Поговорим об Украине.

Пятая колонна не более чем идеологический штамп. Для кого-то и Вы являетесь той самой "пятой колонной".

http://poznaisebya.com/content/view/3051/270/

 

ну ху из ху? я что вьіступаю за установлене российского протектората над Украиной ,за государственньій русский,за возобновлене старшести русских на территории моей страньі?

 

ну так элементарно, зависит от того, по отношении к чему,
если вы живете в ребеллинговом региона, большинство населения которого за незалежность,а вы- за целостность Украины, то по отношению к региону- вы -5 колонна, а по отн к Украине- сам этот регион -5 колонна

 

где я писала об эмоциях? не нужно перекручивать мои слова. и тем более отвечать на то, что сами придумали

опять перекручиваете
хотя из ваших слов, Северная Корея, где уровень пропаганды достиг извращенных форм, самая развитая страна на планете. так что где-то допущена логическая ошибка. имхо

нет, что вы. Украина - это Азия. У Ющенко просто глобуса России под рукой не было.

не очень понятно, к чему здесь немцы.
но к слову, политика умиротворения возникла не на пустом месте. так что предполагали, еще как предполагали. но избрали неверную тактику. (подробнее - см. гугль)

я не буду расписываться за всех. но история показывает, что украинцы никогда не начинали захватнических войн, в отличие от других государств. мы - мирный народ, воюем только в случае необходимости защиты.

 

А где я что-то пререкрутил? Просто в ответ на Ваши мысли я написал свои. Вот и всё.

Совершенно не так. Я бы сказал так: "даже развитые демократические страны" широко используют госпропаганду.

Не знал... Спасибо за просвещение.

Как пример того, как уважаемая в Европе (и не только) нация быстро потеряла своё "лицо". Несмотря на свой менталитет.

Давайте не будем... [OFFTOP]Вы как государство существуете-то неполных 20 лет. Однако, если начать вспоминать запорожских казаков.... не все "местные" жители разделят Ваше мнение о "миролюбивости" украинцев.
Так что давайте не будем хвалить сами себя.[/OFFTOP]

 

у вас очень неполные познания в истории Украины.
и правда, даже спорить не о чем

 

Ваш оппонент, имхо, имеет ввиду Украину в current границах

 

усраться и не жить вьіключите первьій канал ПиСИ:не знали про вас до 1939 року і ще би 100 років незнати

 

да опонент имел нас ввиду,уж лучше Вас читать чем єтого шовинюгу

 

так отож! большевики всем поднас...ли, и вам, и сходу, и истинной Украине(центру)

 

"Нафтогазові" уже складають ціну

Про форму подальшої взаємодії "Нафтогазу України" і "Газпрому" можна говорити лише після оцінки активів української компанії.

Про це повідомив посол України в Росії Володимир Єльченко, який у вівторок прибув до Москви, повідомляє агентство "УНІАН".
Відповідаючи на питання про терміни і можливість створення будь-яких спільних проектів двох газових компаній, Єльченко сказав: "Цю тему ще не піднято. Там є нюанси, потрібно провести оцінку активів: у "Газпрома" вона є, у "Нафтогаза" її немає поки що, або є неповна".
Посол зазначив, що нині така робота ведеться, і коли вона буде закінчена, можна буде повернутися до цього питання.
Разом з тим, за словами Єльченка, складно сказати, коли це відбудеться, оскільки це залежить від роботи профільних відомств.
Як відомо, 28 травня глава правління "Газпрому" Олексій Міллер за підсумками зустрічі в Москві з міністром палива і енергетики України Юрієм Бойком повідомив, що спільне підприємство "Газпрому" і "Нафтогазу" на першому етапі може бути створене на паритетних засадах.
25 червня Міллер заявив, що "Газпром" готовий внести до спільного підприємства родовище із запасами 1 трлн. кубометрів газу.
http://www.epravda.com.ua/news/2010/07/21/242219/

 

Интересная инфа:

Робити політику такі заяви – неетично

У своєму інтерв’ю Віктор Іванович фактично на Патріарха Філарета покладає головну відповідальність за провал сценарію «утворення єдиної Помісної Церкви», який тоді намагалися реалізувати.

