Більшовицька імперія

Причини розвалу більшовицької імперії

Не лінуйся українець, прочитай ці "многа букафф", може тоді перестанеш в безперервному триндежі на форумі шукати шлях до істини. З книги "Історія українського невігластва"

 

Продовження

 

Песнь восславления сталина. И эти люди пишут о других "совки"...
Вот ТАК из-под показушного "прикида" вылазит настоящая сущность дописувача.

 

зря вы так. а вот мне текст очень понравился, хоть и на украинском.

 

Для полемики что-то на польско-русском языке:
Логика империи очень проста (относится к каждому из империй, не только CCCP):
1. Завоевание новых, богатых территории
2. Эксплуатация завоеванных колонии
3. Ресурсы колонии минус эксплуатационные расходы на их контрол, это ресурсы для новых завоеваний.
4. снова перейти к 1.
5. Империя, которая не растет, должна уменьшатся.

Империя потеряла периферии , потому что:
1. Контроль Центральной Европы стоилa больше, чем доходы из неё
2. Завоевание Африки и Азии стоило больше, чем доходы - это были очень бедные страны
3. Богатая Западная Европа не была доступна, защищена ядерным зонтиком
4. Цены на нефть пошли вниз, oкончились деньги на новые завоевание

В настоящее время цены на нефть высоки. Империя не уменьшается. Когда цены на нефть начнут падать, будет новый кризис.Если к этому времени Россия не откажется от имперской логики действия, придёт терять следующие периферии

 

Він і в теоремі Піфагора знаходив гумор.

Я сумніваюсь, що Татарстан (Булгарія) є периферією.

 

Не подходит к СССР, поскольку нет точно понимания - кто и кого эксплуатирует.

 

А хіба не Прокіп розвалив імперію?

 

Как я понимаю Вас всю жизнь учили, как CCCP помогал братским странам

 

А до суздальців всі "добровільно приєднувалися".

 

