А чи комфортно російськомовним?

Сплагіачу тему Premium і почну протилежну..

Цікаво було б дізнатись як є по другу сторону точки зори..
Опитування до рос.мовних українців.

Тільки не згадуйте про поділ, я вас прошу. Навпаки нам треба більше цікавитись інако-мислячими людьми, щоб зрозуміти їх, і могти жити з ними в злагоді. Така моя наївна думка.

 

Власно я, двомовний.
Але через те, що в рідному місті майже українською не спілкуюсь, то приїзджаючи на ЗУ, трохи гальмую, підбираючі слова.
Взагалі розмовляю швидко, російською, українською повільніше, від бажання говорити краще.
Хто мене із знайомих чув, каже що інша людина
Меньш жаргонізмів, немає ідішу, та підколів, більш вічливиий , і тд, це як би плюс.
Але це ж незовсім я, це мабудь мінус.
Що до ставлення, то жодного разу, нечув нарікання на недосканалу українську, а тільки запрошення розмовляти російською, якщо мені так зручніше, теж саме і під час телефонних розмов з незнайомими людьми.
Вище сказане, стосується Івано Франківщини, Львівщини, Тернопільщини, Хмельницьку, та гірсько лижніх курортів де буваю.

 

хм... мої родичі із Запоріжжя якось їхали до Польщі через Львів так навіть нам не подзвонили... боялись що хтось почує як вони російською по телефону говоритимуть і.... поб'ють !
щоправда давно це було... але казки якісь надто живучі...

а що до мене - народилася і виросла на ЗУ проте до того як пішла в школу українською не розмовляла... навіть погано її розуміла
(так вже склалося)
і в першому класі постійно пари отримувала за те, що російські слова підганяла під укр.мову
наприклад вчителька дала завдання написати 10 слів на літеру "Ф" і я написала "Фонар" (не знала я що українською такого слова немає)

зараз дома спілкуємось на дивному укр-рос-польськ. суржику : )))
проте ті ж самі мої родичі з Запоріжжя ото вже дійсно суржиком спілкуються... і то дуже крутим!

але от писати суржиком не можу... або вже українською або російською

на роботі спілкуюся як коли... (дивлячись з ким)
начальник - українець
колеги - (по національності) вірменин і росіянин - у обидвох українська не є рідною, але обоє чудово її знають

іноді мене смішить як вірменин (народився і до 11 років жив у Єревані) говорить "чисто по львівськи" і головне у нього це виходить!

ось такі от справи)

 

Може краще сказати - "двуязычный" (змій) ?

(пишу, бо напився на корпоративі)

Коли я повернувся з мамою із Середньої Азії до Києва (у 7 років) - українська була для мене знайома, але в основному на рівні казок і фольклору.
А тут виявилося - повнофункціональна мова.
Віддали до російської школи.
У нас в двох сусідніх кварталах було 4 школи - наша (російська), 2 українсько-англійські і російська специфічна - колись єврейська з вивченням ідиш.
В одній з українських (на 2 класи молодще) вчився Анатолій Хостікоєв (дворова кликуха "Антон"). А ходив він до української школи через паркани і територію єврейської - там і навчився битися за право проходу чужою територією.
Ще в тій (укр) школі вчився син письменника Антоненка-Давидовича, якого кгб репресувало за сексуальною статтею, щоби пригнітити батька (проте в зоні він був у фаворі - погоняло "Фюрер").

Не треба плести дурниць про мовні складнощі - "хто в якій школі вчився і чий дідусь у якій армії служив). Перепрошую, перепив коньяку.
Тільки діагноз "Олігофренія" може бути підставою до неволодіння державною мовою.
А якщо це - ще й мова предків - то просто соромно не оволодіти на рівні "так, щоби не було соромно".
Після закінчення школи дізнався, що чоловік вчительки української мови був своєрідно репроесованим літератором: на посадили, але заборонили писати і публікуватися - навіть як журналісту.

Харашо сідім!



Мені "комфортно" в будь-якому мовному середовищі.

 

Я теж двомовний. Хоча переважно спілкуюсь (як інако-мислячий ) російською.
На українську перехожу не стільки в україномовних містах, а в залежності від того чи розуміє мене співрозмовник. В Києві також, якщо до мене хтось звертається чистій українській, то я і відповідаю також українською (бо багато туристів чи заробітчан з ЗУ пагано розуміють російську, і намагаються також російською говорити, що не зовсім виходить). У Львові розмовляв російською і нічого страшного зі мною не сталося Та і не мало російськомовних там зустрічав. Так що нічого некомфортного для себе не бачу.
Знайомий розповідав що в одному відомому львів*янам місці відповів на "слава Україні" не "героям слава", а щось типу "мир, труд, май" (трохи веселий був на свято), так невеличкий скандал спровокував

 

О, Господи!
Опять!
Где Вы столько репрессированных насобирали?
Их не было СТОЛЬКО!

---------- Додано в 21:24 ---------- Попередній допис був написаний в 21:22 ----------

Ну, не знаю.
Я во второе своё посещение ответил "Слава КПСС!"
И ничего.
Пустили.
Налили.

