Не звужуйте широту причин, через обставини яких ми чуємо "Пробач" до випадку підступної Зради - це вже зовсім інша площина. Згоден, одним словом тут не обійтись. Ви праві, на своїх, як і на чужих помилках рідко хто вчиться.
Мені одна...дорога мені людина сьогодні сказала... -Спробуй простити...і відпустити собі... А це важко...це неможливо...для мене... Мабуть в кожного наступає отой момент..коли життя...всі події в ньому починають пробігати перед очима...і кожен кадр...відбивається в памяті... Йде осмислення...свого життя... І розумієш...що...крім болю в ньому було так мало...світлого... Але з своїм болем можна справитись...а усвідомлення.що по твоїй вині...нехай непрямій страждають близькі...рідні люди..і нічого не можна змінити... Це страшно...бачити сльози дитини...котра все усвідомлює...що вона не така... І знати..що винен в тому ти...не зміг врятувати..не зробив всього потрібного...хоч і рвались жили... Себе не простиш...
Бо "винен" і "доля" не є сумісними, але... Вірно сказала, як віра християнська вчить... А кому щас лєхко? (с) Мусиш, Ромку, мусиш, бо образа дуситиме все, і не дасть кроку ступити.
Ви несете свій тяжкий хрест ,інколи може й нарікаючи ,але несете... не скидаєте ...робите все можливе ... і неможливе... але робите... Простіть собі ,своїм ближнім .навколишнім ... то так тяжко... і так добре і легше стане на душі... Простіть ...
Якось один ксьондз сказав мені дивну колись, навіть неймовірну річ — віддай всі свої образи і гріхи Христу. Як не маєш чеснот, віддай все лихе, всі свої рани. В цьому є якийсь сенс...
як на диво, але пробачав таке, що можливо і не варто було б пробачати в деяких випадках, і причому люди не вибачалися.... дружба йоптя...