Що зараз відчуваю....

самотність, тишу, хоч і цілими днями грає "Львівська хвиля"

 

а чого сама сидиш? мафію не граєш....

 

сидю я, комп і книжка... і більш нікого....
яку мафію грати? ту, шо вже ся скінчила?

 

а створити тему для запису нової складно?

 

...розчарування в "справі",котрій думала присвятити значну частину свого життя...

 

........

 

Втомленість... Не можу прийти до тями, що вже почались трудові будні...

 

ну не тре мене слюнявити....:cowboy:

 

хм...я якшо й слюнявлю то тільки подушку

---------- Додано в 22:36 ---------- Попередній допис був написаний в 22:31 ----------

А ще відчуваю, шо до мене скоро підкрадеться "милий" песик

 

Шось таке не зовсім приємне..Ну і людську байжужість і пиху з боку однієї людини з нашого форуму.Але це таке....життя ж не тут.

 

оце в мене в контактах висить в цитатах...

 

?????????багато таких знаків

 

є питання? задайте... продаю відповіді... оптом....

це як на парі однокурсник спитав викладача чи можна в нього відробити енки оптом....

 

якби можна було купити відповіді на всі пітання...

 

так...складно... але тре...як не купити то знайти самому доведеться...

 

Що зараз відчуваю... якось так пусто в середині... Знаєте, ніби пройшов через дуже складний період в житті, більше 8-ти років мав серйозні проблеми зі здоров'ям, фактично виліз з того світу і неймовірно ціную життя у всіх його проявах, радію кожній хвилині що є в мене, та і просто оптиміст яких ще треба пошукати... чому ж тоді, коли вилазиш з самого низу, коли досягаєш того, про що навіть і не мріяв декілька років тому, чому ж тоді так хреново в середині... Дійсно якось так нереально сумно і пусто... Так я звичайно розумію, що ніколи як би погано не було, не треба опускати руки, в більшості людей набагато серйозніші проблеми, а я маю дві руки дві ноги, голова не погано працює... От це напевно перший раз за багато років коли накипіло взяти і написати... Просто важко, дуже важко... Ніби чіпляєшся за ту спасительну ниточку, а вона все вислизує з рук і вже не знаєш за що триматись далі...

 

...може повірити собі, що перейшов один раз, перейду і наступні

 

Дякую за підтримку! Звичайно я знаю, що і це пройде, головне не здаватись і не давати поганим думкам затягувати себе... Але просто от така вічна боротьба дуже задовбує... Це знаєте, ніби ідеш багато років по темному тунелю, на зустріч виходу і світлу і розфарбовуєш його в різні яскраві кольори і тут розумієш, що фарби закінчились, а виходу так і не видно...

 

Самотність в мережі...

Та і не тільки в мережі

 

Розчарування в людях яких я раніше поважала.