 

Сейчас это модно в среде националистов
Пр. пр. за оффтоп.

 

Тільки зараз (по п"яні) зізнався нашій колезі - уродженці Росії - що я її ставлю в Неті у приклад як "україно-свідому росіянку".
З Божою та моєю допомогою оволоділа "техмінімом" ділової української.
Нагадаю, що з нашої фірми вона перша вийшла на Майдан-2004 (я тоді лежав з температурою 38 після першої "Нічної варти"- 2 тур).
Щось многа букафф і усі плутаються.

Люди, будьте людьми!

 

А ми хто?
Уявляєте собі слонів, чи мавп, які жодного разу один одного небачили в житті,
а пишуть в інеті бздури образливі, знаходячись за 1000- чі км.

 

Комфортно, але не люблю відвертого і "навмисного" суржика, тоді буває теж некомфортно. Бо в Києві, наприклад, можна розмовляти ну майже літературною українською і це сприймається нормально, а в якомусь провінційному місті це зразу привертає увагу і може викликати в людей подив, думку ніби "он, випендритись хоче". Хоча я цього й не маю на думці. Може це в мене лиш передсуд

 

Полковнику, Ви же знаєте прислів’я «Свинья грязь найдет» ?
Ну не пускав я до хати дітей комуністів (за винятком одного напів-єврея) та офіцерів СА (кгб, СС, СД, …)
Правда, тр***** двох (ні, трьох) офіцерських дочок – одна була сестрою відомого фарцовщика і меломана, а друга – справжня Бандерівка (дочка офіцера СА і селянки з Франківщини, яка допомагала воякам УПА). А третя - напів-вірменка.
Які ще проблеми ?

 

Більшість тих, хто б міг висловити свою думку з цього приводу - вони мешкають поза Інтернетом.

Дуже гарна думка і добре що ви самі хочете зрозуміти людей, які думають інакше ніж ви. Але мені спадає на думку, що не дуже вдало звати їх "інако-мислячими", бо це одразу показує ваше ставлення до них як зверхнє.

 

Ой, я трохи протупив... мені не треба було тут голосувати, бо я не російськомовний.

 

Нехай думають на здоров"я будь-якою мовою.
Вірменською, азербайджанською, івритом, ідишем.
За столом, у ліжку, на п"янках.
Але - заповнення митних декларацій, листування з державними закладами (... ... ...) повинно вестися мовою, яка називається Державною.
Все.

 

вполне комфортно
сових крымских форумчан(симферопольских) позвать проголосовать в этой теме?
елси наберется 10 "плюсовых отзывов" к этому сообщению - то думаю каждый оставит свое мнение
нет так нет

 

По перше, те, що люди мислять інакше, ніж я, не означає, що я зверхньо до них ставлюсь. Хоча і не приховую, що не люблю людей, які принципово мене не розуміють, бо саме вони до мене зверхньо ставляться, а не я до них, бо мені ні разу не прийшло до голови відповісти на російську мову "я вас не розумію, кажіть нормально, по українськи".
Я нічого не маю проти рос. мовних. І навіть стараюсь їх зрозуміти. А для себе прошу поваги.
Недавно один незнайомець написав по месенджеру "привет", ну я відповіла "привіт", він щось там спитав російською, я відписала українською. Він питає "это ты типа по украински шпаришь?" Подумала, що мабуть з Росії. Але ні, з Донецька.. Ну і хто до кого зверхньо ставиться?

 

Відповідаю нiц не розумiю у випадках хамського і наполегливого звертання. Хам відпадає.Розуміє що це не свій.
Взагалі росіяни часто грубіянять не зі зла.
Типа- эй ты долбаная собака у тебя шнурок развязался. Или твою дурную мать, поднимай ты перчатку уронил.Добрые люди.

 

nirvanka,

Речь шла исключительно о подобранном вами для них слове "инакомыслящие", сказывается контекст в котором его чаще всего употребляют (с негативной окраской). Посмотрел в словарях и выяснил, что никакого негатива в нём нет, что значит я был неправ. Извиняйте.

У наведених прикладах чи ви з ними свиней пасли горілку пили чи це особливо виховані люди... Я ще не потрапляв у такі ситуації з незнайомими людьми.

 

Цікавою є думка російськомовних, але тих, що мали реальний досвід перебування у україномовному середовищі. А не просто їх уяви.

Ті, російськомовні, думку яких я знаю (а це переважно росіяни, тому, може, трохи не в тему) - всі як один, майже однаковими словами говорили. Спочатку свої очікування - міфологія про агресивність до російськомовних у Львові, всі родичі знайомі на плани їхньої поїздки реагували "Да, вы что ", настороженність першого дня. А як результат - повне руйнування всіх стереотипів і чудові враження від Львова і його жителів.

 

Повторюся: до Львова приїжджаю вже три роки, щоби вiдпочити душею i емоцiйно перезарядитися. Здогадайтеся з трьох раз, чи комфортно менi в україномовному середовищi