Глава I: Початок. -дайте будь-ласка "Львівське Світле". Так це я. Щасливий. Стою і купляю собі пиво. Успішна людина.Тобто успішний підліток. Дивіться і запам'ятовуйте це здорове та щасливе обличчя, більше ви такого не побачите. -Дякую. Взявши здачу десять копійок, я попрямував у сторону Оперного.Сівши на лавку, я замітив як два підлітка не моргаючи втупились в телефон. Один другому говорив: -Я ж тобі казав, що то є спам!І Марінці таке прийшло, і тепер тобі, хєрня,видаляй то всьо. Пиши Колі хай виходить. -А не прощє йому позвонити? Здивовано подивився той на друга. -Курва, кажу пиши! він може трубки не взяти, зато він постійно онлайн! Пиши давай! Я взагалі не розумів, навіть не здогадувався про що ці двоє говорять.Але мені було якось байдуже. Я витягнув телефон.Мені треба було подзвонити до друга, та спитатись дещо за науку. Я набрав номер. Пішли гудки. -Алло..-промовив дівочий переляканий голос. Я кинув трубку. Подивившись на телефон, я зрозумів, що набрав не правильний номер.Тоді я запихнув телефон у кишеню, і до мене прийшли думки.Я згадав свою кохану.Моє серце гріла любов. Я був закоханий у дівчину.Вона-промінь сонця,який освітляє мою темну душу.Але мої мрії перебив телефонний дзвінок.На дисплеї вибило "Сонечко". -Привіт кіцюнька, я так радий, що ти подзвони... -Мовчи!Перебила вона мене.- Мовчи!Мені дуже боляче і важко це говорити.Але я скажу...Я тебе більше не люблю,я маю іншого,вибач,але ми більше не можемо зустрічатись,бувай.-Пусті гудки. -Бутилка з пивом перекинулась і пінне пиво неначе як моє життя полилося містом.Я був в шоці.Я відчував... Що почав падати дощ.Але мені було все одно.І цього дня моє життя навіки змінилося. Глава 2: Воть Так. Шокований тим, що мене кинули,я просто не знав де себе подіти.Я не хотів жити,зато я хотів вирвати кульчик з носа цьому панку,який стояв поряд,він мене харив.І тут мої страждання перебив телефоний дзвінок: -Слухай, котик ти не обідився? Просто сьогодні перше квітня. -Та йди ти НА Х**! Я тебе любив,а в тебе інший!Ти мене залишаєш? Ну то пішла на хєр!Все. В паніці я запихнув телефон в ліву кишеню.Мене переповнювали болючі почуття.Я біг вулицями міста, і кричав: -Хто має вільний лайф!Мені треба подзвонити!. Ніхто навіть не помічав,як мені боляче.Як тремтить моє тіло.Клятий світ,клята любов.Серце палало у холодному вогні. Виступили сльози.Виступили сльози у жінки,яка щойно побачила,як маршутка збила її собачку.Але мені було не до того. Шокований і на нервах я йшов вулицями.Я не помічав нічого: ні людей,які мене оточують,ні аварії,яка зробилася внаслідок ванільного морозива.Мене це не цікаво. -" А там олені,олені не бриті і не голені,оле..."-Алло.Промовив я.-Слухаю. -Оооо,здоровенькі були Андрійко!Що там, як там?Я зараз на вокзалі. Давай біля коня в 16:30,ок? Це був Воть Так.Справжнього імені я його не знав.Навіть сумніваюсь, що у нього є паспорт.Хороша, неординарна людина. -Здоров.-не впевненно промовив я.Подивився на годинник. 16:29.-Чччекай блін, ти на годинник дивився? Пауза. -Чекай, я щось заплутався. Щас я тобі перезвоню.-Збив. Спокійно засунувши телефон у праву кишеню,до мене навідались думки.Чи варто йому розказувати про мою біду?Думаю що ні. Мені так буде легше і йому. Минуло 10 хвилин. Дзвінок: -Слухай,чувак ти де? Ти вибач, я завтикав,я не був на вокзалі,я був біля Магнуса.-Чулася затяшка.-хууу,значить так,я йду до коня,чекаю тебе там. -Добр...-Збив. Я матюкнувся про себе.Що далі, то гірше. Дивився я на на небо.Намагався думати про щось хороше.Але в голову тільки приходило одне: якщо він знову обкурився,розмови ніякої не буде. Я стояв біля Д. Галицього.Трохи змерз,падав маленький сніжок.І тут крик: -Та я не бив його бутилкою по голові! Він себе сам вдарив! Цей голос був мені знайомий.Воть Так.Біля нього стояли міліціонери.Їх було двоє. -Так,це моя бутилка.Так,я до нього перший підбіг.Я хотів просто запитатись котра година,а він відібрав бутилку і зі всієї сили ударив себе в голову.Чесно!-спокійно промовляв він. Я щось не мав бажання туди втручатись,але після однієї фрази я вже не мав вибору. -Андрюха!Стріляй в них!Стріляй млять!Вони брешуть!-з криками та матюками промовляв Воть Так. І ось люди у формі кинули на мене оком.Залишаючи мого друга,вони прямували до мене.Я почав нервуватись.І сталось таке,що я собі навіть уявити не міг.ВТ витягує з рюкзака пляшку пива,і по маленьку слідує за ними. Пройшла хвилина. Міліонери були на підході.Воть Так допив пляшку і акуратно поставив на асфальт. І тут все сталося:Він почав бігти.З криками "Мені всьо похєр" він намагався накинутись на міліонерів але послизнувся і впав.І тут я взяв ситуацію у свої руки.Не зволікаючи ані секунди,я намагався до нього підбігти і допогти. -Стій!-Кричали міціонери. Я не чув.Я рятував друга.Підвівши його на ноги,я дивився куди б втекти.