Однією з причин моєї недавньої поїздки до Вінниці була цікавість до їхнього трамвайного парку, який нещодавно поповнився понад сотнею трамваїв, що до того працювали в швейцарському Цюріху. Спочатку планував просто покататися ними містом, однак, завдяки гостинності вінницьких друзів, вдалося потрапити на екскурсію в середину Вінницького трамвайного депо. (через відсутність панорам Вінниці на Гуглі доводиться давати лінк на богомєрзкі Яндекс-панорами) Скажу відразу - побачене змусило по-доброму позаздрити вінниччанам. 1. Для початку - трохи фото швейцарських трамвайчтків на вулицях Вінниці. Це фото я вже показував у минулому пості про це місто. Всі вагони пофарбовані у фірмові цюріхські кольори - білий верх, блакитний низ. Ліврея прижилася і тепер в неї одягнулися також і вінницькі тролейбуси - старі ЗіУ та новенькі Богдани. 2. Один з трамваїв зберіг на собі оригінальну цюріхську рекламу. Вона так сподобалася вінницьким трамвайникам, що вони вирішили її зберігти. Та й зроблена, кажуть, дуже якісно - шкода було нищити. 3. На задньому плані трохи видно будівлю вінницької мерії. 4. На зупинках двері відкриваються не всі відразу, а лише на вимогу пасажирів, що при потребі натискають кнопки біля дверей всередині чи ззовні. 5. Особливо корисною така система є взимку, бо дозволяє зберігати в салоні тепло, яке не тікає через відкриті одночасно двері. Цікаво, що вживані Татри, що останніми роками привозять до Львова з Німеччини, теж мають таку систему, однак в нас її відразу відключають, мотивуючи це тим, що для наших людей це занадто складно. 6. 7. Також є ось такий двоголовий зварювальний вагон. 8. Якщо звернутися до цифр, то трамвайний парк Вінниці налічує 153 пасажирський вагони (з них 120 швейцарських Карпфен та Міраж), а мережа складається з п'яти маршрутів. Загальна довжина маршрутів - 42 км. Вартість разового проїзду - 1,50 грн. (у Львові квиток віднедавна коштує 2 грн.) 9. Схема маршрутів вінницького електротранспорту. 10. А це ми вже прийшли до депо, де нас зустрічає ось такий макет старого трамвайчика. Цікаво, Вінницька транспортна компанія контролює не тільки трамвайно-тролейбусні перевезення, а й міський аеропорт. 11. Ворота в депо. Позаду зварювального вагона видніються музейні трамваї, деякі з яких можна орендувати для екскурсії містом. 12. Проходимо на територію. Біля одного з ангарів стоять звична нашому оку Татра КТ4 та переобладнаний у пересувне кафе швейцарський Карпфен. 13. Якось Вінниця зробила широкий жест та подарувала дві таких капітально відремонтованих Татри Львову. Якийсь час вони каталися містом із гордим написом "подарунок Львову від Вінниці" (якщо цитата неправильна, то поправте), аж поки його не обклеїли зверху рекламою. Вийшло не дуже гарно. Вінничани, мабуть, образилися. 14. Дрібниця, здавалося б, а приємно. В нас у Львові таким, нажаль, не заморочуються. 15. Салон розраховано на егоїстів. 16. Робоче місце водія. 17. Ремонтний цех. 18. Мабуть, пора вже починати розказувати, як така кількість швейцарських трамваїв опинилася у Вінниці. Почалося все з того, що муніципалітет Цюріха надумав оновити свій трамвайний парк, закупивши нові низькопідлогові вагони. Постало питання - куди подіти старі, що вірою і правдою прослужили не одне десятиліття? Вирішили віддати ("безвозмездно, то єсть дадом") все добро в хороші руки. В пошуках хороших рук представники Цюріха інкогніто відвідали чимало міст з аналогічною шириною трамвайної колії. Були, зокрема у Львові, Вінниці, Євпаторії, а також російських Калінінграді та П'ятигорську, звертаючи увагу на стан колій, рухомого складу та дотримання графіків руху. Як можна здогадатися, за результатами цих досліджень було обрано саме Вінницю, яка показала себе найкраще. Вже після цього відбувся офіційний контакт між представниками міст, який закінчився тим, що Вінниця отримала 120 вагонів Міраж та Карпфен, а також запас запчастин та обладнання для ремонту. 