Діамантовий серпанок сучасного російського імперіалізму

***
Як бачимо, зараз, на теренах сучасної суверенної України, напевно покладено край безпосередньому пануванню гігімонічного Російського імперіалізму. Але сам імперіалізм нікуди не зник, значно послаблений зовнішньо, він живе та діє в економічній сфері політичного життя України. Особливо потужно діє антиукраїнська пропаганда, в засобах масової інформації, вдало замаскована спецслужбами під настрої, думки, та волю російськомовних громадян України південно-східного регіону, спрямована проти всієї нації. Звичайно, було б занадто не професійно відкрито тиснути на політично незріле, національно приспане та безпорадно залежне в мовному питанні, пересічне російськомовне населення. Та й немає в цьому практичної потреби, оскільки не становить труднощів діяти від імені політично вагомих проросійських діячів та у відповідних російськомовних, але українських, засобах масової інформації.

Така діяльність має чинність, але ефективність її поступово вщухає. І, як це не дивно на перший погляд, причиною саме і є політичне малоросіянство, бо збайдужілі до національної державності духовні раби, котрими є громадяни, що вважають себе малоросами та ще й досі перебувають у свідомості «у складі Росії» - мають багато емоцій, але зовсім не мають волі, і відповідно, сили. Ці антиукраїнські елементи, практично не здатні на будь які організовані активні дії, аби свідомо створити активний антиукраїнський рух, наприклад на зразок Майдану, з метою підтримки проросійської влади.

Це такий собі прошарок радянських щасливих рабів, і звичайно, ніхто з них не бажає приймати практичну участь у відповідних громадських акціях, тому що це, зрештою ніщо інше, як тільки зайві турботи, хвилювання, а то й неприємності і ризик. Хоча, деякі представники «працюють за гроші» - але їхня агітація не дає належного висліду, і як тільки вичерпуються гроші – активність, на відміну від націонал-патріотичного руху, миттєво вщухає.

Практично пересвідчившись в неефективності традиційної антиукраїнської пропаганди, в її політичної малорезультативності, в агітаційних конторах ФСБ, останім часом впроваджують нову, наперед далекосяжну стратегію, з метою приспати та призупинити відродження національної свідомості громадян України; тим самим сподіваючись перестрибнути неприємні для Росії політичні наслідки багатовікового імперіалізму, коли моральні та духовні надбання поневолених в минулому народів, вивільнившись від шкідливого впливу «старшого брата» - починають квітнути та давати наслідки, в першу чергу психологічні, таким чином принижуючі гідність та надуману велич російського народу.

Особливо ефективні наслідки процесу істинності національного відродження - бачимо в країнах з потужним елементом національної свідомості громадян, як наприклад, Литва. Звичайно, зараз нікому навіть і на думку не спадає стверджувати те, що економіка, а тим паче політика Литви, не здатна ефективно самостійно діяти заради блага нації без тісного союзу з Росією. Натомість, ми спостерігаємо швидкий ріст не тільки політичної самостійності Литви, а й рівня життя громадян.

Отже, вбачаючи кінець імперіалізму, російська влада бажає ефективно приховати його занадто неприємні вже зараз, а особливо в майбутньому, ганебні наслідки, і при можливості здійснити безболісне плавне перетікання в позитивні стосунки з Україною, так, щоб зацікавленість до Росії не зникла з сучасної української ментальності.

Головне, для них зробити так, аби ініціатива, необхідність, зацікавленість виходила з боку України, а не з боку Росії, як воно завжди було і є насправді, котра слушно призвичаїлась паразитувати на українському тілі, висмоктуючи людські та природні ресурси. І якщо останні для Росії майже недосяжні, за все приходиться платити, то людські – як інтелектуально-науковий, творчий, а той просто професійний потенціал – Росія й зараз намагається отримати, та отримує за безцінь, усіляко гальмуючи самостійний розвиток української політики та економіки. Особливо принизливо та шкідливо для російських імперіалістичних амбіцій – бачити сам факт розбудови української державності саме на підвалинах корінних національних державотворчих чинників, коли омріяні та зміцнілі – вони розквітнуть, створюючи гарант надійної домівки української нації, ти самим захищаючи державу від підривно-руйнівних впливів з боку конкуруючих держав.

