[2010] 9 мерів, які кардинально змінили своє місто

1. Мартін О'Меллі (Балтімор, США)
«Найкращий молодий мер» - так охарактеризував журнал Esquire нового мера Балтімора в 2002 році. Крім молодості у О'Меллі було ще дещо - бажання зробити взаємодію влади і народу безпосереднім.
У перший рік роботи на посаді мера О'Меллі удосконалив систему зі збору статистики. Нова програма отримала назву CitiStat. Через неї можна було контролювати всі ключові інфраструктурні процеси в місті: установи, громадські роботи, питання оренди нерухомості, транспорт і поліцію. Завдяки CitiStat оцінка роботи міської адміністрації проходить кожні два тижні. Одна комп'ютерна програма зберегла місту 100 мільйонів доларів і зробила життя місцевих мешканців щасливішим. За статистикою, за час використання програми рівень прогулів в адміністрації зменшився в два рази, понаднормові міських службовців скоротилися. За свій винахід О'Меллі отримав приз від Гарвардського університету.
Сьогодні О'Меллі працює на новій посаді - він губернатор штату Меріленд (США).




2. Жайме Лернер (Куритиба, Бразилія)
Один з найвідоміших у світі мерів, Жайме Лернер, до 33 років був інженером і архітектором. У 1971 році Лернер став мером бразильського міста Куритиба.
У Куритибі 1970-х років було багато проблем – затори, бідність, а також велика кількість вузьких, брудних вулиць-нетрів. Після вступу на посаду Жайме Лернер почав програму очищення міських нетрів – мішки сміття, зібраного там, обмінювали на пакети з їжею та проїзні на транспорт. Щоб очистити бухти, які теж були захаращені, і дати рибалкам постійну роботу, мер став платити їм за будь-яке зібране сміття.
Навколо Куритиби було багато заплав - долин, які раз на рік затоплювались ріками, що виходили з берегів. Замість того, щоб будувати дорогі дамби, Жайме придбав заплави і зробив навколо парки. Траву прибирали природним шляхом - в парки стали виводити овець, вовну яких використовували для благодійних програм. Для дітей з бідних сімей, які не мали змоги вчитись у школі, Лернер організував курси муніципальних працівників, щоб вони швидко почали займатися справою.
Крім того, Жайме Лернер відкинув генплан, за яким розвивалося місто до його приходу до влади. План француза Альфреда Агаша передбачав спорудження великого бульварного кільця, посилення радіальних магістралей та знесення історичного центру. Щоб місто не перетворилось на один великий затор, Агаш рекомендував збудувати метрополітен. Але Лернер відмовився від кільцевої системи автодоріг, розробивши свою систему зростання міста вздовж транспортних структурних осей. Одна така вісь являє собою центральну шестисмугову дорогу з смугами для громадського транспорту та місцем для парковок, а також дві бічні односторонні дороги з паркувальними смугами. Така система забезпечила саморегуляцію транспорту в Куритибі. Будівництво і продаж нерухомості також стали залежати від пропускної здатності доріг і наявності громадського транспорту. Наприклад, багатоповерхова забудова була дозволена лише у зоні пішої доступності ліній громадського транспорту.
Громадський транспорт в Куритибі донині представлений тільки автобусами. Різниться лише розмір - від 40-60 місць до 300 місць. Коли Лернер отримав федеральні гроші на будівництво метро, то вважав, що підземка буде коштувати вдесятеро дорожче, ніж трамвайна мережа, яка у свою чергу вдесятеро дорожча за облаштування шляхів для автобусів.
У 1994 році Жайме Лернер був обраний на посаду губернатора округу Парана і пропрацював на ньому ще один термін. У липні 2002 року Лернера обрали президентом Міжнародного союзу архітекторів.



3. Кен Лівінгстон (Лондон, Великобританія)
За вісім років роботи Кен Лівінгстон повністю змінив Лондон, почавши з одного з найбільш пам'ятних символів міста - двоповерхових автобусів. Він замінив застарілі моделі п'ятдесятих років на автобуси Bendy і впровадив автоматизовану систему оплати - з цього моменту картки на проїзд можна було купити навіть в Інтернеті, а водії звільнилися від обов'язку збирати плату за проїзд. При Лівінгстоні на вулицях столиці з'явилися пріоритетні смуги для автобусів.
Для зменшення заторів у центрі міста Лівінгстон запропонував перекрити його і ввести плату за проїзд. Незважаючи на те, що подібна ідея викликала суперечки, закон ухвалили. Плата за проїзд знизила кількість заторів на 20 відсотків, а кошти автомобілістів пішли на розвиток громадського транспорту. Схема Лівінгстона запроваджена в багатьох містах світу, наприклад, в Нью-Йорку.