На це не можна не відреагувати. Але перш, ніж детально проаналізувати слова інтерв’ю, слід зробити кілька загальних зауважень.

Спойлер

Перше – якщо Віктор Іванович турбується про єдність Української Церкви, то він не може не розуміти, що його висловлювання в інтерв’ю не сприяють її досягненню, а навпаки – ще більше розпалюють ворожнечу та сіють недовіру.

Друге – В. Балога був одним з активних діячів процесів, які відбувалися у липні 2008 р. довкола Української Церкви. Будучи на той час главою Секретаріату Президента України, маючи значні повноваження та важелі впливу, він не може забувати про свою роль у тому, що сталося, і має давати їй об’єктивну оцінку. На згадку приходять слова народної мудрості: у перемоги – багато батьків, а поразка – завжди сирота.

Третє – ані Патріарх Філарет, ані Київський Патріархат як Церква, ніколи не надавали публічних оцінок таким справам, як, наприклад, успішність чи неуспішність партійного будівництва, результати виборчих кампаній, тощо. З етичної точки зору твердження, які звучать в інтерв’ю Віктора Івановича Балоги, можна оцінити так само, як оцінив би він надання Київським Патріархатом публічних оцінок діяльності партії «Єдиний центр» чи його особисто, як одного з партійних лідерів.

Четверте – з емоційної точки зору можна було би зрозуміти, якби у відповідь на інтерв’ю пана Балоги прозвучали оцінки його власних вчинків у липні 2008 р. Але таких оцінок зараз даватися не буде – це справа для спогадів та мемуарів. І нехай Господь Бог, Єдиний Праведний Суддя, воздасть кожному те, на що він заслуговує.

Тож, зробивши ці зауваження, маємо прокоментувати безпосередньо твердження з інтерв’ю (текст подано в редакції джерела).

« - Чи були у Віктора Ющенка реальні можливості створити єдину помісну церкву в Україні?

- Так, у Віктора Андрійовича була така змога. Святкування 1020-річчя Хрещення Русі давало величезні можливості для об’єднання. Його Всесвятість Варфоломій дуже хотів, щоб злилися всі три конфесії. Але виникли проблеми з Філаретом, тому що на той момент він нещиро відповів на питання, які порушив Вселенський Патріарх».

1. Церкву створює не Президент, а віруючі. Президент може об’єднувати, наприклад, партії. Тому сприяти єдності Церкви в Україні Президент Ющенко міг, але утворити єдину Українську Церкву може лише сама Церква, і ніхто більше.

2. У липні 2008 р. йшлося про об’єднання під омофором Константинополя УПЦ Київського Патріархату і УАПЦ. Про участь в цьому процесі УПЦ МП мова не йшла – і Віктор Іванович має це добре пам’ятати. А без участі УПЦ МП створення єдиної Помісної Церкви є неможливим.

3. Оцінки щирості чи нещирості всіх учасників тих подій – справа суб’єктивна. Проте одне залишається фактом: під час зустрічі в Стамбулі не звучало тих пропозицій, які з’явилися пізніше. Пропозиції, висловлені у Стамбулі, були сприйняті Київським Патріархатом.

«- Наприклад?

1. На жаль, як виявилося згодом, у липні 2008 р. сторони подій говорили про різні речі й мали на меті різні завдання. Київський Патріархат прагнув утворення в Україні єдиної Помісної Церкви. Але у липні 2008 р. йшлося не про це, а про входження Київського Патріархату і УАПЦ до складу Константинопольського Патріархату. З нашого боку висловлювалася позиція: «Ми можемо увійти для того, щоби невдовзі мати єдину автокефальну Помісну Церкву». Тобто, входження бачилося лише як шлях до мети – єдиної Помісної Церкви. У відповідь нам запропонували: «Ви входьте, а що буде – час покаже». Тобто входження сприймалося, як остаточна мета, а питання єдиної Помісної Церкви залишалося підвішеним у повітрі.

