НОВОСТИ.

Совет Европы заволновался, почему в Украине такая канитель с местными выборами
20.5.2010 17:07

Парламентская ассамблея Совета Европы в отчете планирует сформулировать позицию Совета Европы о затягивании с назначением даты проведения местных выборов в Украине.

Представители мониторингового комитета ПАСЕ будут говорить с украинскими высокопоставленными чиновниками о ситуации с отменой выборов в местные советы и о том, почему Украина так долго не может определиться с датой проведения этих выборов, говорит представитель генсекретаря Совета Европы Аке Петерсон.

Впрочем, в интервью «Немецкой волне» он сказал, что пока что неизвестно о каких-либо конкретных двусторонних встречах.

«Есть претензии относительно отмены даты выборов. Но я надеюсь, что очень скоро вернуться к этому вопросу, чтоб определить время региональных выборов. Нельзя откладывать это надолго», - сказал Петерсон.

В свою очередь глава комитета избирателей Украины Александр Черненко считает, что Европа вяло реагирует на нынешние украинские процессы из-за усталости от «украинского вопроса» и в виду нынешнего пророссийского внешнеполитического курса Украины.

«К сожалению, западный мир сейчас закрывает глаза на определенные нарушения законов и Конституции, которые происходят в Украине, и ведет себя крайне осторожно», - отметил Черненко.

Он констатирует, что до конца этого года местные выборы в Украине, скорее всего, так и не состоятся, поскольку это не предусмотрено нынешним государственным бюджетом.

В лучшем случае региональные выборы могут быть назначены на март 2011 года, если будут приняты изменения к Конституции, говорит глава КИУ.

Впрочем, принятие таких изменений в ближайшее время в Украине никто не гарантирует, поскольку политики играют по выгодным для себя правилам, а не по закону, добавляет он.

 

США забирают у России инициативу по захвату украинской энергетики
21.5.2010 10:57

США заявляют о готовности оказывать Украине консультативную и техническую помощь в рамках существующих механизмов энергетического сотрудничества, в частности, украинско-американской группы по вопросам энергетической безопасности.

Как сообщили в пресс-службе МИД Украины, об этом сказал специальный посланник Государственного департамента США по энергетическим вопросам Евразии Ричард Морнингстар во время встречи с министром иностранных дел Украины Константином Грищенко.

Была подчеркнута перспективность таких направлений сотрудничества как сокращение энергопотребления, возможность разработки нетрадиционных источников энергоносителей.

Собеседники обсудили актуальные вопросы стратегического партнерства между двумя государствами, в частности, мероприятия по практической реализации договоренностей президентов Украины и США, достигнутых в ходе саммита по вопросам ядерной безопасности в Вашингтоне 12 апреля.

Также была обсуждена проблематика европейской и региональной энергетической безопасности.

Напомним, в конце апреля в ходе встречи с президентом Виктором Януковичем и главой Кабмина Николаем Азаровым премьер России Владимир Путин выступил с предложением о реализации проекта по кооперации ядерных отраслей Украины и России.

По его словам, данный проект будет включать в себя объединение отраслей генерации энергии, атомного машиностроения и топливного цикла, подчеркнув возможность его поэтапного воплощения.

Российский премьер также проявил интерес к украинским месторождениям и предложил предприятиям, занимающихся изготовлением оборудования для атомных электростанций, расширить свой рынок сбыта за счет РФ.

Кроме того, Путин заявил о готовности оказать всю необходимую помощь украинским АЭС в проведении их модернизации. Также от него поступило предложение относительно совместной работы Украины и РФ на рынке сбыта производимой электроэнергии для стран третьего мира.

Янукович, в свою очередь, выразил заинтересованность предложением Путина, отметив, что предварительное обсуждение этого вопроса уже состоялось на уровне глав обоих государств во время встречи в Харькове. Но тогда, по словам президента, обсуждалось сотрудничество лишь относительно модернизации электростанций.

«Мы говорили о том, что можем кооперироваться в области модернизации наших электростанций, а о генерации мы говорили как о вопросе перспективы», - сказал Янукович.

Позже лидер БЮТ Юлии Тимошенко, комментируя эти предложения, заявила, что команда Виктора Януковича готовит ряд соглашений, чтобы «сдать» основные украинские энергетические объекты России.

«По отдельным сообщениям в прессе, если вы читали их, готовится, первое – сдача «Энергоатома», второе – гидроэнергетика, третье – сдача всего того, что связано с экспортом нашей энергетики за границу», - сказала Юлия Тимошенко.

Кроме того, она отметила, что речь также идет о слиянии энергосистем Украины и России, что фактически перечеркивает вступление Украины в Европейское энергетическое сообщество. http://rupor.info

 

МВФ не вірить Україні
21.05.2010 10:55

Міжнародний валютний фонд сумнівається у здатності влади України забезпечити виконання плану із збору доходів до держбюджету.

Про це заявив віце-прем'єр Сергій Тигипко на зустрічі з членами Ради підприємців, повідомляє агентство "Інтерфакс-Україна".

За його словами, уряд України прагнутиме довести Фонду на реальній динаміці свою здатність утримати бюджетний дефіцит на запланованому рівні.

"Основна проблема між нами і МВФ в тому, що ми повинні підтвердити той дефіцит бюджету, який заплановано - 5,3%", - сказав він.

"Те, що заплановано урядом України, - це досить амбітна програма, і в це не дуже вірять міжнародні організації. Вони сумніваються, перш за все, у доходах", - додав Тігіпко.

Як повідомлялося, МВФ важко назвати дату візиту місії до України для завершення переговорів про відновлення співпраці в рамках нової програми.

Раніше віце-прем'єр України Сергій Тігіпко прогнозував початок роботи місії Фонду в Києві 17 травня.

 

Глава "Нафтогазу" підписав чергову угоду з Росією
21 травня 2010, 15:06

Президенти Національної газової спілки України Євген Бакулін та Російського газового товариства Валерій Язєв підписали угоду про співробітництво, яка покликана розширити взаємодію між газовими компаніями обох держав.

Про це повідомляє прес-служба НАК "Нафтогаз України".

Підписання угоди відбулося у п'ятницю в Берліні в рамках V Міжнародної конференції "Енергетичний діалог: Росія - ЄС. Газовий аспект", організованої Російським газовим товариством за підтримки ВАТ "Газпром" та за участю Європейського союзу газової промисловості "Єврогаз".

Виступаючи з доповіддю на конференції, голова правління НАК "Нафтогаз України" Євген Бакулін підкреслив важливість розвитку співпраці у тристоронньому форматі Росія - Україна - Європейський союз.

