Президент України Віктор Ющенко, мабуть, прокинувся від летаргії, в яку потрапив після свого тріумфу під час помаранчевої революції. Можливо, наслідки його отруєння 2004 року починають вивітрюватися. Можливо, він відкрив у собі нові резерви енергії. Або його розворушив гармидер, що відбувається в країні. Повний текст
Відповідь: Їх Україна Цікава стаття... та тільки не на часі. Я, власне, про статтю "Їхня Україна", передрук в скороченні з "Фінансового часу" ("Fincial Times"). Почав читати і в перших абзацах зрозуміло, або панове журналісти делітанти, або це просто "заказуха": "Нинішня криза бере початок 2005 року, коли Віктор Андрійович – прозахідно налаштований політик – не зумів ані повною мірою скористатися своїм тріумфом під час помаранчевої революції, ні уникнути деструктивних сварок між своїми прихильниками та прихильниками його тодішнього союзника Юлії Тимошенко." На перший погляд воно могло б бути так, але одразу виникає питання, а ми, громадяни України, скористалися цим моментом? Не розвиваючи демагогії, як це часто буває в пресі і в житті, відповім одним словом - НІ! Кожен з нас сів вольготно у зручному кріслі, або на дивані і по телевізору почав спостерігати коли Ющенко В. махне чарівною паличкою і змінить країну. Я проголосував, я постояв на Майдані, а дальше мене нічого не обходить. Дальше я - споживач. Принесіть мені все, в мене немає жодних обов"язків, мені пів світу винні! Панове дописувачі, шановні друзі - таким життям живуть тільки свині, за перепрошенням. Хто слухав уважно виступи В.Ющенка на Майдані під час Революції повинен пам"ятати його слова, що кожен учасник Помаранчевої Революції повинен отримати посвідчення яке дасть йому особливі права - бути чесною людиною і невтомно працювати в подальшому в розбудові Держави. Але в українця Держава закінчується за його парканом, та ще пів гектара в полі, а все решта, то обов"язки В.Ющенка і нічого того українця більше не обходить, за вийнятком кожен день нагадати, що йому щось винен Ющенко і його оточення. А результатом цього є сьогоднішня ситуція. Був свідком конфлікту в одному селі в Західній Україні між селянами та Головою Сільської Ради. Розікрав Голова усе, матеріали, гроші, майно, тощо і нічого не зробив. Влаштували селяни свою Помаранчеву Революцію в селі. Кричали, гуділи, а районне керівництво запропонувало простий шлях - слідство і суд. -Пишіть шановні селяни заяви, скарги, а ми відкриватимемо кримінальну справу і судитимемо, - відповідь районного керівництва. І що? А нічого, бо той голова є родичем частини села, сусідом іншої частини, сватом, кумом, товаришем, свояком, швагром, і багато багато чого іншого. Результат жодної заяви і екс голова сміється і каже, що все що говорили - це БРЕХНЯ. А де в цей момент був Ющенко??? А він просто не Господь Бог, він не всюдисущий. А давайте ми, брати і сестри, українці наведемо порядок в своєму городі, приберемо те що кури, гуси і качки нагадили, позамітаємо те, що самі насмітили, а тоді вийдемо за ворота, далі візьмемося за село, наведемо порядок в селах, причепуримо села, самі залатаємо діри на дорозі біля своєї хати, а далі, повірте, нічого буде робити, бо в Державі на 90% відсотків запанує порядок! (Щодо городу, села - це образно, все аналогічно в місті потрібно робити). Та ліньки нам це все, а виправдання у нас є хороше і "козьол отпущєнія" - В.Ющенко. З повагою Іван Філіпович.
Відповідь: Їх Україна згоден. але кожен має робити на своєму місці: ми - в селі, а президент - в столиці, а якщо хтось буде надіятись на когось, то віз буде там, де був.
