Люди, хто практикує такий чудовий вид подорожі як автостоп? Здається в Україні це все ще екзотичний вид подорожі… Проте всім раджу! – Можна зустріти багато цікавих людей по дорозі. Що ви думаєте про автостоп? Якщо вже подорожували, то які водії вам запам’ятались найбільше? Які найдовші подорожі автостопом ви здійснили?
Ми цього літа ніяк не могли виїхати з Артеку. Всі автобуси були переповнені..і взагалі там така глухомань з транспортом...прийшлось зупиняти попутну машину. З нею під"їхали до Краснокам"янки, а звідти півторигодини в тролейбусі до Сімферополя (то було щось) оце моя найдовша і перша подорож автостопом загалом десь 3 км
Декілька років підряд щопонеділка їздив зі Стрия до К.Бузької. Літньо-осінній період. Декілька разів підбирав автостопівців в Солонці і Гамаліївці. Показовим був випадок коли підібрав хлопця двадцяти років. Діма з Білорусі. Їх було троє, двоє поїхали, а йому місця бракнуло. Весело провели час до Сільця. Мене цікавила Білорусь, його мое відрядження... Казав, що в Україні вперше. Перед цим автостопили до Москви, тоді в Карпати... Я заздрю молодим людям швидким на підйом! На прощання передав привіт Бацькє, Діма обіцяв передати
Колись частенько подорожувала автостопом. Найкраще було їздити у двох, тоді шансів що в машині не забракне місця більше Розповім про подорож, яку найбільше запам'ятала. Жила я ще тоді в гуртожитку (в Польші). Було літо, а ще й до тогож вихідні, більшість людей з гуртожитку кудись порозїжджалась, а в нас ще була сесія. Так от сиділи ми собі ввечері з другом, пили чай, балакали про те, що скучно якось, може би кудись поїхати...Слово за слово і вирішили їхати автостопом в Литву. До закриття магазинів залишалось пів години. Ми бігом зібрались, купили воду на дорогу і якісь булочки. Від того міста де ми вчились до кордону з Литвою було приблизно 25 км. Наступного дня "ні свєт ні заря" ми вибрались за місто, де злапали першу попутку, потім другу, третю. Добрались до кордону. Через польську сторону нас без проблем пустили, але на литовській стороні виявилось, що нам треба візу (так як паспорти в нас були українські а Литва знаходиться в ЄС). На кордоні була можливість купити 3-денну візу для туристів за 45 злотих, але так як ми були бідні студенти і цілих три дні в чужій країні сидіти не збирались, тож прийшлось відмовитись і повернутись до Польші. Від кордону знову злапали машину, яка підвезла нас до найближчого села в якому був бар. Взяли ми собі по пивку і стали обдумувати що робити далі, адже день тільки почався. І тут нам в голову прийшла геніальна ідея! Раз в Литву треба візу, то в Росію візи не потрібно Швиденько допили пиво, зібрались і через 15 хвилин вже сиділи в машині і їхали в сторону Росії (а точніше Калінінградської області) До кордону було десь 50-60 км, тож ми трохи йшли, трохи їхали. Приїхавши на кордон виявилось, що пішки його пройти не можна, так як рух там тільки автомобільний. Ну і ми стояли як два вар'яти майже перед кордонним шлагбаумом спиняли автомобілі і просились підвезти Ви би бачили реакцію того росіянина, який нас взяв. Питається в нас: -Ви звідки? -з України. - а що в Польші робите? - вчимось. -а в Росію вам навіщо? -просто так Дядя більше питань не задавав. Метою нашої подорожі було доїхати до самого Калінінграду, але поки ми добрались до Черняховска, було вже досить пізно, а перспектива ночувати в чужій країні нам не дуже подобалась, тож ми вирішили випити ще одне пивко "на дорожку" в Черняховську і повертатись до дому. Назад до кордону підкинув нас ще якийсь росіянин, якому зовсім не треба було їхати в ту сторону. Йому стало нас шкода, бо почалась злива, а ми як дві мокрі курки шорували по трасі і ловили машини Перед кордоном знову треба було проситись до когось в машину, але тут вже було важче...Ніхто не хотів брати, бо думали, що ми так як і вони перевозим сигарети до Польші. Пройшла година, ніхто нас не брав, тоді підійшли ми до пограничника, сказали, що так і так, ми сюди автостопом приїхали, машини своєї немає, хочем до дому. Він нас посадив в першу ліпшу автівку. Переїхали кордон, прийшлось знову висідати у зливу і лапати наступне авто. Але вдалось досить таки швидко, а ще так повезло, що той пан який нас підібрав їхав до того міста, де ми вчились, ще й під сам гуртожиток нас підкинув. Десь близько 12ої ночі ми були вже на місці. Голодні, змучені, але шалено задоволені з нашой незапланованої подорожі. Було варто!