"Реалізація планів щодо модернізації української газотранспортної системи значною мірою залежить від ефективної та довгострокової співпраці між ЄС та Росією у газовій сфері", - наголосив він.

У V Міжнародній конференції "Енергетичний діалог: Росія - ЄС. Газовий аспект" взяли участь представники Європейської комісії та Європейського союзу газової промисловості Eurogas, керівники ВАТ "Газпром" та низки європейських газових компаній.

Національна газова спілка України - неприбуткова громадська організація, діяльність якої має на меті сприяння розвитку газової галузі. Спілка об'єднує фахівців галузі та близько 50-ти колективних членів - підприємств нафтогазової промисловості України.

Російське газове товариство створене у 2001 році у формі національної асоціації. Головним завданням Товариства є створення умов для формування цивілізованого газового ринку в інтересах енергетичної безпеки Росії.

Як відомо, у п'ятницю в Берліні відбулася зустріч між високими представниками "Нафтогазу" та "Газпрому", за участю Європейського союзу газової промисловості (Eurogas) і німецького концерну E.ON Ruhrgas.

Програмою зустрічі планувалося підписання меморандуму "Про взаєморозуміння" між Eurogas і НАК "Нафтогаз України", а також двосторонньої угоди про співпрацю між Російським газовим союзом і Національним газовим союзом України. http://www.pravda.com.ua

 

Ну от почалося...А новий уряд України з новим Президентом мав їх за лохів,чи як?)

 

Владі готують посилку з "дешевим газом" від українських заробітчан
Неділя, 23 травня 2010, 10:12

У неділю українці, що проживають у державах Євросоюзу, планують провести віче за дотримання Конституції України.
Як повідомив УНІАН у Польщі представник ініціативної групи заходу Ігор Ісаєв, віче відбудеться у Варшаві, Римі, Ліссабоні, Мадриді, Афінах, Берліні, Мюнхені і Таллінні.
За його словами, віче було ініційоване групою людей, які живуть, навчаються чи працюють у Варшаві та Римі, а українці в інших містах Європи приєдналися до його проведення.
Ісаєв наголосив, що це захід - ініціатива групи людей, а не організована політичними силами чи організаціями українців за кордоном акція.
За його словами, організатори заявили владі Варшави про участь у недільному заході 50 осіб. При цьому він не виключив, що насправді у ньому можуть взяти участь кілька сотень українців.
Він також зауважив, що віче не спрямоване проти Партії регіонів і президента Віктора Януковича, а є закликом за дотримання Конституції.
Згідно із прес-релізом, поширеним ініціативною групою, українці за кордоном бачать порушення Конституції у низці підписаних новою владою договорів з Росією і занепокоєні нехтуванням прав українських громадян, загрозою втрати громадянських свобод та підтримкою російської мови "на шкоду українській".
"Дії влади можуть знищити основи української державності, громадянське суспільство в Україні, що важко будувалося від 1991 року, українську культуру", - наголошено у прес-релізі.
Учасники віча у Варшаві планують ухвалити петицію до президента, уряду та Верховної Ради, а також звернення до польського суспільства.
Після завершення акції її учасники планують передати владі України через посольство України у Республіці Польща Конституцію і символічну посилку з "дешевим газом" від українських заробітчан.

 

Як БЮТ допоміг ратифікувати харківські угоди


Иногда в политике происходят исторические события, которые формируют расстановку и взаимодействие политических сил на долгие годы вперед. И в такие моменты часто за видимым пафосным фасадом стоит совершенно другая, циничная и беспринципная манипуляция не только эмоциями и настроениями масс, но и близкими партнерами по борьбе.
Так было в 2006-м, когда Александр Мороз, казалось бы, неожиданно покинул лагерь оранжевых и возглавил парламент, опираясь на плечи своих бывших оппонентов. Так было летом прошлого года, когда БЮТ и Партия регионов за спиной у своих избирателей составляли план раздела власти в стране.
Последним историческим событием в политической жизни Украины стала ратификация харьковских соглашений 27 апреля 2010 года. По непонятным причинам, нынешняя оппозиция, ранее на месяцы блокировавшая работу Верховной рады, оказалась не в силах предотвратить одно единственное голосование.
Накаленные до предела эмоции охладели, прошли митинги протеста, и в сухом остатке от событий 27 апреля оппозиция получила лишь уголовные дела за то, что мешала коалиции и спикеру исполнять свои служебные обязанности.
Между тем, в тот день за завесой дыма в зале Верховной рады происходили довольно удивительные вещи, совершались странные поступки, которые наталкивают только на один вывод: план оппозиции по срыву ратификации провалился не из-за упрямства Партии регионов, не из-за сплоченности большинства, а из-за внутреннего предательства в самой оппозиции.
Чтобы понять, что произошло в тот день на самом деле, "Украинская правда" в течение последней недели по крупицам собирала информацию у очевидцев событий в зале 27 апреля.
Следует отметить, что после написания материала редакция обращалась за официальными комментариями практически ко всем фигурантам нижеизложенного материала. Ни один из них не захотел, чтобы в материале была приведена его прямая речь, мотивируя это тем, что даже банальное опровержение в дальнейшем может быть использовано против них органами прокуратуры.