Люди в формі були дуже близько. -Ах ти скатіна!-Нервово кричав до них ВТ.-Я ж через вас коліно подряпав.- І кинувся на обох з кулаками. Пройшло чотири хвилини. Міліціонери лежали не притомні.Людей майже не було,тому не було і паніки.А ті хто був, дивлячись на Воть Така,просто тихо проходили мимо. -Ну що друже? Пішли?-Промовив ВТ. -Пішли. Так і закінчився день. Глава 3: Квартира №8. -Ось,заходь,будь як вдома.-Сказав Воть Так і відкрив двері під'їзду.Я зайшов.Ми піднімались на другий поверх.Під'їзд був досить культурний: мало нецензурних написів на стінах,досить прибраний,все як у людей.ВТ казав,що він живе у квартирі №8. -Це вона?-Промовив я і показав у сторону таблички "№8".Але Воть Така не було.Чувся страшний і тихий сміх на першому поверсі.Я спустився за другом.В очі кинувся напис: "Воть Так-Цар Міра". -Ггггг, правда кльово?То шоб всі знали!-Говорив впевнено ВТ.-Ну ти чого стоїш блін?. Ми зайшли в квартиру.Хороша атмосфера.Цікаві кімнати.Навіть портрет Т.Г Шевченка висів.Мене це здивувало. -Заходь в мій офіс,я зараз прийду!-Наказав мені голос.Не промовивши нічого,я так і зробив.Повернув на право.Зайшовши в кімнату,мене зразу зацікавила тваринка,яка сиділа в клітці біля вікна.Це був декоративний щур. Біле забарвлення,червоні очі але без хвоста.Дивно.Сівши на диван,мене непокоїла одна дуже серйозна думка: Хто я?.Мої роздуми розігнав ВТ. -Що нового у Винниках?-Запитав він.І сів коло вікна,взявши щура на руки.Згадавши, що у правій кишені я маю цукорок.Я переложив його у ліву.І промовив: -Та все по старому.Скучно мені там.От і вирішив махнути сьогодні в центр.Як раз і ти подзвонив. Я дивився на Воть Така,і мені здавалось,що його щось турбує.Вираз обличчя в нього був зайнято-важливий чимось. -Ясно...-промовив ВТ.-Знаєш Андрій, все занадто зараз складно у цьому житті.Давай щось підпалим? Бо робити нічого. -Ні,чекай.Не все так зараз погано.-Я глянув на годинник: 18:29.-І чому ти мене сюди привів? Воть Так здивовано глянув на мене. -Як чого?Мій дім-твій дім.Сьогодні тут переначуєш,а завтра я тебе познайомлю з одною людиною. Мені вже було всеодно.Я сидів і думав про щура.Де ж його хвіст? -ВТ,слухай, а що зі щуриком сталося?Чому він без хвоста. -Аааа, то то таке.То я ножем бавився. -Ясно... Очі щось запекли.Клонило на сон.Важкий сьогодні був день,дуже важкий.І я вирішив встати.Але знову сів.Згадав,що ще в кишені було десять копійок.І положив їх біля клітки.Повернувся до ВТ і сказав: -Слухай, я мабуть піду спати.Змучився я.Де можна прилягти? Той енергійно чкурнув до вікна,положив щура і направився в мою сторону але зупинився. -Слухай,в мене є план! У нього завжди багато чого творилося в голові.Зазвичай це були дурні і дикі ідєї але цікаві. -Що за план?-Поцікавився я.-На рахунок чого? -Та нє блін,не той план,а П Л А Н.-Зрачки його значно розширились. -Ова,нє ВТ.Не сьогодні.Я змучився.Тим більше я маю що робити. -Ну як знаєш,я не буду сьогодні і так цілу ніч спати.Тре писати курсову. Зробивши вигляд,що я його слухаю,я по маленько пішов в тулет. Пройшло 4 хвилин. Воть Так вже спав.Я не хотів його бути але я зашпортався і впав на сервант. -Ура плять!За родіну!Клюква! Давай на танк!Я пішов на ворога!Війна плять!Урааа на!!!. Чесно кажучи,я ще раз захотів в туалет.Слава Богу,що я нічого не побив і сам не скалічився. -Єй, ти чого? Яка нах війна? -Ааа,це ти Андрій?.-Здивовано глянув він на мене.-Та то я так. Не звертай уваги. Просто згадалось минуле... -Ти хіба воював? -Нє.Просто... -Спи ВТ,спи. Настав ранок. -Алльо!Привіт,ти мене чуєш?Алльооо плять! Мене розбудив голос Воть Така.Він спав на протилежному боці кімнати.На годиннику було рівно 08:19.Був ранок. -Альо!Ти де?-Продовжував він. -ВТ,вставай,вставай і заткнись!-І я кинув в нього подушкою. -А?шо?-Нарешті прокинувся він.-Блін,мені снився сон, що всі до кого я дзвонив,не брали трубку,а замість телефона в мене ананас.Треба ж таке.-І зник у ванній кімнаті. Цікаве та насичене у мене життя.Одягнувшись,я підійшов до вікна.Морозний ранок стояв над Львовом. Падав маленький дощ. І тут зненацька вбігає ВТ в кімнату:
-Я коли пісяв в мене було ведіння!-Серйозно сказав він.-Зараз хтось подзвонить! Чесно кажу!-І вилупився на телефон. Пройшла година. Я сидів і їв.Їв і сидів.Я був голодний.І це правда.І мені було смачно. -Йоп твою мать!-Зі жалем промовляв Воть Так.-Чому ніхто не дзвонить?Напевно я старію. -Та не переживай ти так, це норм... -Заткнись!Ти мене не розумієш!-Гаркнув він до мене.-Тттти...ти...ти скатіна!-І з плачем ВТ вибіг з кімнати. Ну такого ніхто не очікував.Крім мене звісно.В нього і так були заскоки.І це мене трохи тішило.Доївши смажену ковбаску,я повитирав руки об себе і не прибрав за собою.Забрав десять копійок і вже хотів виходити,але сталося страшне і я жахнувся: - "Ти ж мене підманула, ти ж мене підвела, ти ж..."-Залунав телефон.Я підійшов. Але телефон лежав у другій кімнаті.