БІЛЬШОВИЦЬКА ІМПЕРІЯ
Настав 1917 рік, в якому Росія черговий раз показала божеві-льність свого буття. Попробувавши погратися в малозрозумілу для неї європейську демократію (без царя), вона повернулася в річище близького їй централізованого деспотизму. Для початку розгляне-мо, що таке більшовизм. Ця політична течія виникла в Росії серед прихильників вчення К.Маркса в той час, коли воно в Європі вже трансформувалося до нових вимог часу в соціал-демократію. Ось серед цих течій на ІІ з’їзді РСДРП перемогли радикали, які для своєї потаємної мети вибірково взяли застарілі до часу догмати К. Маркса. Ці радикали, заквашені на культурі «рашен», перемогли на цьому з’їзді європейсько налаштованих плехановців та мартовців. Тут варто згадати предостороги самого К. Маркса відносно куль-тури Московії: «Московська політика незмінна. Московські способи, тактика мінялися і мінятимуться, але провідна зірка московської політики (підбити світ і панувати в ньому) є і буде незмінною», «Московщина породжена і вихована в огидній і жалюгідній школі монгольського рабства. Сильною вона стала лише тому, що в ма-йстерності рабства стала неперевершеною. Навіть і тому, коли Мо-сковщина стала незалежною, вона й далі залишилася країною ра-бів». Ще варто тут привести засторогу великого Наполеона-Бона-парта про потенціал культури Московії: «Коли якийсь новий Пуга-чов з університетською освітою (про Лєніна - пом. Р.Н.) стане на чолі незадоволених, коли московський народ вчинить ре-волюцію, то ... мені бракує слів сказати вам, яке тоді пекло бу-де там. Москвини не лише найжорстокіші дикуни, але й найпід-ліші, бо не мають жодного уявлення про мораль». Я б тут біль-шовизм назвав так – поєднання елементів догматичного марк-сизму з культурою «рашен», що дало вибухово-руйнуючий резу-льтат.
Але варто також підкреслити роль місцевих євреїв в побудові більшовизму. Часто дехто навіть називав більшовизм жидобільшо-визмом. Роль євреїв в створенні більшовизму підкреслювали й Він-стон Черчилль у своїй статті «Сіонізм проти більшовизму» та німе-цький імператор Вільгельм Другий у вигнанні в Голландії, в інтер-в'ю газеті «Чикаго Трибюн». То ж варто підкреслити єврейську час-тку в побудові більшовизму, тому що видно слід ще вавілонської кальки левітів, коли створювалося гетто над підопічними, в якому допускалася лиш одна «правильна» ідеологія та встановлювався терор для підтримки дисципліни. Але подібні методи приміняли і москалі в своїй Московії, коли правителі тримали свій народ в пев-них ідеологічних та дисциплінарних рамках, не допускаючи плюра-лізму думок. Більшовики слідували методі іудеїв і в створенні кон-тролюючих та каральних органів. Чистка суспільства від «неугод-них» 20-30-х років нагадує подібну в Єрусалимі після повернення з вавілонського гетто.
До революції євреї перебували в чітких обмеженнях на зай-мання різних посад в імперії. А в березні 1917 року Тимчасовий уряд проголосив євреїв рівноправними громадянами імперії. Як наслідок ця добре скоординована та незнищенна частина людства відразу кинулася на ловлю рибки в каламутній воді. Євреї добре відчули центр породження більшовизму, тому кинулися на осво-єння цього болота. Їх частка в столиці москалів Москві виросла з 2,2% в 1920 році до 6,5% в 1926 році за рахунок прибувших 100 тисяч тих, кого москальська влада в своїх геополітичних агресив-них планах боялася як конкурента. Внаслідок цього отим агресив-ним від природи та малоцивілізованим людом, яким були жителі Нечорнозем’я (Московії), стали керувати в великій частині євреї. Ця братія окупувала такі більшовицькі