КАК ГОТОВИЛИСЬ К СРЫВУ РАТИФИКАЦИИ
26 апреля - накануне ратификации Харьковских соглашений - в штабе БЮТ на улице Туровской состоялось два совещания руководства оппозиции: днем и вечером.
На первом было принято главное решение: любым способом не допустить ратификации в зале Верховной рады. На совещании присутствовали Юлия Тимошенко, Андрей Кожемякин, Юрий Луценко, Вячеслав Кириленко, Анатолий Гриценко и Павел Жебривский.
Именно тогда и были согласованы все меры по противодействию коалиции. Предложение залить пульты для голосования клеем и накрыть сектор оппозиции национальным флагом внес Юрий Луценко. Идея использовать яйца и дымовые шашки поступила со стороны БЮТ - ее озвучил Андрей Кожемякин.
Детальный план действий разрабатывался ближе к вечеру, на втором совещании с участием непосредственных исполнителей. Совещание проводили Александр Турчинов, Андрей Кожемякин и Юрий Луценко. Кроме них присутствовали Андрей Парубий, Владимир Вязивский, Иван Стойко и Юрий Грымчак.
Был на совещании и еще один депутат из БЮТ - Всеволод Бородин, бывший руководитель департамента управления делами исполнительного секретариата политсовета "Батькивщины".
В беседах источники условно называли его "пиротехником". Почему так, станет ясно немного ниже.
Встреча началась. Участники встречи оставили мобильные телефоны в соседней комнате и в течение двух часов разрабатывали план действий. Надо отметить, что с конспирологией у оппозиции все обстоит отлично: вплоть до начала заседания парламента 27 апреля пошаговый сценарий событий в Верховной раде знали только эти восемь человек.
Координаторами действий оппозиции были: от БЮТ - Андрей Кожемякин, от "Нашей Украины" - Иван Стойко, от "Народной самообороны" - Юрий Луценко.
Вначале был разработан план по заклейке пультов для голосования. Непосредственным исполнителям - депутатам, заносившим в зал клей и муляжи карточек для голосования - сообщили об этом только утром, за час до начала регистрации народных депутатов.
Затем Андрей Кожемякин рассказал об инициативе забросать Владимира Литвина яйцами. По информации "Украинской правды", против метания яиц выступал только Парубий. Он не знал результатов утреннего совещания в БЮТ, так как целый день провел во Львове. Интересно, что на Туровскую депутат прибыл вместе с Владимиром Вязивским на служебном автомобиле Верховной рады, что наверняка зафиксировано в журнале гаража парламента.
Впрочем, Парубия быстро убедили в целесообразности метания яиц. Убедил Александр Турчинов. По его словам, это должно было стать сильным психологическим ударом по спикеру. Учитывая чрезмерную озабоченность Литвина своей внешностью, предполагалось, что после первого же попадания яйца в прическу он закроет заседание и выйдет из зала, чтобы не попасть в таком виде на экраны телевизоров.
Первоначально предлагалось пронести в зал 500 (!) яиц. После долгих споров их число упало сначала до 300, а потом до 200. Материальное обеспечение брал на себя БЮТ.
Предложение об использовании дымовых шашек внес Андрей Кожемякин. Особых возражений не было: легкие попытки разубедить собравшихся в целесообразности дымовой завесы пытались высказать Юрий Луценко, Иван Стойко и Андрей Парубий. В ответ прозвучал только один аргумент: это будет крайней мерой против коалиции, которую придется применить только в безвыходной ситуации.
Существует две версии о том, сколько именно шашек было запланировано внести в зал заседаний. По одной из них речь шла о четырех шашках: по две - от БЮТ и НУНС. Но эту версию "Украинской правде" высказал лишь один источник.
Все остальные настаивают на том, что изначально было запланировано восемь шашек - две, за которые отвечала фракция НУНС и шесть, которые должны были быть розданы депутатам фракции БЮТ.
Планировалось также, что кроме основных шашек в зал будут занесены и дублирующие их запасные шашки. Например, запасная шашка Парубия находилась у Ивана Стойко. И на многих фотографиях видно, что Стойко все время находился в непосредственной близости от Парубия.
Определившись с количеством, начали распределять роли. Исполнителей от НУНС выбрали на месте: от "Народной самообороны" внести и бросить шашку вызвался Юрий Грымчак, от "Нашей Украины" - Андрей Парубий. А вот фамилий исполнителей от БЮТ почему-то не прозвучало: Андрей Кожемякин и Александр Турчинов заявили, что фракция сама выберет активистов.
Между тем фамилии добровольцев из лагеря Юлии Тимошенко депутаты НУНС не знают до сих пор. Достоверно известен только один депутат-БЮТовец, пронесший шашку в зал - Роман Забзалюк. Остальных активистов БЮТ источники "Украинской правды" вспомнить не смогли.
В то же время, НУНсовцев Парубия и Грымчака детально проинструктировали о том, как использовать шашки. Инструктором выступил "пиротехник" Всеволод Бородин. Он же убеждал депутатов, что, учитывая высоту купола, 2-3-х шашек будет недостаточно для эффективного задымления зала.
На встрече в штабе Бородин подробно описал гранату РДГ 2б (ручная дымовая граната белого дыма), рассказал, как снимать с нее крышку и, используя встроенный запал, привести ее в действие.
Интересная деталь: уже тогда на совещании руководители оппозиции предполагали, что действия их подопечных в Раде могут стать предметом разбирательства правоохранительных органов. На это указывает два момента.
Во-первых, исполнители были проинструктированы относительно отпечатков пальцев, которые могут остаться на дымовой шашке. Дымовые гранаты РДГ 2б покрыты герметизирующей мастикой, на которой легко остаются отпечатки пальцев даже при легком контакте. Во избежание этого, во время совещания "пиротехник" настоятельно рекомендовал Парубию и Грымчаку перед использованием шашек обернуть их плотной бумагой и пронести в зал в полиэтиленовом пакете.
Во-вторых, на совещании детально обговаривалось, как именно использовать шашки, чтобы в дальнейшем избежать идентификации конкретных исполнителей, против которых могли начаться уголовные разбирательства. Координаторы операции решили не метать шашки, а, наклонившись, зажечь их под флагами, затем перекатить под нужные секторы и сразу же покинуть зал заседаний.
Первоначально, по предложению Андрея Кожемякина, условным знаком синхронного поджигания шашек должен был стать сигнал системы "Рада", возвещающий о начале заседания парламента. Кидать шашки уже после начала голосования? Это никак не похоже на попытку срыва ратификации Харьковских соглашений.
Против этого выступил Андрей Порубий, который настаивал на том, что должен быть конкретный человек, который сориентируется по ситуации и возьмет на себя ответственность за координацию действий всех исполнителей. После недолгих споров было решено, что команду зажечь шашки даст Андрей Кожемякин.
Обеспечение шашками взял на себя БЮТ. По информации "Украинской правды", шашки были розданы исполнителям непосредственно в день ратификации, неподалеку от здания парламента.
Однако, самое таинственное произошло уже в зале заседаний Верховной рады.