Тому помічено, як останнім часом, антинаціональна російська пропаганда підступно кренить в бік загальносвітових духовних цінностей, намагаючись тим самим, випереджуючи події, знову ж таки тісно пов’язати український народ з Росією, на кореню вбивши при цьому тільки оживаючу зі стану оціпеніння національну гідність українців, що прокидається, на південно-східних, та навіть центральних теренах України.


Саме так, імперіалістична Росія намагається приспати пильність діячів національного відродження в Україні, та зробити великий стрибок в інтернаціоналізм, на свою користь, минаючі, затушовуючи факт національного відродження України, аби хитро уникнути сорому, та знову ж таки підступно скористатися духовним надбанням української нації.


Діяльність такої вельми підступної далекосяжної антинаціональної антиукраїнської пропаганди – помітна: це різноманітні заклики ніби як «російськомовних українців» - відвернутися від розбудови корінних національних чинників України, забути свою, притаманну духовність, свої надбання, суто українську культуру та ментальність, натомість пропонуючи, звичайно, не російську культуру та мову, як за радянських часів, а, що саме цікаво – загально розповсюджені морально-філосовські системи, на загальновживаній російській мові, як найзручнішій бо універсальній, конкурентно здатній, бо поширенішій, а також висувається на передній стан увага до загальноєвропейських цінностей, демократії, принижаючи тим самим культурно-духовні національні надбання українського коріння.

Тобто пропонується такий собі слов’янській інтернаціоналізм на чолі Росії, як універсальної системи інтеграції народів, за новими чинниками, що ніби й непогано, але так, аби при цьому не дати розвинутись національному само усвідомлюванню народів, придушити розвиток корінної культури на користь такої собі «загальносвітової універсальної культури та системи» - де, знову ж таки, перехопити ініціативу та створити центр керування саме в Росії, а не де інде, аби мати можливість паразитувати й надалі, використовуючи менші народи, як «молодшого брата», зобов’язаного своїм духовним розквітом, та розквітом усіх народів об’єднання, саме «старшому братові», Росії.

 

Феерично, вам бы фантастические романы писать, а не стихи
Интел только к 2020му году обещает вживление чипов в мозг человека, а у вас уже тут все на дистанционном управлении да издалека, причём управление явно не по bluetooth или 802.11g.

Большевисткий лозунг о коварности капиталистов на новый лад?

А вообще: "Много букв!" (с) Если кратко, то вы чего хотите-то?

 

хм...
Знайомо...

 

Путин в Гаагском Трибунале


хм...отаку б картинку побачити...
І почути і,як Путін відповідає на оті запитання слідчих і обвинувачів

 

А список можна продовжувати і продовжувати...

 

Ромко, наверное мне должно быть приятно, что граждане соседнего государства так хорошо осведомлены о руководстве страны, гражданином которой я являюсь. Признаю, что половину вопросов я вижу впервые. Приятно сознавать, что у вас времени хватает и на чтение жёлтой прессы РФ, а не США или какой-нибудь там Польши или Болгарии. Неужели это так любопытно? Я б не смог, честно.
Но я не об этом. Как ваши вопросы относятся к текущей ситуации на Украине? Во власти, в обществе и т.д. Как связан % ВВП выделяемый на пенсии в РФ с таким же в Украине? Станет ли теплее на Донбассе, если Абрамович продаст яхту или Ходорковский выйдет из тюрьмы?
Вы вроде как Россию недолюбливаете (мягко говоря), а вопросы приводите, будто вы страсть как обеспокоены судьбой простых россиян. Нафиг оно вам? У вас уже есть независимость. Скоро выборы. Что вам мешает думать об Украине и придти и проголосовать за своих кандидатов, чтоб не пришлось задавать подобных вопросов в будущем?

з.ы. Простых людей в РФ волнует новый техрегламент на авто, повышение налогов и т.д. Это если говорить о реальных вопросах, которые бы хотели задать правительству граждане.

 

Боркхес,але я в себе вдома.
Уясняєте?
Крли обс...ть президента України,вам нравіцця.
А,коли РФ,то нє..
Ющенко - безхребетний злодій,але за переліком злочинів йому далеко до Путіна.Це чудовисько.