От написала, а тільки зараз помітила, що тема про автостоп Україною По Україні теж пригоди мала, але розповім певне іншим разом, бо на один вечір то щось забагато історій Шановні модератори об'єднайте будьласка дописи.
Автостоп - нешвидкий і незручний вид транспорту проте який цікавий!!! Накатала по Укарїні ще не так багато - тисяч 5 км, проте вражень вистачить настільки, щоб годувати байками покоління внуків-правнуків Найбільший переїзд - з Франківська до Запоріжжя в рекордно короткий термін - трохи більше доби (майже як потяг), але таке було всього раз, решта разів - значно повільніше. Але це ніяким чином не впливає на мої враження від мандрівки. Найбільш невдалий автостоп - минулорічне добирання до Сімферополя, що тривало три доби. Але скільки було пригод: і ночівля в підуманському лісі з хрюкаючими кабанчиками, і розмови "за жисть" з Коблевським уркаганом, який "всьо об етой жізні знаєт", тільки не знає "как ето можна єздіть без дєнєг"; і огляд с. Мєшково-Погорєлово, де величезний фермерський базар;і ночівля під колючим дротом, за яким вертольотний майданчик... і ще багато чого
poetka, рада, що Вам сподобалось, але все значно цікавіше:dance2: Головне - бути в вічному пошуку і нічого не боятись. Якщо ти виходиш на дорогу і боїшся, що зупинить якийсь нєгадяй, то такий нєгадяй обов'язково колись та зупинить Я завжди впевнена, що зупиняють тільки хороші люди і нічого подібного не боюсь (додам, що сама я автостопом не мандрую) Люблю дорогу, люблю мандри, люблю пригоди, люблю відривати дупу від стільця - оце основний рецепт досягення фантастики на Землі А ще, суто практична рекомендація для тих, хто раптом схоче... Основне - людина, з якою ти вирушаєш в дорогу - ти маєш бути впевнений в ньому на всі 100%. Повинен знати, що він не буде перейматись такими дрібницями як місце ночівлі, спека\холод, їжа, чекання
У меня есть знакомый, мы с ним как то собирались написать путеводитель по Донецку, известный автостопщик, так он даже до Таймыра добрался
Тим22, а в якому сенсі - "путівник по Донецьку?". Його не Славко, часом, звати? У мене теж вельми грандіозні плани на майбутнє літо в плані автостопу. Не буду наразі казати - краще по факту чи постфактумом
Осьо знайшла пару світлин із мандрівок автостопом Це ми влаштували такі-собі перегони - хто швидше дістанеться з Франківська до Запоріжжя; з прохолоди Карпат до надзвичайної спеки Махно-фесту Кілька разів зустрічались на трасі, один раз нас чотриьох з великими наплічниками взяв один "Жигуль" (це був жаххх - троє людей на задньому сидінні і 4 наплічники, температура за бортом - +25, а в салоні всі +30 ), а одного разу ми з напарником їхали і підібрали наших, що "голосували" на трасі А осьо "Успєнській блюззз" - 3 години абсолютно ніякого голосування по дорозі з Махнофесту (м.Гуляйполе, Запорізька область) до Донецька. Відстань 120 км ледь-ледь подалали за 8 годин по оцій "головній дорозі" прекрасного с. Успенівка за весь час, що ми там стояли проїхала сила-силенна автопарку радянської доби з неміряними причепами, по вінця завантаженими овочами та фруктами (кінець серпня як-не-як ), а решта - голова сільради, молочник, комбайнери - ми вже знали в обличчя половину Успенівки
У корєша в понеділок суд в Одесі треба їхати виручати. Сижу ось в Закарпатті та думаю про автостоп. Суть у тому, що до Львова білет, а звідти ні. У Одесі треба бути о 8-00 у Львові буду о 12-00. Встигну чи ні?
Вибачаюсь, на нервах)) У Львові о 12-00 завтра, а суд у понеділок))) Стопом їздив раз із Харкова до Криму, на диво фарт, доїхав швидше ніж поїздом. Без пересадок.