2. Єпископатом Київського Патріархату було складено і підписано лист на ім’я Патріарха Варфоломія з відповідним проханням про прийняття до складу Константинопольського Патріархату. Нас запевнили, що форма цього листа може бути довільною, головне – щоби було висловлене згадане прохання про входження. Раптом, за кілька днів до початку візиту Патріарха Варфоломія, було передано вже складений в іншому місці лист із категоричною вимогою підписати лише його – нібито він і є нашим проханням. Умови, викладені у листі, можна порівняти з умовами беззастережної капітуляції. Зрозуміло, що ведення перемовин в такому стилі – через посередників, з мало прийнятними категоричними вимогами – ніколи не сприяє зміцненню довіри учасників переговорів.

3. Під час зустрічі в Стамбулі було прямо поставлене питання – чи має Патріарх Філарет піти на спокій? Такої вимоги не прозвучало.

Після повернення, зі згоди Архієрейського Собору, Патріарх Філарет погодився на те, щоби йому був наданий титул, який би відповідав реаліям входження у Константинопольський Патріархат. Але вимогою Архієрейського Собору було те, що Київську митрополію Константинопольського Патріархату очолюватиме лише ієрарх, який вже перебуває на Київській кафедрі УПЦ КП. Такою ж була і позиція Президента України.

У відповідь прозвучала пропозиція, що владика Філарет може бути главою Митрополії, але після нього буде використовуватися «Критська модель». Ця модель полягає в тому, що з трьох місцевих кандидатів у Константинополі обирають одного. Така позиція викликала справедливе питання – на який строк планується включення Київської митрополії до складу Константинопольського Патріархату, і чи є гарантії надання у ближчий перспективі цій митрополії автокефалії? Обидва питання залишилися без ясної відповіді.

4. Незрозуміло, чому Віктор Балога згадує у своєму інтерв’ю «Володимира» – очевидно маючи на увазі Предстоятеля УПЦ МП. Адже про нього чи участь у процесі УПЦ МП мова не йшла взагалі.

5. Щодо твердження про те, що «за правилами» рішення про Предстоятеля має ухвалювати лише Синод Вселенського Патріархату – це не відповідає дійсності, хоча сам В. Балога може цього і не знати, не будучи фахівцем у царині канонічного права та церковної історії. Починаючи з XV ст. і аж до анексії 1686 р. Київська митрополія поставляла свого Предстоятеля цілком незалежно від Константинополя, який лише благословляв здійснене поставлення митрополита. На подібних умовах самостійного обрання першого архієрея до Константинопольського Патріархату приєдналася у 1990 р. УПЦ в Канаді. Подібними ж правами користується і УПЦ в складі Московського Патріархату. Чому Київський Патріархат повинен був погоджуватися на істотне звуження своїх прав, які були б менші, ніж має УПЦ МП?

«А ще Філаретові треба було написати клопотання, щоб його допустили до престолу, бо він не визнаний. Тобто спершу необхідно було пройти процедуру його легалізації під омофором Вселенського Патріарха. Та Філарет не захотів. Зрештою погодився, але під гарантії Вселенського Патріарха Варфоломія. Перепрошую, але просити гарантії від першої особи в православному світі – це неетично».

1. Просити гарантії – звичайна практика переговорів, в тому числі й міжцерковних. В цьому немає нічого принизливого. Договір – річ взаємна, і не може бути так, що наша сторона дає гарантії, а протилежна – ні. Ніяких гарантій не надають лише у випадку безумовної капітуляції. Або у випадку, коли не збираються дотримуватися досягнутих домовленостей.

2. Патріарх Філарет надсилав апеляції до Константинопольського Патріархату і у 1992 р., і пізніше. Константинополь не надав на них ніякої вмотивованої відповіді – ані позитивної, ані негативної. В чому тут провина Патріарха Філарета?

«На моє глибоке переконання, не має значення, кого б обрав Синод. Саме по собі об’єднання, образно кажучи, Лаври і Володимирського собору було б фантастичне. Ми могли це питання вирішити ще в 2008 році.

Зрозумійте правильно, я не звинувачую Філарета. Він просто один з тих, через кого ми не змогли утворити єдину церкву».