Я підійшов туди.На дисплеї вибило "Чорна Мамба".Мені стало страшно.Я виключив плиту?Вроді що так.Добре.І так... "Чорна Мамба".І зразу згадався мультик "Чорний Плащ". -Йдіть на хєр сволочі! Пішли!-Чулося з вікна.-А ти що дивишся?Хочеш в ніс?.-Продовжував голос.Воть Так.Без сумніву. Підійшовши до вікна,я помітив,як ВТ розганяє голубів.З криками він бігав за ними.Один підліток це знімав на телефон. -Що?!Цікаво?!-Кричав він до малого.-Потім будеш це показувати своїм дибільним друзям!?.Тоді зніми і це.-Він зняв штани. Малий швидко кинувся геть. -Воть Так!Йди сюди!Якась Мамба дзвонила!-Гукнув я.Почувши це,він швидко вропав з мого поля зору. Пройшло 20 хвилин. 11:37. Я сидів.І все,більше нічого не робив.І тут прийшов ВТ. -Ти чого так довго?-Невдволено сказав я.-Де ти був? -Та пити захтів.Бігав по воду.Коли йшов назад знов захтів.І знов вернувся.Але потім я набрав воду у лодоні.Хочеш? -Тут короче до тебе Чорна Мамба дзвонила...-Почав я. -Що?То чого ти мовчав!Де мій телефон! Мене взяли нерви.І я пішов гладити щура.ВТ почав розмову.Він домовлявся про якусь зустріч.Але в мене думки були зайняті іншим. Я хотів згадати коли утворилася Річ Посполита. Так і не згадавши цю дату,я дивився в сторону ВТ, він ще досі розмовляв.Блін. -Ти ще довго?-Крикнув я.Тишина.І тільки було чути мене. Пройшло 10 хв. -Значить так.-Почав ВТ.-Я в туалет,чекай тут.-І зник.Мене трафили шляки. -Ти мене чуєш?-Линув голос з туалету. -Чую. -Давай одягайся,ми вирушаєш.Ми виходим з кватири і йдем на Високий Замок.Я тебе буду знайомив з Чорною Мамбою. Хм...І ще одне цікаве знайомтво?.Добре.Мої роздуми перебив спуск води.І героїчно виходить Воть Так. -Рулим? -Давай. І ми перейшли в другу кімнату.І тут перший почав говорити ВТ,але я його перебив: -Що то за Мамба така?-поцікавився я. -Її щойно випустили з міліції і як раз вона до мене подзвонила.Тепер ми банда. Ти,Воть Так,Чорна Мамба, і я. Навіть я?Ова,це щось нове.Мене взяли в компанію,яку я майже добре не знаю.Цікаво. -А чого з міліції?Вона щось натворила? -Та ні,просто...-Продовжував він.-Розумієш, їй в паспорті написали "Чорна Мавпа".І тому хто видавав паспорт,вона розбила ніс і підмалила йому волосся.І машину теж спалила.Але взагалі вона спокійна. Гарно.Мене оточують тільки видатні та світлі особистості.Я пишаюсь своїми друзями.Чесно.Без того вже ніяк. -Ага,ясно-ясно... Чекай,а чого на Високий Замок?І що за справа.-Витріщився я на ВТ. -Розумієш,Андрійко.Все не так просто як здається.А якщо бути з тобою відвертим...То я не знаю.Чесно.Я не знаю. Я її сам вже давно не бачив.От здибимся з нею,тоді і побачим. І ми вийшли з кімнати.І ми почали взуватись.Потім ми вийшли в коридор.І тоді вже з кваритири.Але ВТ забув цигарки.І ми вийшли через 5 хв. ---------- Додано в 16:36 ---------- Попередній допис був написаний в 16:35 ---------- Глава 4: Високий Замок -Слухай,Андрюха,як там в тебе справи з Оксаною?-Виходивши з під'зду,поцікавився Воть Так. Почувши це ім'я,в середині в мене все охололо.Як не як сьогодні було холодно.Весна,а толку з неї мало. -Знаєш,ми вже не разом.-Сумно промовив я. -Та то похєр!-Весело сказав ВТ.-Слухай,друже,не забивай собі голову дурницями. Все буде добре.Для тебе сьогодні починається нове життя.І я тобі обіцяю,що ти навіть не будеш мати часу,щоб про неї думати. Воть Так хоть і був не серйозний,але іноді він вмів втішити.Хороша він людина. Вірний друг. Ми були біля Магнуса.Йшли по маленько,не спішили.Роздивлялись людей,які так і не підозрюють,що помруть.І нафіг їх.Львів я дуже погано знав,тому просто йшов за Воть Таком.А той з усмішкою та цигаркою у зубах йшов і розпитував людей: -Я вибачаюсь,скажіть будь-ласка,як пройти на Високий Замок?-Вічливо спитав чоловіка ВТ. Задзвонив телефон.І чоловік пішов вперед,навіть нам не відповівши.Воть Так послав його на хєр. -Слухай,так он телевізійна вишка,нам туди.-Сказав я. І ми попрямували туди.Йшли,розмовляли про життя,просто говорили.Ми завжди мали про що поговорити.І це мене тішило.Важко знайти зараз хорошого співрозмовника. Розмову перебив дзвінок. -Чекай тут.-сказав ВТ.-Мамба дзвонить.Я відійду. Я залишився один.Воть Так був неподалік.Наглядаючи за людьми,я помітив одну особистість.Це була людина років сорок,обідрана,на вигляд бідолашна.Це був жебрак.Помітивши,що йому навіть ніхто не кинув жодної монети,я підійшов до нього.Не промовивши ні слова,я витягнув десять копійок і положив біля нього.Він просто дивився на мене.Мене гукнув ВТ,і я залишив цього бідолашного. -Давай,вона вже нас чекає на верху.Ми почали підніматись. Чесно кажучи,я трохи нервувався.Я завжди нервуюсь перед новими знайомствами.І нервуюсь коли дуже хочеться в туалет,особливо коли сидиш з людьми яких перший раз бачиш і вже хочеш вбити але навіть стидаєшся сказати "Мені треба вийти", бо знаєш,що зразу вони про тебе подумають.