Не знаю чому так, я люблю дощ, грозу, коли похмуро... А сонця взагалі не переношу! Не люблю коли небо безхмарне.... Во так! Чо то воно так є?
Можливо тому що кожна людина індивыдуальна?))) Теж люблю дощ, але не завжди, мабуть залежно від настрою, а особливо це пов"язано з певною музикою...
І я люблю дощ. Але не затяжний і обов"язково з грозою. З такою грозою, щоб небо навпіл і земля щоб гуділа, а дощик такий теплий, літній...Грози такої не боюсь, скоріше навпаки і почуваю себе тоді дуже добре, наче така погода мені сил додає, надихає. Часто після грози берусь за олівець, а ще згадую дитинство і бурхливе море після грози. А ще після грози як би засвітило сонечко от тоді це справжнє задоволення. Ця тема навіяла мені от такі рядочки ГРОЗА Мовчки насунули хмари І залягли округи, І потьмарились одразу Луки, поля і луги. Тріпалось листя, мов з ляку; Гнулись додолу квітки; Ледве плескалася річка; Мов повмирали пташки; Тиша страшна і німая... Ясно-блискуча стріла Небом зчорнілим пробігла, Хмару вогнем обвила; Мить ще єдина — й одразу Вдарило громом страшним, Наче хиталося небо Й світ захитався із їм. Ляком пригнічені, ждали Смерті поля та гаї... Крапнула крапля і друга — І полились течії! Довго з похмурої хмари Води потопом лились, Довго громи гуркотіли, Блискавки в хмарах вились; Довго здавалось, що небо Землю втопить завзялось, Поки аж хмара поблідла, Високо сонце знялось. Зазеленіли, засяли Луки, поля і луги; Радісно хвиля моторна Плеще в свої береги; І голосніш, веселіше Защебетали пташки, І запашніше запахли, Сяючи пишно, квітки. І до блакитного неба Вся усміхнулась земля — Ріки, і гори з лісами, Луки, степи і поля. Б.Грінченко 1889
Люблю дощ, коли вдома і ніде не треба йти А коли в тебе заплановано зустрічі, або ти на пікніку, або в полі садиш бульбу, або годину тому виїхав з автомийки..........
Теж люблю дощ...особливо затяжний. осінній...Сидіти вдома, щоб було прибрано і наготовлено...тиша...горнятко запашної кави, книжка, теплий плед і диван...Очі закриваються..поринаєш в дрімоту з якою борешся, борешся і , нарешті вона тебе долає...засинаєш під шум дощу за вікном... А ще люблю гуляти під дощем без парасольки (замість неї капюшон)...
В дощ давайці на трасах не пасуться . І в селі нічого робити не треба В армії не канало Навчання, ремонт машин в полі або польові заняття в дощ - бр-р-р-р...
Є така програмка Aura - симулює звуки дощу. Ставите режим гроза і ... Одного разу поставив собі на компі, то з опівночі до 4-ї ранку слухав (займався творчою роботою)
Мені навпаки подобається затяжний,тільки без буревію.Дуже люблю коли такий дощ трапляється десь в дорозі,словами це відчуття передати не можу.
Дощ...люблю... І моросний,коли небо чорне...як от зараз....і раптову зливу з грозою,коли,сховавшись під деревом,в захваті дивишся на буйство природи....і довгий,затяжний,що не стихає днями. Люблю і все...може тому,що мало людей на вулиці і мало поглядів. А сонце....чомусь болить...як насмішкувате знущання....
На днях затримались з чоловіком в офісі. Вдень було дуже сонячно, ми без парасоль. І от північ, пуста вулиця, парк, озеро, романтика.. 10 хв пішки мали б перетворитись в 5 хв бігом, бо линув такий дощ!! Але якось так тепло стало, добре, і ми з істеричним сміхом почалапали додому Але в загальному не люблю дощ. Особливо, коли барабанить по підвіконню і не дає заснути!
А не боїтесь, що блискавка в дерево попаде?) ---------- Додано в 00:36 ---------- Попередній допис був написаний в 00:34 ---------- А мені то прям, бальзам на душу
а я люблю дощ, бо мого Друга так звати))) просто багато де сам факт погоди - дощ не потрібен. фести, хочеться жари, а не болота. а так коли депресія. файно з кавою у вікно дощове подивитись.