дежавю

Як ви поясните таке явище? А то воно мене деколи дуже мучить:ireful:

 

Мене не мучить, але буває.
Пояснюю собі тим, що люди мають чуття - хтось більше (т. зв. екстрасенси), хтось менше. Час від часу проявляються надможливості у передбаченні майбутнього через інтуїцію або дежавю.

 

ага, це все сістєма)

 

Мені здається, що це особливість організації пам"яті людині. Пам"ять організована "ключовими словами".

Тобто, коли ви "записуєте" в свою голову що-небудь (а запис іде постійно) - то все це іде в каталоги з "ключовими словами" - "дороги", "люди", "вітер", "дощ" і т.д. А вже там - записується детально, з різним ступенем деталізації. Цей ступінь - індивідуальна здатність людини до запам"ятовування, наприклад, "погана пам"ять", "хороша пам"ять", "фотографічна пам"ять"...

І ось одного разу, коли ви бачите якусь ситуацію - її ключові слова, теги, по яким іде пошук і запис (іноді одночасно) - співпадають!

Наприклад, ви приїхали в Київ, ідете вулицею, а ваша пам"ять хоче записати побачене: "дорога", "вечір", "дощ", "жінка в білому", "блискавка", "погляд"...

Ці ключові слова порівнюються з тими, що лежать у пам"яті і відносяться абсолютно до іншої ситуації.

Тобто, в пам"яті вже лежить ситуація в Білій Церкві, коли ви їхали в дощ, дорогою, потім дивилися телевізор у друзів, і там був фільм про жінку в білому, яку вбила блискавка. Це заледве запам"яталося, бо нічого особливого не являло - кіно як кіно, поїздка як поїздка.

Але в зв"язку з тим, що "ключові слова" співпали - у вас миттєво виникає відчуття, що все це вже було, вже відбувалося!

Все це моя власна теорія (а може, хтось на цьому дисертацію захистив ), але доказом існування таких слів є певна "заархівованість" наших спогадів, які зберігаються "ФРАКТАЛАМИ" або "тегами". Мені так здається..

У всякому разі, "HD відеозапис" наша пам"ять не робить. Згадайте якусь ситуацію, яка відбулася кілька років тому, і спробуйте відновити деталі - як хто був одягнений, погоду, кольори... Вам це не вдасться, якщо одяг, погода чи кольори були "другорядними в сюжеті". І не стали "ключовими словами".

Все вище - IMHO.

 

У мене часто таке буває. Дивне явище взагалі. Наприклад, викладач щось розказує на парі, а тобі здається, що десь таке саме вже чув хоча предмет вивчаєш вперше.

 

У мене теж частенько таке відбувається. Особлиов по відношенню до споруд, під"їздів, дверей, вікон, приміщень. Можливо у минулому житті я була архітектором?

 

А я помітила за собою, що з роками дежавю стається все рідше. Раніше постійно таке відчувала, а зараз дуже рідко. Але мені, наприклад, подобається це явище - відчуваєш, яка людина все ж таки цікава і незвідана істота

 

У мене дежавю чстоо трапляється стосовно ситуацій...таке відчуття, що це вже зі мною відбувалось, що я товже бачила і навіть знаю , що буде далі.Дивне явище..і цікаве.

 

Дежа вю в реале это признак сбоя в работе мозга. Само по себе явление безобидно но если слишком часто происходит стои воспринимать как тревожный сигнал (и например, хотя бы в отпуск сходить). Дежа вю во сне - дело нормальное, сон это и есть избавление мозга от ЛОЖНЫХ или неиспользуемых связей, но не очень здОрово, когда сны постоянно запоминаются. Вместо избавления от ложных связей происходит их перезапись в новые ячейки, уже "сознательной" памяти (правда, те временные, но всё равно, здоровее ситуация, когда сны не помнишь).