Кляті люди.Але я себе настроював на краще.Життя сьогодні зміниться.Так мені говорив мій друг і я йому вірю. Ми вже піднялись майже на сам верх. -Тільки ти нічого перший не говори.-Сказав Воть Так.-Вона не любить незнайомців. Я перший почну,тоді і тебе познайомлю. -Нема питань,я за той час помилуюсь Львовом. І ось ми піднялись.Тишина.Нікого не було,лише одна дівчина стояла до нас спиною. Чорні чоботи,чорне довге волосся.Без сумніву.Чорна Мамба.Позаду мене чалапав Воть Так. -Йопт!Схарився я вже.Треба кидати ці цигарки,добра не буде.Треба траву курити.-Задихано промовляв ВТ.-І де та клята Мамба!Ну я зараз подзвоню їй!Ну я їй випишу!-І витягнув телефон. -Воть Так. -Тихо,не мішай мені,я набираю номер. -Воть Так!-повторив я. -В тебе що,замість голови дупа?-Навіть не дивлячись на мене,продовжував ритись у телефонній книзі. Ну і тут я взяв ініціативу у свої руки: -Сіські! -Де?Га?Де сіські?!-Нарешті я відірвав його від справи. І ось та дівчина почула нашу продуктивну та цікаву розмову і обернулась.Вона прямувала до нас. -Сіські! -Воть Так,заткнись вже!Он дивись, Мамба. -Сіські!Хочу Сіські!Хочу...-І тут до нього дійшло. І я вирішив залишити їх наодинці.Я відійшов.І одразу мене охопила краса нашого міста.Яке ж воно прекрасне.Люблю я Львів.Сівши на проти них,я наглядав.Бачив як дві ворони клювали голуба.Я не витримав. -Йдіть на хєр сволочі!Пустіть його!Киш!Нахєр!Киш-киш!-І тут я зрозумів,що став схожий на ВТ.Я продовжував розмову з небом але мене гукнув ВТ.Я підійшов.І вічливо промовив до ВТ: -Нє,ну ти бачив!Ну ти бачив,що ті скатіни робили з тим голубом?-Промовив я.-Ті воророни просто козли! І я вдруге зрозумів,що я змінився.Ні,все.Треба себе тепер контролювати. -Знайомся.Це Чорна Мамба,про яку я тобі розказував. І тут я нарешті побачив її обличчя.Дуже симпатичне обличчя.Відчувалася велика довіра у цих очах. -Дуже приємно.-Промовив я.- Андрій. -Взаємно.Тихо сказала вона.Її голос...це просто казка.Вона мені сподобалась.Але вона зразу повернулася до ВТ. Це було не дивно.Я для неї-чужий.Ну нічого,надіюсь це лише питання часу. -І що за справа,про яку ти казала мені по телефону?.-Поцікавився Воть Так.Мамба кинула на мене оком.Не внушав я її довіру.І це замітив ВТ. -Він свій,він мій друг,не переживай,я би за нього життя віддав.-Сказав Воть Так. І мені стало приємно це чути.Тоді Чорна Мамба почала говорити: -Ну добре.-Подивилась ще раз на мене та відвернула погляд на Львів. -Розумієте,в мене проблема.-Зітхнула вона.-Мені сьогодні приснився сон,в якому я була білою кішкою.Я сиділа на фонтані біля Оперного і дивилася на людей.Хтось спішив на роботу,гуляли молоді пари.Все було прекрасно.Але лише одна єдина мить, і небо набуло темно-кривавого відтінку.І всіх тих людей щось перетерло на порох. -Бууугггггаааа!-Весело сказав Воть Так.-Ми всі здохнем. -Слухай,заткнись!-Грізно сказав я.-Не бачиш,дійсно щось дуже серйозне.-Продовжуй будь-ласка. -І от.Настала тиша.А я далі сиділа і ніяк не могла поворохнутись, я була неначе паралізована.І ось відкриваються центральні двері Оперного театру і виходить темна постать.Атмосфера була жахливою,все було в кривавих тонах.Коли ця постать підійшла ближче,я потітила,що це просто жебрак.Бідний.Він став на одне коліно,і погладив мене по голові.Я далі не могла ніяк поворохнутись,мене ніби щось тримало.І тут він виймає з кишені чотири монети.Дві кладе з права від мене,дві зліва.І зникає.Я намагаюсь розгледіти їх.Повертаю голову в право і бачу:на одній монеті зображено розбите серце,а на другій червона крапля.Це була скоріше всього кров.Тоді я повертаю голову на ліво і бачу теж зображення на монетах.На одній була зображена змія,а на другій пустота-пуста монета.Тоді я знову повертаю погляд на центральні двері і переді мною з'яляюсь я у людській подобі.Стою з ножем у руці.По вістрію тече кров.І гукаю себе: -Киць-киць-киць.-І все одно у тілі кота, я не можу поворохнутись.І неможу проснутись,щоб перестати бачити це жахіття.І тут я піднімаю ніж і встромляю собі його у живіт.І починаю до кицьки,тобто до себе говорити: -Пішли на хєр сволочі!-Крикнув Воть Так на голубів.Ми з Мамбою кинули на нього невдоволені погляди.Він все зрозумів.-Вибачте. -Так от-Продовжувала вона.-Я дивлюсь на своє тіло котячими очима,яке стікає кров'ю,і починаю знову до себе говорити:
