Чим пахне нематеріальне?

Така ось темка, наприклад чим для вас пахне дитинство, сонце, щастя??)

Мені дитинство пахне чимось молочним, такий приємний запах дитячих речей.. навіть не передати словами.. кольоровими олівцями, папером, фарбою в школі..
Сонце зеленою травою, весной, чимось свіжим..
Щастя шоколадом трохи, любов’ю до життя..

 

Сіном...свіжим,травою...лісом...стрихом в старенькій хаті(там стільки таємниць)....гноївкою....бурачанкою,насіченою качкам на старій січкарні..."Авророю"(свиснутою в бабусі з п"єца і викуреній з Бодьом і Міськом за стодолою)...бузком...під бузковим кущем вперше поцілував дівчину...як її...Галя,чи як...

 

а для мене дитинство це сушені абрикоси
я їх дуже любив, спочатку збирав їх з дерева а потім розкладав на металевому листі сушитись

 

Ого! Всюди вам пахне файно. А пеленки не нюхали 5 раз на день Привикаєш

 

дитинство пахне вишнями
літо пахне морем і кипарисами
школа-айстрами
кохання-кавою
зима-мандаринами і ялинкою
ніч пахне телефоном

 

сумом пахне твоя ніч

 

,буває....але не завжди.
сумом пахне потяг

 

Перший раз таке чую!!!!!!!!!!!!!
Правда! Гарно!

 

Щастя пахне -здоров"ям.
А здоров"я пахне всіма тими прекрасними ароматами,які здавалося що б і не мали пахнути,але вони таки пахнуть.....

 

щасливе дитинство

 

Дитинство мало б пахнути гидотною шкільною їдальнею, напівпротухлою капустою і неприбраними столами - але чогось не пахне - є тільки спогад про спогад...
Зате дуже відчутно дитинство пахне порохом з книжок - коли лізеш на антресолю діставати щось навмання - за красивою назвою чи малюнком - і натрапляєш на Таємничий острів Жюля Верна і тебе потім кілька днів ніхто не відірве від книжки...
Дитинство пахне травою, в яку зарився носом, граючи з дітьми з двору у футбол...
Шкварками, якими бабця посипала величезний, на пів тарілки, полтавський вареник. Борщем без жодного консерванта, в якому помідор пахнув більше, ніж будь-що інше. Маковим коржем, розмоченим к молоці на Маковея... Різким запахом шкіри від першого справжнього футбольного м'яча...

 

З дитинства можу згадати тільки запах сірості... (соціалізму) - совка, як я тепер знаю...

Им би социализм взять и отменить,
Вроде не бездельники и могли би жить...

 

Ось таке щось ще згадалось...

Як романтично пахне КОВБАСА
і ПОМІДОРИ густо зашарілись,
і в пляшці, чиста ,мов роса,
ГОРІЛОЧКА домашня зачаїлась!
і ніжно САЛО зваблює кільцем,
і ХЛІБ наставив загорілу спину,
якщо ти млієш, коли бачиш це,
ЧОМУ Ж ТИ , :cesored:, НЕ ЛЮБИШ УКРАЇНУ

 

Мені з тим більш пощастило))) непогано годували в молодших класах, і їдальня була хороша)) і в садочку теж всякі ківі давали, бананчіки, омлети (все свіже)

а ще димом від вогню, коли палили листя весною та осінню) а ми бігали навколо зі всякими паличками та раділи))) а потім одяг на слідуючий день так кльово віддавав димом.. мм


а чим пахне старість?? страх щось втратити? смерть?
мені страх чомусь кров’ю віддає..

 

а мені - навпаки. дитинство і пахне кровю. коліна, локті, підборідок, чоло - явні тому докази. любив чомусь їсти засохлу кров, то шрами і полишались. і ше я вредний був...бабця все кричали"як влуплю, то з дупи кров буде сикати" но мало видно били

 

Мені то пахне зеленкою та йодом))) та маззю яку моя бабушка сама робила))

 

Пахне ровером

 

Дитинсто пахне черешнями, желе, молоком, лісом...
Школа пахне вапном( бо 1 вересня приходиш до школи в чисті побілені класи).
Сонце пахне травою, річковою прохолодою.
Кохання пахне теплим дощем..
Старість чомусь пахне хлібом і ліками
Страх - наближенням грози....

---------- Додано в 20:24 ---------- Попередній допис був написаний в 20:23 ----------

а в мене маминими поцілунками