Свідки

А у вас є прилад, який міряє відстань до істини?
І подумайте над тим, що я написав і що ви. Воно одне до другого немає жодного відношення.
Ясно, що до Отця є одна дорога - через Господа Ісуса Христа, але не всі одночасно і одинаково, в один і той же вік стали християнами, кожен йшов своєю дорогою і у свій час.

---------- Додано в 09:18 ---------- Попередній допис був написаний в 09:16 ----------

Ну-ну......

 

Чи не могли б прихильники СІ пояснити щодо "саранчі із безодні", бо не зрозуміло, чому організація СІ себе з цією саранчою ототожнює?

Лопухін у своїх коментарях до Нового Заповіту пише "сама саранча, так и бедствия, причиненные ею, суть орудия казни в руках Божиих" http://www.lopbible.narod.ru/rev/txtrev09.htm , тобто СІ - це якби зброя в Божих руках, що під керівництвом Аваддона буде карати не членів організації?

 

Ви дуже погано знаєте те, що намагаєтесь зневажливо критикувати. Католицька Церква є централізованою організацією. Якщо мирянину дії всупереч політики Церкви ще бува можна дарувати, мовляв через необізнаність тощо, то католицький священик не має права підтримувати затавроване Церквою. Краще познайомтеся з інформацією про Папу Пія 12-го, щоби не бути заодно з комуністами: "Большинство наших соотечественников искренне верит в расхожий миф о сотрудничестве Ватикана с нацистами в годы Второй Мировой войны. Этот миф искусственно поддерживался в сознании людей в течение многих лет, и уже воспринимается как "факт"."
http://www.apologia.ru/fash-01.htm
http://ru.wikipedia.org/wiki/Пий_XII
http://www.newsru.com/religy/18aug2006/pius.html
http://www.newsru.com/religy/02sep2003/pius_xii.html
http://www.newsru.com/religy/18jun2008/pius.html

А ще на кожне Ваше свідоцтво про мучеництво СЄ можна знайти два свідоцтва про мужність католиків:
http://uk.wikipedia.org/wiki/Едіт_Штайн
http://ru.wikipedia.org/wiki/Максимилиан_Кольбе
До речі, (даруйте, не пам'ятаю точно) Гитлер чи Гебельс сказав, що можна бути або справжнім німцем, або католиком.

Попереджую: якщо будете ще лайном кидатись, пошукаю про СЄ, що зрадили Богові заради визволення з табору.

---------- Додано в 14:18 ---------- Попередній допис був написаний в 14:15 ----------

Якщо пан знайде, до якого коліна відносили новопрозелітів, зниму своє "ФЕ".

 

Пане Аксакал в 33 році свідків в німеччині було 25000 тисяч. З них лише одиниці зреклись віри католиків було значно більше і лише 7 чоловік відмовились від службив армії з них 6 були австрійцями. Звичано ніхто не заперечує що були католики якіф допомагали євреям і виступали проти нацизму але їх ьуло здуже небагато.

 

Сергій, а поясніть-но оте:

До римлян 13
1 Нехай кожна людина кориться вищій владі, бо немає влади, як не від Бога, і влади існуючі встановлені від Бога.
2 Тому той, хто противиться владі, противиться Божій постанові; а ті, хто противиться, самі візьмуть осуд на себе.
3 Бо володарі пострах не на добрі діла, а на злі. Хочеш не боятися влади? Роби добро, і матимеш похвалу від неї,
4 бо володар Божий слуга, тобі на добро. А як чиниш ти зле, то бійся, бо недармо він носить меча, він бо Божий слуга, месник у гніві злочинцеві!

 

Якщо порівняти Церкву і Вартову Башту, одразу стає зрозуміло, хто зелений.

Чи був Костянтин покликаний Отцем можемо судити по його вчинкам. Костянтин після трьох століть жорстокого переслідування християн взяв їх під свій захист і припинив переслідування. Костянтин збудував храм Господнього Воскресіння на Голготі в Єрусалимі, в якому був піднесений віднайдений Господній Хрест. Під час його піднесення народ багаторазово взивав: Господи помилуй! В 351 р. під час святкування Зіслання Святого Духа на небі з’явився святий Хрест, що сягав від гори Голготи аж до Оливкової гори. На стягах Костянтина теж був хрест.