4. Майкл Блумберг (Нью-Йорк, США)
Успішний бізнесмен, засновник імперії «Блумберг», одного з провідних постачальників фінансової інформації, Майкл Блумберг, ставши мером, в першу чергу пересів з окремого кабінету у величезний, розділений перегородками офіс з підлеглими. Медіа часто називають його стиль поведінки «спартанським». З цим можна погодитись, але з одним застереженням - Блумберг надто леліє Нью-Йорк.
За час свого правління Блумберг скоротив дефіцит міського бюджету до 6 мільярдів доларів, увів заборону на куріння в громадських місцях, реформував систему освіти і створив єдину телефонну лінію скарг та пропозицій, на яку можна зателефонувати за номером 311. Гаряча лінія - не єдиний спосіб налагодити комунікацію жителів міста і адміністрації. Головне, що ідеологія повної прозорості та чесності роботи мерії пішла прямо від Блумберга. Так, відповідаючи на питання про те, чи буде новий футбольний стадіон на заході Манхеттена приносити гроші, Блумберг сказав: «Це інвестиції в майбутнє, але без гарантованого доходу».
З приходом Блумберга у місті проклали більше 250 кілометрів велосипедних доріжок, з'явилася велика кількість автобусних ліній. Головна вулиця Нью-Йорка Бродвей перестала звучати тисячами автомобільних гудків: Блумберг закрив деякі ділянки Бродвею (наприклад, знамениту Таймс-Сквер) для транспорту. Революційні зміни транспортної ситуації міста виявилися успішними - сьогодні населення користується переважно громадським транспортом, що робить Нью-Йорк найбільш енергоефективним містом США.
Про роботу мера Блумберг говорить так: «Це найкраща робота на землі. Немає іншого посади в уряді, де причини і наслідки були б так тісно пов'язані, де можна було б щодня змінювати життя різних людей різними способами. Це справжній виклик».





5. Ох Се-Хун (Сеул, Південна Корея)
«Забудьте про Токіо, - пише The New York Times, - передовим і в технологічному, і в екологічному плані містом в 2010 році стає Сеул. І все завдяки молодому мерові Се-Хуну, який за чотири роки своєї роботи зробив з південнокорейського міста з корками, смогом і бюрократією місто майбутнього».
У першу чергу Ох Се-Хун переконав міських службовців у важливості міського дизайну: був перебудований аеропорт Інчеон, з'явилися нові, технологічні станції метро, велодоріжки, автобуси переобладнали так, що тепер вони працюють виключно на природному газі. Компанія Hyundai Card розробила автобусні зупинки, а бюро Woofer - нові вуличні вказівники. Все це призвело до того, що в 2010 році Сеул оголосили світовою столицею дизайну.
Навесні 2010 року почалася кампанія Seoul Human Town. Це проект перебудови сучасних районів - старі будинки, а іноді й цілі райони, вирішили реконструювати. У Сеулі придумали спосіб переобладнання громадських просторів. Для початку були окреслені проблеми: старі будинки, вузькі вулиці, мало зелені, багатоповерховість, що з’являється з роками. Згодом прийняли рішення розширити вузькі вулиці в старих районах за рахунок зносу першої лінії будинків. Решта будинків - реконструювати. Завдяки цьому в районах з'явиться додаткове місце для зелені і тротуарів. Електричні дроти приберуть під землю. Також в передмісті Сеула з'являться абсолютно нові райони.



6 ...9 .... ==> Зреферувала Людмила Тацюк (c)

 

а Лужков там есть?

 

Запорожцы тоже избрали мэром корейца, причем с более благопристойной фамилией - Син, теперь дела в городе пойдут

 

Цікаво було-б почути думку чернівчан про їхнього мера, якого переобрали чи не в п'яте.

 

Во бабця молодець!!! Куди нашим товстосумам до неї!