Інколи згадуючи своє дитинство, з посмішкою на обличчі згадую як мріяла стати.......спочатку танцівницею, потім співачкою, потім вчителькою...навіть думала як всі хлопці стати космонавткою... Цікаво...а про яку професію ще з дитинства мріяли Ви? і чи реалізувалася ця мрія тепер?
з класу так 5-6 мріяла бути криміналістом або детективом,або простим міліціянтом,або,на крайній випадок-патологоанатомом (то все через моє раннє захоплення недитячими книжками-детективами...)
про шо я тільки не мріяла... вчителька дусь у третьому класі, потім видатною спортсменкою (тут не склалось не по моїй вині), потім відомою танцівницею.... чомусь завжди себе уявляла на сцені, мріяла про те шо мене впізнаватимуть на вулицях... я досягла цієї мети, але в такому ритмі витримала не довго, 4,5роки... вернулась до нормального життя і не жалкую... а так професійні захоплення мого дитинства були різні, зразу всіх і не згадаєш.
Яка гарна тема! всі мрії далЕкого дитинства згадати важко,але перша, цілком усвідомлена - стати археологом,або,на крайній випадок - геологом.Щось таки від цієї мрії здійснилося.
в перших класах ми з подружкою двоє напополам мріяли стати... монашками тоді вважали, що то найкраща і найугодніша Богу професія, так як священиками нам не стати навіть памятаю вчителька робила письмове анкетування, хто ким хоче стати, то ми гордо вписали свою мрію... памятаю клас, що старший нас, коли мав випускний, то оголошували перед школою дані анкетування, яке проводилось в них в молодших класах... то я цілий рік переживала що буде, як наше оголосять, бо моя рання подруга перейшла в другу школу, а мені то все треба буде пережити... але вчителі чогось передумали оголошувати з 4 класу мріяла бути математиком.... їздила на олімпіади, конкурси, але ті мої знання щось не дуже розвинулись... потім ще було багато непостійних мрій - танцівницею, журналісткою, фармацевтом, займатися рекламою... згодом і то перейшло і я захтіла просто працювати в гарному офісі десь клас 10 захтіла займатися бізнесом і якби мене не нервувала велика кількість цифр, то стала би економістом... ще було миттєве бажання стати держслужбовцем... а потім не було зовсім бажань.. ніяких... ну нема схильності ні до чого... якийсь такий універсальни склад розуму - може охопити практично всі сфери поверхнево, за що не візьмусь, все получається, а от коли детально треба то не хо... зовсім не хо, і не мо тому ким стати я не обирала... просто не могла того зробити, тому радилася з іншими... всі мене бачили юристом або лікарем... професія лікаря подобалася, але не відчувала шо то моє "призвание", тому здобуваю професію юриста... не жалію, але як усвідомила чого варте здоровя, то захтіла бути дохтуром хоч би для того, щоб не стати жертвою вітчизняної медицини.... о! а шо сі з мене получит - час покаже
"І чекаєш наступного свята коли все таки здійсняться твої МРІЇ. Ти малюєш яскраві пейзажі світу де завжди здійснюються мрії і де дорослі завжди їх виконують навіть не питаючи тебе про них. Ти віриш у справедливість і несеш цю віру як національний стяг своєї країни. Але ноша стає важкою..." Це фрагмент мого ессе саме з такою назвою "Дитяча мрія". Мріє помагає нам жити, але коли вона отримує контури, вона перестає бути мрією. Тому всім форумчанам бажаю мати не одну мрію, а кілька(одночасно вони ж не здійсняться)) В мене мрій багато )), потроху втілюю в життя, але так прикро з ними розтаватись((
Приблизно в першому класі мріяла стати лікарем та ще й зубним.... Потім мріяла стати дизайнером або художником... В класі 10-му їздила на різні олімпіади з хімії, дуже любила цей предмет, особливо досліди різні , захотіла стати хіміком. Потім в 11-му класі я довго не могла визначитися з майбутньою професією, стала економістом. От такі зовсім протилежні мої дитячі мрії до сьогоднішньої професії.