 

Захищаю свою версію:

пам"ять нездатна зберегти ВСЮ інформацію, яку ми сприймаємо, бо вона дуже швидко перевантажилася б ще в дитинстві. Пам"ять зберігає тільки "основне" з інформації. Тобто, ті самі "ключові слова" або фрактали. Але по ним іноді неможливо відтворити інформацію!

Наприклад, якщо ми раптом згадали число 12 12 12 - то ситуацію, в якій запам"яталося це число, ми не згадаємо. Хоча пам"ятаємо, що ЦЕ ВЖЕ БУЛО... Ось це і є
дежавю - ініційований будь-якою подією чи ситуацією з реального життя спогад певної ключової інформації, який не дає змогу відновити повну картину ситуації, що запам"яталася, але викликає відчуття, що "це вже було"...

Що стосується сну, то вві сні, коли відпочивають певні структури мозку, між нейронами чи "блоками пам"яті" встановлюються хаотичні зв"язки. Це призводить до генерації випадкових "сценаріїв", які наш мозок негайно "екранізує", а ми "бачимо". "Сценарій" може піти по якомусь домінуючому "сюжету" з минулого, бо він формується під впливом якоїсь яскравої події, яка сталася недавно або давно, але запам"яталася. Але в зв"язку з тим, що вся інформація не може запам"ятовуватись, відновити по "ключових словах" цю інформацію часто неможливо, бо вона втрачена. Залишились тільки "вузлики на пам"ять".



Ось тоді виникає відчуття, що ЦЕ ВЖЕ БУЛО. Але згадати, коли, де і як - ми не в змозі, бо крім "ключових слів" - інформації в довгостроковій пам"яті не залишилось.

 

Наш мозок запамятовує абсолютно все, що ми бачили, чи чули, навіть якщо не придавали цьому ніякої уваги. Інше діло чи ми це згадаємо чи ні.

 

Ну ще така верчі, коли людина спить, мозок аналізує те, що було і робить прогнози на майбутнє... Ну типу шо як станеться, але самого сну ни запам!ятовуємо, хіба фрагменти...

НУ це версія, думаю кожна з версій які тут сказані, має право на життя

 

У вашому твердженні - вже закладено протиріччя. Як же мозок запам"ятовує ВСЕ, коли ми не можемо згадати?

Вивчіть напам"ять оцю сторінку, яку ви читаєте зараз, прочитавши її всього один раз. Запам"яталося? Ні. Але ж у мозок пішла ВСЯ інформація - ви уважно дивилися на кожну букву, на колір сторінки, графіку тощо. А запам"яталось - далеко не все!

 

П. С. Тільки, пліііізззз, не відкривайте тем: déjà vécu, déjà entendu,jamais vu...ОК?

 

Ну, з означенням розібралися, а пояснення появи цього явища яке?

 

Та нема тут ніякого протиріччя, це як нова куртка з багатьма кишенями, положили якусь річ в кишеню, знаєте точно що є , а знайти важко. Так і память, запамятовує все, але чи згадає, чи буде потрібно ... Про цю нашу розмову будемо памятати деякий час, згодом забудемо, ще через деякий час і не згадаємо, але якщо нагадувати ...

 

Чи означає це, що всі абсолютно люди можуть співати, як Кабзикіна, чи танцювати, як Ямасєцкая? Очевидно, що ні. Фізичні дані - різні. Так само з мозком - індивідуальні особливості. Можливо, ємність і залежить від кубічних сантиметрів. Але "кількість пластин" і "дискова система" - різні. А є ще й навчання - це система каталогів, яка дозволяє різко підвищити КПД. Наприклад, актори професійно вивчають тисячі сторінок сценаріїв. А є ще й пам"ять на запахи, звуки та їх комбінації (тисячі голосів птахів, наприклад)...

А куди подіти здатність людей відчувати момент смерті дорогої їм людини? Не у всіх це є, але - точно є. Кожний про це чув багато раз... І все це - мозок...

Блін... Носимо в голові власну мобілку, а платимо операторам...

Цікава, але досить спірна стаття - "Информационная емкость мозга человека."
http://www.scorcher.ru/theory_publisher/show_art.php?id=26