Аристократизм

Аристократы (реже — Искушённые) — анекдот, пример исключительно похабного юмора, рассказываемый стенд-ап-комиками со времён водевилей. С течением времени это анекдот превратился из одной из основных шуток водевилей в постмодернистскую антишутку. По словам комика Стивена Райта, «Аристократы» стали чем-то вроде секретного рукопожатия между комиками, целью которых в этом случае является максимальное шокирование публики.
Семья приходит к агенту по поиску талантов. Тот сначала отказывается иметь с ними дело, но семья всё же уговаривает его посмотреть номер, который они здесь же разыграют. После чего по сигналу отца начинается ужасная по масштабу разврата оргия, включающая насилие, педофилию, инцест, изнасилование, копрофилию, зоофилию и иные действия. После завершения оргии потрясённый агент спрашивает название номера, и получает ответ: «Аристократы» (иногда — «Искушённые»).
Анекдот «Аристократы» известен давно, но былую популярность он обрёл в 2001 году. Через 3 недели после терактов 11 сентября в клубе Хью Хефнера известный комик Гилберт Готфрид начал рассказывать шутку о теракте. Услышав недовольную реакцию публики («Рано!») он остановил cialis репризу, и разыграл анекдот «Аристократы». Успех был ошеломляющим, и реприза обрела второе дыхание. В 2005 году на кинофестивале «Сандэнс» был показан фильм «Аристократы», где десятки комиков рассказывали свою версию анекдота. Создатели мультфильма «Южный парк» также сняли двухминутный ролик для этого фильма. В нём Картман на автобусной остановке рассказывает друзьям этот анекдот, услышанный от деда. Кайл постоянно пытается остановить шокирующее повествование, но Картман его завершает и ждёт восхищённой реакции слушателей. Кайл говорит, что не понял смысла, после чего Картман признаётся, что тоже не понял.

 

Система воспитания, включающая самоуважение, самоконтроль (т.е. и уважение к другим), образование, определённые навыки, приобщение к "высшей цели" и чувство долга (ответственность).

Закладывается только в детстве (самоуважение, привитое позднее, часто выглядит гротескно, и по форме выражения, и в результате часто отсутствующего сопровождения других элементов воспитания (того же самоконтроля). Вдруг зауважавших себя называют "из грязи в князи", я обычно - щекодуями )

У меня нет. Не пригодился бы. Аристократизм вне подходящих условий выглядит или смешно, или трагично, скорее мешает, чем помогает. Только бесполезно об этом рассуждать, он или есть, или нет, о нём нет смысла мечтать или успокаивать себя, что, мол, и не нужен.

imho

 

Аристократизм - помпезність!

Проявляється в понтуванні!

Потрібен зіркам, щоб мати фанатів.

Мені нафіг не потрібен, хіба що в якості впливу на маси. (люди повинні мати мету - до чого тягнутися, або що зберігати, підтримуючи в тій чи іншій мірі. Інакше розбредуться як папуаси по березі і будуть лежати під банановими деревами )

Зрештою мені не мішає, якщо зірки віпрацьовують свій статус, бо якщо за державний кошт - це вже олігархія а не аристократія

 

Реально интересно!

 

Усі слова придумали люди.

Ірина Білик справжня

Скромність - це не статус.

 

Утримує від спокуси послати усіх на

Полковник знає точно, куди

А ще, є боянистий анекдот:

ну что Вы, Максим Семёнович, не поймут здесь... в белый рояль... Азия-с!

 

Аристократ - аріїв сто крат... Так?

 

Аристократизм - впевненість у належності до вищої касти, з певною системою виховання, цінностей і зовнішніх атрибутів. В ідеалі аристократ і має бути скромним і ввічливим, не зважаючи на зовнішні обставини, він же і так самий-самий (це має бути глибоке внутрішнє переконання, може навіть на рівні підсвідомості), а тому може бути поблажливим до слабкостей оточуючих.

