оСь про нашу БОГИНЮ (статую свободи) один випадок Приблизно у 1982-1983 рр. рука зі смолоскипом відламалася, впала і вбила жінку
Приблизно на тому місці, де зараз знаходиться фонтан біля Оперного театру, стояв колись пам'ятник Леніну, а-ля "Ленін за трибуною". Одного разу проходив біля цього пам'ятника тато з сином, і хлопчик питає: - Тату, а чому цей дядько з комина вилазить? (нам таку історію розповідали на курсах екскурсоводів)
Пурга. Я бы помнил о таком. ---------- Додано в 16:39 ---------- Попередній допис був написаний в 16:38 ---------- О! Галыцькый гумор! Смишно.
Ще згадала історію про скульптуру Слави на будівлі Оперного театру: Прогулювались одного разу двоє чоловіків біля Оперного, один з них був відомим гінекологом-акушером, прізвище його, здається, Марс. І ось цей гінеколог так подивився на скульптуру Слави, на її животик, і сказав, що натурщиця, котра позувала для цієї скульптури, була вагітна на 4му місяці. Чоловіки посперечались, тоді Марс пішов до скульптора, котрий робив цю скульптуру і дістав координати натурщиці. Коли він прийшов до неї додому, двері відчинив маленький хлопчик. З допомогою математики вони справді порахували, що натурщиця в той час якраз була на 4му місяці вагітності Така от історія.
Площа Ринок. Будинок № 5. Збудований у 1571-1577 рр. Петром Красовським на замовлення патриціанки С. Ганль. Вважається, що це був перший триповерховий будинок на Ринку. У дворі він мав веранду. На жаль, численні перебудови змінили будинок до невпізнання. Збереглися лише фрагменти першого поверху. У цьому будинку оселилися перші у Львові єзуїти. Саме тут було покладено початок тому, що сучасники назвали "єзуїтською неволею". Через 20-25 років після появи єзуїтів місто заборгувало їм 14 тис. червінців — величезну на той час суму. Росли відсотки, відсотки на відсотки, зростав борг, і місто так і не змогло його сплатити, аж поки 1773 р. орден був скасований буллою папи Климента XIV, а єзуїти вигнані зі Львова. ---------- Додано в 18:37 ---------- Попередній допис був написаний в 18:34 ----------
Десь читав, що парк ім. Франка називали єзуїтським. Ось, найшов тут: "...Вулиця Ягайлонська звалася зразу Єзуїтською, бо вела до фільварку єзуїтів, де тепер є Єзуїтський парк (парк ім. І. Франка). На цих місцях були колись міські лани, але пізніше земля перейшла у приватні руки. Під кінець XVI ст. міщанин Іван Шольц-Вольфович заклав тут сад коштом 1600 золотих. Сад перейшов потім у руки його зятя Антона Массарі, італійця, родом із Венеції, і він обладнав парк на італійський спосіб. З часом цей парк перейшов до єзуїтів разом із сусідньою землею, яку місто пустило їм у державу (оренду) (т. зв. Решівський лан)..."
Так мало знаємо про цитадель у Львові. А це колись концентраційний табір рівня Освєнціма та Бухенвальда. Нині розважальний комплекс і готель. Все-таки не зовсім правильно, що молодь там зараз тусується, а наречені там облюбували робити фотосесії. http://www.jewishheritage.org.ua/ua/1679/koncentracijnyj-tabir-cytadel-u-m-lvovi.html В час Другої світової війни Цитадель використовувалась німцями як концентраційний табір "Шталаг-328” ("Stalag-328”), існування якого припадає на 1941-1944 рр. За кількістю в’язнів, шо пройшли через табір (близько 280 тисяч чоловік) і загинули там внаслідок наступних дій табірної адміністрації: розстрілів, навмисним розповсюдженням епідемічних захворювань, штучного голодом та катуваннями (близько 142 тисяч чоловік знищено), він входить в десятку найбільших в тогочасній воєнній історії, таких як Аушвіц (Освєнцім), Бухенвальд, Дахау…
Так там на Цитадели все таки открыли отель и развлекательный комплекс? Вроде же біли в свое время споры на тему их открытия.
Були, навіть при будівництві двоє осіб загинули - впали з риштовки, зате іде мова про те, що власники не знали що там було під час війни ніхто навіть не натякає, що тут тисячі людей загинули. не вигідно. http://www.youtube.com/watch?v=6RuGeftPuqY
в нас все місто може претендувати на цвинтар і меморіальний комплекс зробили готель і добре ато так можна і на замарстинівській всіх відселити де було гетто і всі будинки де було НКВД/гестапо ще щось перетворимо у меморіали, і тд
У меня с Цитаделью связано три случая в жизни. Все неприятные. 1. Курил в доте, а батя обнаружил и портупеей по заднице дал. 2. Прыгали-бегали рядом с Цитатеью - нарвался на арматуру и пропорол полноги. Шрам остался пожизненно. 3. Уже будучи курсантом ЛВВПУ, таскали оттуда армейские кровати. Товарищ оступился и кровать мне на плечо свалилась, углом металлическим сделала дырку в плече. Не. На Цитадель я больше не пойду. Гиблое место.
ОПА я там коли був малим років 15 назад катався на санках, на схилі тої гори, об якийсь металевий прут санками зачепився, і металевим кінцем санок по нозі , ледве додому доліз, вся штанина була в крові
Ну, по задниці вже Вам ніхто не дасть, скакати-бігати Ви також навряд чи будете, чи ліжка тягати. А я там ще не була. Хоча цікаво, все-таки частина австро-венгерської історії. ))