 

КАК БЮТ САБОТИРОВАЛ СРЫВ РАТИФИКАЦИИ
Непосредственно перед входом под купол депутатам с шашками сообщили ключевое слово, которое должно было стать сигналом к поджогу шашек. Слово - "Працюємо".
Сейчас уже достоверно известно, что первую шашку действительно бросил Андрей Парубий. Очевидно, что сам депутат не признается в этом ни в официальных комментариях, ни в личной беседе с журналистами. "Украинской правде" об этом сообщили очевидцы и коллеги народного депутата.
По их словам, в разгар драки у ложи правительства, Андрей Порубий несколько раз порывался пойти на помощь коллегам по фракции. В какой-то момент он даже передал свою шашку стоящему рядом депутату Олегу Ляшко, но потом якобы передумал и вернулся на свою позицию.
Однако сейчас вопрос первоочередности уже не имеет большого значения. Сейчас важно понять, почему при существующей договоренности поджечь все шашки синхронно, сработал только Андрей Парубий. И в первую очередь - почему не зажглись шашки БЮТ.
По словам источников "Украинской правды", после ратификации Андрей Кожемякин в беседе с коллегами утверждал, что он не давал сигнала к действию. В то же время один из очевидцев событий в зале заседаний рассказал, что он явно видел, как в ответ на обращение Парубия БЮТовец несколько раз кивнул головой.
НУНСовец, согласно договоренностям выполнил свою задачу - в зале заклубился дым. На кадрах "5 канала", видно, что поджечь шашку готовился и Юрий Грымчак.
http://www.youtube.com/watch?v=kSLuxwmARxs&feature=player_embedded
По словам одного из стоявших рядом депутатов, Грымчак присел под флаг, достал плотно завернутую в бумагу шашку из носка, снял с гранаты крышку и уже готовился ее поджечь, но потом поднял глаза в зал и почему-то передумал. По одной из версий, ему просто не удалось зажечь шашку.

Тот факт, что Грымчак приступил к поджиганию шашки, еще раз подтверждает то, что сигнал к началу операции точно поступал.
Теперь, если смотреть кадры все того же 5 канала, отчетливо видно, что решение не поджигать Грымчак принял, глядя в сторону сектора БЮТ. По всей видимости, произошел какой-то сбой - ни один из БЮТовцев поджигать шашки не собирался. Не сделал этого и Роман Забзалюк.
Дальнейшие события приобрели характер хаоса. Бросив шашку, Парубий выбежал из зала заседаний, а вслед за ним вышел Иван Стойко и Юрий Грымчак.
Через некоторое время все трое снова вернулись в зал. На этот раз и Грымчак, и Парубий и Стойко остановились в непосредственной близости от Андрея Кожемякина. По словам очевидцев, НУНСовцы несколько раз спрашивали у Кожемякина, почему не сработали шашки БЮТ, но ответа так и не услышали. События в зале накалялись.
Кто-то из рядом стоявших предложил бросить еще шашки. Кожемякин согласился. Оставалось выбрать время. В какой-то момент Андрей Парубий напрямую обратился к Кожемякину с вопросом: "Бросать?". Тот кивнул, Парубий еще раз переспросил, и на этот раз Кожемякин не выдержал и выпалил уже вслух: "Да! Ну, сколько раз мне повторять?!".
С балкона прессы было видно, что вторая и третья шашка задымились практически одновременно. Именно этот момент - Парубий, замахивающийся с шашкой в сторону ложи правительства - запечатлен на кадрах агентства AFP.

Справа от Андрея Парубия - "инструктор" БЮТовец Всеволод Бородин
В том, что одну из этих шашек бросал Парубий, сомнений нет. Вопрос в том, кто бросил еще одну шашку. Теоретически это мог бы сделать и Парубий. Но, во-первых это бы было видно - Парубий уже не выходил из-под прицелов камер. Во-вторых, на тот момент у него в руках была лишь одна шашка, которую он забрал у Ивана Стойко.
Собеседники "Украинской правды", также находившиеся неподалеку от Кожемякина, утверждают, что второй зажглась все же шашка Грымчака. Коллеги депутата из "Народной самообороны" клятвенно утверждают, что этого не могло быть априори. По их словам, Юрий Грымчак согласовывал все свои действия в телефонном режиме с Юрием Луценко. Между тем сам лидер "Самообороны" категорически отрицает, что он мог давать подобные команды Грымчаку.
Как было на самом деле, сейчас узнать уже невозможно: напуганные уголовным преследованием депутаты молчат. Грымчака спасает то, что в отличие от Парубия, ни на одних кадрах - ни видео, ни фото - он не зафиксирован в момент бросания и поджигания шашки.
Интересно другое. Юлия Тимошенко наблюдала за событиями в зале по телевизору из кабинета вице-спикера Николая Томенко. Как утверждают источники, увидев дым в зале и обнаружив, что ее депутаты не сработали, лидер БЮТ, точно также как это позже сделает Андрей Кожемякин, обвинила НУНС в намеренном фальстарте. По ее словам, оранжевые специально бросили шашки под свой сектор, чтобы выйти из зала и дать коалиции ратифицировать харьковские соглашения.
Еще через несколько минут, Юлия Тимошенко в сопровождении Андрея Кожемякина вышла на трибуну перед Верховной радой и убеждала разъяренную толпу в том, что сегодня она и ее депутаты сделали все, чтобы не предать национальные интересы Украины.
С того дня большая группа фракции НУНС в том числе Андрей Парубий и Иван Стойко не здороваются с Андреем Кожемякиным.
И по иронии судьбы, в день, когда регламентный комитета Верховной рады рассматривал вопрос о снятии неприкосновенности с Андрея Парубия и Юрия Грымчака, двое членов комитета из БЮТ - Всеволод Бородин и Лев Бирюк проигнорировали заседание. И если бы у коалиции было твердое намерение внести этот вопрос в повестку дня, как раз этих двух голосов оппозиции не хватило бы.
Но, что самое циничное, одним из вышеуказанных депутатов был тот самый "пиротехник" Всеволод Бородин, дававший инструкции по использованию шашек. В комментарии "Украинской правде" БЮТовец заявил, что он не принимал участия ни в каких совещаниях, а на заседание регламентного комитета не пришел, потому что у него в тот день обнаружили пищевое отравление.
"Українська правда"

 

Питань безліч. Наприклад, чому у Раді охоронники? Звідки у них взялися парасольки...невже у Раді буває дощ?
- І складається таке враження, що нарід просто розвели, причому, всі без винятку... А що, нєє...?

 

Якою б мерзотою не був Могильов, вони його підтримають - Джемілєв

"Якщо шеф скаже треба голосувати, голосуватимуть"
23.05.2010 13:29

 

- Я еще не совсем разобрался с историей "крымско-татарского" народа и вопросов у меня еще хватает, но уже ясно одно, что этот народ не может называться татарским, ибо тартар - это по "европейски" ад, а если переводить с эрзянского, т.е. финноугорского, то это означает наемник, а наемник не может иметь национальность. Следовательно, Крымский Народ(так его называть будет покорректнее, как мне кажется) является народом, который там жил и сегодня живет. Так кто эти люди на самом деле? Если они крымчане, то тогда ничем не отличаются от названий и других словян, которые назывались по месту проживания(древляне - лес, поляне - степь, подоляне - приднестровье, галичани - европейцы, молдаване - примолдовье...). Вот и выходит, что если у крымчан не отыщется ничего того, что определяет их этногенез, то тогда это тоже такие же словяне. Они исповедуют "не ту" религию? Но поляне и висляне, тоже исповедуют католицизм, щекии(чехи), - также, но от этого не перестали быть словянами... а может, скифами? Тут тоже есть над чем задуматься...

