотнішої участі галицьких політиків в органах влади всієї Австро-Угорської монархії. Чому? Тому що українці Галичини, Буковини, Закарпаття вже зазнали того поневолення, від якого страждали під владою Речі Посполитої, а крім неї – румунів та мадярів. Оточені великими багатонаціональними імперіям, українці побачили, що Габсбурги створюють для них на той час найкращі умови для існування. Українці підтримували віденську політику до кінця. На відміну від, наприклад, мадярів, які чотири рази проводили детронізацію Габсбурзької монархії на своїй території".

    Автор, звичайно, не міг оминути і таку постать як Вільгельм-Василь Габсбург-Вишиваний, про якого "День" неодноразово писав і раніше, як і взагалі про роль Дунайської монархії в історії України.

    "Загалом ставлення Габсбургів до українців заслуговує на окрему увагу. Цікавий один факт. Вільгельм Габсбург (це третій син брата імператора Франца-Йосифа) присвятив себе військовій кар'єрі. До речі, у Габсбургів була традиція: опікуватися численними народами, які входили до складу імперії. Вільгельма матір виховувала як опікуна українців-русинів, які користувалися в монархії чудовою репутацією. Із дванадцяти років він ріс на Гуцульщині, а у військовій академії вивчив українську мову, вивчав історію України за працями Грушевського і Хоткевича, читав твори Шевченка, Франка, Федьковича, Стефаника. Написав 23 вірші й чимало інших творів українською мовою. Коли в роки Першої світової війни розпочався національно-визвольний рух серед українців, він приєднався до української справи, брав участь у формуванні Січових Стрільців. 27 лютого 1918 року легіон під командуванням Василя Вишиваного, який узяв собі таке ім'я і носив вишивану сорочку, пішов допомагати становленню Української Народної Республіки. Пізніше навіть Павло Скоропадський побоювався, що Вишиваний займе його трон. Проте той на трон не претендував. Після того, як на українську державність почали зазіхати більшовики, Вишиваний переїхав з України до Відня, де видав поетичну збірку українською мовою "Минають дні", присвячену борцям за незалежність України. Також видавав українську газету "Соборна Україна". Із 1925 до 1935 р. він жив у Парижі. Габсбурги виділили йому кілька підприємств в Австрії, які давали йому значні доходи. За рахунок цього Василь Вишиваний допомагає українській еміграції, сприяє її консолідації. Його коштом проводяться зустрічі й наради Скоропадського, Липинського, Коновальця, Петрушевича.
     
  2. bayard

    bayard Дуже важлива персона

    У середині 1940-х років він повернувся в Австрію і знову підтримує тісні зв'язки з Організацією українських націоналістів. Його розсекретили. Навесні 1947 р. представники СМЕРШу доправили його до Києва. Звинувачували в усіх гріхах: за знання української мови – в українському націоналізмі, за те, що був полковником Української народної армії, служив Петлюрі – обізвали петлюрівцем, за те, що мав зв'язки з ОУН – членом ОУН. Ще звинуватили в тому, що був англійським і французьким шпигуном. Його засудили на 25 років таборів особливого режиму. Через кілька місяців, 18 серпня 1948 року Василь Вишиваний помер у лікарні тюрми N1, коли йому було 54 роки. Місце поховання невідоме".

    Звичайно, природній стан для будь-якої країни це не "членство" в якійсь імперії, а незалежна держава. Але,, звичайно, якщо порівнювати історичний досвід, набутий Україною у складі Австро-Угорщини та Росії явно не на користь Романових.

    ________________________________________________________________

    3 липня в Баварії на 99 році життя помер Отто Габсбург, син останнього австро-угорського імператора Карла. Цю людину та його долю в сучасній Австрії добре знають і цінують.

    «Зі смертю Отто Габсбурга ми втратили полум’яного європейця, який, будучи прибічником й очільником пан’європейського руху, сприяв мирному падінню залізної завіси між Заходом і Сходом континенту. Під час Другої світової війни і після неї він усіма силами сприяв відродженню вільної і незалежної Австрії. Ми вдячні йому за це і за невтомну діяльність з побудови вільної і неподільної Європи», — сказано в заяві міністра закордонних справ і віце-канцлера Австрії М. Шпінделеггера.