19. Повернімося до самих трамваїв. Одночасно з відкриванням дверей знизу висувається ось така підніжка. Стало цікаво, чи не траплялися з ними якісь неприємності? (думав, що якась машина могла зачепити). Виявилося, що одного разу дитині трохи притиснуло ногу, хоча ці сходинки обладнані датчиком, який блокує підняття, якщо відчуває на сходинці вагу, але того разу чи то дитина була занадто легка, чи то її засильно тягнули за руку догори. 20. Колесо. 21. Цей пристрій дозволяє розвантажувати окреме колесо, опускаючи під ним частину рейки. 22. 23. Це причіпний вагон називають "сліпою коровою". 24. Він не має власної кабіни, хоча під цією кришкою є панель керування для самостійного маневрування у депо. 25. Трохи деталей. 26. Поворотник. Цікаво, що верхній та нижній ліхтар запалюються по черзі. 27. Зцепка. 28. 29. 30. Попереду односекційний Карпфен, за ним - трьохсекційний Міраж. На лініях, як я встиг помітити, працюють здебільшого Міражі, Карпфени та Татри тримають в резерві та випускають на маршрути в години пік для зменшення інтервалів. Кажуть, що в такі моменти інтервали між вагонами можуть бути менше хвилини. 31. Всередині біля дверей - смітник. 32. Мийка. 33. Вагони миють не щодня, але досить часто і регулярно. 34. 35. 36. 37. А це - музей трамваю. В невеликій будівлі зібрані старі фотографії, моделі та різні деталі, а поряд стоять кілька вагонів-експонатів. Напис на землі нагадує про дату заснування вінницького трамваю - 1913 рік. 38. Пройдемо всередину. 39. Стенди на стінах розказують про історію вінницького трамвая. 40. Ці модельки живо нагадали мультфільм "Йшов трамвай 9-й номер" 41. 42. 43. 44. 45. 46. 47. 48. 49. Є навіть ось така картина - відкриття трамвайного руху 28 жовтня 1913 року. Художник Павлюк А. Г., 1988 р. Лише зараз звернув увагу на триколори. 50. Капремонт вагону Татра. 51. І результат такого капремонту. 52. Не спитав, хто ці люди, але за ними новий цюріхський трамвай Бомбардьє Кобра, що прийшов на заміну тим, що зараз працюють у Вінниці. 53. 54. Як я вже писав, крім самих вагонів, швейцарці передали також запчастини до них та обладнання для ремонту. Також організовували курси для робітників депо. 55. Хоча кольорова гама збереглася, але перефарбували вагони вже у Вінниці. 56. З апаратом для видачі квитків стався конфуз - він відмовився віддавати монети, що були в нього вкинуті 57. 58. Стареньку Готу можна замовити в якості екскурсійного трамвая. Колись такі вагони працювали і у Львові. Здається навіть я у глибокому дитинстві встиг на них покататися. 59. В середині по-домашньому затишно. 60. Роздрукована на принтері та приклеєна скотчем табличка дещо руйнує ауру музейності. 61. 62. 63. Робоче місце водія. 64. 65. Чоловік ліворуч розказав, що раніше працював у трамвайному депо Євпаторії, а потім "з ідеологічних міркувань" опинився спочатку у Львові, а потім у Вінниці. 66. Вагони Татра Т4 донедавна працювали і у Львові. 67. Салон тут теж розрахований на егоїстів. 68. 69. 70. 71. 72. На вагоні Татра КТ4 я особливо зупинятися не буду. Розкажу лише про педаль контролю бадьорості (під лівою ногою), якою обладнують всі вінницькі трамваї. Її треба постійно натискати, щоби розблокувати гальма. Якщо водій раптово втратить свідомість чи засне - педаль підніметься та заблокує гальма. Така система значно зменшує вірогідність аварій, подібних тій, що сталася у Львові 1972 року. 73. А тепер зазирнемо всередину швейцарців. 74. Кермо перед водієм використовується для контролю швидкості та гальмування. 75. Дерев'яні сидіння виглядають шикарно і дуже зручні. 76. Задня площадка за проїзд передаємо! 77. 78. Салонний динамік. 79. 80. Логотип виробника в салоні. 81. 82. 83. Звісно, що ми трохи покаталися містом. Трамвай Міраж має досить м'який хід та їде швидше, ніж ми звикли у Львові. Велика частина колій прокладені окремо від вулиць. 84. 85. 86. 87. Ось так вінниччани тепер і їздять. 88. Дякую всім за увагу. Вибачайте, що так багато фоток - скорочував як міг, яле все одно вийшло так як вийшло До речі, якщо цікаво - ось тут можна подивитися фотки з тролейбусного депо Тернополя. Оригінал публікації...
