Звернення Петлюри до українців: "Антисеміт - паршива вівця. Женіть його!" 26.05.2011 _ Володимир В'ятрович "Єврейське населення, що, як і всі трудящі, заробляє кусок хліба своєю працею, також - як і ви, селяни - жде не діждеться визволення від комуністів-грабіжників..." Що характерно: в документі немає жодного слова "жид". Вбивство Симона Петлюри 25 травня 1926 року було представлено засобами масової інформації як акт справедливої помсти за масові вбивства євреїв в Україні. В результаті кілер ЧК Самуель Шварцбард не лише швидко вийшов на волю в ореолі героя-месника, але й надовго закріпив за Петлюрою та українським рухом тавро антисемітизму. Ця історія настільки сподобалася чекістам, що випробувані тоді прийоми дискредитації і пришивання антисемітського ярлика стали одним із головних методів у боротьбі з українським національним рухом. Документи, які могли спростувати цей стереотип пильно приховувалася у їхніх архівах. В розділі "Джерела" ІП представляє один із доказів спростування міфу про Петлюру-антисеміта - звернення "До населення України" за підписом головного отамана військ Української Народної республіки. Джерело: Галузевий державний архів Служби безпеки України. Справа 74760, том 10. - аркуш 5 Цей документ за підписом Симона Петлюри, датований 1921 роком, підшитий у 17-томну справу Всеукраїнського центрального повстанського комітету в якості речового доказу. Тепер крупним планом: Ліва частина документу. Зверніть увагу на чекістську примітку вгорі - "Найдена при обыске у Панька""...Єврейське населення - дрібні торговці, ремісники та робітники - що, як і всі трудящі, заробляє кусок хліба своєю працею, також скривджене і пограбоване більшовицькими порядками. Крам з крамниць торгівців, струмент і варстати у ремісників відбирається для комуни. Петлюра в Парижі. Як його вбили і зробили антисемітом Хіба це не розорення для єврейського населення? Хіба ж, загибаючи з голоду, пограбоване єврейське населення може радіти грабіжникам-більшовикам? Ні. Єврейське населення, так як і ви, селяни, жде не діждеться визволення від комуністів-грабіжників..." Права частина документу. Хтось дописав відірвані рядки - або чекіст, або розповсюджувач. А, може, вже працівник архіву "...Тяжко мені чути цю більшовицьку брехню про вас, брати-селяни, і коли б серед вас завелась яка паршива вівця, яка плямує усіх вас ганебними бандитськими вчинками, мусите викинути її з ваших рядів негайно..." Джерело: ГДА СБУ Спр. 74760, т.10. - арк.5
Тоже интересное мнение. Галичанин пишет о галичанах и антисемитизме. Комменты очень интересные. Коли я дивлюся на фотографії закривавлених і оголених єврейських жінок в оточенні погромників-мужчин, ніяк не можу втямити – для чого вони зривали з них одяг і змушували повзати накарачках? Усміхнені чи озлоблені обличчя цих мужчин не схожі на лиця людей, які оплакують своїх близьких. Разом вони творять образ вуличного натовпу, озвірілого від можливості чинити безкарне насильство. Частина з них, імовірно, згодом одягне синьо-жовті пов`язки на рукави мундирів допоміжної поліції. Інші, можливо, вступлять до підпільної Армії крайової. Ще інші просто ходитимуть на роботу і на базар, до навчальних закладів і до церкви так ніби нічого не сталося. Цікаво, що вони робили відразу після погрому, коли повернулися додому? Ставали турботливими синами, люблячими чоловіками і дбайливими батьками? Чи сповідались вони священникам за участь у погромі перед недільним богослужінням у церкві? А якщо так, то що почули від священників? Тоді ж галичани ще по-справжньому вірили в Бога і шанували Церкву. Чи почули вони про те: що «Не убий!» - це заповідь Божа, а не просто фраза з релігійних текстів; що «невинно убієнні» - це не тільки наші «невинно убієнні»; зрештою що – милосердя вище від справедливості? Зрозуміло, що вбиваючи єврейських мужчин, б’ючи чи зриваючи одяг з єврейських жінок, кидаючи камінці в єврейських дітей, ті люди ще не могли знати, що стають часткою диявольського плану по знищенню мільйонів людей. Але цього замало для виправдання. Для того людині дається знання і виховання, мозок і серце, щоб не стати знаряддям злої сили. Саме для того людині у своїх вчинках і помислах потрібно завжди залишатися людяною, справедливою і милосердною. Порушення людських законів може залишитися безкарним, Господніх – ніколи. http://zaxid.net/blogentry/94314/