 

Світовий рекорд Тараса Шевченка
Великому поетові і художнику Тарасові Шевченку в Україні і світі встановлено приблизно 1100 пам’ятників.
Загалом це найбільша кількість монументів, встановлених одній особі, якщо не враховувати вождів тоталітарного режиму і невідомих солдатів. У Львові з нагоди 149-ї річниці перепоховання поета у Каневі, що відзначатимуть 22 травня, благодійний фонд «Україна-Русь» випустив мапу-схему «Пам’ятники Тарасові Шевченку в Україні та світі».
На мапі-схемі показані місця, де встановлені пам’ятники Тарасові Шевченку, перелічені музеї, подана коротка біографія і фотографії майже півсотні монументів, від села Шевченкового і до Аргентини, Канади, США, Грузії, словом скрізь, де була українська громада.
Найвищий у світі пам’ятник Шевченкові, висотою 7 метрів, стоїть у Ковелі, що на Волині. А ось найвище місце на Землі, де встановлений монумент поетові, на піку Шевченка у Кабардино- Балкарії – 4200 метрів над рівнем моря.
Перше скульптурне зображення поета і художника було виготовлене у Санкт-Петербурзі, рік після смерті, а перший пам’ятник на українській землі встановили у Харкові у 1897 році.
Майже на усіх континентах світу, окрім Африки є пам’ятники Шевченкові, у 47 країнах світу – 100 монументів. Однак наступного року мають звести монумент у Південно-Африканській Республіці (ПАР). Відсутні пам’ятники Кобзареві у Німеччині, Великобританії, Естонії, Латвії, Киргизії.
Мистецтвознавці називають оригінальним пам’ятник Кобзареві у Римі, де поет зображений в образі античного філософа. А за мистецькими цінностями вирізняють монументи у Харкові, Києві, Каневі, Вашингтоні.
Найбільше пам’ятників Шевченкові в Галичині (півтисячі), де Шевченко ніколи не був. Селяни відкривали перший пам’ятник Кобзареві на Львівщині у 1911 році в селі Лисиничі, де він зберігся донині. У Росії – 9 пам’ятників Шевченкові, у Казахстані – 4.
Були певні періоди в історії, коли масово встановлювали монументи поетові, наголосив автор мапи, голова благодійного фонду «Україна-Русь» Ростислав Новоженець.
«Були чотири хвилі, коли масово будувались пам’ятники Шевченкові, – каже він. – Перша хвиля припала на 100-річчя від дня народження поета у 1914 році, друга – після возз’єднання Західної України (після 1939 року), третя – період «відлиги» (1954 рік), а найбільша припала на початок 90-х РОКІВ, у час відновлення незалежності України. Є чотири визначних дати у житті Шевченка, на чому акцентуємо увагу, це має знати кожен українець: 9 березня 1814 року – день народження Кобзаря, 10 березня 1861 року – день смерті, 22 квітня 1838 року – був викуплений з кріпацтва, 22 травня 1861-го – перепохований у Каневі.
http://www.gazeta.lviv.ua/articles/2010/05/20/41371/

 

Вiдкритий лист Вiкторовi Януковичу

Вiдкритий лист Вiкторовi Януковичу
Сьогодні, 07:57 Відголос.com | realgazeta.com.ua |

Виступаючи 27 квітня з високої європейської трибуни ПАРЄ, Ви заявили, що не вважаєте Голодомор 1932-1933 рр. в Україні геноцидом, а лише складовою загального голоду в СРСР.

Немає сумніву, що цю заяву Вам підготували Ваші речники та радники, для котрих справа об’єднання українського народу в єдину полі-тичну націю, на відміну від Вас, вочевидь, не є актуальною.

Ці непорядні люди скористалися Вашою непоінформованістю в цьому питанні задля досягнення власних політичних цілей, котрі не мають нічого спільного саме з українськими національними інтересами. Тому, як це не сумно, Ваші категоричні заяви на кшталт цієї дають підстави тим, хто добре знається на подіях 1932-1933 рр. в Україні, вважати Вас або наївним дилетантом, або особою, керованою ззовні тими, кому вигідне саме таке трактування української історії.

А це, як Ви розумієте, — не тільки історики, але й поважні українські політики, а також мільйони наших співгромадян, які поділяють їхню позицію щодо Голодомору.

Дозвольте мені як багаторічному досліднику геноциду українців 1932-1933 рр. довести до Вашого відома, що тільки за перше півріччя 1933 р. на території Луганщини (у цей час вона входила до складу Донецької області), як і в усій підрадянській Україні, сільських мешканців загинуло набагато більше, ніж за всю Другу Світову війну (яку Ви, за радянською традицією, називаєте Великою Вітчизняною), а щодо українських жінок і дітей, то їхні жертви перевищували аналогічні військові людські втрати за 1941-1943 рр. у кілька сотень разів!

Спілкуючись з очевидцями Голодомору (а мені вдалося опитати сотні людей у майже 300 селах Луганської області), я чула одностайні твердження літніх людей про те, що того голодоморного пекла в сусідніх селах Росії (до яких було всього кілька кілометрів) не було. Це були не просто спостереження та припущення свідків Голодомору. Така відмінність дозволяла нашим селянам тоді обмінювати на хліб та борошно у прикордонних російських селах свої сімейні коштовності.

Вікторе Федоровичу, Ви як розумна людина не можете не погодитись із тим, що це історичний факт, або ж просто — правда. Бо тим літнім селянам на порозі Вічності вже нема чого боятись і брехати. Вони ніколи не бачили один одного, а казали одне й те саме. Вони ніколи не були “націоналістами” і “бандерівцями”. Навпаки, якщо хто з них і був у своєму житті у якійсь партії, то це була лише комуністична партія. Вони все своє життя працювали за копійки в колгоспах (чимало селян за тими колгоспами й досі тужать), тому запідозрити їх у куркульському наклепі на радянську владу, погодьтеся, також дуже важко. І нарешті, я була для них першою людиною з міста, яка просила розповісти їх про Голодомор. Тобто не було ніяких координаторів, які б до мене проїхали по всіх тих селах та добре простимулювали тих дідусів та бабусь оббріхувати Росію, до якої, до речі, ті селяни ставляться з любов’ю.