 

По-моєму, аристократизм - це та частинка суспільства, яка в країні формується поколіннями. Це еліта нації. Якщо такої еліти нація немає, то тоді буде те, що у нас зараз в країні є.

 

А хіба ні?

---------- Додано в 01:50 ---------- Попередній допис був написаний в 01:47 ----------

Еліта? А що таке еліта?

Еліта - це відбірне - вищість, те, що попри вишуканість є працьовитим.

А аристократія - багата повія, яка живе за чужий кошт... Заберіть в неї джерело "незароблених" доходів і вимре, як вид...

 

http://www.youtube.com/watch?v=9GmipSGx5r8

 

Для мене аристократизм є синонімом благородства, вихованості, вміння тримати себе в руках і рамках пристойності, не завдавати болю людям словами і своєю поведінкою і ще багато таких внутрішніх звичок які погано вихована людина і не зауважить, а якщо і зауважить, то повважає лохом(на жаль).
І я дуже добре розумію, що ти маєш на увазі

 

Є старий анекдот:

Идет полковник по территории воинской части, видит - прапорщик рядового воспитывает:
лечь!!!встать!!! лечь!!! встать!!!
Подходит полковник к прапорщику и говорит: ну что это за подход к воинской службе бесчеловечный. Можно же помягче.
Прикажите, к примеру, рядовому принести вам из столовой чаю. А когда принесет спросите, почему холодный и отправьте назад. Принесет горячего, спросите почему не сладкий, потом почему в стакане, а не вкружке, и т.д. Вот смотри...
-Рядовой! Принести мне из столовой чаю!
-А вам холодный или горячий?
-Горячий.
-А вам сладкий или нет?
-Ну, сладкий.
-А вам в кружке, или в стакане?
-А ну-ка лечь!!! встать!!! лечь!!! встать!!!

---------- Додано в 09:53 ---------- Попередній допис був написаний в 09:52 ----------

І я.
І теж... нікому не розповім.

 

Вичерпне визначення, з різних ракурсів - нічого й додати..

Особисто для мене на суто культурному рівні аристократизм завжди означав однаковість поведінки насамоті і в присутності сторонніх чи домочадців, себто, ніби відсутність спеціально тимчасово "роблених гарних манер" через їх "проростання" наскрізь, коли вони стають частиною людини - незалежно від того є хтось поряд чи ні, снідаєш ти в ресторані чи насамоті, з бомжем ти розмовляєш чи з міністром..
В цьому сенсі культура і аристократизм ніби рівні, але культура поведінки регламентується більше як культура поведінки у суспільстві, а аристократизм (для мене, суб'єктивно) - це висока, можливо, навіть рафінована культура сама по собі, незалежно від наявності суспільства, в якому її можуть оцінити чи не оцінити.

Чи потрібен він? - загалом, якісний -так, підробки- ні.

Щодо мене особисто, то я не народилася у третьому поколінні аристократів і аристократизм мені не грозить , але мене до нього і не тягне, цілком влаштовує звичайна "культура" - у всіх її виявах, в тому числі у вигляді "вродженої культури серця" - певного різновиду вродженого благородства і мудрості нечисленного прошарку сільського населення, бо я вважаю що і серед людей села є "аристократи духу", і я знала особисто декількох - хоч зовні вони і не схожі на тих аристократів, про яких ми говоримо.

 

Можна тоді уточнити про що ви говорите? Може це називається якось інакше тоді а не аристократизм?

Аристократи - люди, що жили будучи не бідними з народження. Люди, що мали купу часу для витончених манер. Це зі старту - люди, що мали широкі можливості тільки і бути аристократами. Боюся вони залишилися тепер тільки у фільмах "Рабиня Ізаура".

Можна приписати це явище ще в певній мірі англійським лордам, але і там нижню палату вже вирішили зробити обраною...

Тому цікаво би знати про яке явище ви підняли тему. Опишіть будь ласка, що ви думаєте самі про аристократію, щоб інші могли зрозуміти, які у вас були думки при відкритті теми.