структури, як ВЧК, керів-ництво організовуючихся інших збройних формувань. В'ячеслав Молотов, який десятиліття перебував на самому верху більшови-цької писав: «Євреї займали багато керівних посад, хоча станови-ли невеликий відсоток населення країни… У першому уряді їх бу-ла більшість». До Лєніна з частиною єврейської крові можна дода-ти Троцького (Бронштейн), Зінов’єв (Апфельбаум), Дзержинський, Свердлов, Володарський… Тут євреї повторили свою давню стра-тегію – пригрітися до завойовника, спробувати керувати цією дар-мовою силою та згрібати від цього дивіденди. Так було викорис-тано військо Вавілону при поверненні в Єрусалим, так були вико-ристані араби-завойовники. Так був використане і агресивне невіг-ластво варварської Московії. Тільки потім ця зграя наштовхнулася на ще підлішого та жорстокішого Сталіна, який теж використовував потенціал варварства москалів і який потихеньку почав чистити ря-ди свого клану від євреїв. Хоча деякі з цих видатних пристосуван-ців людства дожили в стані керуючих до кінця свого життя. Йдеть-ся, для прикладу, про Кагановича, який прославився перед гегемо-ном-москалем своєю нещадною експлуатацією України. Прихід більшовиків до влади в черговий раз показав різницю в ментальності українців і москалів. Більшовизм виник в середови-щі бувшої Московії - Нечорнозем'ї. Деспотія цього люду просто за-мала нове ідеологічне прикриття - під виглядом "диктатури проле-таріату". Прониклий українською ментальністю південь Росії (укра-їнець економічно освоював його) дав супротив цьому явищу. Від Ставропілля до Галичини створився опір, але він був такий розрі-знений, що не витримав чергової ординської навали. Більшовики зіграли на давно знайомій струні москово-суздальця: "Хочеш хліба - іди з боями на південь". І тамбовець чи рязанець пішов - йому грабувати не звикати. І закріпився цей нечорноземний комісар на півдні надовго, поки не загнав в раби тамтешнього землероба. Наші доморощені українські комуністи були не схожими на не-чорноземних більшовиків. Навіть розклад сил по Україні показав, що більшовизм там перемагав, де був більший вплив культури «рашен». Більшовицька фракція виявилася чисельнішою в Кате-ринославському, Миколаївському та Одеському комітетах. Навпа-ки, у Харківському й Київському, а також у Союзі гірничозаводських робітників було більше меншовиків (Донбас на той час не був ще так русифікованим). У міру того, як розвивалася революція, шляхи більшовиків і меншовиків дедалі відчутніше розходилися. Близькі до європеїзованих меншовиків були й українські соціал-демократи. Поряд з запозиченими поганими манерами вони зберігали хоч якийсь елемент людяності. Навіть перевід столиці в Харків (тут варто підкреслити черговий приклад нашого невігластва - називати його першою столицею, а не тимчасовою) не позбавив наших ко-муністів людського обличчя. Я, вічний антикомуніст, схиляю голову перед пам'яттю М.Скрипника, який до кінця свого життя служив своєму народу. Москва зупинила цього комуніста-патріота, коли він вже аж в Ставропіллі серед українців організовував національні школи (мати М.Горбачова пам'ятала таку). Але з часом Скрипник побачив справжнє лице компанії, в яку необачно попав, і з відчаю добровільно пішов із життя. Та і вся українська компартія була зни-щена москалями, а на зміну їй прийшли знову керувати Україною прислані Москвою зайди. Тренування сталінських чисток в мас-штабах імперії почалося в Україні з розгрому української інтелі-генції по сфабрикованій справі СВУ (Спілки визволення України), коли були знищені С.Єфремов і інші достойники нашого народу.

