Бути багатим чи бідним? А може прибіднятися?

Недавно доволі гостро у мене постало питання співвідношення духовного і матеріального (віра і гроші; "для душі" і "для тіла")
От хотів шановних форумчан попитати щодо цього уривка:
17 І коли вирушав Він у путь, то швидко наблизивсь один, упав перед Ним на коліна, і спитався Його: Учителю Добрий, що робити мені, щоб вічне життя вспадкувати?
18 Ісус же йому відказав: Чого звеш Мене Добрим? Ніхто не є Добрий, крім Бога Самого.
19 Знаєш заповіді: Не вбивай, не чини перелюбу, не кради, не свідкуй неправдиво, не кривди, шануй свого батька та матір.
20 А він відказав Йому: Учителю, це все виконав я ще змалку.
21 Ісус же поглянув на нього з любов'ю, і промовив йому: Одного бракує тобі: іди, розпродай, що маєш, та вбогим роздай, і матимеш скарб ти на небі! Потому приходь та й іди вслід за Мною, узявши хреста.
22 А він засмутився тим словом, і пішов, зажурившись, бо великі маєтки він мав!
23 І поглянув довкола Ісус, та й сказав Своїм учням: Як тяжко отим, хто має багатство, увійти в Царство Боже!
24 І учні жахнулись від слів Його. А Ісус знов у відповідь каже до них: Мої діти, як тяжко отим, хто надію кладе на багатство, увійти в Царство Боже!
25 Верблюдові легше пройти через голчине вушко, ніж багатому в Божеє Царство ввійти!
26 А вони здивувалися дуже, і казали один до одного: Хто ж тоді може спастися?
27 Ісус же поглянув на них і промовив: Неможливе це людям, а не Богові. Бо для Бога можливе все!
28 А Петро став казати Йому: От усе ми покинули, та й пішли за Тобою слідом.
29 Ісус відказав: Поправді кажу вам: Немає такого, щоб дім полишив, чи братів, чи сестер, або матір, чи батька, або діти, чи поля ради Мене та ради Євангелії,
30 і не одержав би в сто раз більше тепер, цього часу, серед переслідувань, домів, і братів, і сестер, і матерів, і дітей, і піль, а в віці наступному вічне життя.
31 І багато-хто з перших стануть останніми, а останні першими.
(Марка, 10)

З цього епізоду можна зробити наступні висновки:
1) треба бути бідним (а як же тоді всі ті матеріальні блага, якими ми себе оточуємо?!) і все майно роздати
2) на дію №1 практично ніхто в сучасному світі не здатний, відповідно, треба якось витлумачити цей уривок "на свою користь". От цікавить, як це тлумачать?! (є власні версії, але можу помилитися з остаточним варіантом, а тлумачень ніде не зустрічав...)

Сучасні християни, які мають квартири, будинки, машини, рахунки в банках, срібло-злото або не розуміють цього уривку, або намагаються "прибіднятися" (але ж перед Ким?!). Мені здається, що саме цей уривок якнайкраще відображає "роздоріжжя" сучасного християнина: з одного боку віра, а з іншого боку "якось же жити треба" (потім піду до сповіди).
Окремі секти взагалі роблять бізнес, заохочуючи різними методами своїх адептів переписувати матеріальні багатства "на церкву", бо ж тільки бідним можна Туди увійти...
Допоможіть розібратися.

 

Це залежить від того чи є у вас справжнє бажання роздати гроші бідним,
Якщо ви хочете роздати гроші не з любові до людей, в щоб "заробити на Царство Боже"-то в цьому немає сенсу. Залиште їх собі.

---------- Додано в 01:54 ---------- Попередній допис був написаний в 01:50 ----------

напевно віддати все це тяжко. Але Ісус завжди ставить питання, як до Петра "Чи ти любиш Мене?"
Роздати все майно може тільки та людина, яка по-справжньому вірить і любить Бога. Якщо хтось любить гроші, більш за Бога-то це вже ідолопоклонство.
Ісус Христос віддав все, щоб нас спасти. Від нас вимагається любити Його всім сердцем, бо Він не прийме половинчастого служіння.