 

я то думаю, чого то СЄ так проти Костянтина.

 

Підкорення влады не означало що християнин може діяти всупереч своїм принципам тільки тому що йому це наказали. Поклоніння генію імператора було державною вимогою, але християни цього не робили хоч в усьому іншому були зразковими громадянами.

---------- Додано в 13:28 ---------- Попередній допис був написаний в 13:23 ----------

Золоті слова. Вбивця, язичник і злочинець який після свого нібито покликання і не змінив свого життя стає шанованим святим. Трохи дивно якщо дивитись на це з позиції Біблії а не передання.

---------- Додано в 14:23 ---------- Попередній допис був написаний в 13:28 ----------

Мужність деяких католиків ніхто не заперечує але цікава особливість є в наведених вами прикладах - в одному випадку мовайде про католиків єврейського походження в іншому про католиків на окупованій території. а я звертав увагу саме на дії католиків на території Німечиини та Австрії.

---------- Додано в 14:24 ---------- Попередній допис був написаний в 14:23 ----------

так були люди які зреклись віри- кілька чоловік з кількох тисяч вязнів

---------- Додано в 14:27 ---------- Попередній допис був написаний в 14:24 ----------

Ні в Армагедоні люди не поклонники Бога не прийматимуть участі. Опис сарани в Обявленні це пророчий опис викриття людей які відкинули Бога. Слід зауважити що під книга Обявлення надзвичайно складана для тлумачення і ніхто не може ствержуівати що тлумачить її безпомилково.

 

Я читав ту статтю в Інеті уважніше за Вас. Не 7 чоловік, а 7 тисяч. Та й то не документ. Не враховуєте ще такого: юний Ратцингер не відмовлявся урочисто від служби, а просто втік. І таких було багацько. Зокрема, Гитлер про італійців (всі таки католики!) сказав: щоби воювати без італійців, мені потрбні 2 німецькі дивизії, а щоби з італійськими - 3 німецькі (у цифрах можливо перебрехав). Тобто католики у війську Гитлеру були як валіза без ручки.

За такою ознакою Ви мусите відкинути ап. Павла. Як же в Вас погано з логікою...

 

Павло після навернення довів своїми вчинками що є християнином, Костянтин цього не зробив - християнство було лише політичним засобом ві його руках

---------- Додано в 19:07 ---------- Попередній допис був написаний в 18:37 ----------

Согласно показаниям бывшего офицера разведки армии США Уильяма Гоуэна в федеральном суде Сан-Франциско, чиновники Ватикана укрывали от ареста и суда нацистских военных преступников и коллаборационистов. Они также помогали укрывать и легализовывать собственность, отобранную у жертв нацистов, в том числе евреев. Так была оказана помощь Клаусу Барби («лионский мясник»), Адольфу Эйхману, доктору Менгеле и Францу Стенгелю — начальнику лагеря смерти Треблинка.[11]

Нацистское движение усташей в Хорватии провозглашало поддержку Католической церкви, и в свою очередь поддерживалось рядом высокопоставленных католических клириков. 28 апреля 1941 года архиепископ Степинац призвал в своей энциклике поддерживать режим усташей, однако после разворачивания ими террора против нацменьшинств, выражал протест против преступлений[12][13]. Множество католических священников принимали участие в насильственных обращениях сербов в католицизм.[11]
http://ru.wikipedia.org/wiki/Фашизм_и_религия#cite_note-7kanal-10

 

Так Ви і дії Костянтина погано знаєте. А про корисливі наміри можна написати на кого завгодно. Папір стерпить. Навіть про Вас.

Погуглив про "Уильяма Гоуэна" - дупель пусто. А щодо відношення "Гаарец" до християнсьтва в цілому, не лише католицизму, добре відомо. Що завгодно неперевірене напишуть, аби смердило.