1. Можливо, для Віктора Івановича особа Предстоятеля не має значення. Але це має значення для Київського Патріархату, який рішеннями Помісного та Архієрейського Соборів наполягав на тому, щоби на Київській кафедрі залишався владика Філарет. Це також має значення для мільйонів прихильників Київського Патріархату, які довіряють саме йому, як своєму Предстоятелю. Батьків не зрікаються – навіть якщо владоможці оголошують їх «ворогами народу».

2. Про яке «об’єднання Лаври і Володимирського собору» говорить Віктор Іванович?! Можливо він забув, що Лавра належить до УПЦ МП, а не до УАПЦ, з якою мало відбуватися об’єднання? Висновок з таких тверджень один – або він щось плутає, або з такими ж уявленнями про церковну ситуацію в Україні підходили й у липні 2008 р. учасники подій з боку держави. Можливо те, що сталося тоді, було зумовлене тим, що фантазії найчастіше не вписуються у прагматичну реальність? Що Константинополь і Москва – церковна й політична – діють не так, як хтось цього бажає, а як вигідно саме їм? Життя доводить, що фантазії в дипломатії, як і в політиці, – річ небезпечна.

3. Патріарх Філарет – той, завдяки кому ми маємо в Україні міцний Київський Патріархат, ідеї якого є фундаментом для розбудови в Україні єдиної Церкви. І це Віктор Іванович мав би поважати – з огляду хоча б на різницю у віці та досвіді керівництва.

Прес-центр Київської Патріархії

Зараз можна констатувати, що, на жаль, попри два десятиліття розвитку, українські патріотичні сили розпорошені, а часто й деморалізовані – як в політиці, так і в суспільстві. Чи не єдиною впливовою і консолідованою суспільною загальнодержавною проукраїнською силою, яка користується довірою, залишається Київський Патріархат. А народ сам дасть оцінку довіри діям тих, хто є його провідниками – і церковними, і політичними.

 

Влучно сказано!!!Стопудово!!!!

 

Новая власть израсходовала запас надежд украинцев.

Потребительские настроения в Украине в июне снизились после длительного периода роста.
Об этом свидетельствуют итоги очередного исследования Международного центра перспективных исследований (МЦПИ) и компании GfK Ukraine, сообщает «Интерфакс-Украина».

«Волна потребительского оптимизма спадает. Рост индекса потребительских настроений, который длился 10 месяцев подряд, прервался его падением на 2,6 пункта до значения 94,5 в июне 2010 года. Причиной ухудшения потребительских настроений стали экономические ожидания, которые сократились на 6,3 пункта до 102,6», — указывается в сообщении.

«Позитивное влияние от смены власти в стране на потребительские настроения украинцев сходит на нет. Это полностью отвечает падению рейтинга доверия к президенту, Партии регионов и институтам власти, которое наблюдалось в июне 2010 года», — подчеркнули в МЦПИ.

По данным исследователей, самое существенное падение продемонстрировал индекс долгосрочных экономических ожиданий. В то же время, оценки текущего положения несколько возросли, преимущественно за счет увеличения склонности к потреблению. «Ухудшение экономических ожиданий в июне 2010 года отразилось на росте ожиданий относительно инфляции и динамики безработицы. Индекс инфляционных ожиданий прибавил 2,1 пункта, до значения 175,7, а индекс ожиданий относительно динамики безработицы – 4,9 пункта до значения 106,9», — отмечается в пресс-релизе.

МЦПИ констатирует, что на экономических и инфляционных ожиданиях населения негативно отражаются такие факторы, как жесткая бюджетная политика нового правительства, планы властей относительно повышения пенсионного возраста, угрожающий для малого бизнеса проект Налогового кодекса, ожидаемый рост цен на газ и жилищно-коммунальные услуги. При этом в МЦПИ допускают, что ухудшение ожиданий относительно динамики безработицы может быть связано со сложной ситуацией в металлургической отрасли.

Напомним, что индекс потребительских настроений в Украине определяют на основании выборочного обследования домашних хозяйств страны. Во время исследования опрашивают 1 тыс. человек в возрасте от 15 до 59 лет.

