Ще трішки і настане 1 вересня. Моє перше і останнє свято білих блузок і бантиків. Готуємося всім колективом, все має бути супер, але хвилювання напередодні переважає. Усе сплітається в одне: підготування, туга за всім останнім і якесь дивне хвилювання , яке всі намагаються тримати у собі. :dance: До чого я веду... Поділившись стає легше, а вислухавши цікаві історії форумчан про їхнє останнє свято стане набагато спокійніше. Є охочі? Пліз! П.С. Мені постійно здається, що буде все якось не так. Що все зіревться абощо.
Відповідь: 1 вересня і останнє.. Для мене то не було святом, просто обовязок. А що власне святкувати? Початок ще одного року? Святом був випускний, коли нарешті все закінчилось і почалось насправді цікаве і веселе життя - студентське.
Відповідь: 1 вересня і останнє.. у мене на останнє перше вересня було також якесь хвилювання. чому Ви думаєте, що щось може зірватись? та й що там може зірватись??? почнуться уроки, і це відчуття зникне аж до останнього дзвоника
Відповідь: 1 вересня і останнє.. Я вообще, помойму, не пришел на 1 сентября в 11 классе в школу ... А вот последний звонок - это круто!!! Мне одноклассник прислал оцефрованную запись с нашего выпускного, сижу нарадоться немогу
Відповідь: 1 вересня і останнє.. Та нема чого хвилюватись - то "ненайстрашніша" подія, яка може статись. Багато хто хвилюється, коли закінчується якийсь один етап в житті, у Вашому випадку, школа, і має початись щось досі невідоме - студентське життя. Це минається. Просто коли людина чогось не знає, то їй трішечки "не по собі". Можу сказати, що зараз теж маю певне хвилювання, бо грядуть "великі зміни" і муляє "вічне питання" - "І як ото буде?":shutup:Правда з 1 вересня це не має ніякого відношення. Взагалі, цьогорічне перше вересня для мене вперше не буду якимось Днем знань. (ні в школі, ні в універі). Але чомусь МТС вирішив інакше, і розбудив мене своїми смс з пропозицією "Привітайте школярів і студентів з 1 Вересня!" Так що вітаю, форумляни-школярі і студенти.
Відповідь: 1 вересня і останнє.. Вбільшості хвилювання буває коли щось вперше. Наприклад перший шікільний дзвоник. Перший день в університеті. Ось тоді. А на випускних інше, радість і сум водночас. Радість щодо одних речей і сум за іншими.
Відповідь: 1 вересня і останнє.. для мене 1 вересня - щемний день. щось не пригадую, як то було в мене, але коли тепер потрапляю на "дзвоник" чи то по роботі, чи вже , коли воджу свою дитину - то навертаються сльози на очі. чому - й сама не знаю...
Відповідь: 1 вересня і останнє.. Думаю, що з настанням уроків дійсно все минеться, проте.. Я дуже заздрю тим людям, котрі можуть усі свої емоції виплеснути назовні (хороші чи погані ) тому, що я на таке не здатна.. Після кожної такої події, що мала б вилитися сльозами, щоб потім наповнити мене вірою в краще у мене навпаки - залишається гіркий осад. П.С.Пухнастику спасибі за вітання.
Відповідь: 1 вересня і останнє.. а у мене перше вересня в 11 класі було таке зворушливе. накрапав дощик...ми всі усвідомлювали, що ось воно - наше останнє перше вересня!!! мені важко описати свої почуття. просто у мене був НАЙКРАЩИЙ у світі клас. без пеербільшення. тому ми все переЖИЛИ РАЗОМ!!! кожну хвилину нашого спільного навчання. в 11 класі ми сообливо згуртувались і перше вересня було суперове. наша традція - їсти кашу з одного глечика. по партах передавали кашу, і ми всі ложку з"їдали, щоб стати "однокашниками" а після "уроків" ми поїхали усі 33 чоловіки до одного однокласника додому відзначати останнє перше вересня. там ми танцювали, проводили конкурси, веселились, співали, була гітара, фоткались... а ще в той час я була закохана. і після гуляння поїхала на побачення із хлопцем, ми ховались від дощу під арками, він мені віддав свою куртку, бо я зі школи була у блузочці та спідниці, а стало дуже холодно
Відповідь: 1 вересня і останнє.. В цей останій рік ніби усвідомлюєш як все це скоро пролетіло і вже готуєшся до нового невідомого світу.
