Суттєво доклався до збільшення градусуцієї контроверсійності колишній президент України, присвоївши Провідникові звання Героя України. Ефект був приголомшливий. Одностайним бажанням подискутувати про Провідника загорілися і патріоти, і шовіністи, націоналісти і ліберали, українці і поляки, «регіонали» і «свободівці», в міру розвитку подій долучилися решта зацікавлених сил. Кожну річницю, пов’язану з Бандерою, відзначають маршами і більш чи менш гучними акціями – хто на які спроможний. І все б нічого, але є одна деталь – Бандера уже більше півстоліття, як покійний. А коли згадуємо про покійних, неодмінним атрибутом згадки має бути свічка. І неодмінним «пунктом відвідин» – церква. Бо в запалі боротьби – хто за що – безнадійно загубилася одна простенька річ: Бандера, крім усього іншого, був людиною. Звичайною живою людиною, без німба чи рогів – як кому більше пасує – на голові. Я виросла в Стрию. Хто не знає – це місто дитинства і юності Бандери. Тут ще стоїть будинок, де жив малий Степан, стоїть гімназія, де він навчався і особисто я неодноразово проходила цим маршрутом. На місцевому цвинтарі ще збереглися могили родичів цієї людини. І ми теж люди. І природно для людей віддавати належну шану покійним. Особливо, коли ці люди називають себе християнами. Втім, вислів «Про мертвих – або добре, або нічого» придумали давні римляни – язичники. А серед нас, живих, усталилася звичка судити мертвих. Але, перш ніж вислухати чергову порцію дифірамбів чи лайок, задам кілька питань. Агов, борці з фашизмом, ви готові просидіти три роки в одиночці Заксенгаузена без жодного контакту з зовнішнім світом? У приміщенні розміром 2 на 3 метри, де «взимку замерзали від холоду, а влітку душилися від спеки»? Ви готові прямо, в обличчя відмовити Гітлерові скасувати Акт проголошення української державності? Агов, патріоти, а ви готові відсидіти п’ять років у одиночці тюрми «Свєнти Кшиж»? Ви згодні постати перед судом? Ви згодні у віці двадцяти п’яти років почути вирок смерті на власну адресу? Між іншим, від міжвоєнного польського суду відкупитися було значно складніше, ніж від сучасного українського. Особливо слабшій стороні. Ми присвоїли собі право судити людей, до яких ніколи не доростемо. Бандера, як би його не сприймали – одна з таких особистостей. Якій ще й випало жити у винятково тяжкий період історії. Зараз, через півстоліття після загибелі Провідника, нікого з нас за зайве слово не повезуть «на білі ведмеді» і не запхають в гості до «діда Лук’яна» Тож – так, по-людськи – дайте Бандері спокій. Хай з Богом спочиває. І Бог йому суддя. А займімося справами більш насущними і продуктивними.
ну, где народ его уважает, там заслуженно, на заходе, в центре, а на востоке в идеале не должно быть к нему негатива- он никто для востока, как, напр, С ЮЛАЕВ В Уфе- герой, в Омске- никто, и нет к нему негатива
В том-то и вся трагикомичность ситуации. Там, где он, по идее, не должен был сделать никому ни плохого, ни хорошего, его почему-то записали в злодеи. Аргументация при этом железная "он предатель, стрелял нашим дедам в спину". Во-первых, он не предатель, потому как никогда не был гражданином СССР, а во-вторых, он был политиком и стрелять кому-то в спину не мог даже гипотетически. В третьих, если стреляют в спину, то только по панически убегающему противнику.
народ....народ все решает.... почему никто? как раз в тех границах и мыслилась Украина. и был там Харьков, и Луганск с Донецком. Операция Орлик и лозунг "Обличчям до Сходу": в ней СБ ОУН отводилась ведущая роль в работе с харьковской интеллигенцией национальных героев вообще оценивать сложно. Походы Степы Разина в российской истории деликатно именовались не иначе как "за зипунами", что в действительности означало массовый террор, разбой и грабежи каспийского побережья, а несмотря на то, что Юлаев вырезал по корень рабочие поселки на Урале, славному сыну башкирского народа поставили памятник в Уфе и назвали его именем хоккейную команду)