Четверо янголів які живуть на землі Вони знайдуть свій вірний шлях І побувавши навіть у самім пеклі Вони зламають вічний страх Кривава монета стане біла мов сніг І кожен побачить свій темний сон І відступити він вже не зміг Але ти проснулась і задзвонив телефон. -І тут я прокинулась.Дійсно,дзвонив телефон.Я підняла і тільки сказавши "алло" зразу кинули трубку.Чекайте,я ще здається маю цей номер.Ось.+380638833313.-Закінчила вона. Мене осінило.Я був в шоці.І я вже згадав вчорашній день,як я сидів біля Оперного в парку. -Це мій номер.-З жахом промовив я. Воть Так з Мамбою глянули на мене.Я зрозумів,що тепер час і мені розказати. Розбите серце на монеті? Хм...Все ясно. -Тобі вчора цей сон снився?-Запитав я Чорну Мамбу. -Так. І тут мене стали переповнювали почуття.В кров вилився адреналін.І набравши повітря в легені,я почав: -Вчора,я сидів в парку біля Оперного.І я хотів подзвонити до друга по справам але помилково набрав не той номер.І зразу після цього до мене подзвонила моя дівчина і сказала що між нами все скінчено.Хоча і потім сказала що просто сьогодні перше квітня,що це типу жарт. Але я її послав. -Шлюха! -Дякую Воть Так. Почувши,що мене кинула дівчина,вона зрозуміла."Розбите серце"-це я.Це моя монета.І прочитала в моїх очах,що я теж все зрозумів. -Розбите серце...-Прошипотіла вона. -Так.-Відрізав я.-Твій сон це якийсь знак.Три інших монети:"Змія","Пустота", "Крапля Крові"- це люди.Невипадково ми зустрілись.Невипадково я помилився номером. -Значить...-Почала дівчинка в чорному.- "Змія"-виходить це я.А "Пустота" виходить...-І ми обоє глянули на Воть Така. -Чого вилупились?Ну і шо?-Почав Воть Так.-Мені похєр.В тебе якась змія,в нього серце,причому розбите. А в мене ніхєра.Ну і всьо. Йдіть всі нахєр.А от крапля крові,вона напевно теж щось означає.Угу. Все таки чотири монети.А нас троє. Когось не вистарчає.Мабуть ми ще когось маєм зустріти і з ним об'єднатись. -Так,все це дуже заплутано.Давайте підем у якесь кафе,я щось зголоднів.-Запропонував я. Всі погодились.Ми по маленьку сходили вниз. Опинившись майже унизу,Чорна Мамба пояснювала Воть Такові все спочатку.Мабуть він не до кінця все засвоїв.Але дивно.Я ще досі не міг покинути цей стан.Мене ще досі трясло від почутого.Але я себе тримав у руках. -Зрозумів?-Запитала ВТ Мамба. -Так.-Гордо сказав Воть Так.-Все зрозумів,от чесно все. І ми спустились.Ідучи по дорозі,я помітив того жебрака,якому дав десять копійок. Згадався сон про монети.Мамба казала,що їй їх приніс обідраний чоловік-бідний жебрак.Та ні.Хватить на сьогодні сюрппизів.Досить.Я хочу поїсти.Ми пройшли повз нього. -Четверо ангелів які живуть на землі.Вони знайдуть свій вірний шлях.-Промовив хтось позаду. І тут Мамба обернулась.Її серцебиття прискорилось.Вона залишила нас і побігла в сторону жебрака.Я з ВТ просто стояв і дивився, що буде далі. -Що ви сказали?-Нервово запитала вона.-Ану повторіть. -І побувавши навіть у самім пеклі.Вони зломають вічний страх. Зрачки у Мамби розширись,вона не могла собі знайти місця.Це ж рядки того вірша,які вона казала сама собі.Вона просто дивилась на жебрака.У неї не було навіть слів.Точніше губи її не слухались але в голові було безліч запитань. -Клич свої друзів.-Промовив він. Мамба махнула нам рукою і ми підійшли. -Ідем.-Наказав він нам.І ми послухались.Вибору вже не було. Глава 5: Початок. Ми йшли дорогою.Всі мовчали.Я помітив,як Чорна Мамба переживає,це було написано в її очах.Я хотів її втішити, але не міг.Це важко пояснити.Тим більше,я сам не знав,що на нас чекає далі.Ми всі троє йшли позаду,а чоловік сам впереді. Я хоч і дуже погано знав місто але куди ми йдем, я точно знав.Парк Івана Франка. Дорогою до парку всі просто мовчали, ніхто не промовив ні слова. -Ми йдем...-Почав Воть Так. -Так,ми йдем.-Відрізали ми з Мамбою. ВТ почав нервуватись.Закурив цигарку і лаявся собі під ніс.Чоловік посадив нас за столик,а сам пішов до магазину.Він виглядав жахливо,одяг був обдертий та брудний. -Ти як,тримаєшся?-Запитав я Мамбу. -Угу, дякую за підтримку Андрій. -Слухайте,якого хєра ми йшли за тим бомжом так далеко?-Невдоволено говорив ВТ.-Він мене харить! Казьол старий! І тут заді Воть Так несподівано підійшов наш незнайомий. -Казьол старий?-усміхнувся він.-Це ти про мене? -Та ні,дядьку ви що?-Почав виправдовуватись Воть Так.-Ні,не ви.Це он,він.- І показав пальцем на мене. Присів коло нас.Це виглядало,ніби батько зібрав своїх синів щоб повідати щось дуже важливе. -Люблю це місце.-Почав старий.-Тут завжди спокійно.Але незабаром спокій покине нас. Загадки?Ненавиджу коли люди говорять цікаві дурниці.Хоча і сам тим завжди займаюсь.Старий неначе тримав нас під контролем.В нас було дуже багато запитань,але ніхто не міг промовити слова.Навіть дихали і то тихіше. -Ось.-Витягнув він маленький мішечок. -Візьміть,надіюсь ти їм вже розказала.-Глянув він на Чорну Мамбу. Дівчина побіліла.Вона вперше бачить цю людину,але знає,що ця людина знає її краще ніж вона сама.Воть Таку взагалі дах їхав.Він просто щось клацав на телефоні.Мій стан був не кращий.Але тут чоловік став серйозно говорити. -Я не буду пояснювати хто я.-Говорив старий.-Ви самі дізнаєтесь з часом.Так, я знаю про сон.Ти не перша людина,яка страждає від цього.-Глянув він на Мамбу. -Страждаю від чого?-Вирвалось у неї. -Від прокляття.-Продовжував жебрак.-Кожних 55 років першого квітня він вибирає чотири смертні тіла,для того щоб продовжити свій рід.