Якщо ж Вам, пане Президенте, все це видається моїми вигадками, то я готова довести це документально — свідки Голодомору-геноциду у моєму публіцистично-документальному фільмі “Закляття безпам’ятства” говорять про все це на камеру.

Так, у 1932-1933 роках голод був у всіх республіках СРСР, але то був зовсім не український Голодомор. Для того, щоб побачити різницю між цими двома радянсько-більшовицькими явищами, я би порадила Вам, Вікторе Федоровичу, поспілкуватися з видатним українським істориком сучасності, професором Станіславом Кульчицьким. Якщо ж у Вас на це немає часу, то зауважу, що, наприклад, у селах Російської Федерації, де проживали етнічні росіяни, від голоду 1932-1933 рр. помирали в основному маргінальні елементи — п’яниці, ледарі, жебраки та волоцюги, яким у той час уже ніхто не допомагав. В українських селах та колишніх українських козацьких станицях (у тому числі й у Росії) порятунку від голодної смерті не було нікому. Тільки там тоді панувало голодоморне пекло, у якому випадки канібалізму були звичайним явищем.

 

Вiдкритий лист Вiкторовi Януковичу

Свідки Голодомору з Луганщини розповіли мені жахливі історії про те, як українські матері варили в казанах власних дітей і їли їх, а на базарах продавали “холодець”, у якому знаходили людські нігті. Призначені сільрадою “фахівці” збирали по дворах мертвих, вантажили на бричку-“бестарку” і закопували в братські могили сотні не тільки померлих від голоду, а й напівживих голодних людей. Мертві люди лежали на вулицях, наче дрова, і не було сили ховати їх іще живим односельцям; знесилені голодом скидали мертвих десятками у льохи або колодязі. Напівживі люди самі повзли на кладовище, щоб померти там, аби їхні тіла не гнили на вулиці, а кістки не тягали собаки. Голодні люди половили й поїли всіх граків, горобців, жаб, молюсків-“черепашок”, ховрашків, кішок, собак, дохлих коней. За кілька зірваних із колгоспного поля колосків більшовицько-радянське керівництво засуджувало людей і давало їм по року за кожний колосок. Перед смертю люди обгризали собі на пальцях м’ясо, щоб хоч крихта їжі потрапила до шлунку.

Забравши в сім’ї все їстівне, комсомольські активісти заходили в хату і, побачивши живих господарів, цинічно-здивовано запитували: “Чого ж ви досі не мрете?!”. В опухлих з голоду людей тріскалася шкіра і з неї витікала сукровиця (бабусі показували мені шрами на руках і ногах від тих тріщин). У голодного працівника кінного заводу наглядач вигрібав із рота жменю вівса, яку той “украв” у ситого коня. А мешканці села, де знаходився цей кінний завод, не випускали своїх дітей на вулицю доти, доки не приберуть мертві тіла – сюди йшли люди з сусідніх сіл у надії знайти тут роботу й харч, але, не знайшовши, помирали…

Уперше з вуст моїх численних оповідачів я почула приголомшливу фразу: “Люди тоді не мерли, а дохли”. Ніколи в інших ситуаціях так про людей у нас не говорять. І в традиціях українського народу ніколи не було такого, щоб матері їли власних дітей...

А в Кремінському районі старожили мені розповіли, як у Голодомор вони бачили нібито самого (!) Кагановича у новенькій шкірянці, який їздив селами на урядовій автівці і, зупиняючись, цікавився в місцевих жителів: скільки людей умирає тут щодня?

Зі слів моїх інформаторів, у північних районах Луганської області було чимало сіл, мешканців яких за час Голодомору зменшилося більше ніж наполовину. Так, у селі Новобіла Новопсковського району до 1932 р. жило 7000 людей, а наприкінці 1933 р. їх стало 3000. На 80 % вимерли села Зелеківка, Соснівка, Мусіївка, Бараниківка Біловодського району, Наугольнівка, Дубинівка Сватівського району, Курячівка та Стативчине Білокуракинського району та ін. Повністю вимерли села Баюри, Скородна і сусідні з ними села Марківського району, Марахівка Сватівського, Лаврівка, Миколаївка, Грицаївка, Пластунівка Білокуракинського району, кілька сіл поблизу Новочервоного Троїцького району. Біля Старобільська до Голодомору було десять хуторів, а після нього залишилось лише два. Над сільськими радами повністю вимерлих від голоду сіл вивішували чорні прапори.

Свідки Голодомору з Луганщини розповідають про те, як їхні матері винесли всі рушники, сорочки і скатерті в сусідні російські села, щоб звідти принести, якщо пощастить, хліб і зерно. І всі, як один, кажуть, що ніякого голоду в Росії не було! Вони називають і організаторів, і виконавців цього злочину (на їхню думку, організував Голодомор не російський народ, а комуно-більшовицький сталінський режим). Вустами моїх свідків, ширше — вустами українського народу — промовляє сама істина, почути яку не може лише той, хто не хоче цього чути.

Це все, на відміну від інших колишніх союзних республік, було обумовлено цілеспрямованою політикою більшовицьких урядів СРСР та УРСР, а зовсім не наслідками непродуманих заходів щодо провадження колективізації, як це насправді було в інших республіках.

Із розсекречених документів відомо, що в жодній іншій республіці Радянського Союзу, окрім України та Кубані, де кількісно переважали українці, влада не забирала в селян, окрім зерна, всі (!) інші їстівні запаси (про це йдеться в постанові Раднаркому УРСР від 20 листопада 1932 р. “Про заходи до підсилення хлібозаготівель”).

Ніде більше не діяла система занесення колгоспів, які “злісно не виконують державного плану хлібозаготівлі” (свідомо нереального), на “чорні дошки”; населені пункти, занесені на них, оточувалися збройними загонами, звідти вивозилися всі продовольчі та насіннєві запаси, у цих селах заборонялася торгівля та ввезення будь-яких товарів, а це, по суті, було смертним вироком їхнім мешканцям (починаючи з 4 листопада 1932 р. система “чорних дошок” була запроваджена в 13 районах Кубані — фактично там, де українці складали більшість населення, а постановою Політбюро ЦК КП(б)У від 18 листопада 1932 р., спільною постановою ЦК КП(б)У та Раднаркому УРСР від 6 грудня 1932 р., а також наступними постановами партійних організацій на “чорні дошки” було занесено колгоспи 82 районів України, тобто майже чверть адміністративних районів із населенням 5 млн. людей).