    16 липня Отто Габсбург буде похований у Відні недалеко від габсбурзького палацу Гофбург в імператорському склепі церкви монастиря ордена капуцинів. 1989 року, з дотриманням давніх імперських ритуалів, тут була похована і його мати, остання імператриця Австро-Угорщини Ціта фон Бурбон-Парма.

    Так шанобливо і не без сентиментальності сучасна Австрія прощається зі своїм імперським минулим. Проте на шляху до цієї спокійної пошани були довгі роки вигнання імператорської родини, представникам якої багато десятиліть не дозволялося навіть побувати на батьківщині. Три роки тому, будучи гостем в австрійському парламенті, Отто Габсбург, пригадавши це, говорив, якою радістю стала для нього можливість легально відвідувати батьківщину. Але і до цього він завжди прагнув бути корисним своїй країні.

    Син і спадкоємець престолу Отто Габсбург народився 1912 року і ще пам’ятав похорони імператора Франца-Йосипа I, що правив країною з часів європейських революцій 1848 року до середини Першої світової війни. Більшість австрійців не раз бачили підсліпуваті кадри кінохроніки, на яких у траурному кортежі ведуть за руку маленького кучерявого хлопчика в матросці. 1919 року цей уже восьмилітній хлопчик був відправлений разом із батьками у вічне вигнання. У передвоєнні роки Отто Габсбург кілька разів з’являвся в країні нелегально. Прибічники монархії тоді ще могли збирати багатотисячні мітинги, а Отто Габсбург навіть пропонував себе як канцлера, але за старання якось запобігти аншлюсу з гітлерівською Німеччиною нацисти виписали на нього ордер на арешт, і йому довелося емігрувати до Америки.

    Легально приїхати до Австрії Отто Габсбург зміг лише 1966 року, через декілька років після того, як він офіційно відмовився від усіх можливих претензій на престол. Цього вимагав закон, ухвалений ще 1919 року. Його приїзд став для тодішньої Австрії великою й неоднозначною подією. У країні навіть було оголошено страйк, в якому взяли участь 50 000 тисяч робітників. Було потрібно ще 7 років для того, щоб сталося історичне дружнє рукостискання між канцлером Австрії соціал-демократом Бруно Крайським і колишнім спадкоємцем престолу Отто Габсбургом.

    З 1979 по 1999 рік Отто Габсбург був депутатом Європарламенту від німецької Християнсько-демократичної партії ЦСУ. Його діти мають австрійські паспорти, а старший син Карл, закінчивши свою політичну кар’єру в Німеччині, став періодично з’являтися на австрійському державному телебаченні як телеведучий. Уже кілька років він бере інтерв’ю в сильних світу цього, долучаючись до трансляцій знаменитого Віденського оперного балу.

    Сучасні австрійці справді спокійно ставляться до свого імперського минулого. Дунайська монархія, як вони люблять називати свою країну разом з народами, що населяли її, ураховуючи й українців-галичан, існує тепер на екранах телевізора і в красивих ностальгічних серіалах, і в суворих історичних документальних фільмах-дослідженнях. Прибічників монархії тут, за даними соціологів, украй мало. Навіть дуже консервативно налаштовані люди розуміють, що відновити ту імперію в колишніх кордонах і різноманітті неможливо, а робити маленьку Австрію монархією ще й безглуздо. Тому, поважаючи власне минуле, австрійці шукають і бачать можливість нового зближення зі своїми колишніми співгромадянами інших національностей у рамках Євросоюзу і в демократичній формі. Тут родовиті люди, на відміну від Німеччини, навіть досі не можуть мати дворянського префікса «фон», тобто фон Шмідт перетворюється в паспорті просто на Шмідта.

    Проте, за словами Отто Габсбурга, народившись в імператорській сім’ї, неможливо про це забути. Вчора в присвяченій йому передачі австрійського телебачення показали документальний фільм, в якому розповідається, як Отто Габсбург усе життя намагався в своєму становищі знайти нові шляхи служіння власній країні. Фільм закінчується роздумом про те, як можна було б назвати книгу про життя цієї людини — запропоновано трагічну назву «Той, що скрізь запізнився».
     
