Чи подобається Богу ваше власне життя?

Хотів би, щоб тут кожен зміг коротко дати відповідь (перш за все собі) на такі два запитання:
1.Чи подобається Богу ваше власне життя?
2.Яке саме життя подобається Йому?

 

На ці питання ми отримаємо відповідь судного дня...

 

1. Йому байдуже...
2. Йому вшістко...

 

Тоді вже буде пізно .... пити Боржомі.

Кожному по вірі й.....

 

Йому в Себе вірити не треба... Мабуть знає про Себе твердо

 

Ну й питання Вас мучать. Як на мене, головне щоб самому собі життя подобалося і приносило радості і всякі гаразди.

 

Все, що є в житті приємного - або шкідливе, або аморальне, або злочинне...

 

а я не про Нього.

 

На мою думку для Бога буде угодним коли людина виконуватиме Його волю, тобто житиме згідно Біблії. От така моя думка.

 

Вважаєте, що в Нього на Вас якись види, сподівання, надії???

 

Хмм.... ви приносите жертви?? Чи ваше життя небогоугодне???

1. Обов'язково запитаю в Нього про то.
2. А це кожен підганяє під власні вподобання... але про то теж треба не забути запитати

 

Хотів би дати відповідь словами вірша. Правда на англійській мові.
Думаю, багато розуміють цю мову то ж перекладати не буду.

When I survey the wondrous cross
On which the Prince of glory died,
My richest gain I count but loss,
And pour contempt on all my pride.

Forbid it, Lord, that I should boast,
Save in the death of Christ my God!
All the vain things that charm me most,
I sacrifice them to His blood.

See from His head, His hands, His feet,
Sorrow and love flow mingled down!
Did e’er such love and sorrow meet,
Or thorns compose so rich a crown?

His dying crimson, like a robe,
Spreads o’er His body on the tree;
Then I am dead to all the globe,
And all the globe is dead to me.

Were the whole realm of nature mine,
That were a present far too small;
Love so amazing, so divine,
Demands my soul, my life, my all.

 

Я Божу Волю бачу передусім у подіях,що відбуваються навколо мене,зі мною,з моїми близькими..
Тому й впевнений...ні.

 

Педро, якщо не важко, перекладіть, будь-ласка, щоб більше людей змогло прочитати цього вірша...

 

Тобто... Богу не подобається те, що робиться з Його волі?

 

Це треба у Бога питати.

 

Він поважає моє право вибору... і в нього хороше почуття гумору Так що йому, принаймні, не сумно

 

Раніше не подобалося, я ненавидів своє життя, бо не розумів для чого мені його дано. А якщо мені не подобалося, то відповідно, і Йому не подобалося...
Але коли я довірив Богу своє життя, то став, просто, насолоджуюся життям з Ним, з Христом... Зараз, як можна жити якось, по-іншому, уже не уявляю...

Переконаний, що Йому подобається, коли ми спілкуємося з Ним і довіряємо Йому своє життя...
Мені Бог показав це на прикладі моїх маленьких дітей. Я недовольний, я засмучений, мені прикро коли мої діти не спілкуються зі мною, чи набивають собі гулі на лобі, роблячи, що-небудь, на свій дитячий розсуд, замість того, що попросити моєї допомоги, чи поради!!!
І, навпаки, найбільшу насолоду мені приносять такі моменти, коли вони сідають мені на коліна і розказують про свої дитячі "проблеми" і ми разом вирішуємо все. Мені подобається, коли мої діти розказують, що їх болить, що їх турбує... Мені, як дорослій людині, на відміну від них є дуже просто побачити вихід...
Часто люди кажуть, що потрібно жити по Біблії, виконувати заповіді і т.п. і вони абсолютно праві- це потрібно робити і вірю, що це приносить Господу насолоду. Так як я тішуся, що мої діти роблять усе правильно: чистять зуби, ввічливі з дорослими, слухняні..., я тішуся цим. Але навіть якщо вони будуть робити усе як найправильніше, а при тому повністю мене ігнорувати - я буду дуже засмучений з того.
Думаю, що так само і наш небесний Батько засмучується, коли ми не спілкуємося з Ним...

---------- Додано в 15:28 ---------- Попередній допис був написаний в 15:19 ----------

100%, що він дає нам право вибору... і це єдине, через що Він не переступає ніколи у стосунках з людиною. Він навіть спасти нас не може без нашої на те згоди, без нашого вибору...

Я також поважаю право вибору своєї дитини..., але чомусь більше мені подобається, коли моя дитина, перш, ніж зробити свій вибір, порадиться зі мною і тоді уже прийме своє рішення... Думаю, що аналогічно і з Богом...

 

в психології таке явище (перенесення ВЛАСНИХ рис на оточуючих) називається проекцією. Це, безумовно, найлегший, але найненадійніший спосіб пізнання світу.

 

А звідки взалися у мене ці ВЛАСНІ риси, звідки я навчився як поводитися зі своїми дітьми якщо не Бог це заклав у мене???
Батьки і діти, це Його винахід, а не мій...