Чому так іноді буває, коли розлучаються люди, що є дуже близькими один до одного через велику стіну між ними? Спочатку вона зовсім непомітна, мов тоненька павутинка, лише з часом перетворюючись на товсту стіну. І ми, люди, помічаємо її лише коли сил майже нема для її зненсення? Велика стіна Непорозуміння... Було так, що найближча людина вас не розуміє? Батько, мама, сетсра, коханий, подруга? Коли знищуються ті почуття, посмішки, все добре, пов'язане з ними? Через образи, надіїї, впертість, принципи... Такі брудні і непотрібні речі руйнують щастя. Засихає почуття, серце загортається у зиму і твердіє під вітром Самотності. Було так, коли вам просто страшно? А близька людина сприймає це лише за щось інше, вороже собі? А вам просто страшно... Або просто втома... втома після роботи, після сварки з керівництвом, а тут, близька людина починає ображатися на вас, бо вже встигла надумати собі щось вороже. Ось десь так будується стіна, об яку битися починають запізно. Її взагалі зруйнувати неможливо, бо ми маленькі, безпомічні, слабкі люди... Нам страшно залишитися самотніми. І ми завжди пам'ятатимемо біль. І головне, це все про всіх нас, хоч ззовні ми здаємося сильними, щасливими, оптимістами... Ніхто ніколи не вгадає в якому саме серці зараз, в цю мить, холодно... Так холодно, як буває при вогні. Бережіть один одного і частіше питайте, що зараз відчуває ваша близька людина.
Відповідь: Бережіть один одного!.. Це почуття самотності виникає дійсно майже у всіх людей. Як я вже казав, людина відчуває себе людиною тоді, коли відчуває, що вона комусь потрібна. Але якщо Ви навіть і відчуваєте, шо нікому не потрібні - це зовсім не трагедія. Якщо маєте моживість, подивіться в небо і піднявши руки долонями доверху, зверніться словами молитви "Отче наш" до Того, хто послав Вас сюди. Побачите, Ви відчуєте загальне заспокоєння, тому що зрозумієте, що Ви не самі, з Вами є ще хтось, який спостерігає за Вами, піклується про Вас, чекає Вашого повернення... . Ви зрозумієте тоді, що все земне - це марнота і воно не є ціллю Вашого життя на Землі. Діти, робота, сім"я - це не ціль, це обв"язок, ціль- це пізнати Бога і наблизитись до нього. Життя, як я читав десь- це театр і тут кожен артист виконує свою роль. Хоч іноді потрібно бути глядачем, щоб бачити помилки інших і не допускати їх самому... . Від того, що хтось кричить і нервується ситуація не зміниться, хіба в його ж здоров"ї. Ситуація зміниться, коли приймете реальні міри, якщо це доцільно. Взагалі, для чого ускладнювати собі життя, якщо воно й без того складне, а Фініш і Звіт нікого не минуть... . Як казав Брюс Лі:" Будь простішим і до тебе люди потягнуться".і як Левандівка каже : " Серйозне обличчя - це ще не признак розуму, усміхайтесь !
Відповідь: Бережіть один одного!.. Повністю поділяю висловлені тут думки . Але буває й інше - людина створила собі якийсь настільки химерний ідеал, що їй надзвичайно важко знайти його риси в оточуючих людей. І шукає вона його та й не знаходить. Можливо, у неї зависокі вимоги, а може просто сама вона не вміє розпізнавати ці риси (які шукає) в людей. І що ж тоді їй залишається. Тільки розчарування і образа на все людство. А далі залежно від сили характеру або дорога до Бога, або .
Відповідь: Бережіть один одного!.. Найважче, але і найправильніше, на мій погляд, зрозуміти, що в цей час, коли вам погано, робиться в душі у близької вам людини. Може вона не розуміє ваших проблем та переживань тому, що ви не можете правильно пояснити свій стан та причини. Може то і не близька вам людина? А може саме в цей такий тяжкий та складний момент Господь дає вам випробування самому подолати в собі переживання та негаразди без допомоги? Той хто не схильний себе обманювати розбереться в плутанині почуттів та емоцій сам. Я це знаю, це буває дуже важко, але реально. Ну, а хто не хоче...
Відповідь: Бережіть один одного!.. Стіна виникає тоді, коли Я сам/сама не хочу йти на уступки. Коли маю перед собою Свою мету і говова будь-яким чином її реалізувати. Тоді вже важко налаштуватися на несприйняття чи непогодження думки іншого. В таких ситуаціях хочеться тільки досягнення єдино-бажаного. Щоб побачити ближнього і його проблеми, треба навчитися переступити інколи через себе, відкинути власне его тимчасово на задній план і перейнятися "чужими" переживаннями й страхами (погоджуюся, це не є легко і просто, вимагає прикладення складних зусиль, але результат вартує того). Я б сказала не тільки питайте (близьких), деколи не потрібно і слів - а прийдіть, побудьте з ними, підтримайте, привітайте усмішкою, небайдужістю, терпеливістю, любов"ю!
Відповідь: Бережіть один одного!.. так, але не забувайте, що ваші думки важко важко зрозуміти іншим. тобто ніхто не може здогадатися, що відбувається у вашій голові
Відповідь: Бережіть один одного!.. Не вірю, що так буває. Так не повинно бути. Додано через 7 хвилин Хочеться мати поряд людину, яка б це відчувала. Згодна відповідати взаємністю. Вийшло прямо як оголошення з рубрики "Шукаю тебе"
