А розкажіть про своє щасливе дитинство?

Недавно прочитала роман француза Марселя Паньоля «Спогади з дитинства» - груба книжка про неймовірно яскраве, цікаве, добре дитинство – я б сказала про багате дитинство в незаможній сімї.

Почала згадувати своє дитинство. Ці неймовірно гострі бажання – солодощів, іграшок, розваг. От ми збираємо з мамою в лісі чорниці, а потім ввечері я їх дегустую в варениках. Або приносять мені на день народження величезний набір посудок – так що я навіть довго-довго сумніваюся чи це раптом не дорослий сервіз, який має «піти» до серванту )) Або спогад як мама вчить мене читати: хоч як я не хитрувала, довелося навчитися. Або літо в селі, де на вигоні пасуться гуси – ще досі як чую гелготіння гусей, теплішає на душі. А в вас як було?

 

Одно из лучших воспоминаний - лето на даче. А детство в основном прошло в больницах и поликлиниках.

 

Розказую - зелені від зеленки коліна, лікті і ніс, а ще колготки вічно зелені від трави... Козаки-розбійники по усьому гідропарку (хто орієнтується в Тернополі)... падіння з каштану,печена картопля в дворі на вогнищі...що ще... а... розбила в садочку око хлопчику, а ще одного в шкафчику закрили так, що аж встряг... Школа: брррр...стоматологічний кабінет... Збитий з ніг директор, ну бо чого він ходить коридором коли ми граємо лапанки?... Портфель в клітинку - я його не любила, зато мені його носили ...О і раз в два тижні - розрізання ножем сторінок математики і читанки - бо після трудового навчання клей в портфелі, самі розумієте, сам ніяк не закривався А ще приїзджі лунапарки - куди я так рвалась і де мене завше закачувало... ну от десь так...

 

Бавилась з молодшим братиком і старшим двоєрідним братом. Влітку були в селі, лазили по потічках, болоті та всьому іншому . Одного разу я впала в ополонку з джерельною водою і потім мала запалення легень, це було перед першим 1м вереснем..
А у Львові бавилась з дітьми з будинку на території дитячого садочку біля нас. Бавились в резинки, сліпого кота - лазили по паркану і деревах із закритими очима, з місцевої флори робили міні-земельні ділянки, викладаючи їх морохом. Якось ми знайшли гаманець з документами і ліками і проводили слідство, щоб знайти його власника. Влітку виносили коцики і робили палатки. Багато бавились в вибивайлу, квадрат і взагалі з м'ячами. Ну і в банмінтон. Але цікавішим було лізти на дерево знімати воланчик, ніж грати . А ще влаштовували змагання з художньої гімнастики - прив'язували ленти від аудіокасет до палок і придумували собі різні програми..
Взимку було фігурне катання на дорозі - "поки мама не бачить" . З тих часів, коли була зовсім маленька, запам'яталось, як випала з санчат, коли мене тащили під гірку. Пам'ятаю ту шубку, в якій була. Вона зараз така крихітна!
А в 4 рочки з'явився братик. Пам'ятаю той день, як подзвонили з лікарні, що мама народила братика. А ще пам'ятаю, як я його до ліжка прив'язала, щоб не впав
І ще в пам'яті такі моменти, як перше знайомство з вогнем. Він був такий гарний, я до нього торкнутись (запхала руку у вогнище на дачі), а він обпік.. Знайомство з ножицями теж не було успішне - надрізала бабин светр, штору і скатертину :shy:

 

Ополонка у вересні?.. Морози ранувато хапнули... Чи на львівщині ополонкою називають щось інше?

П.С. Клас, виходить то не я одна була таким собі урвителем... хоч щось потішного за нинішній день.

 

Звісно, то не така зимова ополонка. Це таке місце в селі, де вода з землі витікає в побудовану людьми "ополонку". Вона має глубину десь до метра. Ніби ванна. Вище того рівня не підіймається, бо є стічна труба, по якій вода далі тече в річечку. Так от люди то називають ополонкою, не знаю чому..

Прочитала про тебе і ще згадала кілька випадків.. Одного разу бігла за дівчинкою, яка забрала в мене пряник, і впала. Роздерла коліно капітально! І звісно ж я була в новеньких білих колготках :shy:. А іншого разу в нас не було м'ячика і я кидала одному хлопчику каміння, щоб він відбивав. І от так розгаратала йому долоню, крові було йой як багато.. А він випацькав тою кров'ю собі голову і сказав моїй бабі, що я йому голову розбила. А колись мій однокласник запустив в мене шматочком шифера і потрапив прямо в чоло . А в старшому віці, десь в класі 7му, я йшла на екзамен в 35-ти градусну спеку в штанах і блузці на довгий рукав та в чорних окулярах, бо впала з ровера (ганялась за хлопцями), і побила всьо шо можна . А вдома якось з розгону гепнулась головою об стінку . Взагалі то планувала в подушку, але промазала (то було в дуже малому віці..)

 

Може в нас десь якісь спільні гени?..

 

Приїдеш в березні на форумівку? Пошукаєм

 

Теребовля...
Соснина....
Штаб на дереві..високо-високо...
хованки...
З’їжджання на дупі зі шкарпи(метрів 50)
Діставання за то по тій же дупі...
Дитинство...

 

Дитинство...та я ніби ще і досі не можу з нього вийти...
Добре памятаю дитячий садок, в який мене "запхали" в 3 роки...В садочку мене називали "ураганчиком"...бо як бігла..то світа Божого не бачила....забирала іграшки у хлопчиків, бо мені не подобалися ляльки...я любила машинки (і досі люблю
В 4 роки втекла з садочку з подругою...хотіли побачити шо то таке той центр, куди всі ходять гуляти...можете уявити реакцію мого тата, який проїздив через центр і побачив свою мальоту, яка з відкритим від подиву писочком йде по центру...дістала я тоді добре...
в 5 років поламаний ніс - впала з качелі-"сонечко" робила
Ну і школа...кращі роки мого життя....тут мене всі манюнею називали...бо була самою маленькою...але як говорила вчителька самою вредною...в 11 класі 2 рази виганяли зі школи (але то вже окрема історія
Потім коледж...універ..робота...
але досі почуваю себе дитиною...

 

...о,ще одні спільні гени...

 

я в садочок пішов вже цілком дорослим,в 5 років..
Той,на Партизанській...
А жили ми тоді біля танку,на Личаківській...
Одного разу мама запізнилась,то я ґонорово зібрався.сів на трамвайі поїхав додому....
був’єм дістав..

 

"Грав" в наукового працівника в лотку мил золото з ближнього струмка, біологічні досліди над вирощеної в слоіку пліснятою проводів.Бив дітей сам не знаю за що. Може за те що шумлять, заважають науковим справам-кретини метушаться орут все перевертають.

 

Невже в чорних штанях і чорних окулярах???

 

нє...
В чорних шортіках...

 

АААААААА...Ромко проколовся... Пдколінків до шортіків тоді чорних "нє дєлалі", тільки білі, ну ще рожеві, але ж то не твій фасон...

П.С. все все... залишим в покою твоє чорно біле минуле...

 

Мої батьки тоді ше не знали...
Про моє чорне...тойво...(хтів сказати минуле...)

 

О! я маю, що тут понаписувати, але то не сьогодні, бо то троха часу займе І подумати треба, "цензурнути" коє-чьто , а то ше мама взнає і мене таки вилуплять )