 

Продовження

Тоді ж були підло розстріляні згадувані попередньо кобзарі, які складали поряд з церквою конкуренцію більшовикам в пропаганді. Вина цих людей в очах Москви полягала в тому, що вони просто хотіли зберегти національну культуру нашого народу і були автори-тетом в очах земляків. Ось так більшовиками продовжувався в ім-перському тоні наступ на культуру з її мовою українського народу :* 1919 рік. Після завоювання України більшовиками знищення наці-онально свідомої частини населення та заборона всіх українських літературних, драматичних та усних творів, серед яких лише укра-їнських народних пісень — триста тисяч.
* 1921—1923 роки. Голод в Україні.
* 1922 рік. Ліквідація «Просвіт» на Кубані, в Зеленому Клину та в ін-ших місцях проживання українців.
* 1929 рік. Арешт українських науковців та духовенства — заміщен-ня їх російськомовними.
* 1932 рік. Спланована та здійснена за підтримкою, чи пак з мовча-зної згоди 'світового співтовариства', акція ліквідації українського народу. В Україні, яка володіє 40 % світового чорнозему, умертв-лено голодом до 12 мільйонів носіїв української мови, саме селян, щоб зберегти зрусифіковане міське населення. У містах введено карткову систему та паспорти.
* 1933 рік. Телеграма Сталіна про припинення українізації і знище-ння більшості українських письменників.
* 1938 рік. Постанова ЦК КП(б) про обов'язкове вивчення в школах республіки російської мови.
* 1939 рік. Після «визволення» Західної України — закриття части-ни українських і відкриття російських шкіл.
* 1940 рік. Депортація населення Галичини у Сибір.
* 1946 рік. Постанова Ради Міністрів Радянського Союзу про затве-рдження українського правопису, наближеного до російського. Го-лод в Україні. *1947 рік. Каганович провів чистку серед діячів української культу-ри. Знов депортація в Сибір населення Західної України. План ви-везення українців у Сибір зірвався через нестачу вагонів.
* 1949 рік. Заборона повертатися в Україну тим робітникам, котрі були вивезені під час війни разом зі своїми заводами. Для відбу-дови промисловості в Україні присилали росіян. З КП(б)У виклю-чено за націоналізм 3 % комуністів на XVI з'їзді партії. На цілину — в Казахстан та Сибір — вивезено 100 тисяч українських юнаків та дівчат.
* 1958 рік. Постанова Пленуму ЦК КПРС про перехід українських шкіл на російську мову викладання. 17 вересня 1959 р. Верховна Рада УРСР прийняла відповідну Постанову.
* 1961 рік. ХХІІ з'їзд КПРС — нова програма партії про злиття націй в єдиний радянський, тобто російський, народ.
* 1979 рік. Ташкентська конференція — Російська мова — мова дружби народів.
* 1983 рік. Постанова ЦК КПРС і Ради Міністрів Радянського Союзу Про поліпшення вивчення росіиської мови у школах республік. Доплата за російську мову викладання 15 % та поділ класів.
* 1989 рік. Постанова ЦК КПРС Про єдину офіційну загальнодержа-вну мову в Радянському Союзі (російську). Те ж у проекті Конститу-ції М.Горбачова.
* 1990 рік. Верховна Рада Радянського Союзу. Закон про мови на-родів Радянського Союзу закріплює за російською мовою статус офіційної на всій території Радянського Союзу.
Розрізнений супротив українізованого півдня імперії визвав справжній геноцид відносно себе з боку Москви. Мета голодомору була подвійною - зламати супротив і волю українця, а також (в чер-говий раз) за рахунок українського збіжжя зміцнити економіку і вій-ськову потугу імперії. Теперішні москалі заперечують бувшу суть геноциду тим, що голод пройшов і півднем тодішньої Росії, прихо-вуючи те, що тоді українську мову можна було чути не тільки в Юзівці (Донецьк), але й на території до нижньої Волги.
Мети своєї в 30-х роках більшовики добилися. За рахунок го-лодомору і нещадної експлуатації народу ця зграя правителів сяк-так відновила зруйновану ними ж економіку і військову міць імперії і почала планувати втілення ідеї п'ятикутної зірки (всесвітня револю-ція під контролем Москви) в реальне життя. На той час задумане євреями почали виконувати вже подолавші їх москалі на чолі з підходящим для них по ментальності вождем зі сторони – Сталі-ним. Грузин Сталін прижився в цьому середовищі, бо він був черго-вим клоном вождів Московії – Боголюбського, Грозного, Петра. Але повернемося до головного. Москвою вже був набраний початковий потенціал для реалізації "всесвітньої революції". Для цього працю-вали по всьому світу тисячі агентів "3-го Риму" через всілякі "Інтер-націонали", нагромаджена слухняна маса гарматного м'яса, зроб-лено запас військової техніки. До того ж у правителів Москви че-сались руки для передачі їхнього деспотичного порядку в інші кра-їни. Але несподівано в Німеччині виріс подібний їм амбітний А.Гіт-лер. Почалося принюхування двох агресивних хижаків. Це приню-хування через пакт Молотова - Ріббентропа вилилося в черговий розгром Польщі та анексію Прибалтики. Далі два хижаки почали гартувати свою міць на інших країнах. Через полігон протистояння в охопленій війною Іспанії ці два агресори пішли далі. Якщо Гітлер на базі німецької культури створив ефективну, дисципліновану та добре оснащену армію і з легкістю переміг маневром через країни Бенілюксу Францію, при цьому ледь не знищивши ядро британсь-кої армії під Дюнкерком, то Сталін в Фінляндії відчув безпорадність свого війська. "Легендарная и непобедимая" так і не змогла подо-лати лінію Маннергейма малесенької Фінляндії. Це був шок для правителів омріяного "3-го Риму". Хоч вони і створили вже плац-дарм в Україні та Білорусі для наступу в Європу, але Фінляндія показала, що тягатися "русскому медведю" з німецьким порядком зарано. Тому й не було чути декілька днів переляканого Сталіна після 22 червня 1941 року, коли Гітлер опередив його в нападі.За роки 2-ї світової війни німця вдалося подолати лише тому, що:
- знахабнілий Гітлер дозволив собі воювати на декілька фрон-тів;
- Гітлер зневажав подолані на сході народи, чим визвав до се-бе майже повальну ненависть;
- російський деспотизм вичавив з народів імперії стільки крові і поту, якого б Гітлеру хватило на десятилітні війни (німців на всі фронти полягло 7 млн. загиблих, а Сталін - на одному поклав "своїх" 24 млн.);
- Захід пересилив свою відразу до більшовиків і не дав своєю допомогою ресурсами Москві капітулювати перед Гітлером; - США і Канада не стали егоїстично відсиджуватися за океа-ном, відмежовуючись від війни в Європі.

