Божевільні ...

Мене зацікавила на днях одна тема - куди дівається особистість людини, яка стає направду божевільною. Першим на думку прийшла оповідь про Ісуса Христа, який вигнав біса з людини, а той вселився в свиню, що кинулася зі скелі. Інші думки такі - якщо людина ще жива, то де її душа і сама особистість? Якщо людина виходить з цього стану, то хто керує її тілом за час відсутності? Мозок (на автопілоті)? Злий дух (скільки їх на Землі?)? Інші сили?
Подібні питання і що до людей із захворюваннями типу альцгеймера. Чи вони відчувають емоції від спогадів? Чи людське Я затухає на старість? Чи дух покидає людину поступово?

І куди він, в біса, дівається?

Одним словом, цікаво, що про це думають інші.

 

Особистість роздвоюється.Це так ніби головний признак шизофренії.
Людина чує голоси , її переслідують різні імперативні ідеї.з якими вона бореться , або навпаки повинується ним.

Душа людини думаю знаходиться в головному мозку в якійсь секції (їх я не знаю, знаю тільки одну -гіпоталамус).
Душа людини вічна , коли тіло вмирає її душа живе.
Тому і існують 9 і 40 днів після смерті.Коли душа покидає тіло і землю.

 

Однією з причин психічних розладів є порушення зв"язків між нейронами мозку, коли йдеться про так звані ендогенні розлади. Так, при депресіях виявляється, що кількість медіатора серотоніну є недостатньою. Але є й психогенні розлади, коли фізіологічних відхилень немає, а причиною є помилкова обробка певних сигналів психікою, тобто помилкове тлумачення ситуації. Причиною таких помилок може бути надзвичайне напруження, стрес, шок і т.п.

 

Розвиток особистості відбувається у конкретних суспільних умовах. Особистість зажди конкретно-історична, вона—продукт епохи, життя своєї країни, своєї сім’ї. Вона—очевидець та учасник суспільного руху, творець власної і загальної історії, об’єкт і суб’єкт сучасності,а от божевілля є мабуть дещо іншою стороною людини. І ця сторона не є не природна. У ній немає нічого неправильного,якщо придивитись ближче ( це на перший погляд дурка ). Коли ви можете сказати божевільному, що не тільки ти божевільний, але і я теж, то негайно виникає міст. І тоді він доступний, і йому можна допомогти,але чи йому самому це потрібно? Етері Жданова,говорить: Божевілля – це очікувати іншого результату від тих самих дій

 

???
Цікаве слово "Боже-вільний"!

Мож то тільки в Українській мові, але таке вражіння, що Бог забирає душу в тої людини і то вже ходить просто тіло. Припустимо людина напивається до чортиків - ніц не пам'ятає, але тіло ходило. Щось верзло, щось робило. Вроді і свідомість не винувата, її ж там вже й не було. Але людина таки несе відповідальність за свої дії. Може тому й написано в релігіях - не впиватися, щоб не втратити ... (себе, як би то мовити).

 

Немає повністю психічно здорових людей - є недообстежені.
А якщо серйозно (не буду торкатися цієї теми з медичних аспектів, бо я в тому профан), то ті ж самі поступки чи висловлювання тої самої людини, тільки в іншому товаристві, суспільстві, ситуації можуть сприйматися як цілком нормальними, так і трохи крейзі. Все залежить від оточення і закладених в суспільстві норм поведінки. Звичайно не мається на увазі крайнощів, коли людина буйна і некерована або навпаки зовсім не реагує на оточуючі подразники. Тому то психіатрія є дуже тонка наука. При бажанні оголосити ту чи іншу людину божевільною і запроторити її до медичного закладу є справою не надто складною, що з успіхом робилося в СРСР для усунення інакомислячих.

 

Мені цікаво коли людина повністю відірвана від життя - як це позначається на її свідомості (кармі, долі, стану справ перед Богом накінець). Чи можна вважати таку людину такою, що вже прожила своє життя?

 

От-от, і мені цікаво. А також цікаво, чк розтлумачити цитату з Біблії з нагірної проповіді Ісуса Христа: "Блаженні убогі духом, бо їх Царство Небесне". Чи то може, як кажуть, "з іншої опери"?

 

Без контексту не зрозуміло. Може хто із знавців Євангелія роз'яснить. Почекаємо. Зрештою тему в цій рубриці відкрив не випадково. Зрештою філософське питання.

 

Мені дуже цікаво, чому саме такий висновок, що душі немає?
Психічно хвора людина є вільна не від душі, а від суспільних норм чи обмежень.

Тут не йдеться про психічно хворих, а про тих, що не прив"язуються до матеріального, не обтяжують свою душу і своє життя гонитвою за наживою.

 

Вважається, що це має означати "блаженні ті, хто по своєму духу(характеру) є бідняком", тобто не надає значення матеріальним цінностям

 

Не знаю, де дівся допис (пропало в нетрях нету), але писав, що неначе душі немає. Тобто люди на автопілоті - без тями...
Розумію, що від нервового зриву людина може злетіти з катушок. Гірше коли вона не повертається на місце. Тоді питання? Хто це? Якщо він нікого не впізнає, але ходити може?