 

Этим и восхищаюсь. Если б вы были в РФ - эта осведомлённость хотя бы как-то объяснялась, а раз вы на Украине, то остаётся только восхищаться.

Да мне он на ногу не наступал, с чего такие далеко идущие выводы? У меня тут уже за 1000 сообщений, подскажите, на основании какого именно вы сделали такой вывод. Или "вам" - это собирательное?

 

Я не мав на увазі суто Ваші дописи. Почитайте хоча б мої. Тим не менше вважаю Путіна вже достойним долі Саддама Хусейна. До Піночета ще,мабуть недотягує,але стараєцця. Ну і до Коби,як до неба.

 

Питання, тільки часу.
Технології та годинник, більш удосконаленні, а так....

 

Обращаясь ко мне? А с кем же вы тогда говорили?

Читаю, регулярно. Стихи нравятся. В остальном если б не вот эта русская тоска и апатия ко всему - был бы пример для подражания, а так всё больше достоевщина какая-то.

Вопрос философский. Ещё не известно, благодарны ли иракцы за то, что их демократизируют вот уже несколько лет. Вас цена этой свободы не смущает?

 

Що до іракців, дійсно невідомо, часу замало пройшло.
А от про українців, поляків, прибалтів, чехів, чеченів,..., теж про ціну волати треба?
Чи може, "вас, там, нє стояло"?

 

А вони не тільки в Україні працюють, в минулому році було таке повідомлення

 

SATKUR,
киньте, будь ласка в приват лінк на джерело статті.
І якщо зустрічали - лінк на російську версію.

 

- Це моя особиста стаття. Російської версії не писав... навіщо?

 

Мало для чего? Для того, чтобы понять, что из их страны полигон для испытания техники сделали?

Предлагаете свести вопрос к любимой вашей теме? Давайте после того, как про Ирак поговорим.

 

Это верно. Не поймут...

и т.д.

 

Та листуюся з кількома розумними росіянами. За 50 років, успішні, нестоличні (від Кенігсбергу до Волги).
Не всі читають українською, але поважають Україну.
Доведеться перекладати. Та й литовцям буде цікаво почитати.

 

Мій офтоп, не більший за Ваш.
Принаймі, у темі яку заявив Саткур.
Згодні, чи ні Ви з топік-стартером, це друге діло.
Але спроба повернути до обговорювання техогляду авто в рф, іракських проблем, чи пошуків українофобства в Ваших дописах(1900), також немає відношення до теми, як і мої спроби тлумачити про очевидні речі, що до політики Росії у відношенні до інших держав.

 

Імперіалізм як загроза інтернаціоналізму

***
Суть в тому, що послаблений російський імперіалізм звертається до стану захисних позицій, при цьому активно діє з метою самозбереження, і що найголовніше – з бажанням вислизнути «сухим із води», як то завжди буває, коли агресор втрачає ініціативу, а отже, потерпає деградацію впливових інструментів та нестачу діючої сили. Звичайно, в майбутньому імперіалізм бажає відтворити панування, посилюючи вплив, але наразі спрямовано створює надійне підґрунтя самозбереження, найголовніший принцип якого не є наступ, а старанне маскування самого факту своєї наявності, життєдії.

Для маскування, російський імперіалізм, як і будь який імперіалізм, а російський особливо, дотримується найважливіших засад – ні в якому разі не допустити відродження національної свідомості одурених, поневолених, та знову ж таки одурених в наступних поколіннях, народів. За будь яку ціну він гальмує розвиток національної гідності українських громадян, активно пропагандуючи при цьому ідеї інтернаціоналізму та світового братерства, але уникаючи прямої пропаганди традиційних ідей дружби слов’янських народів саме на чолі Росії. То й не дивно – адже інтернаціональне світове братерство і так автоматично містить в собі дружбу слов’янських народів як перший крок, без якого інтернаціональна єдність з іншими народами навряд чи можлива. Тому цілком достатньо пропаганди інтернаціоналізму на теренах національно незрілих та сплячих російськомовних громадян, підспудно збиваючи з пантелику й україномовних, не байдужих до свого коріння, але вщент виснажених постійними політичними інтригами в державі.

