Нє!!!!!!!!!Я не думаю,що він то, саме так подає,просто життя ту людину змушує бути реалістом, я теж не думаю що в поняття "воля Божа" він вкладає вбивство розбої,то певне Ви шось перегнули.........або (повторюсь) дриглів не поділили
Бо світ не є чорно-білим. Бо Бог не лише Любов. А й Біль,Страждання,Надія... Бо неісповідимі Путі Його... А гріх... зрештою,повторююсь...
судіть самі. Ромко стверджує, що людина не має свобідної волі, а робить тільки те, що дано Творцем. А от коли Ромка запитати, а як же вбивця, гвалтіник, злодій? Починаються суцільні фантації, поползновєнія в інші теми. ---------- Додано в 01:16 ---------- Попередній допис був написаний в 01:13 ---------- Добре, що людині робити, щоб не грішити? Тьфу, шо ж я питаю? Людина не може нічого робити.... Виходить, грішить не людина, а Бог? Ромко, Ромко... а кажеш дриглів не їси... та ти їх переїдаєш!
А ніц ти не зробиш... От..не грішиш..не грішиш...а тут..раз... І доля зробит фінт. І нікуда ти не дінешся..согрішиш...ней трошки,але согрішиш...скажім втіхаря з"їсиш мацьопку мидличку дриглів(бо три дни перед тим був в роботі і ніц в писку не мав...) Бо доля...
Ромко, май совість!!! Який же то гріх за твоєю теорією? Якщо я з"їв, то "воля Божа", при чому тут я? (нє, ну направду, глупість не має меж) Ромко, калісь, твоя теорія не вартує ломаного гроша. Придумав сам собі казочку і віриш, а воно купи не тримається.
Один більш грішний...інший менш грішний... Ще інший зовсім не їсть дриглів... Кожному своє... І на то Божа воля....
Хто грішний? Ромко, ти вирішив заплутати мене? Всі виконують не свою волю, а Божу, як можна грішити, коли від тебе, від мене нічого не залежить? То все одно, що я когось вдарив, а тобі нести відповідальність.
Відповідальність...чи просто доля в кожного своя.. І невідомо,яким мірилом міряється ця..."відповідальність"... за які гріхи страждають діти... Скільки вартує кожна сльоза моєї малої? Скільки гріхів потрібно вчинити,щоб терпіти майже неперестаючий біль в грудях... Чим це вимірюється? Ніхто того не знає..як і для чого це дано... кожному з нас... Кільце стискається...дорога одна...і не звернути...ні на йоту....а наміри... Благии намірами вимощена дорога в пекло... Тому...й треба прощати...і відпускати...біль,який завдали тобі...бо лиш Йому відомо,коли ця дорога закінчиться...бути готовим кожну мить...
Треба вміти пробачати. Кожна людина може помилятися, і кожну людину можна чимось, навіть на перший погляд незначним, образити.
Дійшла до висновку що пробачати це справа дураків. От наробила людина підлості, спричинила незручності. Для себе ж ця людина зробила все вигідно, комфортно. А потім каже просте слово "Вибач". І її вибачають. Не зважаючи на душевну біль, переживання, нерви. Невже цього можна позбавитись лише простим словом "Вибач". Довший час я думала про людей, про їх вигоду від справи, від мої вчинків, забувавши про себе, що є ще мій інтерес, мої почуття, переживання. Ну сказали мені "Дякую" в кращому випадку, ну було приємно пару хвилин. Але чи вартує наступати собі на горлянку роблячи комусь добре в ущерб своїм інтересам... Тому вирішила в житті не звертати більш уваги на слова "Вибач". Повертаюсь і йду геть від тієї людини. Якщо збрехали, образили раз, то так буде і в подальшому. А я не мазохіст терпіти і давати людям шанси.
Оте "вибач" теж буває різним... Наступивши комусь на ногу в транспорті те кажеш:"вибачте"... А,коли оте слово лунає як зойк душі..."Прости"...прости за біль....ПРОСТИ"...то А зрештою в кожного своє бачення... Око за око...можна й харкнути. І розтерти.
Буває різним,хоч звичайно сказати "Вибач" в транспорті виходить механічно............ А вибачитись перед людиною, котру образив,якось,трохи ломе язик.............. А пробачити і поготів...............є надскладно.Чомусь? І,шо опуститись,до його ницості? Нє,тре бути розумнішим,може хитрішим,провчити його безболісно,але так жеби вже зрозумів назавжди...................Тільки ,як? я сама не володію,цим мистецтвом. Хоч з моїх слів,то вже,є - помста,але і Помста має своє обгрунтування.Ось так
У Карлоса Кастанеди про це мистецтво фест як понаписано. А взагалі помста належить Сатані, якщо відразу не вбив гада, жегнай та не шукай зустрічі.
Дійсно, коли хтось в транспорті ненароком став на ногу чи ненароком причинив якісь дрібні незручності, то мені і його "вибач" не потрібні, хіба як прояв культури. Бо я його не те що вибачив ще до його вибачення, але і не гнівався на нього. А от коли свідомо Тоді мабуть дійсно Мстити, відповідати підлістю на підлість - мабуть не варто, але викреслити таку людину зі свого життя, поставити її "в ігнор", думаю цілком справедливо. Причому самому для себе варто забути образу, насамперед для збереження своїх же нервів.
"Я вмію пробачати..." © 1) Пробачити комусь - це вміння, або ж особиста здатність "переступити" через своє "Я", гординю тощо. 2) Пробачити щось - для цього необхідно хоча б логічне розуміння та об'єктивна оцінка проблеми. 3) Пробачити, аби відчепились - це Ваша невиконана "задача", тобто "0" рівень взаємин. 4) Пробачити зробивши когось винним - внутрішнє Его та "Я" взяло таки верх )) див. п.3 Бажаю гарних стосунків, як і вирішення будь-яких проблем!