 

закінчення

Результати 2-ї світової війни виявилися роздвоєними. З однієї сторони це був важливий урок німецькому народові відносно пла-чевності його шовіністичних замашок. До честі німцям, вони добре опанували його, відкинули свій гонор та мілітаристський ухил, ви-бачилися перед усіма постраждалими народами і вирішили надалі завойовувати світ своїм розумом, культурою, результатами своєї праці. На даний час вони вже повинні святкувати день Перемоги - над своїм невіглаством, навіть коли упорядковують нав'язаний їм пам'ятник в Трептов-парку. Але 2-га світова війна укріпила іншого хижака, якого цивілізований світ був вимушений терпіти ради пере-моги над Гітлером. В тих 40-х роках цивілізований Захід вимуше-ний був вибирати по принципу сьогоднішнього українця – кращого серед поганих. «Кращою» виявилася більшовицька імперія, тому що ще не встигла показати свою агресивну суть в масштабах Гіт-лера. Як результат цього Східну Європу було кинуто під "опіку" Мо-скви. Ялтинська угода нічим не краща Мюнхенську з її уступкою Гіт-леру спочатку Судет, потім Чехословаччини і т. д. Тому зараз Єв-ропа після панування Москви на теренах від Болгарії до Естонії ви-мушена за свою колишню слабкодухість витрачати величезні кош-ти на реанімацію там цивілізованої культури. А тоді, пішовши на поступки Москві, цивілізований світ спромігся лиш до стану "холод-ної війни" з цим окріплим хижаком. На жаль цю слабкодухість Єв-ропа показує і в даний час.
А центр "всесвітньої революції" після війни спішно готував но-ві плани експансії. В обідраній війною імперії, коли люду не було де жити і що їсти, величезні кошти тратилися на побудову атомної зброї. Нічого після війни не змінилося. Людина в азійській імперії мало що коштувала. Якщо в 1943 році деспотичні Жукови кидали непідготовлених наявністю зброї та навичок хлопчаків для форсу-вання Дніпра, то в 1947 році навіть голод серед населення не зупи-няв вождів імперії кидати кошти на плани розширення свого впливу на цілий світ. Продовжувало діяти варварське правило Московії, яке оприлюднив колись Пьотр І : «Пушки беречь, солдат не жа-леть. Бабы еще нарожают». Людина з її життям в цій культурі мало чого вартувала.
Не знаю чим би це все закінчилось, але несподівано помирає головний вождь імперії. Після кількарічної боротьби "павуків в бан-ці" до влади прийшов М.Хрущов. Цій людині з російського хліборо-бського чорнозем'я більше присуща ментальність українця, тому що він виріс в оточенні близькому до українського. Хоча москаль-ський дух все ж в ньому існував. На той час на землях Курщини, Білгородщини, Вороніжщини було чути більше української мови ніж в теперішньому Харкові. В цих приукраїнських селах навіть пісні створювали на український лад, починаючи їх з нашого "ой" ("Ой мороз, мороз..."). Далі Хрущов проходив школу дорослості в ще незросійщеному Донбасі, що в сумі не дало в ньому накопичитися в великій мірі "нечорноземного" деспотизму. Та й деякий вплив дружини-українки на нього відчувався. Пам'ять по собі він залишив хоча би тим, що хоч трохи відкрив очі на сталінізм (різновид росій-ського деспотизму ХХ століття), почав будувати масове житло для розореної країни, ввів елементи лібералізму в життя людей (люди перестали боятися хоча б анекдоти розказувати), навіть почав ро-зкріпачувати село обмеженою видачою паспортів та мізерних пен-сій. Але найбільший крок, який він зробив - це спроба позбавити Москву монополії на владу введенням Раднаргоспів. Ось цього вже Москва йому не пробачила, усунувши його від цієї влади в 1964 році. Ця не дуже освічена людина (для Московської імперії, правда, це не була дивина) керувалася більше інтуїцією кмітливого селянина ніж академічними знаннями, жила все таки по правилах більшовицької зграї, але внесла хоч якийсь елемент людяності в життя деспотичної імперії. Для України Хрущов вніс досить ваго-мий, хоча й відносний, внесок для її реанімації. Він дозволив керу-вати нею не приїжджому зайді, а місцевому апаратнику з непога-ними організаційними здібностями, який до того ж мав елементи патріотизму. Так прийшов до влади П.Шелест. 60-і роки - це період найкращого злету України в ХХ столітті. Будувалися фабрики і заводи, розкріпачувалось селянство, бурхливо розвивалася наука та техніка, розстановка кадрів відбувалася більш на професійній основі ніж партійній. Навіть культура почала оживати (теперішній театр ім. Франка менш достойний ніж тогочасний), з'явилися так звані "дисиденти". Згадую потуги полтавського Моргуна з його по-шуком технології збереження чорнозему через відвальну обробку ґрунту чи екскурсії з усього Союзу у Львів (керував там такий собі товариш Добрик) за досвідом організації праці на виробництві. На-віть списані за віком верстати з Ярославля почали давати в Креме-нчуці автомобілі. Хоча Москва не дуже балувала Україну – зароб-лені гроші на КРАЗі та ЗАЗі ішли на побу-дову нових ВАЗів та КА-МАЗів в Росії, а українські підприємства трималися на технологіч-ному хламі. Яскравий приклад відношення Москви до колоніальних околиць - це коли списане з ЗІЛа обладнання перевезли в Кутаїсі з настановою: "Робіть грузини якісні автомобілі". Але бувший раб і цьому був радий. Соціально цей період я охарактеризував би так - раб сталінської імперії почав потихеньку перетворюватися в подо-бу цивілізованої людини. Ще той процес можна прирівняти до виві-льнення пружини потенціалу українців, затиснутої невіглаством диктату Москви. До вказаних позитивів варто тут згадати і черговий негативний удар, який нанесла Москва Україні – примусове пере-ведення українських шкіл на москальський «язик» (1958 рік), що ві-дчувається до цих пір в культурі постколоніального мутанта-укра-їнця, якому «удобнее думать на чужом языке».
Якби, на мою думку, в 60-і роки відбулася чистка все більш загниваючого партапарату по типу китайської "культурної револю-ції", то напрямок подальших подій був би дещо іншим. Але культу-ра Російської імперії не мала в собі такого елементу як конфуціан-ство, яке певним чином оформляло взаємовідносини між правите-лями та підлеглими. Навіть ці залишки конфуціанства в Китаї і дес-потія Московії - це зовсім різні речі, тому й результати "марксизму" на даний час відмінні. Отже присуща Москві деспотія не могла дозволити розвитку хрущовського імперського лібералізму. Чому? По-перше, на місцях через введення Раднаргоспів вже почали інколи перечити Москві. По-друге, сила впливу більшовиків була побудована на деспотизмі, а він введеннями Хрущова руйнувався. По-третє, виросла нова плеяда більшовиків, назвемо їх "пристосуванцями" (по зрівнянню з сталінськими "ортодоксами"), для яких "марксизм-ленінізм" був вже лиш ширмою для організації свого особистого життя. Ось ці нові "комсомольчики" типу Брєжнєва та Семичасного і "прибрали" Хру-щова. Вони почали пробувати знову "затягувати гайки" на суспіль-ство, але в них не було характеру більшовиків-сталінців, а народ знову загнати в повне рабство можна було тільки через новий ве-ликий терор. Так почався період, який потів охарактеризували як "застой".