Ніде більше не забороняли селянам виїздити з голодних сіл у пошуках їжі (директива ЦК ВКП(б) і РНК СРСР від 22 січня 1933 р. містить вимогу: “ЦК ВКП и Совнарком предписывают ПП ОГПУ Московской обл., ЦЧО, Западной обл., Белоруссии, Нижней Волги и Средней Волги арестовывать пробравшихся на север “крестьян” Украины и Северного Кавказа и… водворять остальных в места их жительства”).

Відповідно до ухваленої Генеральною Асамблеєю ООН Конвенції “Про запобігання злочину геноциду і покарання за нього” від 9 грудня 1948 р., дії влади в Україні з осені 1932 р. слід трактувати саме як геноцид (у 2-й статті (пункт С) Конвенції йдеться про “навмисне створення для якої-небудь групи таких життєвих умов, які розраховані на цілковите або часткове фізичне знищення її”).

Якщо ж Ваші, пане Президенте, спічрайтери знайдуть аналогічні до наведених вище партійних постанов документи відносно інших територій Радянського Союзу, окрім України і Кубані, то я перед ними зніму свій капелюх і щиро вибачусь. Я готова йти на це неприпустиме для себе приниження, бо добре знаю, що таких документів не існує.

Вікторе Федоровичу! На жаль, мій фільм “Закляття безпам’ятства” був запропонований мною минулої осені до показу на трьох луганських обласних телеканалах, але жоден із цих каналів фільм не прийняв — їм він не потрібний. Як відомо, керівниками або господарями всіх трьох телеканалів є члени Партії регіонів. Тож складається враження, що в донедавна очолюваної Вами політичної сили є досить чітка і свідома позиція щодо непоширення серед загалу правди про найжахливішу сторінку української історії. Це не личить жодній політичній силі, яка вважає себе демократичною.

Пане Президенте! Заявляючи публічно, що Голодомор не є геноцидом, Ви як перша особа Української держави порушили Закон України “Про Голодомор 1932-1933 років в Україні” від 2006 року, ст. 1 якого проголошує: “Голодомор в Україні є геноцидом Українського народу”, а у ст. 2 сказано: “Публічне заперечення Голодомору визнається наругою над пам’яттю мільйонів жертв Голодомору, приниженням гідності Українського народу і є протиправним”.

Щоправда, ЗМІ повідомили, що одна з Ваших соратниць, розуміючи це, відразу після Вашого виступу в ПАРЄ заявила, що цей Закон, ратифікований Верховною Радою і підписаний Президентом В. Ющенком, буде переглянутий у парламенті і прийнятий як такий, що називає Голодомор уже не геноцидом, а лише виправданим засобом класової боротьби тодішньої влади з заможним українським селянством.

Свідки ж Голодомору з Луганщини (та й з усієї східної, південної і центральної України) розповідають, що “куркулів” було вислано на північ Росії ще до Голодомору — у 1929-1931 рр., а “підкуркульників” тоді ж вивезено за межі сіл, у “ярки”. Їстівні запаси в середняків і бідняків місцеві маргінали — представники окупаційної більшовицької влади — стали вилучати у 1932 році.

Вікторе Федоровичу! Якщо Ви хочете дізнатися, яким насправді був Голодомор в Україні, зокрема на східних теренах, я могла б Вам у цьому допомогти й надіслати на адресу Вашої Адміністрації власні матеріали, що є результатом моєї дослідницької роботи, а саме — документальну книгу “Врятована пам’ять. Голодомор 1932-33 років на Луганщині: свідчення очевидців” і документально-публіцистичний фільм “Закляття безпам’ятства”. Ці джерела, побудовані на спогадах свідків, однозначно переконують у тому, що Голодомор таки був геноцидом! Тільки рукотворний терор голодом міг на родючих українських чорноземах призвести до масового мору людей.

Ірина МАГРИЦЬКА, голова Луганської обласної філії Асоціації
дослідників голодоморів в Україні, кавалер ордена Княгині Ольги

 

Українка з Великобританії написала Януковичу листа про Голодомор


Großansicht des Bildes mit der Bildunterschrift:

84-річна українка, що пережила Голодомор 1932-33 років, написала відкритого листа до президента України Віктора Януковича, у якому висловила критику щодо низки політичних кроків його адміністрації.


У листі, що його оприлюднила лондонська газета «Українська Думка», міститься заклик до Президента захищати пам’ять про мільйони українців, що померли від голоду. Марія Волкова, яка пережила голод малою дитиною на батьківщині Віктора Януковича – Донбасі, нині живе у Великобританії. Вона критикує цілу низку дій президента та його міністрів.
Проте найбільше її обурив виступ президента у Парламентській Асамблеї Ради Європи 27 квітня, в якому він заперечив, що Голодомор був геноцидом проти українського народу. Пані Волкова пише, що розмах голоду в Україні не залишає сумніву в його штучності, і підкреслює, що, за логікою президента, хтось міг би сказати, що й Голокост не був геноцидом, бо не лише євреї загинули у газових камерах.
Марія Волкова не вірить, що одержить якусь відповідь, але закликає й інших не мовчати: «Треба говорити ясно. Говорити так, як воно є, а не просто навколо».
Позиція британського депутата: лист міг би бути сильнішим
На підставі документів, які бачив колишній голова міжфракційної групи із проблем України британського парламенту Джон Ґроґан, історик за фахом, він підтримує лист у частці, що стосується Голодомору. Він каже, що, незважаючи на жертви в інших частинах СРСР, багато специфічних обставин в Україні вказуть саме на навмисну спробу викорінити щонайменше частину населення.
Але лист пані Волкової, на його думку, міг би мати більший ефект: «Якщо ви торкаєтесь в одному листі надто багатьох проблем, це зменшує вплив одного конкретного питання. Думаю, що варто було б виокремити Голодомор як предмет дебатів, і тоді це звучало б більш могутньо, ніж коли з ним поруч іде багато інших нинішніх проблем».
http://www.dw-world.de/dw/article/0,,5602126,00.html?maca=ukr-rss-ukrnet-ukr-all-3816-xml

 

Россия придумала «новую модель аннексии»
24.05.2010 18:32
ТВ "Имеди"

Бомба, заложенная в будущее! Аналог Рокского тоннеля для Украины. Крымский полуостров и Краснодарский край соединит новый пятикилометровый мост. Открытие нового сухопутного сообщения с самым взрывоопасным регионом Украины будет стоить России два миллиарда долларов.