 

Я можу сказати не висновок, а спостереження, бо був на практиці в психіатричній лікарні, в багатьох випадках враження таке ніби це не люди а мебель, це не тільки моє враження. Коли хтось помирає то виглядає так ніби людина спить, або можна собі думати, що її душа десь там є, а тут ти бачиш, що від людини нічого не залишилось. Спочатку вроді смішно, коли воно розказує, шо в нього батько Дональд Трамп і брат Сталоне, а потім вже якось не дуже смішно, це як телевізор з ногами, ходить, видає звуки. Це все не так як фільмах показують, ніби людина в галюни якісь вірить, це повний бред, який важко словами передати, розпад особистості, дуже моторошне явище, це.. ну не знаю.. як зомбі чи що.. якісь чужерідні тіла.. ну це таке незрозуміле відчуття може не дуже обєктивне.. ну вот уявіть собі що біля вас стоїть людина і тут ви розумієте що насправді це не людина, ну тобто воно живе і ніби розумне, але це не людина.. от таке приблизно відчуття

Але є два рівні, якшо я зараз правильно згадаю психотичний - це повна шиза, а невротичний це коли людина розуміє що з нею шось не то

Так вот хворі невротичного рівня досить забавні, наприклад був директор школи в якого в школі сперли якусь книжку в бібліотеці, йому постійно здається що всі на нього думають, просто навязлива думка яку він не може спинити

 

Щойно по телевізору почув фразу одного священника:
- люди з розуму сходять, бо душа не витримує тої несправедливості...

думаю в тему сказано.

---------- Додано в 19:49 ---------- Попередній допис був написаний в 19:45 ----------

Згадав одну фразу на столі в одному університеті:
- Тихо шифером шурша, едет крыша неспеша (рос.)

 

Как же мне не веселится
Не грустить от всяких бед
В моем мозге поселился
Замечательный сосед

 

Насправді буйних мало, тому і лідерів нема...

 

Вона нікуди не дівається, а лише деградує!

 

Тобто, про тих, хто паразитує на інших?..
Ті, які "гоняться за наживою" - працюють на соціум, входять з ним у взаємовигідні стосунки і він їм дає за те їжу, дах над головою, теплий одяг, книжки і розваги, засоби для того щоб зростити дітей і все що вони зможуть виміняти в соціуму на свої вміння фізичні чи розумові.
Якщо людина ніде не працює бо не хоче обтяжувати себе дітьми і умовностями, її зручніше жити на подаяння і нехтувати тими всіма "складнощами" - це просто її спосіб обійти, розв'язати проблеми свого життєзабезпечення, ІМХО.
Бо одна річ якби така людина жила обабіч соціуму в лісі і сама собі вирощувала льон, пшеницю, молотила, пряла і ткала, полювала і т.і. - а інша річ коли вона ходить між людей і, в принципі, живе за їх рахунок. Бо навіть викинуті кимсь "безкоштовні" речі - це кимось колись вироблені, зароблені і куплені.
Слово "паразитувати" звучить жорстоко - але фактично так і є: або ти працюєш сам ("гонишся за наживою") і себе забезпечуєш сам, або ти паразитуєш на інших чи на їх відходах.

Інша річ що обмін вищої мудрості на засоби для життєзабезпечення - це теж бартер, стосунки із соціумом. І якщо мандрівний гуру асоціальний, але може обміняти духовне на матеріальне - бо людям це духовне потрібне - це теж стосунки, теж свого роду винагорода за працю, взаємовигідний обмін. (Згадаймо старцівство, чи я зараз кажуть - кобзарство).
Якщо ж людина просто хвора і не дає собі звіту що робить - здорові її годуватимуть з почуття милосердя.

 

Аналітичні здібності, та і взагалі, здатність формувати думки, в людини забезпечує ядро розуму (душа, тисячелистий лотос, іскра Божа і т.д.). Це певна духовна субстанція, яка складається з тонких енергій. Нормальне функціонування ядра розуму забезпечує енергетична система людини (цзіньло+чі, наді+прана і т.д.). Функціонування в фізичному світі забезпечує тіло. Коли ланцюжок взаємодії десь переривається система перестає функціонувати (як компутер + пз + периферія). Наприклад, внаслідок травми порушується фізична цілісність організму. Внаслідок цього змінюється структура енергетичної системи і порушується взаємодія тонких енергій, що призводить до неадекватного їх виявлення у фізичному світі. Можливо внаслідок емоційного стресу (переляку чи якоїсь трагедії) порушується цілісність енергетичної і психічної системи (блокуються канали, порушується енергообмін). Хоча тіло і ядро розуму здорові, але комунікаційна ланка порушена і така людина стає божевільною. Найрідкісніші випадки (такі, шо не можна вилікувати) - це коли ядро розуму не приєднане взагалі. Наприклад, можлива його втрата при травмах голови, або дуже рідкісні випадки - коли людина народжується без ядра розуму. Така істота народжується ідіотом і піднятись в розвитку вище 4-річної дитини не здатна.

 

Є й такі, що галюни ловлять, є різні діагнози. А особистість нікуди не дівається, вона просто інша і знаходиться в незрозумілому для адекватних людей вимірі. Але таки страшно, бо кожен рік тільки в одній психлікарні гине 2-3 медпрацівників від рук божевільних.