Цікавий звичай

В обідню пору в неділю їхав трасою Хмельницький-Львів десь на кордоні Хмельницької-Тернопільської областей стояв весільний кортеж, і дружби з дружками зупиняли авто та наливали усім бажаючим (підходили до авто зі сторони пасажира, водіям не наливали - я не пропагую алкоголь за кермом ). Може це і БАЯНИЩЕ, але я таке бачу вперше, мені сподобалось

Може ще хтось щось цікаве про весільні традиції розкаже?

 

Це не звичай, це-дурість.Імхо.Дорога не місце для таких розваг.

 

Сибірська стара баба розповіла як її дід перекидався ведмедем ( натюрлiх) і брав викуп з весільних" кортежів" в 19 ому столітті .

 

це не десь на кордоні, а саме на кордоні. Там і річка Збруч тече яка розділяла Східну і Західну частини України. А звичай той там від давна (скільки себе памятаю), і ще там люблять перепиняти молоду пару двома повними відрами води (не буду розписувати).
І ще там є звичай виносити подушку з-під молодої на якому зупинюся:
Молоду вбирають на подушці. І коли приходить молодий викупляти, то молодь після торгів заходить до хати. Далі процедура- молода встає з подушки, в той момент перша дружка має швиденько сісти на подушку а потім встати. В цей момент хлопці з двох сторін (зі сторони молодої і зі сторони молодого) мають винести подушку надвір і зтанцювати з нею. Рахується ніби чиї хлопці винесуть і зтанцюють, той в домі і буде головним в житті Насправді воно відбувається цікаво, там ще присутні примовляння жінок. Але бувають випадки коли велике весілля, то під дружнім натиском двох когорт і шафа в когось може тріснути, і двері інколи, але то рідкість

 

Знаєте, якби сам не бачив то однозначно з Вами б погодився. Але ні... Траса зовсім не загружена (це Вам не Київ-Чоп)

 

На Київщині (південь) на третій день весілля відбувається комічне "весілля", на якому якась смілива артистична жінка вбирається в нареченого, а чоловік - в молоду (гротескні костюми, чим смішніші тим кращі), батьки справжніх наречених теж перебираються навпаки (чоловік- в жінку і т.д.), гості сідають на воза чи причеп до трактора, чи ідуть пішки. І вся процесія "суне" до найбличої водойми під музику, пісні і танці. Там одягнених наречених і обов'язково - батьків! особливо якщо віддають заміж чи женять останню дитину, зіштовхують одягнених у воду і купають.
По дорозі зупиняють машини і "молоді" пригощають так саме як Ви описали.
Щодо хмельниччини, то я такого не пригадую.. хоч свого часу спробувала видобути з пам'яті все про тамтешні весільні тадиції і записати ось тут.
http://forum.lvivport.com/showpost.php?p=459573&postcount=33

Picasso, +100!
Справді, наречена сидить на подушці, за одним уточненням: хто з дівчат першим сяде на подушку - та першою заміж вийде (аналогія американському киданню букета). Вереск стоїть ще той коли всі намагаються "сісти першою". проте, є спритниці що тільки рраз..

 

а я знаю про звичай ловити фату.. і навіть її зловила як була на одному весіллі.. ще підлітком... та фата реально на мене летіла, я тільки руку простягнула, би та мене по лиці не вдарила.. правда з того часу пройшли роки.. і багато з тих інших розчарованих дівчат вже повискакували заміж.. тому не вірю в ці звичаї.. та й виходити мені заміж в 14 років було явно ранувато)

 

Ну і гуляють у Вас на Київщині ))), я так розумію третій то не останній, є ще ?

P.S. УРАААААА, тисячний допис, вітайте мене !!!!!!!!!

 

Т.Е. примета - кто словит фату, тот не выйдет?
А кто букет - тот выйдет?

Хм, получается.
Да?

 

Колись я писала невеличку статтю про весільні традиції. Так от, весілля раніше святкували тиждень:
П’ятниця - починальниця,
Субота - коровайниця,
Неділя - вінчальниця,
В понеділок - їсти та пити,
У середу - похмелятися,
А в четвер після обіду
Та й додому поїду.

У нашому районі зберігся ще звичай викупляти сорочку: (приведу цитати, бо трошки лінь ще раз писати все )

Ось таке бачила у нас:

Текстів пісеньок писати не буду

 

Вітаю!
Ні, не "у нас" на Київщині. Я в Києві народилася, але вся моя родина з обох гілок - подоляни. І звичаї ми бережемо свої відповідно. А в київськиій області просто була на весіллі. гм.. в певній ролі.
До речі, там на лінку я про це теж писала. Що і на Хмельниччині є так звана "курка" - другий чи третій день весілля, в який приходять лише найрідніші і новоспечена молода господинька (ще вчора - наречена) повинна продемонструвати свої кулінарні здібності і нагодувати гостей, накрити на стіл. От зокрема на київщині гості приносять із собою по курочці, вариться казанчик юшки.
А на хмельниччині, здається, приносять не так курей як хто що (або й нічого, просто) і називається то "поправини". І це є останній день.

 

на Хмельниччині така процедура на наступний день після весілля називається "Гарячий борщ". Тоді ідуть переважно близькі родичі і сусіди. Тільки возять не у причепах від трактора а в баліях (такий металевий великий таз як корито)

І ще є подібна традиція коли будують хату і накрили дах. В той день робітники і близькі сусіди гуляють, і возять господарів в балії і обовязково мають вимазати господарів в глину від п'ят до чуба

 

А ще коли закінчують садити бульбу, то треба на полі "виваляти" повну жінку, щоб бульба вродилася така ж велика

 

На Буковині теж такі традиції, на другий день весілля, вони йдуть з гостями і дорогою зупиняють машини і наливають горілочку

 

То братани в них навчились?
Тілько тоті так на похоронах робили...

 

Нє, хто зловить, той вийде швидше за тих інших, що ловили... стандартно як з букетами, так з фатами - не справджується воно :Р

 

Може то під час ловлення треба ще якесь замовляння промовляти собі під ніс
ну типу
"милий, милий,
красеню мій,
прийди до мене
тебе чекаю"
і т.д.

Може просто бабці не всіми секретами з внучками поділились

 

А в вівторок що? Відіспатись трохи?

Доречі поправини, то певне досить популярний звичай, тобто коли на другий день приходить найближча родина та друзі (була на кількох весіллях тут, у Польші і поправини завжди були) Але щоб цілий тиждень гуляти, то й справді здоров'я тре мати!

Добре що тут такого нема, а то ми зібрались дах на весну міняти...

 

Я зразу уявила таке в місті і на трасі з інтенсивним рухом.А якщо в селі, то там нічо..нормально.

 

ну видно такий звичай за аналогією з чорним котом... хто вірить, що той перебіжить дорогу і то зле, то і буде йому зле.. а хто не вірить - фігня...
я до років 18ти навіть не знала, що хотітиму заміж, не те що чи виходитиму очевидно люди просто самі притягують ті чи інші події.. варто лиш сказати їм, що пташка наслідила на плече - удача , то й людям везе от і я не притягнула до себе весілля, хоча напевно всі гості подумали, що я буду по-зальоту виходити, бо в шкільні роки шлюб велика рідкість

якщо чесно проти багатьох весільних звичаїв і традицій не сприймаю... єдине що має бути дотримано - якісь релігійні, шлюбні звичаї... чи мо якщо комусь цікаве весілля стилізоване на якусь тематику, зокрема українську... а всі звичаї, повязані з забобонами нервують(