Российские политики уже открыто говорят о том, что у моста помимо гражданского назначения будет еще и военное. В случае необходимости по нему пройдут танки и военнослужащие. Что общего у нового моста с Рокским тоннелем и как выглядит новая модель аннексии в двадцать первом веке, расскажет Нодар Меладзе.
.......
Современный аналог Рокского тоннеля для Киева. Новый мост напрямую соединит Крым с Россией, минуя остальную Украину. Дорога, которая свяжет самый взрывоопасный регион Украины с РФ, будет открыта через три года и обойдется России в два миллиарда долларов.

Идея создания моста существовала еще во времена президентского правления Ющенко, хотя тогда проект заморозили. Сегодня стало известно, что новый Президент Украины вернулся к идее, ранее положенной на полку, и начал вести секретные переговоры о ее воплощении.

КОНСТАНТИН ЗАТУЛИН, депутат Госдумы: В Киеве я только что встречался с вице-президентом Украины, который готов приехать в Россию в конце июля и обсудить детали строительства моста. Этот мост будет способствовать укреплению наших взаимоотношений.

Я не буду скрывать, что строительство моста имеет и политическое значение. Именно поэтому эту идею несколько лет назад отклонил Ющенко. Он испугался, что этот мост будет способствовать осуществлению интересов России в Крыму.

Сегодня российские власти перед камерами открыто не говорят о военном назначении моста. То, что замалчивает правящая партия, открыто озвучивают представители приближенной к правительству оппозиции. Депутат Абельцев сегодня открыто говорит о том, что новый мост дает России возможность в любой момент ввести в Крым военную технику, не используя при этом остальную территорию Украины.


СЕРГЕЙ АБЕЛЬЦЕВ, депутат Госдумы: У этого моста тактическая военная и стратегическая функции. Этот мост, в первую очередь, имеет военное, а потом уже гражданское назначение. В случае обострения ситуации можно использовать мост для военной техники, военного груза и живой силы.

Если в мирное время мост будет служить людям, то в военное время он предназначен для солдат. Этот мост имеет такое же значение, как Рокский тоннель. Если б во время войны не было Рокского тоннеля, передвижение наших военных частей было б крайне затруднено.

Длина нового российского моста составляет четыре тысячи пятьсот метров. Он пройдет через Керченский залив и соединит Крымскую автономию с российской Косачевкой. На Украине строительство моста стало поводом для новых подозрений. Независимые эксперты утверждают, что это новый метод аннексии Крыма.

НЕЗАВИСИМЫЙ ЭКСПЕРТ (УКРАИНА): С момента эксплуатации этого моста Крым будет де-юре украинским, а де-факто - российским. Россия шаг за шагом будет присоединять к себе Крым. Возрастут влияние русской диаспоры, экономическая и лингвистическая зависимость от России.

Пока у власти будет Янукович, ситуация не изменится, но, если к власти на Украине придут прозападные силы, Россия использует новый мост для дестабилизации ситуации в регионе и фактического присоединения его к России.

Новая российско-украинская сделка, которая сегодня стала достоянием общественности, послужила поводом для новых обвинений со стороны украинской оппозиции. Представители команды Ющенко и Тимошенко говорят, что каждый новый шаг Януковича - это очередная бомба, заложенная в будущее, и она может взорваться в любой момент.

АНАТОЛИЙ ГРИЦЕНКО, депутат Рады: Я сторонник того, чтобы мост стал краеугольным камнем в экономике. Но мы не хотим только Россию, мы хотим видеть в нашей стране и Европу.

То, что сейчас происходит на Украине, - это российская монополизация. Сейчас необходимо усилить общественный контроль над властью и внимательно наблюдать, что будет предпринимать президент Янукович.

Когда в Москве и Киеве говорят о новом мосте и об опасностях, вызванных строительством, все вспоминают Рокский тоннель и Цхинвальский регион. Когда в восьмидесятых годах между грузинской автономией и Россией открылось новое сухопутное сообщение, в регионе моментально обострился сепаратизм, что в конечном итоге завершилось оккупацией региона.

 

На смену "темникам" пришли устные указания. Журналистам "хищно" обещают оторвать голову

2010.05.21 15:15

На смену "темникам" в средствах массовой информации пришли устные указания как метод цензуры. Об этом заявил журналист Вахтанг Кипиани во время встречи журналистов "меДИАгноз-2010: вирус цензуры" в пятницу, пишет «Украинская правда».
"Время темников образца 2004 года прошло, но теперь время "устников", когда указания передаются устно, потом их скрывают под общественным мнением или позицией редактора", - сказал он.
В свою очередь, гендиректор агентства "Интерфакс-Украина" Александр Мартыненко не согласился с мнением, что новая власть стремится цензуровать СМИ.
"Они не хотят вводить цензуру, не умеют и не будут этого делать", - сказал он.
А журналист Егор Соболев назвал неприемлемым оправдание цензуры позицией собственников средств массовой информации.
"Когда говорят, что собственник имеет право диктовать условия журналистам, то это - абсурдно. Ведь владелец больницы не может указывать врачам вводить (пациенту) не те лекарства или зарезать на операционном столе больного, если он его враг", - отметил он.
В свою очередь, журналистка Татьяна Чорновил сообщила, что она впервые за много лет начала получать угрозы в свой адрес из-за профессиональной деятельности.
"Моему мужу анонимно звонили на телефон и угрожали "оторвать голову" за мои публикации", - рассказала она.
А публицист Николай Рябчук объяснил разницу между властью экс-президента Виктора Ющенко и властью действующего главы государства Виктора Януковича так: "Та власть была беззаконной, но вегетарианской, а эта тоже беззаконная, но хищная".

 

Табачник сделает зарубежную литературу русской

Интересно, а Рабиндраната Тагора, Шолом Алейхема, Адама Мицкевича или Ёсано Тэккана тоже в оригинале учить будут? Или Пушкин намного лучше Байрона (кстати стиль Байрона Пушкин и повторял)?

 

Интересно было бы заглянуть в программу курса р. литературы, войдут ли в него "Что делать?", "Кому на Руси жить хорошо?", "Мать", "Я русский бы выучил только за то...", "Молодая гвардия" и т.п.? Если да, то жаль мне наших школьников.

 

Це виходить, що російська література важливіша за всю світову разом взяту? %-)
Скоро доживем до того, що замість історії і географії світу в школах будуть вчити історію і географію Росії