Чи готові ви вбити?(тема для хлопів)

Шокуюча назва,нє?
Видно старію...почав задумуватись...
Створити тему мене наштовхнув недавній випадок...
Написано жартома...але...
Зазвичай,таких проблем майже нема (район свій..),проте...
От...описую...
Ніч...стоять 5-6 датих(а,може вколотих) малолєток,шукаючи,чого б вчепитись...
Йдем ми з Зоряною...звична ніч...година 2-га...
І тут рик
- Казліна,а ну,бирєнько сюда!
Я кажу Зоряні,щоб стояла,сам біжу до них,налітаю і...ногами,не даючи опамятатись...
Двох збив з ніг зразу...решта не насмілювались рипатись...
Зловив себе на думці,що якби рипнулись решта,я готовий був вбити.
Без жодного коливання.
Я не спортсмен...далеко не герой...просто була досить бурна молодість...і деякий досвід у спілкування з такою шпаною...
Просто цікава думка наших хлопів....

 

Так шоб с кимось битися то було тільки пару раз, але кожного разу довго стою як вкопаний, бо знаю шо коли починаю по комусь руками місити то тормозу вже нема поки людина руками махає чи в вертикальнім положенні, або поки я в вертикальному . Мені тре добре по писку дати жеби я в рух пішов .

А взагалі то в вас нормальний рефлєкс спрацював. Самозбереження не виключається ніяким страхом перед правосуддям чи повагою до закону.
От коли б вже побачили шо хлопаки на землі лежать і кидатися на вас не збираються то і лють би мала пройти. А коли б було бажання добити то б було вже зле.
А якшо ше взяти до уваги шо ви з дитиною... Захист потомства то ше сильніше за самозбереження.

 

Просто я знаю таку шпану...
Таким треба показати,що в тобі є більший звір.як в них...і борони Боже не показати,що боїшся....
Мене стривожило інше...важко було зупинитись...і дотепер жодного жалю...ні за скоєним....ні за тим,що могло б статись...

 

Лише за один їхній "базар" варто їх прибити. Сподіваюсь, що вчиню так само, якщо трапиться така ситуація. Головне бути завжди готовим

 

Я нє. Теоретично можу в стані сильного душевного хвилювання або з необережності. Деколи кажу:"Убив би, от убив би наволоч і не було б жалко..." Але нема смисла це робити. Зло не викоріниш. Та й жалко. Та й релігійний фактор...

 

Я знаю,на що готові отакі...індивідуми....
А релігія...
от тому й створив цю тему...
Правда...не в релігії справа...
Просто задумався...
Зовсім недавно схожі до них по звірячому закатували молоду жінку...
так..їх зловила міліція...вони сидять(сумніваюсь,що там їм комфортно)...
Але...дитина...немовля залишилось сиротою...
але...але..але...
Ні.

 

Бо нічо страшного їм не зробили. От якби навіть сильно когось скалічили то би вже себе певно згризли.
І певне якшо бути зовсім чесним то якби вам зара дати тих хлопаків і позволити їх лупити доки вам сі схоче то навряд би ви то робили, Хіба би вони на вас знову нападали.

Певно тому і не позволено носити з собою зброю. Бо в стані афекту (чи то на нашу мову "в нервах") людина геть не думає шо робить. Скільки є історій про то як лопатою чи молотком могли забити козу за то шо на городі шось згризла чи кота за то шо курята подушив. А то ж і людину так не довго вкнокати. А без зброї так просто не вкнокаєш якшо не володієш прийомами чи не маєш розряду з боксу.
А так полупиш троха падлюку, а там і злість відпускає. Страх бере тоді коли усвідомуєш шо вони би не спинилися напевно. Власне отой страх і штовхає до радикальних дій.
Я собі так думаю шо якби там стояв один ідіот і шось до вас здалека рипався то ви б могли і не прореагувати. Бо він один майже не загроза. А така бурхлива і ІМХО адекватна реакція продиктована саме небезпекою.

Тут нерозрєшима далема. Нормальній людині конченого гада покалічити шкода та і страшно бо накажуть. А їм нічого не шкода і не страшно і навіть закон (якшо він до них і дотягує свої погрязлі в хабарах руки) не страшний. Моралі в них нема. .

