Дєпрєсуха...

Люди – лгуны по природе.
Когда человек рождается – мы лжем. Тихонько, в полтона врем государству, давая взятку в роддоме врачу. Когда малыш подрастает – врем и ему, рассказывая басни про капусту и аиста… Со временем – узнав правду, ребенок начинает врать нам – родителям, делая вид что верит нашим россказням.
Мы врем когда женимся, давая клятву друг другу в вечной любви. Мы врем когда любим друг друга, и когда умираем….
Сладкая, липкая ложь, - вот та субстанция в которой плавает наш мозг. Это потом уже идет черепная коробка, крашенные волосы – тоже враньё…
Мы любим обманывать друг друга – в этом смысл нашего существования. Мы производим и поглощаем вкусную пищу и напитки – но это вранье, так как она вредна.
Придумав правила дорожного движения, мы повлекли за этим огромное количество смертей, став верить друг другу на проезжей части…
Когда мы говорим, что никогда не лжем – это неправда. Ложь порождает ложь. Для всеобщего блага. Для всеобщей – погибели…
(с) Капитан

 

Відповідь: Дєпрєсуха...

капітане, може, краще вдаримо по пиву - чесно усвідомлюючи, що це нам тільки на шкоду...

 

Відповідь: Дєпрєсуха...

Після фінішу дєпрєсухи це буде наступним кроком, добре?

 

Відповідь: Дєпрєсуха...

то слід активно прискорювати фініш!
тим паче, що брехня іноді буває не така вже й погана - чи вам не до вподоби українські побрехеньки?

 

Відповідь: Дєпрєсуха...

Це звичайнісінький понеділок

 

Відповідь: Дєпрєсуха...

Депресуха від брехні? А як Вам день народження якого зовсім не хочеш (бо стукає вже не 19), а ще не знаєш з ким його зустрінеш (бо може ніхто не зайти, а можуть прийти особі, що ненавидять один одного), мова про "де" взагалі не йде)
Хотілось би прокинутись вже після онного і щоб не було соромно... а нізя):8:

 

Відповідь: Дєпрєсуха...

Ну щодо днів народження: статистика каже, що певному відсотку чоловіків може "поплохєть" ДО дня народження (типу - "не хочу цієї дати... /...чи вдасться відсвяткувати гідно...), а певному відсотку жінок - ПІСЛЯ Д.Н. ("Ось! Все гідно зробила. Що далі ?"...)

Особисто я знав про кризові вікові рубежі і підходив до них при належному озброєнні:

28 років - готувався до весілля.
40 років - завершив неслабкий винахід (техніка); крутив роман зі студенткою. Ми ходили "піддаті" Хрещатиком і голосно співали:
"Реву!
Мне нынче сорок лет, я нищ и глуп.
В траву
Заройте проспиртованный мой труп..."

(А. Градський - С. Чорний):

50 років - 1. знайшлися родичі в USA (нащадки емігрантві 20-х рр); 2. Влаштував такий Birthday на теплоході ... пам"ятаю тільки перші 45 хвилин, але загалом - кайф !

Просто треба відчувати синхронізацію з Хроносом - Всесвітнім Часом. І бути в гармонії з Ним.

Один російський психолог писав (і я з ним цілком погоджуюся):
- Вы думаете, ключевая фраза Шекспировского "Гамлета" - "Быть иль не быть ?" Глупости! Ключевая фраза - "Распалась связь времён"!

Життя прекрасне ! Будьмо !

 

Відповідь: Дєпрєсуха...

Дякую. Пойняла. Пішла одружуватись:agree: :cowboy:

 

Відповідь: Дєпрєсуха...

Успіхів! Не забудьте натякнути, коли писати привітання !

 

Відповідь: Дєпрєсуха...

Слухай Бора (можна буду на ти? ) - не переймайся такою проблемою. Мені от минулого року всі і все надоїли, то я забралася далеко геть світ за очі, поїхала у замок, насолодилася природою, потім пішла у файну кав"ярню, замовила собі кави доброї і бокал коньяку і тішилася, що можу прожити день для себе. Мені всі видзвонювали, вишукували, але в тому було щось особливе і пригодницьке.
А взагалі класно робити щось нестандартне .

 

Відповідь: Дєпрєсуха...