  3. duncan

    duncan батяр з личакова Команда форуму

    хороша стаття, добре пояснює, чому до Габсбургів ві Львові ставляться зі шаною
     
  4. ostrov_Norman

    ostrov_Norman Well-Known Member

    Той, хто прожив життя не даремно
     
  5. Антон РАКИТИН

    Антон РАКИТИН Well-Known Member

    Внимательно прочитал несколько больших статей о том, как люди жили в Черновцах при Габсбургах:

    это была настоящая европейская, культурная, многоцветная, благополучная жизнь в цивилизованном правовом Государстве.


    В нижеприведённой статье просто и ёмко доказывается, чего стоит убогая и тупорылая ЛОЖЬ совкового Агитпропа о "национальном гнёте", которому якобы подвергались славянские народы в Австрийской империи Габсбургов:


    "В середине XIX в. началось и оживление экономического развития Черновцов (построена пивоварня, паровая мельница, винокурня, мебельная фабрика, в 1850 создана торговая палата, в 1877 — торговая биржа). В развитие Черновцов внесла вклад постройка железной дороги Черновцы — Львов (1866), в 1895 построена электростанция, в 1897 введён в действие электрический трамвай, в 1895—1912 — водопровод и канализация.

    Построены новые значительные здания : православный кафедральный собор (1844—1864), резиденция буковинского православного митрополита (1864—1882), армянская церковь (1869—1875), иезуитский костёл (1893—1894), еврейская реформистская синагога (1873—1877), городской театр (1904—1905), железнодорожный вокзал (1906—1909).

    Черновцы обрели европейский вид (их часто называли «маленькой Веной»), хотя этот вид имела только центральная часть города. В 1895 в Черновцах работало свыше 2500 рабочих, а в 1910 в городе было 2140 ремесленников и 1400 торговцев.

    В 1784 г. австрийская администрация открыла первую немецкую начальную школу, а к 1869 было уже 6 школ с 26 учителями. Первая классическая гимназия основана в 1808, реальная — в 1869, учительская семинария мужская — в 1860, женская — в 1872. Во второй половине XIX в. основаны профессиональные школы: сельскохозяйственная, ткацкая, ремесленная, в 1827 — высшая теологическая.

    В 1875 был создан Черновицкий университет с тремя факультетами:

    православной теологии, философии и права, носивший в то время имя Франца Иосифа.

    В средних школах и в университете обучение велось на немецком языке, с 1851 украинский язык ввели как предмет изучения в гимназии, а затем и в учительской семинарии.

    С 1896 при другой немецкой гимназии был основан украинский отдел.

    В университете существовали кафедры украинского и румынского языка и литературы.

    Под конец австрийского господства в Черновицах были 4 народные школы с украинским языком обучения.

    С Черновицами тесно связана деятельность таких украинских писателей, как Ю. Федьковича, С. Воробкевича, О. Кобылянской."



    Вот так национальное "угнетение" этнических меньшинств, вот так "насильственное онемечивание" малых народов, когда в австрийском государственном Университете из 3-х классических факультетов учреждается на деньги из казны Империи целый отдельный факультет Православной теологии, открываются кафедры украинского языка и румынской литературы с полным штатом высокооплачиваемых профессоров и доцентов, строятся в самом центре австрийского города православные кафедральные соборы, армянские церкви, еврейские синагоги.


    Чтоб всех так "угнетали"...
     
  6. Un.Known

    Un.Known споглядач з лінійкою ) Команда форуму

    Останній цісар, Карл І, після одруження з Цітою Бурбон-Пармською жив у Коломиї. Ціта згадувала про ті роки, як найщасливіші у своєму житті.
     
  7. Тим22

    Тим22 Дуже важлива персона

    Не понял, крепостное право в Австро Венгрии было отмененов в 1848 году. Революция была подавлена благодаря русским войскам и галицким русинам, которые получили за это жовто-блакитный флаг
     
а де твій аватар? :)