 

Я тебе породив - я тебе і вб"ю.

Росія зібрала всі радянські країни в СССР і Орссія його розпустила в часи кризи мотивуючи це тим що "Хватит кормить зажравшиеся республики. Все одно они нас не любят"...

---------- Додано в 21:45 ---------- Попередній допис був написаний в 21:44 ----------

цікаво що подібні заклики лунають і сьогодні в Росії, але на черзі Кавказ

 

Хлопче, ти крім "Історії КПСС" хоч одну книжку ще прочитав?

 

многа букаф, не осіліл

 

уяви собі - прочитав

 

А буквара до якої сторінки дочитав?
Ось вони постколоніальні мутанти в повній красі. Три сторінки ліньки прочитати, а триндіти місяцями всіляку дурню на цю тему - це нам приємно.

 

Щось не видно. А знаєш умови Брестського миру?

 

Ви хочаб якесь посилання давали на копіпасту

---------- Додано в 21:57 ---------- Попередній допис був написаний в 21:55 ----------

відкрию вам таємницю це ніхто тут не читає...

---------- Додано в 21:58 ---------- Попередній допис був написаний в 21:57 ----------

треба лаконічно висловлювати свої думки

---------- Додано в 21:59 ---------- Попередній допис був написаний в 21:58 ----------

а не копіювати пів книжки

---------- Додано в 22:05 ---------- Попередній допис був написаний в 21:59 ----------

о то вже одна тема

А ти часом не модер?