Подробнее: http://news.mail.ru/inworld/ukraina/economics/4148743/

 

На Украине и в бывших советских республиках самая высокая скорость распространения СПИДа

("Virgilio", Италия)

Киев, 21 июля (Apcom- Новая Европа) — На Украине, в европейской стране, зарегистрирована настоящая эпидемия, которую не удается остановить и которая распространяется с угрожающей скоростью. То же самое происходит на всей постсоветской территории, включая Россию и республики Средней Азии.

Болезнь, чье распространение в Западной Европе, кажется, находится под контролем, продолжает поражать страны Восточной Европы, что вызывает сильнейшую тревогу. Согласно последнему докладу Unaids, сделанному в рамках программы Организации Объединенных наций по борьбе со СПИДом, представленному на международной конференции в Вене, распространение заболевания с 2001 года возросло в этих зонах на 66%, а число заболевших достигло 1,5 миллиона человек в 2008 году, 90% из которых живут в России и Украине. Здесь наиболее высок процент зараженных вирусом по отношению к общему числу жителей: 1,1% в России и 1,6% в Украине. Болезнь не пощадила и граждан бывших советских республик, уже вошедших в Европейский Союз, так в Эстонии, например, процент заболевших составляет 1,3.

Ситуация в Украине особенно тревожна: с 1987 года до сегодняшнего дня зарегистрировано 161 119 случаев заражения СПИДом, среди них 31 241 подтвержденных заболевших и 17 791 умерших. В 2009 году было зарегистрировано 19 840 новых случаев заражения СПИДом. Но здесь мы приводим только официальные данные. По оценке ООН число граждан Украины, пораженных вирусом СПИДа, превышает 360 тысяч человек Численность заболевших сильно варьируется в зависимости от района. Если в центральных и западных регионах на 100 тысяч жителей в среднем приходится 220 инфицированных, что ниже среднего национального показателя, то в Донецкой, Одесской и Крымской областях на каждые 100 тысяч человек приходится свыше 510 случаев заболевания.
http://notizie.virgilio.it/notizie/...u_veloci_ritmi_di_contagiofocus,25295496.html

 

Да сколько можно хапать то?????%-)Квартира есть..два холодильника...четыре телевизора (один запасной)..автомобиль...два....что еще??Что еще хапать...что бы повысить....потребительское настроение?????Уже и икра в горло не лезет...спека-с....

 

http://www.youtube.com/watch?v=r5PQp8z8BoM

 

В огороді бузина, а в Києві дядько?

 

Фирма «Антонов» готовится к возвращению на авиационный рынок

("Handelsblatt", Германия)
Авиастроительная фирма «Антонов» из Киева планирует создание следующей модификации своего громадного транспортника Ан-124. Кроме того, компания хочет занять место на рынке производителей региональных самолетов.

Фарнборо (Farnborough). Собственно, все остается так, как и было раньше. Глава фирмы не знает английского языка, и поэтому слова Дмитрия Кивы должны переводиться на английский язык, что требует времени и усилий. Презентация также проходит в стиле прошлых лет: предметно, быстро и без эмоций. Однако послание киевского предприятия, сделанное на авиасалоне в британском Фарнборо, звучит многообещающе. Фирма «Антонов» - украинская самолетостроительная компания с богатыми традициями - хочет вновь включиться в борьбу на мировом рынке.
http://www.handelsblatt.com/unterne...chters-antonov-steht-vor-dem-comeback;2622673

 

А ГДЕ ЗДЕСЬ ЛИДЕР НАЦИИ?

РАЗМЫШЛЕНИЯ О СУДЬБАХ АВТОРИТАРИЗМА В УКРАИНЕ.
22 Июль 2010

"Мы уже давно привыкли воспринимать нашу политическую жизнь через призму установки о том, что в Украине существует два политических лагеря, каждый из которых представляет собственное видение развития страны. Нам кажется, что в первом лагере, апостолом которого некоторое время был Виктор Ющенко, делается упор на углубление демократического процесса, взращивание национальной культуры и истории. Другой лагерь представленный Януковичем и его соратниками, олицетворяет своими действиями принцип – «экономика это всё». Сначала устойчивое экономическое развитие, хозяйственная самостоятельность, а уж потом всё остальное – забота о правах граждан, гуманитарная политика, свобода слова и т. д. Регионалы любовно лелеют этот образ, поскольку он позволяет оправдать любые свои действия. Введение цензуры, сосредоточение власти в руках президента, фактическое выстраивание полицейского государства, оказывается ничем иным, как необходимыми условиями на пути к процветанию.