В мене самої трохи депресняк, бо не можу вирішитися, яке моє бачення майбутнього і яка моя роль у нім. Ну але думаю, менше голову собі такими філософськими думками сушитиму - то менше й голова болітиме. Життя треба просто попростіше сприймати (take it easy - то моє тепер гасло )!

 

Відповідь: Дєпрєсуха...

Перепрошую... мої знайомі - спочатку євреї, а потім і деякі неєвреї називали мене "Бора".
Автомато подумав. що Черешенька до мене звертається.
Черешенько, мржна на "ти"

Bora, ми не родичі часом ?

 

Відповідь: Дєпрєсуха...

мріяла про початок ремонту, майстри обіцяли бути нині, потім обіцяли бути завтра... я в цю жахливу спеку пакую весь посуд з кухні, дитина по тих коробках лазить, дуріє від щастя, а я тільки і думаю кому б спихнути або дитину, або пакування посуду
і ЧУДОВИЙ ВЕЧІР НАСТАВ, майстрів не буде ще 2 тижні!
ЖИТТЯ продовжується у старих умовах! Ура!

 

Відповідь: Дєпрєсуха...

Ех, нема в мене родового замку для відпочинку... Але вже краще від того, що комусь є діло і до мене:radist:

Нестандартні вчинки?? Може ще хтось нестандартно виходив з такого настрою?

А зрештою і одруження добра ідея. Зберемося нарешті усією родиною!) весело)

 

Відповідь: Дєпрєсуха...

Еее. ніби ще ні))
Нік спав на думку лишень пару днів тому Тому це виходить вже я "напросилась" у родичі

 

Відповідь: Дєпрєсуха...

Поверье есть такое: хороший пес никогда не умрет дома, на глазах у хозяина.
У меня было две собаки, которых я любил как близких мне людей. Обычные дворняги, с виду неприметные. Но их неказистая внешность компенсировалась удивительной преданностью, забавным характером и лаской. Каждый раз, когда мне стоило на длительное время отлучаться, они словно это чувствовали… Крепко передними лапами обнимали меня за ноги, пытаясь удержать, а на глазах выступали самые настоящие собачьи слезы.
Первый пес, по имени Топа на старости лет полностью ослеп. Зачуяв меня по запаху, он радостно повизгивал, беспокойно пытаясь вычислить мое местонахождения, чтоб обнять и облизать с ног до головы. Но однажды он ушел. Ушел, поняв что умирает. Зная, что его смерть доставит мне боль.
Второй пес, по кличке Рекс в свои последние дни ходил очень грустный, виновато смотря мне в глаза, и отворачивал голову, когда мы встречались взглядом… Он тоже ушел и не вернулся.
Когда человек умирает, возле смертного одра собираются многочисленные родственники, плачут на похоронах, провожая в последний путь…Потом поминки, 3 дня после похорон, 9, 40 дней, годовщина… Каждый раз это доставляет боль. Еще хуже, если человек умирает в мучениях на больничной койке, когда его дети или внуки дежурят по очереди в палате, меняя памперсы и поневоле наблюдая, как их родственник гаснет словно свеча, уходя в мир иной.
Я так не хочу. Если я почувствую, что мой конец близок, то уйду из дому куда глаза глядят. Я не хочу усложнять жизнь своим детям, заставлять их отпрашиваться с работы ко мне в больницу, не спать по ночам ожидая трагического звонка от врача… Лучше умереть вдали от семьи, - не покончить жизнь самоубийством – любым иным способом, но не доставляя боль родным, оставив их в неведении. Глаза не видят – сердце не болит… Лучше лежать в неизвестной могиле, чем заставлять страдать любимых людей.

 

Відповідь: Дєпрєсуха...

Не страшно
Значить так:
- ЗдRасьтє, БоRа!
- І Вам ЗдRасьтє, БоRа!

 

Відповідь: Дєпрєсуха...

Капітане, що на Вас найшло? Такі думки і у Вашому віці??!!! :no: Ану викладуйте, що там у Вас трапилося?

 

Відповідь: Дєпрєсуха...

То часом не з фільму якогось, а то як прочитаю Ваш нік зразу процесор начинає вишукувати, як в тому анекдоті "И где это я тебя видел?...в кине ,в метре..."

 

Відповідь: Дєпрєсуха...

Не в кіні)).. навіяло літом.. те, що мені того дня наснилось (от як добре, що не щось гірше) Є такий тропічний острів - Bora-Bora...
Там депресух певне не буває...

А Вас я десь вже бачила..ну точно..