Звичний день

О-о-о! Який прікольний і несподіваний поворотик!
Судячи з сьогоднішньої події і особливо з вашого стилю написання - нас чекає цікаве і захоплюєче продовження, можливо навіть в недалекому майбутньому.

 

Цікаве припущення, особливо якщо...

Самойлович любить шкварочки, я так бачу...

 

Нє, я шанувальник мильних опер і південноамериканських серіалів.

 

А я люблю часом жахи подивитися...

 

А шо, Mavpysuk має чоловіка?!

 

Гм, цікавий у вас спосіб мислення...
Ще не бачила, аби чоловік заради коханки розлучився.
А повернення в минуле - оце жах. Значить, що подальші життєві уроки пройшли намарне.

 

Саме чоловік? Чи жінка з хати випхала через коханку, а він вже подався, куди було?

 

Та нє, ви не пойняли...
Спочатку мелодрама, мильна опера, коханий трикутник. Потім крімі. А далі про все дізнається чоловік Мавпусика і на сцену виходить улюбленний жанр Лілі - жахи.

 

А то не трилер часом?

 

Точно. Я по кінах не дуже виступаю.
Трилер тоді десь між крімі і коханим трикутником. А вже потім про все дізнається чоловік(який випадково працює лісорубом і завжди ходе з бензопилою) - і тоді вже починаються жахи.

 

Самойловичу, ви мені мою свекруху нагадали, вона теж любить страшні історії вигадувати, неможливі до реалізації. Ну, хіба у фільмах...
Життя жорстокіше, як на мене. Так легко, як у фільмі жахів, не відкараскаєшся...

(п.с. а ми на "ви" чи на "ти"? у мене шклірож )

 

Ми на "ти", але інкогніто.
На людях я люблю тримати марку, ранжир і не забувати про субординацію.

 

Ну, тоді так і буду тинди-ринди, тобто то "ти", то "ви".

 

не звичний день... колеги по роботі потрапили в аварію, загинув п'ятимісячний малюк...

 

Сумна звістка...

А в нашого сисадміна народилася о 5 ранку донечка...
4-та його дитина.

Антиномії життя.

 

По всіх дописах запросто можна буде серіал зняти...я була б не проти...цікаво...Але сюжет трохи змінюється...підказка для головного режисера Samojlovu4 - я не одружена!!!! Може колись і стану героїнею якоїсь ситуаціїїї, але не в цій...Перше кохання - то моє прекрасне минуле....і не більше...Щиро тішуся за нього, як просто за хорошу людину...Тому ні триллер, ні мильна опера не вийде...

 

А я сьогодні була в, мабуть, найсумнішому місці, яке тільки може бути.. Назвала його "Алея янголів". На цвинтарі.. алея, де поховані лише немовлята.. Такі маленькі могилки, маленькі хрести, маленькі таблички.. Там похована сестричка чоловіка, яка померла в день свого народження.. .. І на багатьох інших табличках хрестів стояла лише одна дата.. День народження - це, мабуть, найгірший день для смерті.. . . .. В деяких могилках було по двоє дітей.. .. .. Деякі були ще з 40-х років, але більшість з 80х.. Кілька рядів могилок.. Страшно навіть подумати скільки ще немовлят поховано на тому цвинтарі, що померли в інший час.. Страшно подумати скільки ще немовлят померло в тому місті (це лише один з кількох цвинтарів міста, найменший..).. А скільки ще взагалі..

Я настільки вражена.. Не бачила такого.. Там плакала і зараз сльози проскакують.. В голові стоїть велике запитання "ЧОМУ?"..

 

Це життя......

 

А таких є і є....і не тільки алейки:girl_sad: