Більшовицька імперія

[FONT=&quot] БІЛЬШОВИЦЬКА ІМПЕРІЯ [/FONT]
[FONT=&quot]Прихід більшовиків до влади в черговий раз показав різницю в ментальності українців і москалів. Більшовизм виник в середовищі бувшої Московії - Нечорнозем'ї. Деспотія цього люду просто замала нове ідеологічне прикриття - під виглядом "диктатури пролетаріату". Прониклий українською ментальністю південь Росії (українець економічно освоював його) дав супротив цьому явищу. Від Ставропілля до Галичини створився опір, але він був такий розрізнений, що не витримав чергової ординської навали. Більшовики зіграли на давно знайомій струні москово-суздальця: "Хочеш хліба - іди з боями на південь". І тамбовець чи рязанець пішов - йому грабувати не звикати. І закріпився цей нечорноземний комісар на півдні надовго, поки не загнав в раби тамтешнього землероба. [/FONT]
[FONT=&quot]Хоча доморощені українські комуністи були не схожими на нечорноземних більшовиків. Поряд з запозиченими поганими манерами вони зберігали хоч якийсь елемент людяності. Навіть перевід столиці в Харків (це черговий приклад нашого невігластва - називати його першою столицею, а не тимчасовою) не позбавив наших комуністів людського обличчя. Я, вічний антикомуніст, схиляю голову перед пам'яттю М.Скрипника, який до кінця свого життя служив своєму народу. Москва зупинила цього комуніста-патріота, коли він вже аж в Ставропіллі серед українців організовував національні школи (мати М.Горбачова пам'ятала таку). Але з часом Скрипник побачив справжнє лице більшовиків і з відчаю добровільно пішов із життя. Та і вся українська компартія була знищена москалями, а на зміну їй прийшли знову керувати Україною прислані Москвою зайди. Тренування сталінських чисток в масштабах імперії почалося в Україні з розгрому української інтелігенції по сфабрикованій справі СВУ (Спілки визволення України), коли були знищені С.Єфремов і інші достойники нашого народу. Тоді ж були підло розстріляні згадувані попередньо кобзарі, які складали конкуренцію більшовикам в пропаганді. Вина цих людей в очах Москви полягала в тому, що вони просто хотіли зберегти національну культуру нашого народу і були авторитетом в очах земляків. [/FONT]
[FONT=&quot]Розрізнений супротив українізованого півдня імперії визвав справжній геноцид відносно себе з боку Москви. Мета голодомору була подвійною - зламати супротив і волю українця, а також (в черговий раз) за рахунок українського збіжжя зміцнити економіку і військову потугу імперії. Теперішні москалі заперечують бувшу суть геноциду тим, що голод пройшов і півднем тодішньої Росії, приховуючи те, що тоді українську мову можна було чути не тільки в Юзівці (Донецьк), але й на території до нижньої Волги. [/FONT]
[FONT=&quot]Мети своєї в 30-х роках більшовики добилися. За рахунок голодомору і нещадної експлуатації народу ця зграя правителів сяк-так відновила зруйновану ними ж економіку і військову міць імперії і почала планувати втілення ідеї п'ятикутної зірки (всесвітня революція під контролем Москви) в реальне життя. За цей час Й.Сталін встиг також "розібратися" з угрупуванням євреїв в верхівці більшовиків. Відчуваючи, що їх йому так просто не переграти в політичній боротьбі, маючи до уваги тисячолітній досвід такої у євреїв з їх дисципліною та згуртованістю, Сталін почав просто фізично знищувати Троцького та його сподвижників. З цього могутнього угрупування залишилася лиш нечисленна дрібнота типу Кагановича. Дивом можна назвати, як цей єврей-пристосуванець зумів дожити до 90-а років у цій "банці з павуками", якою являлося керівництво більшовиків. [/FONT]
[FONT=&quot]Але повернемося до головного. Москвою вже був набраний початковий потенціал для реалізації "всесвітньої революції". Для цього працювали по всьому світу тисячі агентів "3-го Риму" через всілякі "Інтернаціонали", нагромаджена слухняна маса гарматного м'яса, зроблено запас військової техніки. До того ж у правителів Москви чесались руки для передачі їхнього деспотичного порядку в інші країни. Але несподівано в Німеччині виріс подібний їм амбітний А.Гітлер. Почалося принюхування двох агресивних хижаків. Це принюхування через пакт Молотова - Ріббентропа вилилося в черговий розгром Польщі та анексію Прибалтики. Далі два хижаки почали гартувати свою міць на інших країнах. Через полігон проти-стояння в охопленій війною Іспанії ці два агресори пішли далі. Якщо Гітлер на базі німецької культури створив ефективну, дисципліновану та добре оснащену армію і з легкістю переміг маневром через країни Бенілюксу Францію, при цьому ледь не знищивши ядро британської армії під Дюнкерком, то Сталін в Фінляндії відчув безпорадність свого війська. А ось "легендарная и непобедимая" так і не змогла подолати ліню Маннергейма малесенької Фінляндії. Це був шок для правителів омріяного "3-го Риму". Хоч вони і створили вже плацдарм в Україні та Білорусі для наступу в Європу, але Фінляндія показала, що тягатися "русскому медведю" з німецьким порядком зарано. Тому й не було чути декілька днів переляканого Сталіна після 22 червня 1941 року. [/FONT]
[FONT=&quot]За роки 2-ї світової війни німця вдалося подолати лише тому, що: [/FONT]
[FONT=&quot]- знахабнілий Гітлер дозволив собі воювати на декілька фронтів; [/FONT]
[FONT=&quot]- Гітлер зневажав подолані на сході народи, чим визвав до себе майже повальну ненависть; [/FONT]
[FONT=&quot]- російський деспотизм вичавив з народів імперії стільки крові і поту, якого б Гітлеру хватило на десятилітні війни (німців на всі фронти полягло 7 млн. загиблих, а Сталін - на одному поклав "своїх" 24 млн.); [/FONT]
[FONT=&quot]- Захід пересилив свою відразу до більшовиків і не дав своєю допомогою ресурсами Москві капітулювати перед Гітлером; [/FONT]
[FONT=&quot]- США і Канада не стали егоїстично відсиджуватися за океаном, відмежовуючись від війни в Європі. [/FONT]
[FONT=&quot]Результати 2-ї світової війни виявилися роздвоєними. З однієї сторони - це був важливий урок німецькому народові відносно плачевності його шовіністичних замашок. До честі німцям - вони добре опанували його, відкинули свій гонор та мілітаристський ухил, вибачилися перед усіма постраждалими народами і вирішили надалі завойовувати світ своїм розумом, культурою, результатами своєї праці. На даний час вони вже повинні святкувати день Перемоги - над своїм невіглаством, навіть коли упорядковують нав'язаний їм пам'ятник в Трептов-парку. Але 2-га світова війна укріпила іншого хижака, якого цивілізований світ був вимушений терпіти ради перемоги над Гітлером. Як результат цього Східну Європу було кинуто під "опіку" Москви. Ялтинська угода нічим не краща Мюнхенську з її уступкою Гітлеру спочатку Судет, потім Чехословаччини і т. д. Тому зараз Європа після панування Москви на теренах від Болгарії до Естонії вимушена за свою колишню слабкодухість витрачати величезні кошти на реанімацію там цивілізованої культури. А тоді, пішовши на поступки Москві, цивілізований світ спромігся лиш до стану "холодної війни" з цим окріплим хижаком. На жаль цю слабкодухість Європа показує і в даний час. [/FONT]
[FONT=&quot]А центр "всесвітньої революції" після війни спішно готував нові плани експансії. В обідраній війною імперії, коли люду не було де жити і що їсти, величезні кошти тратилися на побудову атомної зброї. Нічого пі-сля війни не змінилося. Людина в азійській імперії мало що коштувала. Якщо в 1943 році деспотичні Жукови кидали непідготовлених наявністю зброї та навичок хлопчаків для форсування Дніпра, то в 1947 році навіть голод серед населення не зупиняв вождів імперії кидати кошти на плани розширення свого впливу на цілий світ. [/FONT]
Продовження далі

 

[FONT=&quot]Не знаю чим би це все закінчилось, але несподівано помирає головний вождь імперії. Після кількарічної боротьби "павуків в банці" до влади прийшов М.Хрущов. Цій людині з російського хліборобського чорнозем'я більше присуща ментальність українця, тому що він виріс в оточенні близькому до українського. На той час на землях Курщини, Білгородщини, Вороніжщини було чути більше української мови ніж в теперішньому Харкові.В цих приукраїнських селах навіть пісні створювали на український лад, починаючи їх з нашого "ой" ("Ой мороз, мороз..."). Далі Хрущов проходив школу дорослості в ще незросійщеному Донбасі, що в сумі не дало в ньому накопичитися "нечорноземного" деспотизму. Пам'ять по собі він залишив хоча би тим, що хоч трохи відкрив очі на сталінізм (різновид ро-сійського деспотизму ХХ століття), почав будувати масове житло для розореної країни, ввів елементи лібералізму в життя людей (люди перестали боятися хоча б анекдоти розказувати). Але найбільший крок, який він зробив - це спроба позбавити Москву монополії на владу введенням Раднаргоспів. Ось цього вже Москва йому не пробачила, усунувши його від цієї влади в 1964 році. Ця не дуже освічена людина (для Московської імперії, правда, це не була дивина) керувалася більше інтуїцією кмітливого селянина ніж знаннями, жила все таки по правилах більшовицької зграї, але внесла хоч якийсь елемент людяності в життя деспотичної імперії. [/FONT]
[FONT=&quot]Для України Хрущов вніс колосальний внесок для її реанімації. Він дозволив керувати нею не приїжджому зайді, а місцевому апаратнику з непоганими організаційними здібностями, який до того ж мав елементи патріотизму. Так прийшов до влади П.Шелест. 60-і роки - це період найкращого злету України в ХХ столітті. Будувалися фабрики і заводи, розкріпачувалось селянство, бурхливо розвивалася наука та техніка, розстановка кадрів відбувалася більш на професійній основі ніж партійній. Навіть культура почала оживати (теперішній театр ім. Франка менш достойний ніж тогочасний), з'явилися так звані "дисиденти". Згадую потуги полтавського Моргуна з його пошуком збереження чорнозему через відвальну обробку ґрунту чи екскурсії з усього Союзу у Львів (керував там такий собі товариш Добрик) за досвідом організації праці на виробництві. Навіть списані за віком верстати з Ярославля почали давати в Кременчуці автомобілі. Хоча Москва не дуже балувала Україну - зароблені гроші на КРАЗі та ЗАЗі ішли на побудову нових ВАЗів та КАМАЗів в Росії, а українські підприємства трималися на технологічному хламі. Яскравий приклад відношення Москви до колоніальних окраїн - це коли списане з ЗІЛа обладнання перевезли в Кутаїсі з настановою: "Робіть грузини якісні автомобілі". Але бувший раб і цьому був радий. Соціально цей період я охарактеризував би так - раб сталінської імперії почав потихеньку перетворюватися в подобу цивілізованої людини. Ще той процес можна прирівняти до вивільнення пружини потенціалу українців, затиснутої невіглаством диктату Москви. [/FONT]
[FONT=&quot]Якби, на мою думку, в 60-і роки відбулася чистка все більш загниваючого партапарату по типу китайської "культурної революції", то напрямок подальших подій був би дещо іншим. Але культура Російської імперії не мала в собі такого елементу як конфуціанство, яке певним чином оформляло взаємовідносини між правителями та підлеглими. Навіть ці залишки конфуціанства в Китаї і деспотія Московії - це зовсім різні речі, тому й результати "марксизму" на даний час відмінні. [/FONT]
[FONT=&quot]Отже присуща Москві деспотія не могла дозволити розвитку хрущовського імперського лібералізму. Чому? По-перше, на місцях через введення Раднаргоспів вже почали інколи перечити Москві. По-друге, сила впливу більшовиків була побудована на деспотизмі, а він введеннями Хрущова руйнувався. По-третє, виросла нова плеяда більшовиків, назвемо їх "пристосуванцями" (по зрівнянню з сталінськими "ортодоксами"), для яких "марксизм-ленінізм" був вже лиш ширмою для організації свого особистого життя. Ось ці нові "комсомольчики" типу Брєжнєва та Семичасного і "прибрали" Хрущова. Вони почали пробувати знову "затягувати гайки" на суспільство, але в них не було характеру більшовиків-сталінців, а народ знову загнати в повне рабство можна було тільки через новий великий терор. Так почався період, який потів охарактеризували як "застой". [/FONT]

 

Ну что, похоже "Гранд-2"?
Те же яйца, только в профиль? )

 

Ванько, почитай ще раз в фас. Може узнаєш себе.

 

Розвал недобудованого "3-го Риму"

[FONT=&quot] РОЗВАЛ БІЛЬШОВИЦЬКОЇ ІМПЕРІЇ [/FONT]
[FONT=&quot]Якщо при Сталіну більшовикам крім п'янкого відчуття влада великих матеріальних благ не приносила (Сталіна поховали в добре поношених ботинках), то Брєжнєви вже відчули запах загальнонародного – нічийого. Тільки в останні часи ми дізналися про "бавовняні афери" партійців кінця 60-х років. А в 70-х вони вже присвоювали дорогоцінні камені. З 60-х і осмілілий бувший раб почав тягнути те, "що погано лежить". Почало працювати старе правило російської культури - "не ворует только ленивый". Якщо директори за рахунок загальнонародного почали будувати дачі, то слюсар безбоязно перекидав через паркан заводу якийсь шмат заліза. Вже не діяли сталінські закони про саботаж, тому якість праці почала падати. Розстановка кадрів при Брєжнєві вже почала діяти по принципу "партійний квиток + кум, сват", хоча навіть Сталін цінував професіоналів, терпів їх непартійність. В Україні сталінського принципу в цьому притримувався ще П.Шелест, але вже при Брєжнєві - Щербицькому посаду можна було вибити невігласу, "накрыв поляну с угощениями". [/FONT]
[FONT=&quot]До того ж сталінські закони тримали в страсі всіх, від міністра до тракториста, а при "послаблених гайках" ця система не могла давати нормальних результатів праці і життя суспільства. Якість економіки постійно падала, ради плану випускалося багато непотрібної продукції, мілітаристські потуги імперії забирали багато неефективних зусиль. Замість свого згнившого врожаю вже систематично закупляли хліб за кордоном. Зростаючу незароблену зарплатню не було чим покрити в товарному вигляді, тому для покупки якихось більш-менш якісних товарів люд їхав за сотні кілометрів в Москву, піддобрювану Кремлем, Прибалтику чи Білорусь, де П.Машеров не соромився замість "оборонки" будувати шпалерні та трикотажні фабрики. Якщо Хрущов, хоч і з помилками, пробував щось змінити, то Брєжнєв і його компанія вже просто "пливли по течії", насолоджуючись владою. Невігласький народ це називав так : "Брєжнєв жив і нам давав жити", не розуміючи, що крах більшовицької імперії наближався. Це можна порівняти з становищем греків після пелопоннеської війни, коли останні в насолоді спокійного життя не відчували початок того кінця, при якому величні Афіни перетворяться в провінційне містечко вже Римської імперії. Тимчасово спасли ситуацію ... араби на початку 70-х років. Ціна на нафту за два роки піднялася в декілька разів. Навіть могутні США були в шоці, тому й вимушені були оперативно скоротити свої апетити на енергоносії. Наприклад, німецькому "Фольксвагену" вони заплатили за ознайомлення з їх економним двигуном біля 1мрд. доларів. А в Союзі в цей час силами українських та азербайджанських фахівців були освоєні багаті заклади нафти та газу в Західному Сибіру. Це було спасіння для режиму. Хоча імперія вже більше 10 років імпортувала зерно, почав залишатися ще надлишок нафтодолара. На злиденних полках в торгівлі з'явився імпортний продукт, який почав спасати збанкрутілий рубль. Хоч і з певними зусиллями цей рубль можна було хоч якось реалізувати. Неосвічений народ згадує цей період як "золоту пору", коли недавній виходець зі сталінських рабів почав купувати кришталь, килими, обставляти полиці в квартирі модними, хоч ніколи потім і не читаними, книжками. А в цей же час під прикриттям нафтодолара економіка продовжувала випускати плановонеякісну, мало кому потрібну продукцію. А якісної і не могло бути, бо розробнику її, інженеру, платили менше ніж робітнику середньої кваліфікації. Держплан "в нагрузку" (модний тоді термін збуту непотрібної продукції) до 5-и замовлених чеських верстатів додавав 10 мелітопольських. За рахунок дешевих енергоносіїв вирощували малоякісний врожай, щедро посипаючи землю хімікатами, половина якого потім згнивала. [/FONT]