Коли Ви із задоволенням копівали цей текст, напевне не помітили виделеного мною. Чи не є це доказом того, що Степинац зрозумів свою помилку?

Ця стаття в цілому написана виключно російською мовою, ВСІ конфесії "кака", одна лише РПЦ "цяця". Заказуха. Але Вам сподобалось.

 

Вам відомо що бог сонця йому також зявлявся у видіннях? Те що він вбив власного сина 326 році це звісно показник християнської жертовності гідний вчинок святого чоловіка.

---------- Додано в 18:32 ---------- Попередній допис був написаний в 17:40 ----------

Зрештою майже усі католицькі та лютеранські священники зрозуміли що пітримка фашистських режимів була помилкою, проте зроблено це було вже тоді коли крах цих режимів був очевидний.

 

Якщо уважніше віднестись до фактів про Степинаца, котрого Ви ж і пригадали, протестував він коли усташи ще були при владі. Так що - мимо.
Зрештою, про 5-те "спростування" ані пари з вуст. Переходимо до шостого (з листопадового числа ВБ):

Спочатку тільки одне зауваження: тобто СЄ стверджують, що спіймали християн на брехні? А може просто геть не зрозуміли суті справи? Вже багато разів писалося, і не тільки мною: Католицька Церква поважає ікони та інші зображення як зображення, не більше. (Східна Церква відрізняється більшою увагою к наявності і мистецькому стилю ікон, але це ІМХО є скоріше наслідками боротьби з ерессю іконоборчества./ІМХО)
Передбачаючи можливу Вашу першу-ліпшу думку, повідомлюю. Чудеса зцілення в місцях об'явлень Ісуса Христа та Діви Марії (там, природно, є церкви з іконами тощо, але не треба плутати головне з другорядним тлом) є, але лише свідчать про те, що Бог діє і сьогодні, причому не лише там, де Він зараз об'являється, а ще й там, де Він колись об'явився.

 

нагадайте, коли там СЄ визнали, що помилилися з датою кінця світу? Коли вона минула, чи троха скорше?
даруйте, не стрималася...

 

Правильно зараз вважає саме так, проте так було далеко не завжди. Проте католики які моляться біля статй справляють зовсім інше явище. Ви ніколи не задумувались що представляв собою ідол згідно уявлень греків та римлян. Він не був Богом ал лише засобом який допомагав віруючим уявити Бога, Бог міг діяти через ідоли тошо. Храм Єгови в Єрусалимі мав зображенння херумів, різноманітні прикраси тощо, але вони ніколи не були обєктом поклоніння як не був обектом поклоніння і сам храм. Ізраїльтяни ніколи не робли зображеня Бога ангелів чи пророків і не поклонялись їм. Якщо ж вони відступали від цього це засуджувалось Богом. Християни перштх трьох століть не викориистовували зображення в поклонніння - це не тільки було зайвими але протирічило їх розумінню віри.

Якщо це ікони і статуї лише зображення то ставитись до них потрібно лише як до ілюстрацій читворів мисцецтва.

свідки Єгови ніколи не зраджували свого сумління намагаючись досягнути кращого становища в тоталітарних країнахю Хоч при внесені певних змін вони могли б бути визнані як в Німечиині так і в СРСР.

---------- Додано в 18:34 ---------- Попередній допис був написаний в 18:13 ----------

Наскыльки мены выдомо Быблыя мыстить пряму пересторогу щодо знамень чуд тощо.
Християни дуже обережнос тавились до пророчих видынь чи ангелыв ы завжди перевыряли чи цы видыння та звыстки э у згоды з Писанням.


Основная мысль иконопочитания: «Честь, воздаваемая образу, переходит на Первообраз». В соответствии с этой идеей образ Личности (ипостаси) есть действительно (по действию-энергии) сама Личность, хотя и не тождественен ей, и имеет иное естество (дерево и краски).

Хочаб натяк на таке розумыня в Біблії є? Яхичникии робилди фактично те саме.
В язичкських культах ставлення до ідолів мало свій історичний розвиток.

