Звичний день

На прохання Ромка передаю усім усім вітання із Столиці:

 

Вечірній моціон...за кілька днів вже звичний...піднялись на Володимирську гору і вийшли до Софії... А в голові крутиться: ....уже Софія відструменіла,відмерехтіла бузковим гроном...ти йшла до мене,але не встигла...за першим зойком,за першим дзвоном... Немов почвара в пекельнім колі...довкола ж тіні...довкола хворі...Благословляю твою сваволю...дорога долі...дорога болю... Стусове... Правда,тіні ми,з Зоряною... Тіні...серед живих...

 

Сиджу і мучуся з інтегралами...чого та математика така мені не зрозуміла...

 

А моєму керівнику по диплому шафа не сподобалась, вимагає чогось креативного...тільки в голову мені ніякі шафи не лізутьлізе погане самопочуття мого Макса..

 

Пришел вечером после прогулки по Лиговке и Невскому, на улице красота,тепло, +4 все сухо, Нева безо льда почти ), внизу, во дворе колодце, стоит старенькая "шестерка" с нее играет радио шансон, вообщем все прекрасно, начинаеться пора туристов и белых ночей )) хотя до этого всего еще далеко. но настроение уже такое )

 

В нас сьогодні на вулиці така красота була, сонечко, температура майже +20, люди поскидали куртки. От тільки на роботі трохи дурдом, одна співробітниця звільнилась (поміняла роботу), друга у відпустці, а третьої немає, бо на днях буде мати синочка , короче роботи побільшало а людей поменшало...
Але я вже живу пятницею. В пятницю після роботи сідаєм з Павлом в автобус і рушаєм до Львова!

 

Щось таке?



Я вся в бігах. В суботу їздили до Варшави на хрестини, сьогодні знову, тільки вже сама. Мала співбесіду на одну роботу. Може візьмуть. Завтра до Львова. Розриваюсь між кухнею, компом і торбами. Ось таке..

 

Швидше за все це регіональне-на деяких грецьких і італійських островах вода здавна дорожче вина.
Ксьонзи всяке радять- нпркл. від серіалів відмовитися коли баба вина не п'є і не файчить.

 

І знов Стусове крутиться...... скніти напівдорозі між смертю і життям - усе дарма... І жодної з надій не маю в Бозі і порятунку жодного нема... Пучками стисну ошалілі скроні,чекатиму,допоки відгримить ця навіжЕна мить моїх агоній...і забарних чекань обридла мить... Це так,це так,це скоро дійде краю...і,як не скосить,то дихнути дасть...О дасть дихнути,дасть дихнути,знаю...

---------- Додано в 09:35 ---------- Попередній допис був написаний в 09:33 ----------

І знов Стусове крутиться...... скніти напівдорозі між смертю і життям - усе дарма... І жодної з надій не маю в Бозі і порятунку жодного нема... Пучками стисну ошалілі скроні,чекатиму,допоки відгримить ця навіжЕна мить моїх агоній...і забарних чекань обридла мить... Це так,це так,це скоро дійде краю...і,як не скосить,то дихнути дасть...О дасть дихнути,дасть дихнути,знаю... От..

 

Нарешті я дома,не був 2 доби по роботі.Так хотів до ванної шо аж на очі не видів.Скупавси,трохи стало легше,але мене теж останнім часом тисне депресняк,розумію шо треба шось міняти в житті,та не знаю з якого боку починати,от таке то.

 

Ви начебто сказали моїми словами.В мене те саме.

 

Карочє,шось хочу,а кого не знаю,нє?

 

Для дитячої кімнати занадто креативно

 

Якщо б у ружевому то й для дитячої , оцей кольор як би у морге,нє?

 

Та.....не кого,а чого... хочу шоб ми нарешті спокійно пожили,без клопоту,постійної гризні сумління,постійного небажання шось змінювати.......думаю,що змирюсь(змирилась),а коли наштовхуюсь на людей(дітей)бачу різницю і відчуваю самотність,як свою,так і своєї дитини.Ось так,то.
Може й дійсно сама не знаю,шо хочу,бо шо вже є того не змінити.

---------- Додано в 13:38 ---------- Попередній допис був написаний в 13:16 ----------

Але більше оптиміму.
Сьогодні у ЛЬВОВІ ПОХМУРА ПОГОДА,накрапає дощик,і на душі,якось чистіше стає.Змивається.....

 

Аналогічєскі... І ловлю себе на думці,що ми самотні...як в лісі...так і на Хрещатику...

 

Всі ми водночас і самотні і ні. То як в якій ситуації і з якого боку подивитися...

 

Мудро!!!!!!!!!

 

Чистий четвер. Мама пече паску. Кругом пахне і порядки робляться, але якось усе потихо.