---------- Додано в 01:55 ---------- Попередній допис був написаний в 01:54 ----------

Вони більше зацікавлені собою і своїм добробутом, любов до грошей засліпила їхні очі

 

Якщо Ви все роздасте і станете бідним, то як же зможете помогти ближнім? Якраз бути багатим добре, якщо очевидно, що по життю Бог дає таку можливість. Таким чином появляється можливість прявити любов до людей, помагаючи їм у скруті. Смисл полягає в тому, щоб правильно розпоряджатись коштами.

 

Цей юнак з притчі не знав свого серця, він думав що любить Бога, але по справжньому Він любив гроші. Бо коли повстав вибір -Бути з Христом, чи з грошима, він вибрав гроші.

---------- Додано в 01:59 ---------- Попередній допис був написаний в 01:58 ----------

Смісл в тому, що кожен має зробити вибір, хто мені дорожчий-Бог, чи гроші

 

Правильно, але це не значить, що кожна заможна людина повинна зробитись бідняком. Якщо всі стануть бідними, то хто їм буде допомагати і як ті бідняки будуть проявляти щедрість до ближніх, якщо самі будуть нужденні?

 

Роздавання майна без потреби немає сенсу. Але ми, як християни, повинні допомагати бідним, нужденим, сиротам і т,д,
Бог не вимагає зразу потратити всі гроші. Просто коли оточуючі вимагають допомоги, ми не маємо робити вигляд, що це нас не стосується.
Закхей теж не віддав всі гроші. А перша церква настільки обєднала християн, що в них було все загальне.
Головне щоб гроші, не займали нашу всю увагу-бо ми маємо шукати Царства Небесного, а не грошей.
Я згадую притчу Ісуса про перлину, яку знайшов купець, І щоб її отримати він продав все. Так само і ми щоб отримати, маємо віддати все. Бо не можемо служити Богу і маммоні.

 

а якщо роздавати гроші не через любов і не через бажання щось отримати за це? а просто так? Без будь-яких емоцій і думок? До того ж у протчі йдеться про ВСЕ, а не про те. щоб давати якусь частину.

не наговорюйте на юнака прочитайте уривок, хлопець пішов зажурившись... остаточного рішення він не прийняв ну, принаймні в Біблії не сказано про остаточне рішення юнака. Не домислюйте

тобто все ж не будемо робити так, як казав Ісус, а будемо тлумачити Святе письмо так, щоб виправдати власну позицію? Особисто я не вважаю себе багатим, але навіть якщо врахувати, що я маю квартиру у великому місті, то я вже багач порівняно з тими, хто не має такого майна.

як "допомагати" і хто такі бідні? от до мене сусідка деколи заскакує, особливо коли мене вдома нема, бо хоче пару гривень на 100 грам. Я заборонив дружині давати сусідці гроші, але жінка ве одно деколи дає, особливо коли сусідка просить "Христом Богом". Це допомога? Хоча, в принципі, я починав тему з акцентом "віддати все".

Тобто Ісус у наведеному мною уривку поміж рядками десь каже: продавай, але не все? роздавай, але не зразу? не помітив

ну так, погоджуюся. але так чи інакше нам не уникнути теми грошей, бо вони оточують нас і без них практично неможливо прожити в сучасному суспільстві. От навіть Абдурахман порівняно недавно похвалився, що як тільки він почав звертати увагу на духовне життя, а не на матеріальне, то гроші пішли до нього "як вода" (причому виявилося, що це стипендія!). Цілком можливо, що він неправильно виклав свою думку, але в контексті прозвучало так, ніби віра має маленький приємний матеріальним бонус
Отож, нам все одно доведеться жити у світ грошей, питання тільки як: бідним, чи краще прибіднятися?
От Сашко просто написав: багатство - не гріх, краще мати гроші, ніж їх не мати. Ну і спрямовувати на добрі справи (не все, звичайно ж). Але як тоді біблійна історія?

 

Якби мав би можливість жити на безлюдному острові, де була б прісна вода та риба, можливо це була б найкраще для людини. Живучи серед того всього хаосу: плата за комунальні послуги, купування продуктів, одягу, взуття і тому подібне, зробити щось подібне, до чого закликав Ісус - нереально. Якщо навіть зробити це, то можна зразу перенести свої монатки на свалку до бомжів. Не ті часи, не та система і взагалі, про шо ми говоримо....?

