чи ми є самі собою....

Відповідь: чи ми є самі собою....

Якісь дивні дві опції.
Як на мене, той, хто не є собою, носить маску, щось приховує.
До чого тут батьки? Якщо хтось впливає на мій розвиток у різних ділянках, то це вплив, а не моє уподібнення до цієї особи.
Я колись не була собою ні з ким, окрім себе. Коли закривалася в кімнаті і писала вірші, то була я, а як тільки звідти виходила, то закривалася в собі, аби ніхто не знав мене правдивої. Лише окремим людям я відкривала часточки себе.
Потім це змінилося. Коли в моєму житті з'явився ТОЙ, Хто мене перемінив у цьому. Більше носити маски ні не хочу, ні не вмію. Навмисне розівчилася. Є, яка є. Крапка.

 

Відповідь: чи ми є самі собою....

Це не маска, пупере, це розсудливість.
От якби ти був щодо неї підлабузником - то це маска.

 

Відповідь: чи ми є самі собою....

кгм... Ну, приказку про надію ти знаєш...

 

Відповідь: чи ми є самі собою....

Там дрібно написано. Не можу прочитати. ЩО саме я пропоную? :D:D:D

 

Відповідь: чи ми є самі собою....

Собою, собою.

 

Відповідь: чи ми є самі собою....

Життя -театр.Впродовж дня приходиться і маску одягати і бути собою.А в основному сама собою стаю тільки в колі рідних...або коли залишаюсь наодинці з собою...от тут вже не сфальшивиш і не зіграєш!

 

Відповідь: чи ми є самі собою....

Я - втілення честолюбних бажань своїх батьків. Але за постійним "бути достойною їх похвали" щось таки втратилось. Зараз намагаюсь це "щось" повернути, подумати, а чого хотілось чи потрібно було МЕНІ. От..знахожусь в процесі обдумування))

 

Відповідь: чи ми є самі собою....

ну не так вже й зовсім, але це також не виключається.

 

Відповідь: чи ми є самі собою....

пупере, ого, так я ще і наштовхую на думки! класно.
я ніколи не могла зрозуміти, чому люди не хочуть бути самими собою. можливо, їм не подобаються вони самі? добре, тоді є стимул розвиватися, змінюватися в кращу сторону. але це все одно будуть вони самі. адже, вибір власне змінюватися чи ні - за ними.

частково ви маєте рацію. наприклад, те, що заклали в нас певні люди протягом нашого життя так чи інакше вплинуло на наш світогляд. можливо, ми не перейняли це "щось" цілком і повністю. але воно знову ж таки нас на щось наштовхнуло.
але я думаю, що весь цей набір(випадковостей і т.д.) - це ще не ми. це лише образ нас.
мій рецепт "буття собою" - завжди говорити правду. або не говорити її вголос, але керуватись нею. іноді наслідки бувають неочікуваними, але я все одно говорю правду.
просто найчастіше люди відступають від свого "Я", коли хочуть комусь сподобатись. але ж не можна нескінченно перетворюватись. тоді життя стане суцільним "вдаванням", існуванням зі зміною персонажів, всі із котрих ніби грають тебе, але жодин з яких не є тобою...

 

Відповідь: чи ми є самі собою....

 

Відповідь: чи ми є самі собою....

маюнка взагалі молодець, справжня галичанка, нє?

 

Відповідь: чи ми є самі собою....

можливо, по духу. я про походження вже писала колись
http://forum.lvivport.com/showpost.php?p=195628&postcount=1583

 

Відповідь: чи ми є самі собою....

Неправда, Ми Є Бабуїни!