Коли я був малим тихим чемним дітьом, а пацани з району кидали в мене здалека камені і втікали я багато думав як можна з такими людьми боротися. І наразі бачу тіки один нормальний вихід. Гурмуватися і давити страхом (навіть без рукоприкладства). То ж переважно зграї дрібних шакальчиків, які кидаються тіки на слабших і тіки коли їх багато а жертва в меншості. А підійди до них пятірка здорових дядьків і візьми їх за шкварки, то вони ж зі страху віддадуть і то шо забрали і ше свого додадуть. Але проблема знов в тому шо вони гурмуються з конкретною метою розбою, а жертви переважно не гурмуються .

 

Я ж був один....
Справа не в тому....
Не вперше я ловлю себе на думці...що я готовий.
Це не бравада,не хизування...
Може певну роль зіграв досвід...і непросте минуле...
Але,швидше за все тут справа в моєму нинішньому...існуванні....

 

Можливо Ви праві. Все одно такими залишаться назавжди, не покаються. Тюрма не виправить - всім відомо. Чо дурно проїдати харчі за гроші платників податків? А от після винесення смертного вироку такі люди можливо задумаються і покаються, і можливо Бог прийме їх як свого того сусіда на хресті. Та й суспільству легше - баба з воза коням легше. Але проблема в тому, що за часів існування в нас смертної кари дуже багато безвинних було страчено. Ми ж знаєм як мєнти працюють, як судді підкоряються прокурорам етц.

 

В той момент я якось мало задумувався над юридичним і педагогічним аспектом даної диллеми.
А тим більше над філософським і релігійним.
Правда,можливо мені треба було б підставити єнчу щоку і в білих тапочках очікувати торжества правосуддя?
Щоб,не приведи Боже не скарала невинного.
Того,жи копнув не 50 разів,а 15...
Маєте рацію...

 

Тобто, розмырковуючи так, Ви керуєтесь поняттям помсти? Як на мене помста безсмислена без "педагогічних" аспектів. Перебуваючи в спокої ми завжди схвалюємо холодний "расчьотлівий" розум і засуджуємо гарячий.
А смисл фрагменту Євангелія про єнчу щоку я досі не розумію... Впевнений, що буквально розуміти її ьне можна.

 

Угу...
То треба було б дочекатись,щоб вони вбили мене і познущались над моєю хворою дитиною.
Спокійно дочекатись.
І апелювати до їх свідомості?

 

Здається шо Сашко говорить про недоцільність помсти, а ви про доцільність самозахисту. Здається обоє праві.

 

Помста... Повірте,якщо б така наволоч щось зробила моїй дитині,або дорогій мені людині... я б не чекав "торжества правосуддя"...і "розкаяння грішника"... Зараз знов збираємось на вулицю. Беру з собою каучукову дубінку з металевим стержнем. На всякий випадок... Вони різні бувають...

 

Ми говоримо про вбивство, його цілі. Принаймні я
Шо? Треба було вбити їх тоді, у Вашому випадку? Може й так

 

Досить було і предметного уроку...

 

Зробили Ви все правильно. Як з тактичного боку , так і з морального.
Цілком Вас розумію і підтримую. Бо зробив би це саме.
Що і колись робив....Був молодий , нарваний.
Бив чим попало.Не помагали кулаки , в хід йшло все що попаде під руки.
На одного колись кинув цю чавунну "попільничку" (смітник) що стояли в парку Костюшки.
Зараз дещо інакше. Роки беруть своє...Та і суспільство інакше.Випромінює спокій.І цей спокій передається.

 

Спокійно можу але не за слова, бо не вбивати не навчений. Цьому деcь навчають (повинні ж ), що б як у кіно - його тюкнул , він через пів години живий прокинувся.

 

Ну, я не хлоп, але закортіло втрутитись саме через ці слова. Коли людина в собі довший час пригнічує стільки всього, що й ти, то десь воно має вийти. Треба знайти собі саринг-партнера і пару раз в тиждень "дубаситись" за певними правилами (щоб всі живі лишились).

А взагалі ніхто не знає чи готовий він вбивати, поки не опиниться у ситуації "або-або".

 

У ситуації не думаєш вбивати, припиняєш опір противника, поки той опiр у кінець не подавітся.Слава Тобі Пане давно не бував в ситуаціях.