[FONT=&quot]Але саме страшне відбувалося в культурносоціальному плані. Без сталінського батога бувший раб (від слюсаря до генсека) шаленими кроками перетворювався в злодійкуватого ЖЛОБА. Так в Україні років 200 на-зад почали називати малоцивілізованих людей, яким вдавалося вириватися з ярма кріпосного права. Більш детальну характеристику їм надамо дещо далі. Зупинимося тут лиш на постсталінському різновиду. [/FONT]
[FONT=&quot]Після великого сталінського терору народ майже поголовно загнали в раби ХХ століття, залишивши лиш невеличку стежечку виходу. Йдеться про членство в «партії», яке давало певні можливості просування з цього рабського гетто, але було лімітоване по кількості цих «членів». Також обмеженням виходу з цього рабства служила «паспортизація», по якій українському селянинові (по зрівнянню з нечорноземним) менше давали можливості переїхати хоч в землянки будуючихся шахт Донбасу. В зв’язку з тим, що попасти в цю «партію» можна було лиш позбувшись права на своє «я», це середовище формувалося досить своєрідним контингентом. Вступивши в цю когорту, людина повинна була відкинути цивілізаційні правила життя на користь корпоративних інтересів цього осередку. Крім нещадних принципів збереження влади цього сектанського угрупування на базі російського деспотизму ця «партія» взяла за мету всесвітнє панування, що потребувало кадри з принципами далекими від цивілізаційних ідеалів. Ось за такий зразок людини з відсутністю християнської моралі і наявністю гострих ліктів мав перед собою раб з гетто. Тут можна з впевненістю сказати що прототип сучасного нашого жлоба створювався в середовищі російської «партії» більшовиків, яка нагадувала павуків в банці зі своєю культурою відносин. Тому, коли паркан гетто став дірявим, через нього кинулися зовні масово раби, копіюючи життя «партійців». А вчитися було що і в кого – головний жлоб в ролі генсека влаштовує колекціонування державних нагород, його дочка збирає дорогоцінне каміння, тому й "низи" не відстають в своїх масштабах. Мораль в суспільстві падала на очах, бо інститутів її підтримування просто фактично не існувало. Сурогат таких з піонерських, комсомольських та партійних організацій привчав ті-льки до одного - говорити одне, а діяти зовсім по іншому. Мрійників про міфічний комунізм майже не стало, а суспільство повернулося на рейки суто російської культури - "закон" для розмов, а жити потрібно по "понятиям". В цей "золотий" період в науці на одного фахівця паразитувало з десяток бездар, освіта штампувала псевдоспеціалістів (я не знаю де в світі ще поширене так зване "шпаргальництво"), медицина тільки на один день запам'ятовувала клятву Гіппократа, а в армії офіцер більше знав правила преферансу ніж можливості даної йому злиденним народом військової техніки. А те, що творилося в партійних рядах та торгівлі, згадувати без валер'янки неможливо (в цьому середовищі вже готувалися кадри для майбутньої "прихватизації"). Масове перетворення слухняного раба в жлоби робило свої негативні наслідки. А тут ще з'явившийся нафтодолар пробудив в володарів Кремля старий інстинкт бажання всесвітнього володарювання, тому була затіяна авантюра з Афганістаном, де в свій час навіть більш розумний англосакс отримав фіаско. Афганістан крім багатьох тисяч загиблих та калік приніс нам ще одну нову незагоюючу рану на тіло недолугого народу - масову наркоманію. [/FONT]
[FONT=&quot][/FONT][FONT=&quot]
[/FONT]