 

образно, коли тонеш на кораблі, то цей корабель і є гроші які потрібно залишити щоб спастися. Або спасешся або потонеш.
Тобто головне не кількість грошей, а відношення до них.
Чи зможе кожен з нас в критичний момент відмовитися від всього що нас тримає, не тільки грошей, врятуватися і піти дальше?
Головне питання в тому: чи почав протікати корабель і тре помало готуватися до сходу з корабля чи корабель ще трохи протяне? Щоб мати можливість швидко перерубати канати якими ми часто прив'язані до своїх кораблів. Плюс подвійну страховку.

в двох словах, даного типу суперечності виникають через "різні типи" чи "системи" мислення, в можна сказати однакових ситуаціях.
1. Пройти повз бідного мимо, бо грошей на всіх не вистачить, за що самому жити
і
2. потрібно допомогти ближньому своєму, бо він потребує.
Так званий правосторонній(для себе- я) і лівосторонній тип мислення(для когось - Ісус)
Вони протилежні за своєю суттю, і все-таки ми намагаємося їх поєднати.
Тому час від часу робимо то так, то навпаки.

 

Річ у тім що людина ставить на перше місце, що для неї є життєвим пріорітетом. Бо не може людина жити думкою аби тільки розбагатіти і при цьому не знехтувавши Богом.
Якщо людина багата - добре, якщо ж вона бідна - теж добре. Аби вона не була злиденна у Бозі.
І не важливо чи людина багата, чи ні, все залежить від того що є для неї сенсом життя. А на хліб і до хліба людина завжди взмозі заробити сама. А більше ж і нічого не треба.
Висновок всього вище написаного - справа не в грошах, а у ставленні до них. Матеріальне не повинно нам затьмарювати духовного. Бо найважливішим є саме духовне, а матеріальне це так - засіб для існування.
Перефразовуючи всім відому мудрість про харч -
Одним гроші необхідні для того щоб жити, а інші живуть заради грошей.
Гроші то не зло. Але коли гроші стають сенсом життя - оце зле.

 

100%!!!

Мова тут йде про жидівського хлопця, для якого виконання Божих заповідей - то було святе. Він їх ревно виконував. І якщо бути трішки психологом, то можна зауважити одну цікаву річ. Уявіть людину, яка живе по законах Божих, по традиціях, які йому дали віруючі батьки. І от у нього чомусь виникають при тому всьому сумніви, йому здається, що тут щось ще не все, бо якщо б відчував, що живе у повній злагоді з Богом, то у нього б не виникало питань. Тому його питання до Господа виглядає, як спосіб себе виправдати. Ну а Господь, знаючи серце кожного, звернув увагу йому саме на те, чого йому бракувало.
Кількість грошей не залежить напряму від праведності, хоча така обставина безумовно є спокусою і важким випробуванням. Згадаймо з Біблії, є багато праведних і багатих людей одночасно, наприклад Соломон. Доречі, на багатстві може поїхати і не така вже й багата людина. Знаю декілької, які збирають гроші заради грошей, хоча живуть досить бідно.

 

СемперТіро, звичайно ж ми будемо тлумачити Святе Письмо, бо Святе Письмо це не звід норм, в якому все детально роз'яснено. І неможливо буквально сприймати всі слова Христа. Інша справа, що ми тлумачимо зовсім не для того, щоб себе виправдати, як написали мені Ви.
Як відмовимось від всього, то гляди й на вино і хліб не стане, щоб споживати Його Плоть і Кров.

---------- Додано в 22:05 ---------- Попередній допис був написаний в 22:04 ----------

Хоч у мене закрадаються сумніви щодо правильності тлумачення Церквою слів про вживання Плоті і Крові

 

а ви антисеміт хіба там десь написано, що хлопець був жидом? гггг

а як же алегорія із птахами небесними, які не сіють і не жнуть, а щодня мають що поїсти. Невже не довіряєте повністю Господу?

 

слово таке цікаве - "антисеміт"... напевно виникло, як захисна реакція у євреїв.

а те, що хлопець був жидом у мене нема сумніву, бо хто виконував усі заповіді Божі у часи Христа окрім юдеїв?

 

Щодня мають що поїсти, бо щодня вирушають на пошуки черв'ячків і Бог нагороджує їх за їх труд. Так і людина щодня працює, довіряючи цілком Господу, щоб мати на щодень поїсти.