Последние президентские выборы показали, что идеи, выдвигаемые первым лагерем, оказались непопулярными. Все те кандидаты, в том числе и бывший президент, которые опирались лишь на демократическую и национал ориентированную риторику, потерпели поражение. Во второй тур вышли лишь те кандидаты, которые сфокусировались на социально-экономических вопросах.

Этому есть ряд причин, которые связаны не только с тем, что в условиях экономического кризиса, как-то мало задумываешься об уровне свободы слова в СМИ. Просто та демократическая модель, созданием которой так гордился Виктор Ющенко, преподнесла гражданам немало неприятных сюрпризов. Свобода слова оголила всю политическую кухню страны.
На поверхность вынырнули все мерзкие подробности борьбы за власть. А ещё мы увидели, что политики вовсе не небожители, а «тоже люди», только в худшем проявлении этого слова. Один с «кокотками» летал в Париж, другой без зазрения совести тыкал всем свой средний палец, третий не мог прочитать текст собственного обращения к народу, поскольку тот «немного по дебильному написан». Хамы и невоспитанные люди, да и только.
Никто в этом никогда и не сомневался, просто ранее об это предпочитали помалкивать. А тут вылилось наружу, как из помойного ведра. Как следствие, жители Украины проявили наибольший уровень недоверия к информации СМИ: только пятая часть населения страны считает получаемую информацию объективной и достаточной, 67% - не удовлетворены подачей материалов.

В результате – мы избрали президентом, человека для которого «демократия это ничто, а экономика это всё». Действительно для простых украинцев вопрос собственного благополучия сегодня является ключевым. Все устали от кризиса, и сил на выживание уже, казалось бы, нет. Поэтому, по мнению экспертов, если новая власть сможет обеспечить улучшение экономической ситуации, народ простит ей ограничение демократии и гражданских свобод.

Что ж, в нынешних условиях, такие настроения и желания понятны. Да вот только нынешняя власть пока ничего не сделала для того, чтобы оправдать взятый на себя образ. Масштабных, да и вообще каких либо экономических реформ не проводится, отстаивание экономической самостоятельности сменилось откровенной сдачей национальных интересов Москве. А последние заявления о повышении цены на газ для населения на 50% показали, что нынешняя власть находиться ну в очень большой зависимости от МВФ и готова выполнять любые требования международных финансистов. Таким ли хотело видеть население Юго-Востока Украины своего нового лидера? Хотели своего Путина, с присущей российскому премьеру жёсткостью и независимостью, а получили лишь тень, которая пытается угодить всем и сразу, кроме своих избирателей. Это ли пресловутый авторитарный лидер нации, это ли защитник всех униженных и оскорблённых, это ли хозяин земли украинской? %-)

В своей деятельности новая власть не решает масштабных и сложных задач, а идёт по пути наименьшего сопротивления, вводя цензуру и бросая на пол журналистов. Ну, действительно, ну кто в данной сфере будет особенно сопротивляться. Что может противопоставить уже немолодой журналист, накаченному и холёному работнику президентской охранки? Рано или поздно, боевой запал журналистов может иссякнуть. Ведь свобода слова, это не естественная данность, а последствие политической воли власти. И если нет этой воли, то не будет свободы слова. И тогда мы получим полностью ручную прессу, которая будет знакомить доверчивых граждан с очередными громогласными достижениями «гаранта». Вот только, были бы достижения.

Если принить утверждение, что «свобода, как воздух», то выходит, что мы отказываемся от части кислорода, ради чего-то другого. Вот только ради чего, пока совершенно не понятно."

С.Киценко.