Вещественные предметы, вмещавшие богов. Почитание таких предметов назыв. идолопоклонством. Первоначально идолами в широком смысле были естественные предметы: камни, небесные светила, реки, деревья и животные, причём божественная сила, представляемая таким предметом, не отделялась и не различалась ясно от него самого. Когда же, с развитием культа, явились искусственные (зооморфические, в особенности же антропоморфические) изображения богов (идолы в узком смысле), то связь их с божеством явилась сомнительной, и стало возникать отрицательное отношение к идолопоклонству: у евреев, у греческих философов (Элеаты) и в особенности у первоначальных христиан. Третье примирительное отношение к идолам, как к орудиям и посредствам богопочитания, является у неоплатоников, и особенно в некоторых отрывках так называемых герметических книг (см. Гермес Трисмегист); Откуда берётся понятие "идола" - всё вокруг населено богами, но чтоб какого-то бога задобрить, надо его призвать. Для этого ему строили "тело" и спомощью ритуального обряда духа призывали. Такие идолы, как отмечают их современники, иногда могли говорить, исцелять и пр. (см. Асклепий, Прокл. Теология Платона, Доддс Э. Р. "Греки и иррациональное", Августин. "О Граде Божием"

Такщо ікони та статуї святих дуже близькі до ідолів в розвинутих язичеьких релігях.


Знаменательно, что вначале изображения эти служили только украшением церковных стен, и только впоследствии, когда предмет воспоминания и украшения превратился в объект поклонения, они стали изготовляться на отдельных досках или, холстах и помещались уже не только в местах богослужебных, но и в жилищах.


Не прошло много времени, как появилось новое и притом более печальное заблуждение. Некоторым изображениям Христа и святых, а в особенности изображениям Девы Марии, церковью приписывалось совершение чудес и исцелений. Такие иконы (или статуи) торжественно объявлялись “чудотворными” и становились источником постоянных и весьма значительных доходов церкви и клира.


Такие новшества в церкви были настолько очевидным нарушением заповеди Божией, что многие священнослужители, не взирая на всю опасность, которой они себя подвергали, не покоряясь папе, выступили с открытым протестом. Так, например, епископ Марсельский в конце VI века воспретил употребление всех изображений во всех ему подведомственных приходах.


Массовый и многократный отказ принять изображения и поклоняться им носит в истории церкви название “иконоборничества”. Еще задолго до выступления Марсельского епископа это новшество уже начало волновать истинных поборников Воли Божией и вызвало среди многих энергичные протесты. Один из самых ранних церковных соборов, собравшийся в г. Эльвире (в 306 году по Р. X.) строго запретил иконопоклонение, видя в нем не что иное, как проникновение в церковь грубого язычества.


Но вот спустя 25 лет после обнародования запрещений Марсельского епископа, иконоборчество вступает в новую фазу и принимает более ожесточенный характер. Император Лев (в 727 году), а затем и 348 епископов собора (в 754 году), единогласно осудили и своими постановлениями запретили иконопоклонение.


Однако, 33 года спустя, участники 7-го Вселенского собора (в 787 году), отменив это решение, “приказали” путем специального канона поклоняться иконам, без надлежащего объяснения, почему это необходимо. С того же времени начинает поощряться и поклонение изображению креста. Но этим борьба не закончилась. Парижский собор (в 825 году) вновь воспретил иконопочитание. Спустя 17 лет (в 842 году), по настоянию императрицы Феодоры, женщины развратной и безнравственной, культ поклонения иконам был окончательно установлен, являясь обязательным в западной и восточной церквах.


Тем не менее, борьба за икону в западной церкви не прекращалась. В период непрестанных споров и раздоров “князей церкви” при неизменном вмешательстве в церковную жизнь государственной власти и безответственных дворцовых кругов, иконопочитание то запрещалось, то опять разрешалось, пока, наконец, в Х веке упрочилось окончательно и в западной церкви.


И вот, как ни странно, благодаря множеству темных масс, незнанию Св. Писания и полному безразличию к вопросам веры так называемых “культурных людей”, культ иконопочитания процветает вплоть до наших дней.