 

В Біблії остаточно не сказано, це точно.
Але в той час він не прийняв пропозиції Христа.

---------- Додано в 10:14 ---------- Попередній допис був написаний в 10:11 ----------

В притчі сказано не тільки про гроші, а ще і про те що ми маємо віддати Богові права на себе повністю.
Просто так гроші ніхто не роздає- це або з любові до ближніх, або з любові до себе. Павло писав- Якщо я імення своє роздам бідним, і тіло віддам на запалення, але любові не маю-то це не те. (Точно не памятаю як звучить- знайдіть в Біблії)

---------- Додано в 09:27 ---------- Попередній допис був написаний в 09:14 ----------

Давати гроші на те, що руйнує людину-це не правильно. На рахунок віддати все-значить віддати все, якщо буде потреба, а не просто викинути гроші. Віддати все- це не значить віддати бідним, а про своїх дітей забути. Віддавати треба тоді, коли Бог так каже. Богу не потрібні наші гроші.-Йому потрібен наш послух і наша любов.

---------- Додано в 09:32 ---------- Попередній допис був написаний в 09:27 ----------

Він взагалі нікого не заставляв щось робити. Він просто пропонує. -Хочеш бути Моїм учнем-тоді зречись свого"Я", візьми хрест і йди за Мною. В тебе є вибір.
Хочеш бути зі Мною-зречись любові до грошей, любові до розкоші, до зручності. Візьми щоденні турботи і йди за Мною.
Доречі яка відповідь була на слова Закхея?

---------- Додано в 09:36 ---------- Попередній допис був написаний в 09:32 ----------

Це питання актуально і до мене особисто. З того часу як почалася ця тема-я ще раз глибоко замислилася над тим, яке місце для мене посідають мої гроші. Чи змогла б я зараз віддати все майно для дитячого будинку, і жити в якійсь обдертій халупі, навіть терплячи голод.

 

Бути бідним - це ненормальний, принизливий стан. Але бідність, на жаль, присутня в людському суспільстві. А особливо в нашій державі, де бідних абсолютна більшість. Що ж тут доброго, коли людина не в змозі забезпечити себе, а найгірше своїх діточок, нормальною їжею, одягом, житлом. Душа потребує духовної поживи, а наша плоть теж не може обійтися без поживи тілесної.
Бути багатим, якщо думка багатіти є нав'язливою ідеєю, самоціллю, яка затьмарює собою всі людські цінності, теж не є нормальним.
Нормальний християнин, який є багатий, завжди знайде час і на молитву, і на духовний розвиток, і на примноження своїх статків і на допомогу нужденним. Одне одному не повинно заважати. Як казав Христос - Богу Богове, а кесарю кесареве.
На рахунок "А може прибіднятися?" - то така риса притаманна багатьм людям. Але це в більшості випадків є вимушеним. Багато людей починають заздрити чорною заздрістю, коли в тебе все добре. Причому ці люди далеко не бідні. Знаю таких людей немало, причому вони по матеріальному статку стоять набагато вище від мене. Але коли бачуть, що я придбав якусь нову річ (яка в них вже давно є і кращої якості), або, не дай Боже, скажеш їм, що підвищили зарплату - така новина відразу викликає в них відверту роздратованість, чорну заздрість і нездоровий блиск в очах. Прибіднятися перед такими звичайно не збираюся, але стараюся не розповідати їм про свої здобутки. Звичайно, волів би взагалі з такими людьми не спілкуватися, але сусідів чи співробітників, на жаль, не обираєш.

P.S. Цікаво б почути думку тих священнослужителів, які їздять на дорогих іномарках, живуть в шикарних будинках і носять годинники з 30 тис. євро на тему "пролазання верблюда в вушко голки" і добровільної убогості, як християнської чеснОти.

 

Итак, человек выбор сделал.
Решил, что Бог важнее.
Денег не получает.
Купить покушать не на что.
Купить попить - тоже.
Через несколько дней умирает от истощения и отправляется к Богу.
Верно понял?

 

Хм...кава..і сигарєти - саме то....
І нє істощілся...
80 кіля...о...

 

Бог Своїх дітей не залишить. Вони отримають від Нього все що їм необхідно. Все залежить від нашої довіри до Нього.