 

Продовження

[FONT=&quot]Всевидяче око КГБ бачило деструктивний процес культурно-соціальної деградації суспільства. Тому приведений до влади Ю.Андропов спробував загнати джина назад в пляшку. Показові процеси над "расхитителями госимущества", масові лови по кінотеатрах прогульників в робочий час майже нічого позитивного не давали. Вирвавшогося на волю жлоба недолуга держава без сталінського терору не могла вже загнати назад в раби, а, тим паче, прогнивша культура імперії не могла виховати з нього цивілізовану людину. Масла в вогонь долив Р.Рейган, який прийшов до влади в США. Замість душіння "імперії зла" гонкою озброєнь ( для відволікання уваги він продовжував говорити про міфічні зоряні війни) цей "акторишка", як його глузливо називали в Москві, вирішив вибити ту опору, на якій ще трималася більшовицька імперія. В зговорі з арабами почали знижувати ціну на нафту. Після цього економіка Союзу почала рушитись (щось подібне з ціною на нафту поставить на своє місце і зарвавшогося Путіна). Злякана верхівка більшовиків в паніці віддала віжки правління молодому М.Горбачову. Але вирішення всіх цих проблем йому було не до снаги. Ні здібностей, які б були достойні проблем, ні опори на прогнивший партапарат, ні розуміння відсталого народу - цього всього бракувало. Стиснутий дефіцитом нафтодоларів і жлобськими претензіями своїх однопартійців-егоїстів, він почав робити помилки за помилками. Боротьба з пияцтвом при нестачі товарів на покриття рубля - це були лиш квіточки. Головний цв'ях в труну більшовицької імперії був у вигляді закону "Про підприємство", який дав поштовх до послідуючої стагнації економіки і подальшої руйнівної "прихватизації" загальнонародного добра. [/FONT]
[FONT=&quot]Як я вже вказував, більшовики - пристосуванці вже давно кинули око на "нічиє - загальнонародне", тому вони вижали з Горбачова вказаний закон, який, фактично, робив директорів безконтрольними зі сторони міністерств і партійних органів. Деструктивний процес потом і кров'ю народу-раба побудованої економіки розпочався. Ніяка горбачовська "гласность" і "вибори" директорів вже не спасала її. Так звані ЗМІ зі своєю малоінтелектуальною і жлобською начинкою не показували справжнього стану речей, а лиш грали на емоціях людей. Навіть зараз мало хто розуміє, що їхній "герой" Єльцин, достатньо збагатившись, обідравши і повеселивши народ, пішов на той світ, передавши віжки правління новим шукачам дармової наживи. А відносно малоімущого М.Горбачова, в якого хватило совісті не збагачуватись на біді людей, - то його до цих пір лає сліпий та недоумкуватий люд. Горбачов просто спіткнувся, як і теперішній Ющенко, об правило "хотіти - не значить вміти", а ось вже "біловежських братків", за винятком інтелігентного Шушкевича, цікавила не стільки доля народів, а майбутня нажива в каламутній воді часу. А затіяна М.Горбачовим "демократизація" більшовизму привела ситуацію до наслідків старої біблейської притчі – молоде вино розірвало непристосовані для нього старі бурдюки (демократизувати російський більшовизм навіть теоретично було неможливо). [/FONT]

 

Вот так Прокип! Сначала строил, строил имеперию большевиков. Да видать где-то что-то недорасчитал и она развалилась. А теперь пытается нам объяснить, что дескать так и дОлжно было...
Так ваша империя изначально была нежизнеспособна.

 

Yes, yes.
Більшовизм - це марксизм, покладений на культуру "рашен". Це вершина досягнень суздальців з часу Андрєя "боголюбського".

 

"Мальчик иди отсюда"(с), хм)

 

Сказали в Болгарії, Угорщині, Чехії, Польщі... нахабним Суховим.

 

Ты кроме "Белого солнца пустыни", еще чего нибудь смотрел?) Сказали, вылезая из под оного и залезая под другого...завидно? Не завидуй, уже скоро, хм

 

Попруть Сухових з Білорусі, України, Молдови. До Сухових прошу не зачисляти цивілізованих (не імперців) русскіх.

 

Угу попруть...а потом Украину, Белоруссию и Молдавию, цивилизованно переть будут, кто куда, сразу после конфетно-букетного периода, у старой Европы такая традиция, ну да вам не привыкать и вообще "мечта сбывается", хм

 

А чЁ только суховых? Думаю и прокопов не плохо было бы приструнить. А то они со своей большивистско-анархической культурой после совка такое натворят - на сторят! Что мама не горюй...

 

Дожилися суздальці до того, що поєднують непоєднуване - більшовизм та анархію. Це вже після того, як вони творили "більшовизм з людським обличчям".

 

Н-да... Забавно это у вас получилось...

 

В свій час їм "забавною" були і кібернетика з генетикою.

 

Да я знаю. Ваши большевики-самоучки шарахались от них как чёрт от ладана.

 

Наших більшовиків не було. В нас були комуністи типу Скрипника. А те, що ви записували всяку нашу шваль типу Лисенка в свої ряди, то ваша проблема. Україна гордиться не Лисенками, а Симиренками.

 

Ага! Это Вы кому-нибудь рассказывайте, кто не приучен читать ничего более, чем рекламный плакат.
А я больше доверяю историческим документам, в которых встречатеся нечто подобное:

Акт расследования злодеяний большевиков в станицах Гундоровской и Каменской Донецкого округа

Нам вашего добра не нужно.

Знаем, знаем чем вы гордитесь сейчас и что вы творили ранее. И за всю Украину - это Вы погорячились. Не все современные граждане Украины вместе с Вами строили светлое будущее по прозвищу "коммунизм".