Якщо чотири вибраних тіла не дойдуть до Арени за певний період часу,то настане судний день.І вороття не буде. - Я ж сказав що ми всі здохнем.-Воть Так положив телефон.Його це зацікавило. Та що за день сьогодні?Міліція,жебраки,знайомства,судний день.Та ще й згадався той щур без хвоста,який у ВТ на квартирі. Коли я відкрив рот,я сам собі дуже здивувався: -До речі Воть Так,як звати того твого щура?-Запитав я. -Катруся. Хм...Так це вона?Гарно. -Це бувало і раніше.-продовжував старий.-Я-Ахранітєль.Я оберігаю тих,хто стає його жертвами.І всі ці роки мені це вдавалось,але зараз я вже немаю таких сил.Я вже старий.Але не можу допустити щоб ви попали під його владу.Ну хто це "він"? Про кого старий весь час говорить?Вже якось навіть не цікаво було його слухати.
-Ваша головна задача.-Ніяк той не закривав рот.-Прорватись на Арену і подолати Гєну,він бог чужих снів.Це він за цим всім стоїть.Я буду вам допомагати,буду вибирати для вас безпечніші шляхи та дороги до Арени. -Чому ми маєм робити те що ви нам говорите?-Почувся голос ВТ. -Тому що,якщо ви нічого не зробите,всім настане кінець.Чому їй приснився той сон?Чому він помилився номером? Це все не випадково.Хоча ви можете і тут сидіти і нічого не робити.Чекати кінця.Ваша справа.-Закінчив він. Дійсно,все це було не випадково.І ми майже нічого не зрозуміли з того що він сказав але вибору у нас не було. -Що в мішку?-Запитав я. -А ти глянь.-Сказав старий. Я взяв мішок та зазернув в нього.Не може бути.Там були монети.Ті монети,які снились Мамбі.Але їх всього три.Показавши всім монети я запитав: -А де четверта?-Сказав я і продовжив.-Як ви змогли опинитись у її сні? -Як я вже казав,я-Ахранітель.Це моя робота.Якби я цього не зробив,Гєна забрав би ці монети перший.І тоді вам би було важче.Ці монети з'являються у сні людини-носія.Тому і їй приснився сон. Вже щось трошки стає зрозумілим.Опинився не в той час,не в тому місці?Ні, тут все інакше.Все було розписано заздалегіть. -А четверту монету ви самі знайдете.-Сказав він.-Через дві години я тобі подзвоню.-Глянув старий на мене.-І скажу де шукати. Чому все так складно?Я би мав зараз пити пиво з друзями та веселитись,а не слухати того старого придурка.Висипавши монети на стіл,ми почали їх розглядати. "Розбите серце","Змія" і... "Крапля Крові".Ми глянули на Воть Така. -Угу,я знов лєвий чи шо?Ну вас нахєр,так вже не цікаво.-Сказав ВТ.Не було "Пустоти".Не було символіки Воть Така. "Крапля Крові"?Хто ж це?Що означає?І ще одна загадка. -Ви казали що кожна монета це символіка тих обраних людей,так?-Не давши йому почати говорити,я промовив далі.-Але нас троє.-Закінчив я. -Ви все зрозумієте.Дуже скоро.Ви її знайдете А мені пора іти.Побачимся.-Він став і пішов.Зупиняти його ніхто і не хотів.Всі і так були шоковані цією ситуацією. Її?Так це вона?Дівчина?Два хлопця і дві дівчини будуть боротися зі злом. Хм..схоже на якийсь амереканський фільм. -І що будемо робити.-сказав ВТ.Ми всі мовчали.Кожен плавав у своїх думках.Чорна Мамба чуть не плака.Воть Така побачив її вираз обличчя, обняв її. І тут я хотів почати говорити,але я побачив знайому.Вона стояла в черзі в магазин.Так,це була знайома,не друг.Просто знайома.Друг і знайомий-це зовсім різні речі.Але у нас з нею було багато спільного,коли ми були разом,нам не було скучно.І я вирішив до неї підійти. -Я зараз. -Ти куди?!-Сумно сказала Мамба.-Я не звертав на неї уваги.Я навіть забув про цього старого. Я хотів хоч на 10 хвилин повернутись у нормальне життя. Побути на спокійній стороні.І я підійшов: -Привіт Лана.-Щиро промовив я. -Ооо,Андрій!-Зраділа вона.-Ти що тут робиш?-Я вже хотів відповісти,але вона перебила мене: -Вибач,почекай мене тут будь-ласка,я зараз куплю те,що мені треба і тоді і поговорим.-Я кивнув головою.Обернувшись, я розлядав Воть Така з Чорною Мамбою.Вони так і досі сиділи в обнімку,про щось розмовляли.Сьогодні було тепліше.Гріло сонце.І ось вийшла Лана.Вона прямувала до мене.Я помітив,що на правій руці у неї на двох пальцях був бинт. -Слухай,потримай будь-ласка,а то бачиш.-І показала на перев'язану руку.Я навіть не хотів питати, що сталось.Але все сталось,так як і мало статись: -Клятий борщ.-зі сміхом розказувала вона.-Хотіла приготувати на обід борщ і врізала собі пальці,коли нарізала картоплю.- Продовжувала вона.-Не навиджу кров.-З усмішкою на вустах закінчила вона свою розповідь.-А в тебе як справи? Не може бути.Занадто все скоро розвивається.Вона четверта?Та ні,не може бути такого.Я не вірю.Але як на диво,то все сходиться.Вона боїться крові,тим більше недавно поранила себе ножем.Але старий казав,що на монетах зображується характер людини,а той і страхи.Один з її страхів-була крові. -Ааауу,ти куди полетів а?-Весело запитала вона.-Я ще досі був зі своїми думками. Але мабуть треба змиритись.Так, вона четверта. -Та я супер.