нууу...это не заботы вовсе....про заботы-здесь не принято....и не будем... View: https://youtu.be/sI_bev7kYHU?list=PLB201292D0F9BAB89
Друзі, як ви вважаєте, здатність закохуватися залежить від рівня емоційності людини? І чи здатна людина, що втратила емоції, кохати?
мені здається, що Вікуля тебе відокремила не маючи на увазі, що ти не відносишся до доброзичливців, а через тепле і особливе до тебе ставлення
у мами кішка усе життя боялася грози і забивалася кудись під ковдру, або в якусь шпарину. А через 20 років перестала боятися і не ховається більше. Цікаво, то вона мудріша стала, чи їй просто набридло?
мне кажется потерять эмоции-просто невозможно...они могут притупиться несколько....(страх-ведь тоже...эмоция...) Любить....хм..., думаю может каждый...эмоциональность...-ну может она придает своеобразность этому чувству-не не меняет его сути...имхо...
мені здається, з віком ми просто черствіємо трохи, втрачаємо віру в людей, в кохання взагалі....а ще якщо життя побило трохи, то взагалі важко на когось подивитись іншими очима....закоханими...як в молодості....коли рожеві окуляри на носі)
ну може витратити... як кажуть - перегоріти. як на набитих ногах, спочатку водянки і біль, а потім мозолі і ніяких відчуттів... так само з душою
У моего котейки всегда были три фобии... гроза, новый год ( бесконечные салюты под окном), и пылесос...... скока я ему не объяснял... шо его "маленькое" тельце ну никак не засосет... так он и не поверил... я не смог достучатся до него... найти нужных слов.
ну, якщо людина не відчуває ні страху, ні радості, ні бажання, ні кохання, ні ненависті - то хіба не втрата емоцій
