Звичний день

Як?
Мене таке не болить взагалі, я просто дивуюсь людині, і її надмірному вихвалянні...У всьому має бути межа....у нас на форумі є різні люди і заможні і не заможні, але тільки в даному випадку і майже у кожному дописі я дочитуюсь до рядків зверхності по відношенню до інших читачів,принаймні я так відчула....хоч вона може й спростувати мене...
Ти сам говорив,що люди,які на форумі,такі й у житті,ну десь близько....Ні?

---------- Додано в 12:47 ---------- Попередній допис був написаний в 12:42 ----------

І я не маю права,та й ніхто не має права також... як на тім боці,так і на іншім...(ну ти мене зрозумів).

 

А чего страшного, в шахте все время темно

 

У Львові Золота Осінь.........таки прийшла....люблю розмальовані жовтокольорові листочки)))))
А в мене звичайний день, звичайного студента: пари, пари, лекцій, лаби.... А вже скоро модулі!!! треба йти вчитись

 

це для нашоі сімї давно, років 20 назад
збодувала організація в якій працює мій чоловік

а сонечко моє, поступило туда і ми з чоловіком навіть про це незнали, що вона подала туда документи (через інтернет) взнали тільки, коли прийшло підтвердження про вступ.

я до заможних себе не відношу в мене заробітна плата 2000 грн. , це не мало, деякі люди і цього звичайно не мають. а про мій статус.....це ви просто собі склали самі цю думку, тому що заможні люди не ковиряються в землі і не працюють так як працюю я.Як можна так говорити не занючи мене. Але це моє життя і я ним задоволена.

---------- Додано в 17:36 ---------- Попередній допис був написаний в 17:10 ----------

кожен має право на свою думку, але говорити конкретно про людину і не знаючи її думаю не варто. Ви дуже помиляєтесь.

 

Згадалось, як я розповідала чоловікові, що в моєї сім'ї 3 дачі і хата в селі цегляна з кількома добрячими шматками землі. Він тоді думав, що в мене багата сім'я і вдома невідомо які палаци А коли приїхав до Львова в нашу 3-кімн квартиру площею 52 м.кв., де жило 6 людей (я, брат, батьки і баба з дідом), то він був просто шокований! Адже жив сам в 2-кімн. квартирі 75 м.кв. Потім чоловік зрозумів, що у нас дачі не для відпочинку, як переважно в поляків, а для землі, яку батьки обробляли. Та і раніше дачі роздавали робітникам, а зараз навіть одну б не змогли купити самотужки..
До слова, вчора дізналась, що жінка з дідового села, яка збирала про нього архівні дані і розповіді жителів, нарешті видала про село книжку Виявилось, що на території села жили литовські ятвяги, а пізніше турки. Прадід мій був у УГА, а село брало активно участь у визвольних змаганнях А ще дізнались, що на дідовому подвір'ї раніше жив жид і мав там шинок

 

І я заможний.
ПлачУ аж за дві квартири.
за мамину трикімнатну,бо прописаний,но не живу.
І за тьощину,чотирикімнатну,бо живу,но не прописаний.
Чамайдан без ручки....

 

так, мені це знайоме також. і знаєте чомусь важко зрозуміти, що якби я жалілась і писала що мені важко , то напевне людям було б легше це сприймати, ніж це що в людини все добре. Я наприклад, завжди тішусь коли людині добре і коли вона живе нормальним життям.

---------- Додано в 18:18 ---------- Попередній допис був написаний в 18:01 ----------

Сьогодні раніше прийшла з роботи, завтра Покрова, кажуть треба до 14 посадити часник, то посадила грядочку зимового часничку, викопала селеру. Так гарно сьогодні на вулиці,сонечко. Цвітуть мої ще квіточки на грядках. Напевне скоро треба буде прикривати троянди на зиму. Люблю осінь.

 

І мені то тре зробити! Особливо нові саджанці накрити!

 

Що для вас означає нормальне життя?

 

Хіба я про заможність....
Та не буду виправдовуватись,ні в чому....шо відчула написала....
Бо ніколи після допису,про біль,чи твій, чи чийсь інший....не зможу написати, як моє сонечко ....чи як все цвіте і пахне...просто рука не підніметься....згодом напишу....але згодом..доки стихне біль тієї людини....
Засуджуйте мене не засуджуйте,мені по-барабану, я така як є і не хочу щоб мене жаліли, і тим паче звинувачували...просто хочу розуміння.Можливо я не права( я таки не права...форум не сім"я, і ніхто нікому нічого не зобов"язаний)."КРИВЕ ДЗЕРКАЛО".

---------- Додано в 19:09 ---------- Попередній допис був написаний в 19:07 ----------

А як реагуєте,коли зле?
Життя не є гладким...

---------- Додано в 19:17 ---------- Попередній допис був написаний в 19:09 ----------

Наспрді я рада,що пимилилась,оскільки мало хороших людей...вони є але чомусь залишаються непомітними....Чому?

 

Це залежить від обставин Підтримаю завжди цю людину, а якщо в силі, то завжди допомагаю.


Та звичайно я знаю яке життя, я вже трохи прожила в цьому світі.

---------- Додано в 19:34 ---------- Попередній допис був написаний в 19:21 ----------

це коли людина жива,здорова, не зловживає спиртним, і т.д. А взагалі,життя-це щастя. Дивіться, що в світі робиться, серце розривається від тих трагедій які стались на Дніропетровщині, Житомирщині.

 

Я жива, здорова, не зловживаю спиртним, маю в принципі все, що хочу. Але щасливою себе назвати не можу.

 

Рибко,щастя не в матеріальних речах(ви це самі знаєте)....це почуття таке глибинне і не тривке,що навіть,коли воно з"являється,щось стискається в грудях і ти не віриш,що це щастя і що воно твоє.....а коли нарешті усвідомлюєш...воно втікає,мов крізь пальці вода, і залишає чомусь по собі слід болю....здебільшого щастя це і є біль опісля нього...можливо я занадто абстрагую під себе таке твердження,але теж пізнала одне і друге, і не відмовлюсь ні від одного і ні від другого,тому,що усе взаємопов"язане,як одна суцільна крива,суцільних життєвих поразок,пізнань,усвідомлень,осмислень......

 

повністю погоджуюсь з дописом нижче, він і може бути відповіддю на ваше питання

 

Якщо хочете бути щасливою, то старайтесь отримати те, чого Вам бракує для щастя. По моєму, це суть життя.

 

Я би ще доповнив, щоби не ставити собі надто високу, недосяжну планку. Бо тоді недосягнення завідомо завищених ідеалів і бажань буде розцінюватися як невдача і у людини починає виникати комплекс невдахи. Перевірено на власному досвіді.
А ще - розуміти, що всім всього не вистачить, бо всіх багато, а "всього" мало.
Краще ставити перед собою досяжну мету і радіти її подоланню. Принаймі я так вважаю.

 

Згадались мимоволі такі рядки:
"Храни своё неопасенье,
свою неопытность храни.
Перед тобою много дней,
Ещё уловишь размышленье..."

 

Щасливий не той, хто вибрав "правильний" шлях, а той, хто любить свою дорогу. Кожен підйом, кожен спуск, кожен камінь, вибоїну, вибої ... Ця любов до життя робить людину по-справжньому щасливим. (с)