-Збрихав я.-А ти як тут опинилась? -Та ось,вирішила провітритись,вибратись в центр,а так все в мене окі-докі.-Сказала вона. Я не знав,що мені робити.Я хотів запитати її про старого,адже він казав, що все між нами зв'язано.Але не знав як. Розмова в нас вже була глуха.Я вже не хотів питати,як в неї життя та таке інше. І тут в мене вирвалось. -Слухай Лана,ти як стояла тут,ти не помітила жебрака старого?-Поцікавився я. -Та вроді ні,правда йшов якийсь старий у лахмітті,привітався зі мною, був дуже задоволений. Ага.Ну тепер точно все зрозуміло.Як там Воть Так казав?Старий Казьол.Он він хто. І в мене не було вибору.Тепер було байдуже.Я в двох словах почав її розказувати, те що знаю.І від того в неї очі ставали,як у краба.Ми завжди говорили про всякі дурниці.Але зараз їй вже не було смішно і цікаво як завжди. Бачивши,що це все безперспективно,я взяв її за руку та повів за столик. Вона не дуже була проти,видно самій стало цікаво. Посадивши її за столик,я промовив: -Знайомтесь!Це-Лана.Вона четверта."Крапля Крові" її монета. Всі сиділи так,неначе якісь мумії.А мені вже було все одно.Знову цей дурний спокій мене полонив.Воть Так з Мамбою дивились на Лану,а вона на них і на мене. Всі ті троє не знали, що відбувається. -Чого затихли?-Запитав я.-Давайте розказуйте їй.Пояснюйте.-Наказав їм. -Тебе звуть Лана?-Промовила Мамба. -О,так же само,як і мого щурика.-Весело сказав Воть Так. -Твого щура звати Катруся!-В один голос ми промовили з Мамбою. -Ай,точно. Треба кидати курити. Пройшла година. У Лани обличчя ставало дедалі серйозніше та тривожніше.Вона починала нам вірити. Ми говорили про старого, про сон,показали монети,показали її монету.Вона сама почала нас розпитувати про цю Арену,а ми казали, що ще самі нічого не знаєм. І ще через пару хвилин вона була вже з нами.Ми передали її все,те що знали. І складалося враження що з самого початку вона була з нами. -І що будем робити?Які наші плани?-Першою сказала Лана.Це нас всіх здивувало. Новенька,а вже поводиться впевненно у майже чужій компанії.Це хороший знак. - Я пропоную так.-Почав ВТ.-Послати того старого нахєр.Піти у якийсь бар, накуритись там.Потім піти на Високий замок, підняти руки до гори і крикнути "Ісус нас любить".-Закінчив він. Ми посміялись.А Воть Так нічого не зрозумів. -А що робити?-Почав я.-Чекати на дзвінок.Старий сказав,що подзвонить через дві години.Ще залишилось 20 хв. -І чим займемось?-Сказала Мамба.Але так і ніхто не відповів.Кожен був занурений в собі.День,турботи,навчання,проблеми,сміх,особисті речі.Але це все забувалось.А значить забувалось і життя.Але це нікого не хвилювало.Можливо ми були мертві всерединині.Не важливо.Це все не важливо.Важливо,те,що ми разом. У нас спільна ціль.Ціль-вижити у житті.Хоча іноді ми забуваємось.Ми разом,ось,що головне. -Тре купити пива. Як кажете?-Запропонував ВТ. Ми всі кивнули. -Я з тобою.-Сказав я.І ми пішли,залишивши наших дівчат самих.Наодинці. Ми прямували в магазин,де раніше стояла Лана.Ми йшли і мовчали.Але кожен хотів сказати багато.Але це було важко. -І що будем робити?-Запитав я Воть Така.
-Не знаю малий,не знаю.-Почав той.-Головне,залишатись спокійним,а далі будем діяти за обставинами.Все буде добре. Золоті слова.Дійсно.Спокій-це ключ у житті.Будем надіятись на краще. -"А за вікном майже весна. Знає слова..." -Алло. -Добрий день шановний.-Промовив знайомий голос.-Щось він за скоро подзвонив.-"Пустота" знаходиться,де відбулася наша перша зустріч,тобто на Високому замку.За 30 хвилин зустрічаємся біля львського телебачення.-Пусті гудки. -Старий? -Так. Ми все зрозуміли і навіть це не обговорювали.Ми прямували до наших.А пиво так і не взяли.Жаль.Дівчата помітили,що ми дуже швидко йдем до них.Чорна Мамба встала з крісла. -Що сталось?-Запитала вона. -Старий дзвонив-Сказав Воть Так. -Коли? Що казав?-поцікавилась Мамба. -За 30 хвилин на Високому.-Продовжував я за ВТ.-Нічого не пояснив.Сказав лише, що монета Воть Така знайшлася. -"Пустота"-сказала Лана. Ми всі троє її похвалили.Вона з нами.Вона все знає.Ми тепер сім'я.Одне ціле. 18:30. Ми майже були на місці.Йшли,обговорювали все,прекрасно один одного розуміли.То я з Ланою говорив, то Воть Так з Мамбою,а той навпаки.Відчувалася життєва атмосфера.І це тішило.Був уже вечір,темніло.День проходив дуже швидко. -Ось ми і на місці.-Сказала Лана. "Львівське телебачення".Тут завжди крутиться багато журналістів, які працюють за мізерну платню.Але виходу немає.Треба все таки щось їсти. Ми стояли та чекали старого.Дедалі ставало холодніше.Не питаючи чи Лані холодного,я дав їй свою куртку.ВТ взяв з мене приклад і дав куртку мені. Але я передав її Чорній Мамбі.Нарешті ми його до чекались. -Привіт усім.-Промовив старий.-Бачу ви всі тепер разом.Все як має бути.-Сказав він і швидко закінчив-Пішли. Ми почали підніматись по сходах.Ми вже тут були.