Євромайдан (4)

А у Львові 9 травня чиї "тітушки" були? Та й зараз на антимайдан привозять і з Одеси "тітушок"...

Та невже? А мені здалося, що таргани до нас з Одеси іноді заповзають , наприклад на "руські марші", бо місцеві на них майже не ходять - з 50 персон більше з половини півдня України і Ростова...)))

 

марковські.
А зараз де вони

То єфремови, януковичі, царьови, арбузови,.., одесити?
Таки треба валити, бо встидно то як...

 

Я тоже, як мільйони інших прибацаних, в усмєрть сподівався на Ющенка... І чим наш сподівання закінчились?
Я запідозрив цього "нормального мужика" ще з тих пір, як зметикував, що на його аватарі головний лікар дурдому з "Кавказской плєнніци" зображений...
Ющенко кричав, "бандитам - тюрми", поклавши руку на серце, та й то падлюкой виявився, а цей таваріщ дурдом на себе наклав... І шо я після цього повинен думати?

 

Ми говорили про тітушок. Нє!?
До речі,
Олег Анатольевич Царёв (род. 2 июня 1970, Днепропетровск) — народный депутат Украины VII, VI, V, IV созывов, Днепропетровск

 

Так історично склалося. Антисоціальний елемент (зеків і повій) в Донбас почали звозити ще з часів катьки-хвойди. Останній завоз був у 1953 році на відбудову Донбасу після війни. А гени не проп"єш.
Плюс багато завезено росіян.
Плюс це в більшості робітничі міста. Люмпенізоване населення.
От і маємо три в одному такого, чого ні єдиний регіон України не має.
Але, способи приведення до тями Донбасу існують. Була би воля. І надія на це в мене ще жевріє.

 

Він працював у дурдомі. Лікарем.

 

А зараз?

 

А зараз не працює лікарем.
"Дурдом закрыт, все ушли на фронт".

 

Ні. Дурдом поїхав на Антимайдан. А Степанич взяв відпустку.

 

Борисе, клянусь я цього не знав,.. фонарєю,.. тепер кой хто тут остаточно впевниться в тому, що я ще й матьорий псіхолог... з деякими багатозначущими еківоками

 

бідні австралійці ... там весь континент каторжанє та повії ...

 

Чому бідні, навпаки, щасливі.
Там жодного москаля немає.

 

Ага. Тільки імперія називалася не Російська, а Британська. А це дві великі різниці.
І по двох інших пунктах.
Прибалтика, яка має росіян до 30%, а ми тільки 17%, і якось дає їм ладу.
Англія теж має люмпенізовані міста і нічого страшного там не відбувається.
Тільки у нас я ж сказала три в одному. Та нічого. Все буде добре.

 

Офф: у 1978 поїхав у відрядження в Донецьк. Ввечері провідав матір моєї однокласниці, яку доля закинула у Шахтьорск, заночував там, через що спізнився на підприємство. На підприємстві паніка - зателефонували до готеля, кажуть - не ночував. Я не зрозумів, чому такий шухер, мені пояснили.

 

А почему вас приводит в восторг Кужель, которая служила и Кучме, и Януковичу. Мягко говоря политическая проститутка

 

А рыги - убийцы. И их поддерживает Донбасс. Не начинайте.
Так что теперь? Она не может провести в Донецке мероприятие? Причем заранее согласованное?
Рыги, уроды, устроили цирк еще в аэропорту. Но, нужно отдать должное Кужель, с толпой она умеет работать.

http://www.youtube.com/watch?v=v4PLOGSdGiA&feature=share

 

А почему Вы решили, что Кужель меня приводит в восторг?
Хотя должна признать, что Александра, как специалист очень даже неплохой.
А насчет политической проституции... В нашей политике сложно найти персон, который не коснулась сия болезнь (((

 

Лірична нотатка на тему: хочу жити в країні "Майдан".

Хочу жити в країні "Майдан", де всі відчувають себе частиною одного цілого, частиною однієї країни, де немає "схід-захід", "російськомовний-україномовний", де всі - українці, стоять один за одного.

Хочу жити в країні "Майдан", де лікар надасть тобі безплатну медичну допомогу, для якого всі пацієнти одинакові, який давав клятву Гіппократа не просто на словах. а потім приходить в Будинок профспілок на кухню і каже тобі: " мені потрібно 3 порції бульйону. то для моїх пацієнтів(!). Він робить це просто так. Він свідомий.

Хочу жити в країні "Майдан", де я відчуваю себе захищеною, де я в безпеці. Звучить абсурдно, але поза периметром Майдану останнім часом мені страшно навіть носити жовто-блакитну стрічку, не то що великий прапор. На Майдані всі свої.

Хочу жити в країні "Майдан", де не тільки мама переживає чи я не голодна, але абсолютно невідомі тобі люди. Я була там волонтером, я те бачила. Коли абсолютно незнайома жіночка, принісши мені вечерю, сказала: "я не відійду, поки ти не поїсиш". (не відійшла).

Хочу жити в країні "Майдан", хочу бачити очі і обличчя, які наповнені добром, які позбавлені корисливих цілей. Хочу жити поряд з тими двома подружжями, які в суботу вночі прийшли розносити чай замерзшим хлопцям на барикади (Ідеальна сім'я); 3-ма жіночками, які приїхали з Сум аби допомогти; хочу жити поряд з Анною Іванівною, якій 72, але яка наповнена життям і правдою, а тому вона там, мною омріяній країні - на Майдані. Список довгий, думка одна - Вони свідомі.

Хочу жити в країні "Майдан", де головна пісня - не "мама люба, давай, давай", а гімн України. Вночі він звучить щогодини. Коли звучить гімн, навіть на Інститутській на верхніх барикадах в 4 ночі чоловіки стоять з рукою на серці і співають. Потім звучить молитва. Там немає камер, показу свого патріотизму в ефірі, в "чорних ящиках" і т.д. Вони співають серцем. Я хочу жити в такій країні .

Хочу у всій Україні побачити "Майдан": від Соломоново до Червоної зірки, від села Грем'яч до мису Сарич. Ми єдині. Слава єдиній Україні!

Світлана Нагорна