Прем'єр-міністр України Микола Азаров назвав незаконними рішення тих обласних рад, які перейменували День Перемоги в день скорботи. Про це він заявив на своїй сторінці у соціальній мережі Facebook Читати публікацію повністю на www.gazeta.lviv.ua
УРРРРРРРРРРРААААААААААААААААААААА!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!! ПОДОХЛО 27 МЛН ГРОМАДЯН СРСР КРАСАВА ГУЛЯЄМ БРАТЦИ СКОРБОТА ВОНА ДЛЯ ФАШИСТВУЮЩІХ БЕНДЕР СОВЄЦКІЙ ЧЄЛОВЄК СВЯТКУЄ СМЕРТЬ МІЛЬЙОНІВ ЛЮДЕЙ
ууух, эко протащило .... АзИроф вообще то не сказал, что не надо скорбить и т.д. он говорил о названии праздника, а сам праздник и так является в том числе и днем скорби ... так что как говорится - мимо кассы, ясно что швЫдомая братия хочет оставить только скорбь и все, но это исторически не верно ...
Що за песимізм, свєто наближається. Це ж для совків єдині ідоли - річниця масових смертей і труп на Красній площі.
Это да. И никакие мрази нам его не испортят. Что-то мне подсказывает, что доберутся руки у Власти до Ваших депутатов. «До чого ж дико, що над пам'яттю героїв, які захищали Батьківщину від фашистських загарбників, сьогодні знущаються ті, чию Батьківщину вони захищали. Заборонити Прапор Перемоги 9 травня, та ще й поставити його в один ряд з символікою тих, з ким наші батьки і діди на смерть билися за Вітчизну - верх цинізму», - про це заявила другий секретар Хмельницького обкому КПУ, народний депутат України Ольга Борита, інформує прес-служба КПУ. Політик додала, що ненависть до ветеранів своєї країни, яку виявляє львівська влада, можуть собі дозволити тільки справжні фашисти. "Навіть дивно, що разом з "окупаційною символікою СРСР ", вони вирішили заборонити і нацистську символіку. Очевидно, їм самим соромно зізнатися народу, та й собі, в тому, що вони ідейні послідовники фюрера Адольфа Гітлера ", - заявила Ольга Борита.
а еще день рождения балалайки ... ---------- Додано в 22:41 ---------- Попередній допис був написаний в 22:39 ---------- а мне кажется они этим гордятся ... то что Адольф их особо не считал не то что за союзников, а даже за людей то вопрос шестой, главное как и кинологической службе вермахта можно на СССР гавкать и до селе ...
Єдине, що ще можу тут додати, то мені чисто по-людськи шкода, що деякі ветерани дожили до цього дня і бачуть таке позорище... . Виявляється те, що вони залишились живі, знищивши фашистську нечисть, для нашого суспільства на даний час є скорботою. Якщо всі такі больно умні, то чому ні в кого не вистачить клепків в голові визначитись з Днем Скорботи по загиблих від большевицько-сталінського режиму? Все це наслідки примітивного мислення та фанатичної ейфорії. Одні ставлять пам"ятники, другі руйнують, приходять треті і ставлять тим, що руйнували, а четверті самі не знають, в чому мають пропіаритись і обгаджують все те, що не зробили перші троє... .
30 октября День памяти жертв политических репрессий установлен Постановлением Верховного Совета РСФСР № 1763/1-I от 18 октября 1991 года «Об установлении Дня памяти жертв политических репрессий» и ежегодно отмечается 30 октября. Правозащитный центр «Мемориал» насчитывает примерно восемьсот тысяч пострадавших от политических репрессий. В их число входят не только сами репрессированные, но и их дети, которые в результате преследований остались без опеки родителей. Подсчитать точное число всех пострадавших от тоталитарного режима невозможно. По словам председателя комиссии по реабилитации при президенте Александра Яковлева, безвинно репрессированных — миллионы, и значительное число их нигде не было учтено. По данным Генпрокуратуры, всего за время действия закона «О реабилитации жертв политических репрессий» пересмотрено 636 302 уголовных дела в отношении 901127 человек, из которых 637614 реабилитированы. В том числе речь идет о делах, имевших большой общественный резонанс, в частности, о реабилитации великого танцовщика Рудольфа Нуриева, Патриарха Тихона и его окружения, известных деятелей меньшевистской партии — Марка Бройдо, Николая Суханова, ученого-биолога Николая Тимофеева-Ресовского. 30 октября в День памяти жертв политических репрессий у Соловецкого камня (памятник открыт 30 октября 1990 года) проходит траурный митинг, по окончании которого его участники возлагают к Соловецкому камню венки от президента и правительства Российской Федерации, от правительства Московской области, а также от общественных организаций жертв политических репрессий. В ноябре 1989 года Верховный Совет СССР принял Декларацию о признании незаконными и преступными репрессивных актов против народов, подвергшихся насильственному переселению. 22 июня 22 июня 1941 года — одна из самых печальных дат в истории России — начало Великой Отечественной войны. Этот день напоминает нам о всех погибших в боях, замученных в фашистской неволе, умерших в тылу от голода и лишений. Мы скорбим по всем, кто ценой своей жизни выполнил святой долг, защищая в те суровые годы наше Отечество. Во многих странах в этот день приспускают государственные флаги и вспоминают эту войну. Граждане России, Украины, Беларуси чтят память соотечественников, родных и друзей, сражавшихся за свободу Родины.
Червоний прапор до шматка яка не має відношення до перемоги над німцями. Шматка ворожої окупаційної ідеології. За червоний прапор і Сталіна воювала тільки мерзота з НКВД, частина якої безславно гниє в Карпатських і Волинських лісах.
Колись, як я прийшов з армії і закінчив інститут, зі мною проводили " профілактику в районному КДБ, як з організатором та учасником масових безпорядків в м. Львові, в кінці 80-тих на початку 90-тих років. /підозрювали, що тренував в селі хлопців, а потім їхали у Львів на мітинги і били міліцію/. Так от один із офіцерів КДБ запитав мене в кабінеті, як я відношусь до того, що на виступі у Львові Ростислав Братунь сказав, щоб зняли ту червону матерію, що висить на міській раді, бо йому від неї в очах мерихтить. Я і відповів звідки може знати, можу йому і мерехтіло... . Цей прапор уособлює не переможців у війні, а тодішню владу, яка нічого спільного не має з поняттям людяність та гуманність. УПА воювала за національну ідею, відстоюючи інтереси всього народу, а не шайки червонопагонних нелюдів. П.С.. Коли вже при Незалежній Україні я працював опером в розшуку, випадково зустрів того офіцера КДБ. Він навіть першим привітався і спитав, як в мене справи. Коли я запитав його, чи у них тепер система помінялась, він так і відповів - "система та сама, тільки вивіска помінялась".
