Розшифруємо. [FONT="] ЕЛІТА. Роль цього прошарку в розвитку суспільства загальновідома. Але йдуть великі розбіжності в трактуванні кого визнавати за представника цього прошарку. В бджолиному рої це безумовно матка, причому не навічно. Якщо вона втрачає свій хист, то позбавляється своїх лідерських привілеїв. А як же в людей? В різних суспільствах по різному, залежить від культури. Євреї, для прикладу, не прийняли І.Христа, навіть піддали його гонінням та смерті. А багато інших народів підняли його на найвищий п'єдестал. Справа вибору і відповідно різниця в результатах. Еліта - це талант, при цьому кожному народові потрібно мати мірило його. А що ж ми маємо? Повну спотворену хибність в голові відносно цього. В оцінці таланту ми себе ведемо як компас на залізному родовищі. Для прикладу наведу два наших самородки - Марусю Чурай та Володю Івасюка. Ми їх зуміли оцінити, співаючи до цих пір їх пісні, але чи вберегли ми їх. Ні, ми спокійно дивилися як їх обох знищували. Це називається пасивним відторгненням таланту, але інколи суспільство і активно виштовхує чи знищує потрібні йому самородки (сіренькі Кос-Анатольські не менше опричників з КГБ до-водили до відчаю В. Івасюків чи Л. Бикових). А нам, все таки, потрібно знати, що не всякому генію до снаги подолати нашу інертність чи, навіть, ворожість суспільства. Розвинуте суспільство саме відшукує їх, добряче оцінює, а потім дає їм оберігаюче клеймо типу "сер". А яких ми собі знаходимо "серів"? Який у нашого сьогоднішнього жлоба ідеал? Повернемося до витоків нашого теперішнього жлобства - в 60-і роки. Існував в той час популярний кіножурнал "Фітіль". В одному з його випусків показують наступний сюжет. Сидять коло під'їзду двоє чоловіків - один з них товстий та пихатий, а другий худенький, старенький і в поношеному костюмі. Всі, хто не проходить мимо цієї пари, здоровкаються: "Добрий день, Іване Івановичу". А стояча поряд старенька каже іншій: "Як у вас поважають професора". Інша відповідає: "Це всі здоровкаються до нашого м'ясника з гастроному - товстого, а до професора їм байдуже". Ось і вся мораль нашого жлоба в виборі кумирів (дефіцит м'яса в той час зробив свій акцент). Він поважає тих, хто по його "понятиям" може жити, а всі інші - "лохи". Так на Донбасі вибрали Януковича, тому що він - "свій пацан". Він по донецьких мірилах "сер" і неважливо, що відносно недавно цей "сер" зривав шапки з прохожих. На протилежному кінці України зациклилися на інших "героях". Неважливо, що він не може відрізнити культуру від менталітету, зате "як він москалів лає". Ось так в нашій "еліті" з'являється цілий набір культурного мотлоху, який сам себе зачисляє до «бомонду», крутить свої пики постійно для нашого зору на подібних собі телеканалах. Отак ми "вклепалися" з хорунжівським "сером", записали в ранг «видатних українців» пройдисвіта Ульянова-Лєніна. Відносно останнього – це вже можна занести не до культурного, а до психічного відхилення нації. При цьому і одному відсотку українців невідомо нічого, наприклад, про Василя Капніста, грека по національності і патріота України. До того ж ще одним прикладом доведу нашу деградацію, тому що згадуваний з 60-х професор теж вже навчився, як і м[/FONT][FONT="]’[/FONT][FONT="]ясник, наживатися на своїй посаді продажем оцінок. Немає в українця тієї «клепки в голові», яка б дозволила йому відсівати культурне зерно від полови. Та ще й жлобські так звані ЗМІ підсовують нам своїх "героїв". Ці телеаферисти, наприклад, підсунули нам дрібненьких (по суті аналізу) Кличків, В.Лобановського чи А.Шевченка, за возвеличуванням яких ми майже нічого не знаємо про справжнього спортивного героя - В.Голубничого (і він не один в такій штучній тіні), який готував свої олімпійські медалі в болоті примітивного сумського стадіону. Перші в спортивні "сери" не годяться, тому що любили гроші більше ніж спорт. А Голубничий - це дійсно спортивний "сер", бо віддавався спорту від душі. Відносно А.Шевченка ми знаємо, що цей витвір київських Нивок назвав свого сина Джон (круто для нашого жлоба), а ось відносно багаторазового олімпійського чемпіона Голубничого невідомо чи взагалі він живий. Мої рідні жлоби, скажіть мені, що ви знаєте про Л.Костенко по зрівнянню з "розкрученим" на ТБ Ф.Кіркоровим. Ви ліниві самі пізнавати світ, ви просто вживаєте ту полову, яку вам майже силоміць підсовують різні там "Факти" чи "Інтери". І після цього ви маєте нахабства подумки зараховувати себе до інтелектуальнонасичених, хоча насправді ви є папугами з набором примітивних фраз від жовтих "засобів масового одурачування". Земляки, не жалійтеся, що вами керують недостойні люди. Це результат вашого особистого невігластва з суміші невміння і ліньок аналізувати та перебільшеного гонору відносно свого "я". Доки ви не зрозумієте користь Дон Кіхотів в вашому житті, по справжньому САМІ не оціните "маршала-м'ясника" Г.Жукова чи патріотизм Р.Шухевича, не навчитесь відокремлювати зневагу до В.Ющенка від пам'яті по загиблих в Голодоморі, ви будете в вічному пошуку поводиря між самозванцями-невігласами місцевого клепання чи будуть "керувати" знову вами прийшлі зайди типу Романових чи Рюріковичів. А для початку навчіться відрізняти хоча би ціну "слів" і "справ". А не пройшовши це осмислення ви будете продовжувати називати Харків «першою столицею», що є проявом повного невігластва, ставити пам’ятники тому ж Жукову, вибирати в міські голови відвертих шахраїв та авантюристів. Далі я хотів дати більш детальні характеристики деяким представникам нинішньої псевдоеліти, яка своїм егоїзмом дорозтерзує Україну. Йдеться про таких як Ющенко, Янукович, Тимошенко і тому подібних хуторянських "державотворців", які вже і самі почали вірити в свою велич. Але вирішив поберегти післяінфарктне серце. Вони того не варті. Цих недоучок ґатунку "із грязі та в князі" в одному Києві зараз "перебір". Просто одним жлобам більше повезло, а іншим - менше. І ось серед цього смітника нам, як курям, потрібно знайти щось корисне. А без наявності справжніх ЗМІ, які потрібно ще нам створити і використати в ролі відсіюючого сита, задача це майже непосильна. Тому над вами ще довго (при вашій громадянській інертності) буде висіти надумана політична значимість отих розбещених паразитизмом пик, які безперестанно нам нав’язують «засоби вішання локшини на вуші», так як в свій час вам нав’язали пройдисвіта Лєніна чи «значимість» Суворова. Еліту повинен вибирати мозок, а не мода частого показу на жлобському екрані чи повторюванні в ваші уші. [/FONT]