Крім Лани.У старого була невеличка сумка із собою.Мабуть харчі.В обличчя дув холодний весняний вітерець, з яким дедалі приємніше було переступати сходинку за сходинкою. У такий вечірній час напевно вже нікого на горі немає.Зараз мало романтиків, чи просто хороших людей, які б хотіли помилуватись нічним Львов.Хоча я і сам не такий.Я колишній романтик.Моя любов,яка тривала 4 роки до Оксани,ще не пройшла.Я писав їй вірші.Навіть подарував свій зошит з віршами,який вона напевне вже викинула або давно спалила.Тоді було важко та і зараз не легше.Її погляд,її очі як море,я якому я тонув і помирав. Ми передавали любовні записки один одному. Обмінювались поглядами, коли не могли спілкуватись.І в тісних приміщеннях нам було не зручно.Хоча ні,тільки мені.Їй всеодно було.Ну і нехай.Я забуду її. Це було пусте та глухе кохання,яке помирало та народжувалось знов і знов... Ми вже долали останню сходинку.Тут,на горі було трошки тепліше.Ми посідали на лавочки і дружно поїдали поглядом старого.А той просто дивився в далечінь. -За чим ми сюди прийшли?-Почувся голос ВТ. -Ми прийшли...-Почав старий.-За твоєю монетою Воть Так.За монетою.-І витягнув з сумки пляшку мінеральної та чотири стаканчики. Ммм...гостинець? Він вирішив нас напоїти мінералкою?Як мило з його боку. Тоді прямо у нас на очах кинув у пляшку три таблетки. -Отравити нас хочеш?-Сказав грізно ВТ.-Ні хєра в тебе не вийде!Я бачив як ти підсипав туди якусь хєрню! Старий лиш засміявся.Підійшовши,він сів на проти нас. -Це снодійне.-Почав він.-Сон-це не реальна реаліність.У своєму сні, ви можете зробити все,що захочете. Але слідкуйте за собою. Це небезпечна справа.Та дуже делікатна. -Ви сказали,що ми прийшли сюди на монетою.-Сказала Лана.-Тільки я щось нічого не розумію. -За те я вас всіх розумію.І я не буду говорити загадками.Принаймі тепер.Пий.-Простягнув мені пляшку. Чесно кажучи мені вже було всеодно.Я знав,що цей старий за нас.І поганого він нам нічого не зробить.Ми занадто важливі особистості,щоб нами нехтувати.Я вже підносив пляшку до губ... -Стривай!-Крикнула Чорна Мамба і забрала в мене пляшку.Мені стало приємно,що вона за мене переживає.-Поясніть,навіщо це?-Запитала вона старого. -Щоб перейти у Кривавий Світ.-Закінчив він. Знову дурні назви.Це трохи лякало.Дивлячись на нас,старий зрозумів, якщо нічого нам не пояснити,ніхто його слухати не буде. І він думав правильно. -Кривавий світ-це світ у якому майже нікого немає.Це інший світ.Інша сторона Львова.Ще за часів Данила Галицьго,коли був заснований Львів,цей світ почав розвиватись за рахунок мертвих та крові людської.Там і знаходиться Арена. Як я і казав,якщо не дойти до Арени за певний період часу,то Кривавий Світ стане реальністю.Кривавий Світ-це просто сон. Там і знаходиться монета Воть Така. -Ви хочете нас приспати,щоб ми потрапили у цей світ,для того щоб знайти монету Воть Така?-Запитала Лана. -Саме так. -А чому саме на Високому замку?-Запитала Чорна Мамба. Хороше запитання.Навіть дуже хороше.І нам теж було всім цікаво почути відповідь. -Високий Замок-це вхід.Вхід у Кривавий Світ.Тільки тут можна потрапити туди. Чому кривавий?Самі побачите. Нам не хотілось йому вірити і не хотілось бути тут у цю мить.Але дійсно не було вибору.І відступати назад занадто пізно.Тому ми просто слухали цього старого. Слухали тільки його.Ми не чули ні вітру,ні машин.Лише тишина і його слова,які нас що разу поглинали.Це лише початок кінця,який надіюсь буде не скоро. -Давайте мені пляшку.-Наказав Воть Так старому.Той послухався. -Тільки три ковтка,не більше,не менше.-Сказав старий. ВТ взяв пляшку в руки і по малу підніс до рота.Перший ковток.Другий. Третій... І Воть Так заснув.І через сім-вісім секунд розсипався.Ми всі налякались і глянули на старого. Той усміхнувся: -Хех,він вже там.Спішіть. Я вже хотів взяти пляшку,але старий мене перебив: -Ні,ти останній. Я не питав чого.Я його слухав.Але я йому не вирів.Наступною після ВТ була Мамба, тоді Лана.Всі вони зникли, залишивши мене на самоті зі старим. -Тепер можна?-Запитав я. Старий підійшов до мене і простягнув мені плящину: -Запам'ятай: Тільки чистий крик душі Що пролунає І її біла тінь Сама тебе впізнає. -Пий.-Закінчив він. Я зробив перший ковток.Думаючи куди мене приведе моя доля.Що мене чекає. Другий...Думав чи живі мої друзі.Чи варто вірити старому. Третій.Мене не стало. ---------- Додано в 16:39 ---------- Попередній допис був написаний в 16:38 ---------- Дуже би хотілось почути вашу думку.
Хочете поради чи просто обговорити якусь проблему - опишіть її в кількох реченнях, а не друкуйте романи (для прози в нас є відповідні гілки). П.С. А тон спілкування таки варто понизити...
Ну так я не знав.Я тут перший раз просто. І чого ви тут такі злі? Не радісні. Треба бути оптимітом. Але якщо придиратись до слів,то тон тут нідочого.Я нормально написав.
