Борис Олійник. Мелодія Заболю, затужу, заридаю... в собі, закурличу, А про очі людські засміюсь, надломивши печаль. Помолюсь крадькома на твоє праслов'янське обличчя, І зоря покладе на мовчання моє печать. Забіліли сніги, забіліли на цілому світі. Опадає листок, як зів'яле чаїне крило, Там, де ми відбули, там, де наше відтьохкало літо, - Забіліли сніги... забіліли сніги... замело. Це приходить, мов сон. Це приходить до мене із марень: Теплий шепіт і схлип... чи сльоза, чи роса од ріки? І на обрій вечірній ляга, мов на еллінський мармур, Ледь означений профіль і тиха лілея руки. Я для інших одцвів, я під серцем сховав свої квіти. Я від ока чужого туманом осіннім укривсь. Але якось вночі підійди і торкни мої віти - Я тобі засвічусь, як нікому іще не світивсь!.. Заболю, затужу, заридаю... в собі, закурличу. А про очі людські засміюсь, надломивши печаль. Помолюсь крадькома на твоє праслов'янське обличчя, І зоря покладе на мовчання моє печать.
Сергій Руденко Січень. Дивні люди У цьому, такому холодному Січні… Обрікають на смерть Свої минулорічні жалі, І втішають святами Надії незбутньо – космічні, І обдурюють себе так само, Як ті , їхні «предки» правічні, Що, невідома – скільки надій повбивали На вічній землі…
зима для мене це сноуборд. гарні фото гір. новий рік. різдво колядки. андріївські вечорниці. вечірка якась добра. весна. то мій день народження паска і село. всякі празники і застілля. осінь. не люблю осінь. гидотна пора року. але що поробиш. монотон там в мене літо. то ж літо. велосипеди. моря озера. пляжі. відпустка. пиво на кухні в моєї подруги Олени і завжди між тим є робота, навчання, сесії і всяке таке. все у мене звісно змінилось. але буде щось нове. але по суті свята ті самі залишились для мене
С.Усталов Неподвижная ночь распласталась на копьях Одиноких деревьев, охраняющих снег. И с понурых небес сыплют белые хлопья, Замедляя минуты установленный бег. Тусклый свет фонарей замер перед границей, За которой лишь контур симметричных теней Нарисован рукой, чьё тепло только снится Незачёркнутым цифрам новых календарей. Чтобы звон тишины не спугнуть ненароком, Ветер тьмы пролетает незамеченным прочь. И в замёрзших зрачках покосившихся окон Расползлась и осела неподвижная ночь.