Необходимо добавить, что западная церковь не постеснялась вторую заповедь, говорящую: “не делай себе кумира и никакого изображения... не поклоняйся им и не служи им”, выбросить из Десятисловия Моисеева совершенно. Для сохранения же числа десяти, западная церковь разделила десятую заповедь надвое, сделав из нее две отдельные заповеди.


Восточная церковь сохранила десять заповедей без изменения, но тем не менее это обстоятельство не мешает ей боготворить целый сонм “чудотворных икон”, служить иконам акафисты и молебны, перевозить и переносить их с места на место, окружать торжественностью богослужений, крестных ходов, празднеств и т. п. В силу того простого факта, что поклонение вошло в церковную практику “с незапамятных времен”, оно признается правильным. Традиция давности как бы лишает верующих права сомневаться или не верить в законность такого почитания, хотя церковь современная не имеет никаких оснований для иконопочитания, равно как не имела их церковь древнеапостольская. В основу иконопочитания церковь положила канон (т. е. правило) об иконопочитании, но она и по сей день лишена общепризнанного догмата (т. е. учения).


Утверждая иконопочитание на каноне, церковь больше не занимается этим вопросом ни в церковных определениях, ни в богословии, а поэтому возврат к истине для церкви труден и нежелателен, а обращение за решением вопроса к Слову Божию оказывается совершенно неприемлемым. Всякая перемена в этом вопросе и тяжела, и рискованна, и не выгодна. Для тех же немногих, кто не убоялся встретиться с фактами и разрешил этот вопрос лично для себя, безосновательность поклонения иконам не подлежит никакому сомнению, а отказ от него является вполне логичным, разумным актом.

 

Ключова фраза. Далі - аби що сказати, тільки б не визнати - наїзд несправедливий.

Збоку необізнаній людині? Можливо, можливо... Можу лише одне сказати: потрапивши в чужу країну, можна дуже здивуватись навіть способу вітання людей. І ще: спаси Вас Бог нашим жестом показати в монгольскому чи корейському домі, що Ви ОТАК наїлися.

Так, майже. Адже Першообраз неабиякий. До речі, ніколи не замислювались, що Бога Отця без виняткової потреби не зображуємо, а Бога Сина скільки завгодно?

Наскількі мені відомо, у Святому Письмі доволі багато згадується чудес, ось вчора на Літургії згадували чудо в Кані Галілейській. Не плутайте з чаклунством і т.п.

Саме так, особливо сучасна Католицька Церква настільки обережна, що вважає за краще не визнати чудо за найменьшого сумніву. Ось чудо об'явлення Діви Марії в Меджигор'є вагаються визнати вже через аморальну повединку декого з причетних до події у подальшому житті, а Богоматір слушно попереджала, поки лиха не скоїлось. Вірити чи не вірити - особиста справа мирянина.

Краще було б її вивчати з офіційних джерел, а не з погляду збоку.

= = = = =
Натрапив на цікаву статтю: критика чергового "викриття неправд віри" християн:
http://splasch.narod.ru/Kritika/Kritykastatti.htm
Виявляється, для СЄ вже Вифлеємьска зірка поганою стала.

 

Краще замислитись над іншим Старий заавіт містив детапльний орпис того як поклонятись Богові Новий завіт містить набагато менше вказівок. але це не означає вседозволеності. Якщо якась практика не бере початку з апостольских часі в краще її уникати.

---------- Додано в 21:20 ---------- Попередній допис був написаний в 21:17 ----------

Чуда які робили Ісус та апостоли мали певну мету - пітвердити що Ісус є Месією.
згодом вони мали припинитись і сучасні чуда є дією зовсім інших сил або просто є обманом.


Жодних біблійних підстав виправдати надмірну пошану до ікон немає - усі випадки сторення зображень чи самовільної зміни поклонніння - створення тельця, поклоніння мідному змію, яке існувало в часи Манасії, викортстання ідолів та фалічних Храмі Єгови засуджувалось Єговою.

