Тема для таких хоробрих, як iso, бо не всі здатні признати помилки у власній поведінці, котрі впливають негативно на поведінку дітей, або - помилки у поведінці батьків, котрі ми перейняли. Або не перейняли, бо впевнені, що це неправильно. Мова не йде тільки про шкідливі звички, як може здатись - мова про те, що потім нам чи нашим дітям заважає у спілкуванні, адаптації до середовища ітд. Хто не казав, будучи малим:"Я таким татом (мамою) не буду"? Всі казали, не всі роблять, бо моделі сім'ї, переважно, повторюються.
Є речі, котрі вихованню не підлягають. Наприклад, якщо мама пила і пиляє чоловіка, то вона стопроцентно не каже доньці, що його треба пиляти - вона сама не усвідомлює, що вона пила. А от донька пилою швидше таки буде. Або, якщо буде мудрішою, ніж мама - не буде. Якби йшлося про вихованння, то мама б казала:"Ти, дитино, так (не)роби, (не)пиляй його". Тобто йдеться про особистий приклад десь на рівні характеру, підсвідомості ітд.
Мабуть, обидва фактори в сукупності. Не знаю чи спадковість, але яскравий приклад перед очима матиме вплив на все подальше життя. От в мене дідо (татів тато) курив усе своє життя ледь не по дві пачки цигарок на день. Він помирав на моїх очах в страшних муках від раку легень. Тато - курить вже понад 40 років, запах цигаркового диму переслідує мене усе життя. Як результат - я не курю, від цигаркового диму просто нудить. В універі по дурості і з цікавості спробувала кілька разів-відвернуло на все життя. Не моє, та й добре знаю, які наслідки для здоров"я це може мати. Я собі це постійно повторюю Особливо беручи до уваги мої стосунки із мамою, знаю точно, що для своїх дітей всіма силами намагатимуся бути другом і порадником, а не таким собі диктатором, чия думка і дії не мають піддаватися сумніву. Я маму люблю, але вживатися нам на одній території важко (для неї є дві думки - її і неправильна, їй тяжко прийняти, що доня виросла, подорослішала і може мати свою думку і самостійно приймати рішення ). Комплекси, які часто розвиваються за активної участі батьків.
Все ж таки вирішальну роль відіграє спадковість - той матеріал з якого ліпиться особистіть. I w Paryżu nie zrobią z owsa ryżu - кажуть поляки. Далі - середовище ( родина, суспільство). Мене, напр. виховувала вулиця. Батьки практично не займалися нами вже з шкільного віку. (Як і батьком його батьки) Але були якісь засадничі принципи поведінки, моралі, які переймалися в Родині. Вони не насаджувалися штучно нудними повчаннями, нотаціями. Ми просто бачили, як поступають батьки в різних ситуаціях, в т.ч. і по відношенню до нас. Власне ці принципи не давали перейти ту межу між батярськими витівками і відвертим криміналом. Хоча не один з нашого середовища пропав в тюрмах, спився, був підрізаний…
з курінням - всі чоловіки в татовій родині курці - а я цигарок на дух не переношу. намагаюсь бути для дитини близькою людиною, а не командувачем. я дуже намагаюся, але іноді зриваюсь і чоловік мене на цьому ловить. вспадкувала від батьків (обох) гарячковість - тільки щось не так - зразу гніваюсь. так важко подавати цю рису в собі і так не хочеться, щоб дитина була така ж. а ще від тата вспадкувала одну погану рису: якщо хтось робить щось не найліпше, то я відразу дратуюсь і намагаюсь людині вказати, як має бути правильно - не даю можливості навчитись самій, або хоча б пояснити - відразу злюсь, що як це так, що людина не знає, як то робиться. ех, багато роботи над собою треба зробити...
Знаєте приказку : "сподівайся на краще, але очікуй найгірше". От, я є параноїк у таких ситуаціях; мама моя така була; і донька мені каже якось: "мама, ти у мене в голові сидиш!" Але ж це, при бажанні, можна змінити (нехай навіть в наступному поколінні). Ось колір очей - не зміниш, схильність до хворіб...
Десь багато років тому вичитав, що наша поведінка ґрунтується на 85% гененах і 15% вихованні. З власного досвіду бачу, що так воно і є. Деякі рішення в певний момент, можуть бути прийняті спонтанно і зумовленими зовнішніми факторами.
А можливо навпаки, подивившись на результат цих "пилянь" зробить висновки, як не слід ставитись до чоловіка..... (це про себе )
Особливо, якщо її чоловік внаслідок "пилянь" врізав дуба або в кращому випадку послав її подальше і не дав ні копійки на дорогу.
Та навіть не справа в тому. Просто на такі ситуації варто подивитись ще й з точки зору дитини, яка росте в такій сім'і . Щодня слухати сварки найближчих людей, боятись, щоб "тато і мама знов не посварились", постійно опинятись між двох вогнів... Коли ростеш в такому, мимоволі з дитинства зарікаєшся "я ніколи такою не буду".
+100. Коли бачиш таке кожного дня, а особливо як наслухаєшся-чітко для себе усвідомлюєш, що такої моделі стосунків у своїй сім"ї ти мати не хочеш.
Хоч є категорія дівчат, які вважають, що коли вийдуть заміж, зможуть грузити чоловіка так, як грузить мама, щоб не розслаблявся, а забезпечував сім"ю.
Грузить поки має товарно-сексуальний вигляд і тільки тих, хто сексуально залежний, всі решта їх просто посилають. Ті, кому секс засліпив очі, теж будуть посилати, але після того, як прозріють. Пройдуть роки, товарно-сексуальний вигляд перейде в суцільний целюліт і залишиться лише гниле нутро, нікому не потрібне... .
Як би не так. Грузять і такі, що товарно-сексуального вигляду ніколи не мали і таких, котрі абсолютно сексуально незалежні. І ніхто їх не посилає, так і помирають непослані і впевнені у своїй правоті. )
Проблеми термінології. Власний приклад - то один зі способів виховання. Якщо донька переймає в мами погані звички на прикладі - то і називається поганим вихованням. Спадкове - це коли тебе навіть із сім'ї відразу з пологового заберуть і виростеш в сімї, де зовсім інші звички, а виявиться, що дитина звички біологічних батьків перебрала. По суті заперечення не маю, адже власний приклад - найбільш дієвий спосіб виховання. ---------- Додано в 02:05 ---------- Попередній допис був написаний в 02:04 ---------- Дуже вже спрощено. У реальному житті такі прості формули не діють. Або діють далеко не завжди... ---------- Додано в 02:08 ---------- Попередній допис був написаний в 02:05 ---------- Зміниш-зміниш. І не обовязково не дозволеними поки що експериментальними хіміями і т. п. Банальне підлаштування часу зачаття дозволяє впливати на певні речі в зовнішності майбутньої дитини, у перевазі генів одного з батьків чи навіть дідусів-бабусів...
То як? Я знаю, що є ймовірність отримати дитину бажаної статі, але щоб ще й гени підібрати? Я відстаю щось від життя.
Ну поїхала сама або з подружкою на море, можуть в дитини одні гени бути, вдома під ковдрою- другі, трохи рослабилась після вечірки - треті... Хіба нє? На вибір- блондини, брюнети, волохаті, сіроокі...
Бажаної статі і з більшою можливістю отримати, наприклад, татів колір волосся чи мамин колір очей. Дивився недавно бібісішний фільм про ці штуки. Не все зрозумів, я від природи троха ботанік, але не настільки