Хоч маю купу літ, лише недавно відчув, як добре бути самим собою. Живеш собі і радієш кожному дню, не прогинаючись і не оправдовуючись ні перед ким. Коли ведеш себе так, як підказує тобі твоє сумління і внутрішнє єство, тобі не потрібно щось вигадувати, брехати, придумувати, а говориш і робиш те, що думаєш і хочеш, без викрутасів і маневрів. Відчувши цей стан жити стало набагато простіше і легше, навіть сон і апетит покращився. Попробуйте і відчуєте те, що я тут написав. http://www.youtube.com/watch?v=pVxLcYFQuLk
А Ви знаєте про людей, котрі інакше не можуть, ніж як брехати, придумувати і викручуватись? І це в них називається "бути собою".
Брехати, придумувати, викручуватись і тому подібне не властиво людям від народження - це наслідок боротьби за виживання. Кожна людина по своїй природі світла і вільна, а життєві ситації іноді заганяють її в глухий кут, де приходиться робити далеко не те, що б вона хотіла.
Це все відносно... . Коли жінка зраджує чоловікові або навпаки і один одного запитують, чи була зрада, то який тут вихід ? Сказати так - втратити довіру і навіть сім"ю, сказати ні - совість мучитиме, а поступиш згідно совісті і скривати не буде потреби, тому що не допустиш зради. Не влаштовує хтось когось - розлучення і дівоча фамілія. Навіщо парити мозги собі... .
Нічого відносного. Є два виходи, пішовши одним шляхом втратиш довіру, сім'ю, гроші (або одне з того, або все відразу), другим - совість мучитиме. А з власною совістю людина дуже легко примиряється. Тому зрозуміло, що більшість вибирає. Ну дехто зраджує саме тому, що поступає згідно совісті.
Взагалі-то в цій темі немає сенсу вести розмову про подружню зраду, бо є інші теми про це. Основний акцент роблю на те, що людиною ти зможеш почуватись тільки тоді, коли не прогинатимешся ні перед ким і ні перед чим, а будеш самим собою і суддею тобі може бути тільки Один Господь Бог.
Абсолютно згідна з тим, що лише будучи самим собою можна відчути, що таке щастя. Проте чомусь так мало людей, які можуть це сприйняти. А перед всіма іншими все одно приходиться одягати ті, чи інші маски.
Чоловік Одягає маску блазня — впізнають. Вбирається в тогу незворушного судді — благають: — Перестань, хіба це ти? Лисом перевдягається — кричать: — Ми вже давно тебе впізнали, досить! Дон-Жуанів плащ накидає на себе — сміються: — Не той фасон. Нап'ялює маску хамелеона — і сам же зриває із себе той лик: смішний, розгублений чоловік — ніяк не збагне, що в кожній масці є розріз для очей. І.Малкович
Та ні, не обов"язково. З масками зав"язав і жалію, що не зробив це раніше. Зараз почував би себе набагато краще, а то купу нервів і здоров"я собі попсув через те, що завжди намагався робити все, щоб догодити друзям та знайомим, а їм це завжди подобалось. Рано. чи пізно потрібно закінчувати з клоунадою і все ставити на свої місця, а то постійно прогинаючись, можна горбатим стати... .
Нічого особливого. Просто почала боліти спина і проаналізувавши всі причини, зрозумів, що це через те, що завжди перед всіма прогинався, намагаючись всім догодити, хоч про те, щоб догодити мені ніхто ніколи не думав. Тепер на все забив і живу своїм життям. Бачу результат на лице: здоров"я покращилось і люди почались прогинатись переді мною, хоч я того не хочу. І Вам раджу не нююкати, не сясякати і не шошокати, якщо хочете по-людськи спілкуватись... .
Моє "ню-ню" не мало на увазі шо ви нещирі. Радше мало на увазі шо маска є завжди окрім тих моментів коли ми самі на одинці. Просто деколи маска настільки зручна шо і не помічаєш. Так шо ви дарма кіпішнули. Не хотів вас обідити.
Я собрался на маскарад, Мне жутко захотелось в сказку И я надел смешной наряд И выбрал поглупее маску. Решил, предстану я шутом С умом и дерзостью нахала И буду распевать о том, О чем и думать не пристало. Я буду сдвинутым слегка, Ведь глупость славе не помеха, И стану корчить дурака, Чтоб люди падали от смеха. Когда ж под маскою глупца, Наизгалявшись до блаженства, Я маску вдруг сорву с лица, Чтоб все узрели совершенство… И вот пришел мой звездный час, Расстаться с этой глупой ролью, Сейчас я огорошу вас, Сейчас. Сейчас… Твержу я с болью, Но что же это — сон? Вранье! На пальцах кровь, как будто краска… И отставать не хочет маска — Она теперь лицо мое. А.Матвійчук
Вибачте, не так сприйняв. Можливо іноді маска зручна, але тепер її ніколи не використовуватиму в ущерб собі і в догоду іншим.
Ну шось типу того. Маска, яку ми носимо, міняє і нас самих. Але мені більше подобається отой вершик, шо ви постали, де кажеться шо в масці є прорізь для очей. Не пригадаю вже теми де то прочитав.