 

В апостольські часи вже були зображення, в катакомбах Рима сам бачив.

Надмірної - сказано правильно.

Пригадайте: тельця робили наперекір Господу, а мідного змія - за вказівкою. Не плутайте.

 

не враховуєте одну річ - астрологія була суворо заборонена в Ізраїлі і справу і навряд чи Бог скориставався зіркою для того що б закликати цих людей. Фактично це було б доказом правдивості астрології. Доречі для Євангелій характерний опис подій без оцінки їх автором. Називати цих людей мудрецями можна аде в той час на схоід як такої науки не було вона невіддільно була повязана з магією астрологією тощо

---------- Додано в 21:35 ---------- Попередній допис був написаний в 21:29 ----------

напевно вине уважно прочитали значно пізніше ізраїльтяни зробили культ цього змія.і він існував в часи царів. Щодо тельця то на той час ніякої заборони Богом ше не було - закн був отриманий пізніше стоврення тельця було власною ініціативою ізраїльтян.

---------- Додано в 21:37 ---------- Попередній допис був написаний в 21:35 ----------

Були але їм не поклонялись. це були лише зображеня іа не предмети культу
В публікаціях свідків Єгови достатньо зображень Ісуса алеж ніхто не викор їх для поклоніння.

 

Так само як Син є образом Отця і слава Сина є одночасно славою Отця.

Зовсім ні, адже язичники поклонялися ідолам. Що таке ідол гарно описано в книзі премудростей Соломона, 13 ( укр. мовою не знайшла)

1Подлинно суетны по природе все люди, у которых не было ведения о Боге, которые из видимых совершенств не могли познать Сущего и, взирая на дела, не познали Виновника,
2 а почитали за богов, правящих миром, или огонь, или ветер, или движущийся воздух, или звездный круг, или бурную воду, или небесные светила.
3 Если, пленяясь их красотою, они почитали их за богов, то должны были бы познать, сколько лучше их Господь, ибо Он, Виновник красоты, создал их.
4 А если удивлялись силе и действию их, то должны были бы узнать из них, сколько могущественнее Тот, Кто сотворил их;
5 ибо от величия красоты созданий сравнительно познается Виновник бытия их.
6 Впрочем, они меньше заслуживают порицания, ибо заблуждаются, может быть, ища Бога и желая найти Его:
7 потому что, обращаясь к делам Его, они исследывают и убеждаются зрением, что все видимое прекрасно.
8 Но и они неизвинительны:
9 если они столько могли разуметь, что в состоянии были исследывать временный мир, то почему они тотчас не обрели Господа его?
10 Но более жалки те, и надежды их — на бездушных, которые называют богами дела рук человеческих, золото и серебро, изделия художества, изображения животных, или негодный камень, дело давней руки.
11 Или какой-либо древодел, вырубив годное дерево, искусно снял с него всю кору и, обделав красиво, устроил из него сосуд, полезный к употреблению в жизни,
12 а обрезки от работы употребил на приготовление пищи и насытился;
13 один же из обрезков, ни к чему не годный, дерево кривое и сучковатое, взяв, старательно округлил на досуге и, с опытностью знатока обделав его, уподобил его образу человека,
14 или сделал подобным какому-нибудь низкому животному, намазал суриком и покрыл краскою поверхность его, и закрасил в нем всякий недостаток,
15 и, устроив для него достойное его место, повесил его на стене, укрепив железом.
16 Итак, чтобы произведение его не упало, он наперед озаботился, зная, что оно само себе помочь не может, ибо это кумир и имеет нужду в помощи.
17 Молясь же пред ним о своих стяжаниях, о браке и о детях, он не стыдится говорить бездушному,
18 и о здоровье взывает к немощному, о жизни просит мертвое, о помощи умоляет совершенно неспособное, о путешествии — не могущее ступить,
19 о прибытке, о ремесле и об успехе рук — совсем не могущее делать руками, о силе просит самое бессильное.

Як бачите нічого спільного між іконою і ідолом не має, інакше прийшлося б назвати юдеїв ковчегослужителями-ідолянами.