Вочевидь, що перш ніж ставити приставку «ІНТЕР» - необхідно створити те, до чого можливо її надійно прикріпити, тобто не що інше, як саме «НАЦІОНАЛІЗМ», і, внаслідок чого, отримати якісний та сильний, справжній «ІНТЕРНАЦІОНАЛІЗМ», а не звичайну спекуляцію на користь політичних сил.

Такий виключно хитрий поступ імперіалізму чітко спрямований скасувати найважливіший чинник інтернаціоналізму, а саме - максимальний національний розвиток народів, коли народ, як більшість громадян, відродивши занедбане та виправивши спотворене й невірно усвідомлюване корінне надбання нації, ефективно створює суспільство на засадах національної спорідненості – коли кожний громадянин відчуває себе частиною єдиної родини на чолі Держави, де єдність індивідуумів не викликає сумнівів, тому що не приховує наявності спільних, притаманних тільки їм, рис національної спільноти.

Народ-носій імперіалізму, іноді припускає деякий розвиток перебуваючих під своїм впливом (читай підкорених, чи підкорених в минулому) народів, як окремої нації – але обов’язково позбавляє його сили, справжньої діючої сили, здатної ефективно відстоювати свої політичні територіальні переваги на рідній землі, чим чинити супротив надмірному впливу іноземного впорядкування і засиллю чужої культури на власних теренах.

Завдяки зміни політичного середовища з розкладом СССР, Україна отримала суверенітет як незалежна та вільна розбудовувати власну державність за національними корінними чинниками, як і відомі інші, ментально відокремлені від Росії, держави Країни Рад, і відразу проявилися жахливі наслідки багатовікового психологічного тиску російського імперіалізму на свідомість українців. Як виявилося, протистоїть сучасному відродженню національної свідомості української нації - не що інше як сама ж українська нація, і звичайно це російськомовна частина населення, його переважна більшість.

Причому протистоїть не активними діями чи добре спланованими громадськими акціями, бо політичне малоросіянство майже не здатне на супротив, а саме товстим нашаруванням інертності та невігластва, відрізаної від корінного джерела нації, думки. В політично-псіхологічному вимірі, це схоже на зразок нездорової людини, котра крокує до своєї мети, з надією вилікуватися, але поступ її повільний та важкий, оскільки має тільки одну здорову ногу якою вона робить перший крок і вибирає напрямок, а іншу, хвору нерухливу, одерев’янілу й занімілу - змушена волокти за собою, використовуючи більше як опору аби не втратити рівновагу та здатність пересуватись взагалі.

Вочевидь, такі політичні милиці не стають ні в яке порівняння з цілком здоровим тілом держави з своєю головою, а не з маріонеточною мотузкою замість голови; чи коли ота задерев’яніла нога, не здатна відчувати керування та виконувати команди власного тіла, власної голови - змушена рухатись як та маріонетка, тільки за допомогою багаточисельних мотузкових відгалужень, значна частина яких тягнеться до Росії, та приєднана до кремлівської голови.

Це схоже на те, що ця національно збайдужіла російськомовна частина України, успадкувавши від предків милиці - втратила віру у власні ноги.

Російський імперіалізм, звичайно, зовсім не бажає відпустити прив’язану до себе збовдурілу українську ногу, її законному господареві, власне Україні. Але внаслідок зміцнення іншої здорової ноги української держави - вже втратив більшу частину керувальних мотузочок та отеретіло смикає, тягнучи у свій бік, і вже неспроможний зашкодити руху - тільки гальмує, намагаючись виграти час та не дати нозі відчути своє справжнє тіло й наразі підступно прив’язати інші, новітні мотузки, мотузки інтернаціоналізму, аби спрямовувати й надалі на свою користь.

Отже, імперіалістично налаштована Росія, з відомих причин, не бажає росту національної свідомості України, коли та самостійно стане сильною, потужною, розквітлою державою, коли, реалізувавши весь доступний потенціал корінного національного надбання, гідний та вільний народ України, стане прихильний до поглиблення свого політичного, економічного та духовного розвитку й світогляду, в цікавій взаємодоповнюючій атмосфері справжнього інтернаціоналізму, де кожна нація є унікальна і рівноправна, а не імперські домінуюча за чисельністю чи силою.


***

Початок тут