можете мене повісити на якійсь гілці... форумній, але нема підходящої теми, тому створюю нову мене цікавить теорія і досвід вживання адаптогенів і ще - наскільки це питання вивчене на сьогодні в плані користі/шкоди/нейтральності хто не в курсі, то адаптогени - це лікувальні засоби, що підвищують фізіологічну опірність організму різним зовнішнім і внутрішнім негативним впливам до них відносять: елеутерокок, родіолу рожеву, женьшень, золотий корінь, лимонник тощо, думаю всі чули питання в тому чи варто їх вживати чи краще пити чай з шипшини, їсти чорниці та й не парити голову якимись настоянками?
Ну, не знаю, що кому допомагає, скажу за себе. В мене є невеличкий досвід вживання женьшеню і лимонника. Далекий 1994 рік. У мене паморочиться голова, і то так серйозно. Лежу і навіть повертатися не можу, підніму голову - зразу падає на подушку. Нічого не допомагає. Дід покійний дав мені капсулку з настоянкою женьшеню: пластмасова капсулка, верх акуратно зрізати ножицями або прокусити зубами і висмоктати вміст. Після того через хвилин 10 все нормалізувалося. Дід уживав ті капсулки для підтримання опірності організму (був серед ліквідаторів у Чорнобилі в перші дні після трагедії), казав, йому допомагало. У 2000-му році я вживала лимонник. То такі маленькі тверді плоди, менші за лимон, з дуже гарним запахом. Лимонник ріс у нас на дачі. Бабця його дрібненько різала, пересипала цукром, настоювала. По столовій ложці того чуда я додавала в чай раз на день. За весь осінньо-зимовий період жодного разу не кашлянула, не чхнула, хоча всі мої співробітники хворіли по два рази за зиму, кашляли біля мене і чхали, більша частина викладачів і студентів пластом лежали з грипом, а мені хоч би що. Враховуючи те, що в мене опірність організму в період хвороб не ахти яка, мені лимонник дуже допоміг. Чай з шипшини і чорниці теж варто вживати, воно корисне. І дуже смачне. Я п"ю так звані "карпатські чаї" (в тому числі Шипшина, Чорниця, інші).
Постійно чи системно адаптогени вживати не варто, ІМХО. Тільки якщо є показання. Краще "пити чай з шипшини, їсти чорниці".
Ми забули про такий адаптоген як Лецитин, або есенціальні фосфоліпіди, з яких будується клітинні мембрати усіх тканин, а найбільше печінка, головний мозок, периферичні нерви, усі залози та багато інших. Він знаходиться в червоній ікрі, в грецьких оріхах, в жовтку яйця, в сої та рослинних оліях. У нас в Україні є необмежене джерело цього продукту - соняшник. У світі використовують лецитин соєвого походження, а він весь ГМО. У Дніпропетровську наші вчені розробили метеду та успішно запустили в виробництво соняшниковий лецитин. Цей адаптоген природнього походження, адаптований територіально до нашого організму. Раніше , коли ми вживали неочищену рослинну олію - ми отримували постійну ,хоч невелику, порцію фосфоліпідів. Це в деякій мірі забезпечувало наш організм поліненасиченими жирними кислотами (ПНЖК), а саме фосфоліпідами. Коли ми почали вживати рафіновану олію ( вилучивши з неї парафіни та фосфоліпіди) - припинилося надходження ПНЖК до організму. Недостача фосфоліпідів - тяне за собою прогресування ряду захворювань.
