Добрий поет – той, хто таки виходить за межі певної “норми”

“Забуваються лінії запахи барви і звуки//Слабне зір гасне слух і минається радість проста//За своєю душею простягнеш обличчя і руки//Але високо і недосяжно вона відліта... Ми помрем не в Парижі тепер я напевно це знаю//В провінційній постелі що потом кишить і слізьми// І твого коньяку не подасть тобі жоден я знаю//Нічиїм поцілунком не будемо втішені ми//Під мостом Мірабо не розійдуться кола пітьми...” Повний текст

 

Геній - це Геній. А тут практично плагіат.

Я и Вы
Да, я знаю, я вам не пара,
Я пришел из иной страны,
И мне нравится не гитара,
А дикарский напев зурны.

Не по залам и по салонам
Темным платьям и пиджакам —
Я читаю стихи драконам,
Водопадам и облакам.

Я люблю — как араб в пустыне
Припадает к воде и пьет,
А не рыцарем на картине,
Что на звезды смотрит и ждет.

И умру я не на постели,
При нотариусе и враче,
А в какой-нибудь дикой щели,
Утонувшей в густом плюще,

Чтоб войти не во всем открытый,
Протестантский, прибранный рай,
А туда, где разбойник, мытарь
И блудница крикнут: вставай!
Н. Гумилев