А я пригадала собі кумедну історію з класу приблизно третього. Вчителька була сильно не в гуморі, ми її чимось роздратували і вона викликала всіх по черзі до себе із зошитом та щоденником і всіх питала в примусовому порядку наказовим тоном "хто ким хоче бути". Мене це чомусь "досягнуло в корінь" - мабуть тон не сподобався, і я проігнорувавши заклик до обдумування відповіді далі займалася своїми справами (малювала у чернетці). Коли прийшла моя черга і пролунало питання я секунди не задумуючись візьми та й ляпни: "Хочу бути льотчиком!" Вчительці щелепа відвисла, в класі запанувала ідеальна тиша і всі дивились на мене. "Може ти мала на увазі стюардесу?", - спитала вчителька. "Ні. Тоді я б так і сказала, а я хочу бути льотчиком." Найцікавіше, що це був повний експромт і я досі не уявляю, як мені таке в голову прийшло. Потім хотіла бути вчителькою, потім художником-вітражистом, навіть юристом хотіла бути у старших клас.
Протягом всієї школи хотіла бути вчителем математики. Обожнювала цей предмет, ходила по олімпіадах, "кенгуру".. І свою вчительку з математики я шалено обожнювала! А потім вона пішла вчитись на аспірантуру і викладати в політех, а нам давали різних нецікавих вчительок, з якими я часто сперечалась, бо вони були старі і неуважні і помилялись, але не хотіли визнати помилки.. А потім замість мене послали на олімпіаду ученицю зі спецкласу і це мене образило. Хоча потім і віднайшла особисту сатисфакцію, коли мені дали завдання з олімпіади і я за урок три з них зробила, тоді як та дівчина тільки одне з п'яти зробила на олімпіаді.. А в 11 класі пішли інтеграли, похідні і т.д., які мені були не цікаві. Ще й вчителька нецікаво і незрозуміло пояснювала, тому я забила на математику і пішла на комп. науки вчитись. Комп'ютер полюбила з першого дотику до клави і з того моменту мріяла працювати за ним. Ну от і працюю А в зовсім далекому дитинстві мріяла дорости до того часу, коли тато дозволить мені користуватись його Зенітом і мені не доведеться чекати моменту, коли нікого не буде вдома, щоб дорватись до фотоапарату і поклацати ним з вікна перехожих, поки в ньому плівки не було Ця мрія теж реалізувалась :shy: Зараз мрію про свою фотостудію.. А за компом вже не хочеться працювати
О, скільки нас таких! Я теж мріяла бути математиком. Та й, зрештою, майже стала ним Ось згадала і так захотілося знову в ті формули зануритися...Любила я то... А в мого брата була мрія стати футболістом, а по вихідних підробляти священиком. Зараз вчиться на юриста - про то мріяв вже в більш дорослому віці
жесть! я мріяла точно бути хірургом, потім - ветеринаром, шеф-кухаркою, потім - журналісткою, потім - дипломатом, натомість я - юрист. і не впевнена, що цим усе обмежиться. приваблює соціальна робота)
В мене теж десь в 11 класі була думка про журналістику, але тоді якраз гинули журналісти, тому відмовилась від цього задуму.. Вважала цю професію дуже крутою
почему? нормальная профессия, кстати я состоял в СЖУ, наверно даже еще состою, просто взносы не плачу и не пишу уже 3 года статей, переключился только на иллюстрации.
а я неоригінальна хотіла бути дизайнером ним і є... пра переди тим як дійшла до дизайнера життя заставило і менеджером з продажу попрацювати і бухгалтером і навіть маклером... я завше хотіла шось створювати... мрію поступити на архітектурний і робити проекти будиночків (хоча я можу і без архітектурного, але для працевлштування бумажку тра) д речі у мене з Нірванкою одинакові мрії... зараз я також мрію про фотостудію... ( то як хоббі)
в дитинстві мріяла бути як всі - то вчителькою, то ще там кимсь, хто попадався під руку. а от в класі другому серйозно і впевнено казала, що хотіла б бути космонавтом (тоді ніби якраз чергова жінка-космонавт в космос полетіла) потім вже не мріяла, а розуміла і впевнено прагнула бути тим, ким і є. а в зрілішому вже віці (коли все склалося) - зрозуміла, що в іншому житті була б мабуть кінооператором і режисером )))) знімала б кіно. документальне. але це навіть не мрія - бо мрії надихають і рано чи пізно повинні здійснюватися. це так - підсвідомість подає сигнали P.S. А ще я впродовж всього свого життя (скільки б там його не було) завжди мріяла бути коханою жінкою. навіть, коли ще не зовсім усвідомлювала, що це таке. так що це можна назвати моєю дитячою мрією.
